Постанова

від 21.08.2018 по справі 815/2541/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа №815/2541/17

адміністративне провадження №К/9901/44769/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 червня 2017 року у складі судді Єфіменка К.С. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів Бітова А.І., Лук'янчук О.В., Ступакової І.Г. у справі №815/2541/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-Трейдінг Ко до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості і карток відмови,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фенікс-Трейдінг Ко (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати з мотивів їх безпідставності рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000032/1 від 19 жовтня 2015 року та відповідну картку відмови №500040403/2015/00037, №500040403/2015/000049/1 від 24 жовтня 2015 року та відповідну картку відмови №500040403/2015/00056, №500040403/2015/000060/1 від 27 жовтня 2015 року та відповідну картку відмови №500040403/2015/00064, №500040403/2015/000062/1 від 28 жовтня 2015 року та відповідну картку відмови №500040403/2015/00066, №500040403/2015/000069/1 від 02 листопада 2015 року та відповідну картку відмови №500040403/2015/00074, №500040403/2015/000074/1 від 04 листопада 2015 року та відповідну картку відмови №500040403/2015/00079, №500040403/2015/000077/2 від 06 листопада 2015 року та відповідну картку відмови №500040403/2015/00082, №500040403/2015/000082/2 від 11 листопада 2015 року та відповідну картку відмови №500040403/2015/00087, №500040403/2015/000086/2 від 16 листопада 2015 року та відповідну картку відмови №500040403/2015/00091, №500040403/2015/000093/2 від 29 листопада 2015 року та відповідну картку відмови №500040403/2015/00099.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 червня 2017 року позов задоволено, визнано протиправними і скасовано зазначені десять рішень про коригування митної вартості товарів та відповідні їм картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної фіскальної служби.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року змінено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 червня 2017 року шляхом виключення з її мотивувальної частини обґрунтування щодо пропущеного строку. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що строк судового оскарження спірних рішень (які суд вважав рішеннями контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань платника податків) спеціальний - 1095 днів з моменту отримання рішення - відповідно до вимог статей 56, 102 Податкового кодексу України, тому суд не вважав строк звернення до суду пропущеним.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважав, що рішення про коригування митної вартості не є рішенням контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань платника податків, тому у разі його оскарження застосуванню підлягає шестимісячний строк згідно процесуального закону. Разом з тим суд апеляційної інстанції також не вважав цей строк пропущеним, пославшись на те, що позивач звернувся з первісним позовом ще 1 квітня 2016 року (про що свідчить копія квитанції кур'єрської служби від 1 квітня 2016 року).

У вересні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 13 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Швед Е.Ю.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/5241/17 з суду першої інстанції.

22 березня 2018 року справу №815/5241/17 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статей 53, 54, 55, 256, 337 Митного кодексу України, стандартних правил 6.3 та 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (чинна для України з 15 вересня 2011 року), розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю (затверджено наказом Міністерства фінансів України №684 від 31 травня 2015 року), пунктів 1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (затверджені наказом Державної фіскальної служби від 11 вересня 2015 року №689), статей 71, 72, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару. Окремо посилається на недопустимість копії квитанції кур'єрської служби від 1 квітня 2016 року в якості підтвердження своєчасності звернення з адміністративним позовом.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

З метою розмитнення придбаного за контрактом №DEM/PHO/5 від 01 жовтня 2014 року між позивачем та грузинською компанією LTD DEME товару (хурма) позивачем до митного органу 3 19 жовтня по 29 листопада 2015 року подано митні декларації №500040403/2015/005159, №500040403/2015/005385, №500040403/2015/005466, №500040403/2015/005473, №500040403/2015/005595, №500040403/2015/005704, №500040403/2015/005738, №500040403/2015/005804, №500040403/2015/005913, №5000404033/2015/006216 разом з відповідним пакетом документів, митна вартість визначена декларантом за ціною договору.

Митний орган спірними рішеннями скоригував визначену декларантом митну вартість у бік збільшення з підстав наявних, на думку останнього, розбіжностей, зокрема щодо передбаченої контрактом можливості розрахунку за товар з третіми особами, різного числового зазначення питомої ваги вартості тари на один кілограм товару (0,062 та 0,0625) у поданих документах, відсутність відомостей щодо витрат на страхування товару.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу про включення у митну вартість страхових витрат (на умовах контракту СРТ страхування товару може відбуватися, а може і не відбуватись за домовленістю сторін, позивач пояснив, що товар не страхувався), доводам щодо різних числових значень питомої ваги вартості тари на кілограм товару зазначені із округленням, а передбачена контрактом можливість взаємовідносин із третіми особами не свідчить, що такі взаємовідносини мали місце.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість спірних рішень митного органу з огляду на те, що матеріали справи свідчать на користь відсутності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товару, які б унеможливили її перевірку відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд вважає висновки суду першої інстанції в частині дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду правильними. Оцінюючи спір у цій частині суд першої інстанції обґрунтовано виходив із застосування спеціального строку звернення до суду.

Суд не підтримує висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товару не є рішенням контролюючого органу про визначення грошового зобов'язання платника податків, оскільки митна вартість, скоригована таким рішенням, є базою оподаткування в розумінні статті 23 Податкового кодексу України в її системному тлумаченні зі статтями 49-50 Митного кодексу України, похідним для числового виразу податкового зобов'язання з мита та податку на додану вартість, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету.

Щодо оцінки обставин справи, які за висновком суду апеляційної зумовили вчасне звернення до суду здійснене судом апеляційної інстанції Суд зазначає, що наявна в матеріалах справи копія квитанції кур'єрської служби, на яку послався цей суд, не може свідчити про вчасне звернення позивача із позовом, з огляду на те, що зазначена копія квитанції, в якості єдиного доказу, не підтверджує, що у поштовому відправленні знаходився саме той адміністративний позов, про подання якого стверджує позивач.

Крім того, за твердженням самого позивача, за поданим ним 1 квітня 2016 року позовом судом першої інстанції лише 3 лютого 2017 року винесене процесуальне рішення судом першої інстанції (ухвала Одеського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви позивачу у справі №815/638/17). Часовий проміжок між поданням позову (позовні вимоги якого неконкретизовані у відповідному процесуальному рішенні суду) та процесуальним рішенням за таким позовом у понад 10 місяців створює обґрунтовані сумніви щодо доведеності позивачем своєчасного подання адміністративного позову.

З матеріалів справи та пояснень і заяв самого позивача вбачається, що позов із аналогічними вимогами залишено без розгляду ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року з мотивів пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду та визнання неповажними вказаних ним причин його пропуску (своєчасне первісне подання позову), а також, що аналогічний позов позивачем відкликано (ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 9 березня 2017 року про повернення позовної заяви у справі №815/860/17).

Відтак, рішення суду апеляційної інстанції прийнято із посиланням на доказ, який не може вважатись належним і допустимим (копія квитанції кур'єрської служби від 1 квітня 2016 року), позаяк не містить інформацію щодо предмету доказування (дійсної дати звернення до суду із конкретним позовом). Разом із тим, при вирішенні питання строку ці обставини не є вирішальними.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року безпідставно змінено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року шляхом виключення з її мотивувальної частини обґрунтування щодо пропущеного строку, помилковість висновків суду апеляційної інстанції з цього питання є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції у цій частині.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі №815/2541/17 в частині зміни постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року шляхом виключення з її мотивувальної частини обґрунтування щодо пропущеного строку, залишивши у цій частині в силі постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2017 року.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі №815/2541/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер