Постанова

від 14.08.2018 по справі 910/18461/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18461/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Кобзіної Т.В. (представник за довіреністю), Маслянікової В.В. (представник за довіреністю),

відповідача - Штогрина С.В. (адвокат),

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славута"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 (суддя Мельник В.І.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 (судді: Яковлєв М.Л. (головуючий), Станік С.Р., Сулім В.В.) у справі

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славута"

про звільнення самовільно зайнятої ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2017 року Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Славута" (далі - ТОВ "Славута") звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,2 га на Дніпровській набережній (біля буд. № 17) у Дарницькому районі м. Києва (код ділянки 90:176:0117) (далі - земельна ділянка) та повернути її Київській міській раді, привівши ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель і споруд.

В обґрунтування позову Київська міська рада, посилаючись на положення статті 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), наголосила, що відповідач використовує спірну земельну ділянку, яка належить до земель комунальної власності, без належних правових підстав, за відсутності відповідного на те рішення Київської міської ради та інших правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 позов задоволено повністю: зобов'язано ТОВ "Славута" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її Київській міській раді, привівши цю ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд.

Судове рішення мотивовано тим, що зайняття спірної земельної ділянки є самовільним і тягне за собою наслідки, передбачені статтею 212 ЗК України, оскільки відповідач використовує спірну земельну ділянку за відсутності відповідних правовстановлюючих документів, а власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, від імені якої діє Київська міська рада.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017, викладено у редакції цієї постанови суду мотивувальну та резолютивну частини рішення, зазначено точний розмір площі самовільно зайнятої земельної ділянки - 0,2209 га.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "Славута" просить рішення і постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, ТОВ "Славута" посилається на незастосування судами попередніх інстанцій положень статей 316, 317, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 41 Конституції України, порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд не надав належної оцінки відповідним доказам щодо місця розташування об'єкта нерухомого майна та не призначив судової земельно-технічної експертизи.

14.08.2018 від відповідача до Верховного Суду надійшла заява про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих мотивів, що справа № 910/18461/17 містить виключну правову проблематику і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки йдеться про непорушність права власності.

Розглянувши цю заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні з огляду на те, що ані з матеріалів цієї справи, ані зі змісту заяви не вбачається наявності у цій справі виключної правової проблеми чи інших обставин, які могли би бути підставою для передачі справи № 910/18461/17 за касаційною скаргою ТОВ "Славута" на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до статті 302 ГПК України.

Те, що скаржник вважає різною судовою практикою, насправді є правовою оцінкою судом відмінних одна від одної сукупностей обставин і зібраних доказів у кожній конкретній справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Відзиву на касаційну скаргу від позивача до суду не надходило.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, головним спеціалістом Відділу землеустрою та моніторингу земель Дарницького району управління землеустрою та моніторингу земель Департаменту земельних ресурсів у присутності начальника відділу та представника ТОВ "Славута" здійснено перевірку і складено акт перевірки земельної ділянки від 31.07.2017 № 17-0042-02, в якому зафіксовано, що частину земельної ділянки самовільно зайнято ТОВ "Славута": ділянку огороджено парканом, на частині цієї земельної ділянки покладено асфальтове покриття та розміщено будівлі та споруди нез'ясованого призначення, доступ до ділянки здійснюється безпосередньо через територію, яка перебуває в оренді ТОВ "Славута" (договір оренди земельної ділянки 28.12.2007 № 63-6-00468, кадастровий номер 8000000000:90:176:0020).

Спірна земельна ділянка у базі даних міського земельного кадастру обліковується як землі, не надані у власність чи користування.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890, посадові особи Департаменту земельних ресурсів мають право: давати у межах своєї компетенції обов'язкові для виконання юридичними чи фізичними особами, в тому числі власниками землі і землекористувачами, вказівки (попередження) з питань використання і охорони земель (дотримання вимог та усунення порушень земельного законодавства).

Керуючись цим Порядком, Департамент земельних ресурсів видав вказівку від 31.07.2017 № 17-0032-02 із вимогою усунути порушення земельного законодавства у десятиденний термін. Однак, як зазначив позивач, вказівки ТОВ "Славута" не було виконано.

Під час перевірки спірної земельної ділянки представником ТОВ "Славута" надано витяг із державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 1139572580000), з якого вбачається, що за ТОВ "Славута" зареєстровано нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2010 № 47/54416 на іншій земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:176:0020) за адресою: Дніпровська Набережна, 17 у Дарницькому районі м. Києва.

Позивач зазначив, що нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці (паркан, асфальтове покриття, будівлі та споруди нез'ясованого призначення) щодо якої було здійснено перевірку, за ТОВ "Славута" не зареєстровано і правовстановлюючих документів на ці об'єкти нерухомого майна товариство не має.

Документи на нерухоме майно (витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1139572580000), надані під час перевірки, свідчать про те, що майно, зазначене у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, розташовано на іншій земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:176:0020), площа будівель становить 57,1 м 2 , і не має жодного стосунку до будівництва на земельній ділянці орієнтовною площею 0,2 га (код ділянки 90:176:0117), оскільки дані аерофотозйомки 2011, 2013, 2014 років свідчать про відсутність будь-яких будівель і споруд на ній, а тому будівництво на спірній земельній ділянці є новим.

За твердженням позивача, 06.01.2017 відповідачем подано клопотання до Київської міської ради про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки (код 90:176:0117), площею 0,2616 га на Дніпровській набережній для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі громадського призначення, однак Департамент земельних ресурсів разом із листом від 03.02.2017 № 057022-1946 повернув ТОВ "Славута" додані до клопотання документи для врахування зауважень. До клопотання було долучено майнові документи, які свідчать про належність громадського будинку площею 48,8 м 2 ТОВ "Славута" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1139572580000, адреса: Дніпровська набережна, 17; дод. відомості: літ. Ж - 13,6 м 2 , літ. З - 12,4 м 2 , літ. И - 11,7 м 2 , літ. К - 11,1 м 2 ) і копію рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2010 № 47/54416, яке стало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію спірного майна.

Позивач в обґрунтування позову наголосив, що земельна ділянка не була відведена відповідно до чинного законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, тобто використовується без відповідних правовстановлюючих документів та є самовільно зайнятою, тому таке майно підлягає знесенню.

Статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування відповідно до статті 9 ЗК України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Як убачається із пояснень позивача та не спростовано відповідачем, Київська міська рада не приймала рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки (код ділянки 90:176:0117).

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як убачається із матеріалів справи, відповідачем як під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, не надано належних доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою, вимоги позивача жодними доказами не спростовано, тому наявні всі ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

За змістом статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

Таким чином, суди попередніх інстанцій на підставі належних і допустимих доказів повністю встановили істотні обставини справи, що полягають у фактичному використанні земельної ділянки без належних правових підстав, що відповідає поняттю самовільного зайняття земельної ділянки згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", та застосували відповідні наслідки, передбачені статтею 212 ЗК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та передати її позивачеві.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Наведені у касаційній скарзі доводи скаржника про незастосування судами попередніх інстанцій положень статей 316, 317, 321 ЦК України, статті 41 Конституції України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки із матеріалів справи вбачається порушення відповідачем права власності на земельну ділянку територіальної громади, відновлення якого є предметом розгляду у цій справі, а рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з урахуванням вимог чинного законодавства про непорушність права власності.

Аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 1 статті 99 ГПК України, оскільки суд не надав належної оцінки відповідним доказам щодо місця розташування об'єкта нерухомого майна та не призначив судової земельно-технічної експертизи, колегія суддів відхиляє, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено розташування об'єктів нерухомого майна відповідача саме на земельній ділянці площею 0,2209 га на Дніпровській набережній (біля буд. № 17) у Дарницькому районі м. Києва (код ділянки - 90:176:0117), яка належить до земель комунальної власності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржувану постанову ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славута" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 910/18461/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков