Постанова

від 15.08.2018 по справі 820/5204/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №820/5204/16

адміністративне провадження №К/9901/32818/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участю: представники позивача - Тарасенко О.М., представник відповідача - Морозова П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЦентральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року (суддя О.В. Панченко) та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (колегія у складі суддів: В.В. Старостін, А.О. Бегунц, С.С. Рєзнікова) у справі№820/5204/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Лідеркорм доЦентральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області провизнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Лідеркорм (далі - ТОВ Лідеркорм ) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати неправомірними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо відмови в формуванні висновку стосовно повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток за платіжними дорученнями №2240 від 11 січня 2013 року, №2242 від 21 січня 2013 року, №2279 від 19 лютого 2013 року, №2309 від 06 березня 2013 року, №2324 від 04 квітня 2013 року, №2349 від 15 травня 2013 року, №2386 від 27 червня 2013 року та зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області направити висновок до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, про повернення відповідних сум на розрахунковий рахунок ТОВ Лідеркорм .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявою, в якій на підставі положень статті 43 Податкового кодексу України просив зарахувати наявну переплату з податку на прибуток на рахунок у банку. Проте контролюючий орган повторно листами від 27 липня 2016 та від 30 серпня 2016 року відмовив в поверненні надмірно сплачених коштів. Позивач стверджує, що право платника податків на повернення надмірно сплачених коштів кореспондується з обов'язком податкового органу здійснити дії, спрямовані на зарахування наявної переплати за напрямком, обраним платником податків у відповідній заяві, тому вважає, що відмова відповідача в поверненні коштів є протиправною.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії податкової інспекції щодо відмови в формуванні висновку стосовно повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток за платіжними дорученнями №2240 від 11 січня 2013 року, №2242 від 21 січня 2013 року, №2279 від 19 лютого 2013 року, №2309 від 06 березня 2013 року, №2324 від 04 квітня 2013 року, №2349 від 15 травня 2013 року, №2386 від 27 червня 2013 року. Зобов'язано податкову інспекцію направити висновок до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, про повернення відповідних сум на розрахунковий рахунок ТОВ Лідеркорм .

На час розгляду справи судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій виконано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем подано заяву на повернення надміру сплачених коштів в межах 1095 денного строку, встановленого п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України, а тому відповідач всупереч вимог статті 43 Податкового кодексу України та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за N1679/28124, не підготував і, відповідно, не направив до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про повернення залишку надміру сплаченої позивачем до Державного бюджету України суми авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 253433,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неврахування судами того, що платник податків звернувся з заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань згідно платіжних доручень після спливу 1095-денного строку від виникнення переплати, що виключає їх повернення з державного бюджету. Відповідач звертає увагу на те, що податковий орган надавав відповіді на звернення позивача з листами про повернення сум від 02 березня 2015 року та від 19 березня 2015 року, якими встановлювалась необхідність проведення ліквідаційної перевірки підприємства та перевірка виникнення переплати. Тому, відповідач вважає, що цими діями він не порушував права платника, оскільки останній не звертався до суду з позовом про оскарження дій податкового органу з приводу надання відповідей на листи від 02 березня 2015 року та 19 березня 2015 року. Відповідач також наголошує, що позов подано позивачем з пропущенням строку звернення до суду.

В запереченнях на вказану касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно платіжних доручень №2240 від 11 січня 2013 року, №2242 від 21 січня 2013 року, №2279 від 19 лютого 2013 року, №2309 від 06 березня 2013 року, №2324 від 04 квітня 2013 року, №2349 від 15 травня 2013 року, №2386 від 27 червня 2013 року, №2397 від 29 липня 2013 року позивачем сплачувались авансові внески з податку на прибуток за січень-липень 2013 р.р.

30.07.2013 р. позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток (ліквідаційну), в якій, за результатами звірки розрахунків відображено суму переплати з податку на прибуток.

02 березня 2015 року №02/03-2015 та від 19 березня 2015 року №19/03-2 позивач звернувся з заявами до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступником якої є Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області), в яких просив суму переплати з авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 291861,00 грн. перерахувати на рахунок ТОВ Лідеркорм за реквізитами: р/р 26008013002065, АТ Сбербанк Росії м.Київ, МФО 320627.

У відповідь на заяви (листи) позивача, контролюючий орган листом від 20 квітня 2015 року за №6086/10/20-33-20-02-35 повідомив про те, що у зв'язку з необхідністю проведення звіряння розрахунків ТОВ Лідеркорм з бюджетом на даний час не має можливості повернути кошти до повного підтвердження суми переплати та механізму повернення коштів.

08 липня 2016 року позивач втретє звернувся до відповідача з заявою про повернення грошових коштів.

Листом від 27 липня 2016 року №11074/10/20-30-07-02-40 податкова інспекція повідомила позивача про те, що в інтегрованій картці платника ТОВ Лідеркорм станом на 25 липня 2016 року обліковується переплата у сумі 292176,00 грн., яка складається з сум сплачених згідно платіжних доручень №2240 від 11 січня 2013 року, №2242 від 21 січня 2013 року, №2279 від 19 лютого 2013 року, №2309 від 06 березня 2013 року, №2324 від 04 квітня 2013 року, №2349 від 15 травня 2013 року, №2386 від 27 червня 2013 року, №2397 від 29 липня 2013 року. При цьому вказала на відсутність правових підстав для повернення коштів за вказаними платіжними дорученнями з причин пропуску 1095-денного строку для їх повернення та повідомила про те, що сформовано висновок №310 від 25 липня 2016 року на повернення коштів з податку на прибуток приватних підприємств на розрахунковий рахунок підприємства у розмірі 38743,00 грн.

Не погодившись з відповіддю відповідача, ТОВ Лідеркорм 04 серпня 2016 року звернулось з черговим листом №04/08-2016.

Листом контролюючого органу від 30 серпня 2016 року №14959/10/20-30-07-02-40 позивачу відмовлено в поверненні надміру сплачених коштів за платіжними дорученнями №2240 від 11 січня 2013 року, №2242 від 21 січня 2013 року, №2279 від 19 лютого 2013 року, №2309 від 06 березня 2013 року, №2324 від 04 квітня 2013 року, №2349 від 15 травня 2013 року, №2386 від 27 червня 2013 року, №2397 від 29 липня 2013 року.

Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області повернуто позивачу суму у розмірі 38743,00 грн.

Судами також встановлена відсутність податкового боргу у позивача, як на дату звернення позивача до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених сум, так і станом на день розгляду справи судами.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України

Надміру сплачені грошові зобов'язання, згідно приписів підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового Кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок зарахування наявних у платника податків переплат в рахунок інших платежів визначено статтею 43 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.6 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, яким встановлені аналогічні вимоги, що і в Податковому кодексі України (далі - Порядок №1146).

Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Оскільки за позивачем обліковується надмірна сплата з податку на прибуток, наявність якої підтверджена матеріалами справи, для повернення якої позивач неодноразово звертався із відповідними заявами, дотримавшись 1095-денного строку, встановленого ст.ст.43, 102 Податкового кодексу України, вказавши напрям перерахування цих коштів, а податковий орган, розглянувши лише останню заяву, не підготував висновок про їх повернення та не подав такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах саме податковий орган, не виконавши покладені на нього ст. 43 Податкового кодексу України та Порядку № 1146 обов'язки, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, відповідно діяв протиправно.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду