Постанова

від 14.08.2018 по справі 820/1076/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №820/1076/17

ксаційне провадження №К/9901/1064/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2017 (головуючий суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 (головуючий суддя Курило Л.В., судді: Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.) у справі №820/1076/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оптима-Лайт до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Оптима-Лайт звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2016 №0011371201.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.08.2017 позов задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 №0011371201.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.11.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2017 залишив без змін.

Центральна об'єднана державна податкової інспекція міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулася 14.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просила постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 267.2, 267.4, 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що для подання податкової звітності в електронній формі платнику необхідно укласти договір про визнання електронних документів. Попередній договір з позивачем розірвано і ним дії податкового органу щодо одностороннього розірвання договору до суду не оскаржувалися.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Оптима-Лайт щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних за період квітень-травень 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині дотримання термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 09.11.2016 №5325/20-30-12-01-09/36814845 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 №0011371201, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 159586,63грн. (за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних: від 16 до 30 календарних днів застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 766,82грн.; від 31 до 60 календарних днів застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 95060,27грн.; від 61 і більше календарних днів застосовано штраф у розмірі 40% у сумі 63759,54грн.).

Між позивачем та Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області укладено договір від 21.04.2015 про визнання електронних документів з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язується подавати в електронній формі з дотриманням встановленого порядку податкову звітність та податкові накладні, що підлягають реєстрації у відповідності до Податкового кодексу України, а державна податкова інспекція зобов'язується приймати і реєструвати зазначені електронні документи.

Відповідачем в односторонньому порядку розірвано договір про визнання електронних документів у зв'язку з відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю Оптима-Лайт за місцем податкової адреси.

Позивачем 11.04.2016 та 22.04.2016 надсилалися засобами телекомунікаційного зв'язку до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області договори про визнання електронних документів №060420161 (т.1 а.с.71-73) та №220420165 (реєстраційний номер - 9062195597) (т.1 а.с.65-67).

Відповідно квитанції №1 документ доставлено до ДФС України 11.04.2016, але не був прийнятий у зв'язку з дією договору від 21.04.2015 (т.1 а.с.74). Відповідно квитанції №2 до ДФС України відправлено договір з реєстраційним номером 9062195597, який не був прийнятий через виявлену помилку, а саме: місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що під час розгляду справи причин відмови у прийнятті податкових накладних не встановлено.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів передбачено, що орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації.

Судами встановлено, що Центром сертифікації ключів позивачу сформовані та видані посилені сертифікати підписувача ЕЦП із строком чинності до 21.04.2016 (т.1 а.с.69).

Водночас, відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судами встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Оптима-Лайт знаходиться за адресою: 61202, Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, вулиця Ахсарова,11, кв.107, що не суперечить інформації наданій позивачем при реєстрації електронних договорів.

Доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про зміну місця реєстрації позивача податковим органом не надано.

Інших підстав для розірвання договору про визнання електронних документів з урахуванням вимог законодавства та умов укладеного договору відповідачем не наведено.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності у податкового органу правових підстав для розірвання договору про визнання електронних документів.

Крім того, відповідно до положень пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами а і б пункту 49.3 цієї статті.

Проте, як встановлено судами, згідно копії квитанцій Державною фіскальною службою України відмовлено позивачу у прийнятті податкових накладних, що направлялися товариством до контролюючого органу з метою виконання свого обов'язку щодо реєстрації податкових накладних 19.04.2016, 20.04.2016, 22.04.2016, 26.04.2016 та 05.05.2016 в паперовому вигляді та в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (т.1 а.с.104-250, т.2 а.с.1-89, 90-250, т.3 а.с.1-77).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду справи судами не встановлено інших підстав відмови у прийнятті податкових накладних, передбачених пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

Таким чином, позивачем вжито заходів щодо вчасної реєстрації податкових накладних, порушення строків їх реєстрації відбулося з вини відповідача, що виключає правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі №820/1076/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду