Постанова

від 14.08.2018 по справі 826/382/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

м. Київ

справа №826/382/13-а

касаційне провадження №К/9901/2463/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 826/382/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіміпак Україна до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіміпак Україна звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0000502201.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 21.02.2013 в задоволенні позову відмовив з підстави непідтвердження Товариством з обмеженою відповідальністю Сіміпак Україна реального характеру оспорюваних господарських операцій.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.02.2014 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичне виконання розглядуваних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а придбані в Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Трейдстар запасні частини використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме - реалізовано Дочірньому підприємству Кримський винний дім на виконання договірних зобов'язань.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби) оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 в повному обсязі та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2013.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби) посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 203, частин першої, другої статті 215, статей 216, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України.

Зокрема, наголошує на безтоварності розглядуваних поставок.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю Сіміпак Україна при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Трейдстар за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт від 23.10.2012 № 633/22-10/32824954.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Трейдстар запасних частин за нікчемним правочином.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на: відсутність у вказаного постачальника необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; неперебування Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Трейдстар за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням; результати експертного дослідження документів від 27.07.2011 № 1270 експерта сектора техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, відповідно до якого підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Трейдстар ОСОБА_1 в договорі від 04.05.2011 № 3706/28-417/1 про визнання електронних документів виконано ймовірно іншою особою.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0000502201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24350,00 грн. за основним платежем та 6087,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В свою чергу, вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Проте, суди в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Трейдстар у діяльності очолюваної ним юридичної особи, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між Товариством з обмеженою відповідальністю Сіміпак Україна та вказаним постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано ОСОБА_1 як свідка з метою з'ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій.

Не перевірено судовими інстанціями й факт реального руху активу по всьому ланцюгу учасників схеми, не з'ясовано, ким і коли вироблялись придбані позивачем товарно-матеріальні цінності та чи вироблялись взагалі, як транспортувались, де зберігались тощо.

Адже, без встановлення вказаних обставин факт використання Товариством з обмеженою відповідальністю Сіміпак Україна запасних частин у власній господарській діяльності також не може підтверджувати реальність виконання операцій між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Трейдстар , позаяк може свідчити про отримання товару від іншої особи, ніж та, що зазначена в первинних документах.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі № 826/382/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк