Постанова

від 21.08.2018 по справі 803/1256/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа № 803/1256/15-а

адміністративне провадження № К/9901/19878/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СВА Плюс на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 (головуючий Нос С.П., судді: Онишкевич Т.В., Кухтей Р.В.)

у справі № 803/1256/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВА Плюс до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СВА Плюс (далі - ТОВ СВА Плюс ) звернулось з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року в розмірі 1 342 206,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області щодо не направлення ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року в розмірі 1 342 206,00 грн., постановлено стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ СВА Плюс бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 1 342 206,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції ТОВ СВА Плюс оскаржило його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ СВА Плюс зазначає наступні доводи. При винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що правильним способом захисту права позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету, посилаючись на правовий висновок Верховного суду України, однак на думку позивача адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу, а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.

Також позивач вважає, що судом апеляційної інстанції зроблено безпідставний висновок про звернення ТОВ СВА Плюс з порушенням строків визначених податковим законодавством на отримання такого бюджетного відшкодування, оскільки норми податкового законодавства не вказують на те, що право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає після набрання рішенням суду законної сили, а йдеться лише про закінчення процедури адміністративного чи судового оскарження.

В свою чергу, відповідчем надані заперечення на касаційну скаргу, у яких Луцька ОДПІ ГУ ДФС У Волинській області погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що задоволення позовної вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування є помилковим, оскільки така вимога позивача є неправильним способом захисту права платника податку. На думку відповідача, у даному випадку правильною є вимога про зобов'язання державного органу до виконання покладених на нього законом обов'язку щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету. Відповідач вказує на порушення ТОВ СВА Плюс строків, визначених податковим законодавством для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, яка може бути подана не пізніше 1095 днів, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

ГУ Державної казначейської служби України також надало заперечення на касаційну скаргу, де зазначило наспупні доводи. Відповідно до постанови Верховного суду України від 16.09.2015 (справа № 2а/0570/1700/2012(21-881а15) бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом Державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податковоїслужби та органів Державної казначейської служби в процесі відшкодування ПДВ на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації у 5 дениий термін з дня натходження від податкового органу висновку. Порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення. За таких обставин вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості суперечить правовій позиції Верховного суду України, позаяк платник неправильно визначив спосіб захисту порушеного права.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 19.02.2010 до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області було подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року із розрахунком та заявою щодо бюджетного відшкодування, розмір якого становить 1342206,00 грн. До декларації позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у зазначеній сумі на банківський рахунок платника податку.

У березні 2010 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку TOB СВА Плюс з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з липня 2009 року по листопад 2009 року та від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 000 грн. за липень-листопад 2009 року.

За наслідками перевірки та за результатами адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинські області 02.06.2010 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022302/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 1342206,00 грн.

Не погодившись з вищевикладеним ТОВ СВА Плюс оскаржило податкове повідомлення-рішення в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 у справі № 2а-1882/10/0370 позов ТОВ СВА Плюс задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 № 0000022302/1. Рішення суду першої інстанції було залишено без змін судами апеляційної інстанції 04.10.2011 та касаційної інстанції 22.05.2014.

Позивач 25.02.2015 звернувся до ГУ Державного казначейства України у Волинській області із заявою щодо надання інформації про подання Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області Державному казначейству висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування та про причини невідшкодування коштів з бюджету.

20.03.2015 позивачем отримано відповідь, в якій було зазначено, що інформації щодо відшкодування податку на додану вартість з бюджету на рахунок ТОВ СВА Плюс на підставі поданої Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинські області податкової декларації за січень 2010 року в органі казначейства у Волинській області немає.

У відповідь на звернення ТОВ СВА Плюс до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про надання інформації щодо подання податковим органом Державному казначейству України у Волинській області висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню ТОВ СВА Плюс на підставі поданої декларації за січень 2010 року, відповідачем повідомлено, що про необхідність додаткового вивчення викладених у зверненні зауважень та продовження терміну його розгляду на 15 днів, до 30.04.2015, однак, станом на день подання позову до суду 08.06.2015 позивач відповіді та суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету не отримав.

Приймаючи постанову та задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області щодо ненаправлення ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року в розмірі 1342206,00 грн. та стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ СВА Плюс бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 1342206,00 грн, суд першої інстанції зазначив, що оскільки 22.05.2014 остаточно закінчилася процедура судового оскарження у справі про протиправність винесеного відповідачем податкового-повідомлення рішення 02.06.2010 № 0000022302/1, з моменту надходження ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 до податкового органу у відповідача виник обов'язок щодо направлення висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу казначейства, чого зроблено не було.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, апеляційний суд прийшов до висновку, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Одночасно, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ТОВ СВА Плюс про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненаправлення ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області висновку про бюджетне відшкодування ПДВ за січень 2010 року в розмірі 1342206,00 грн., суд апеляційної інстанції, врахував, що позивач звернувся із позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненаправлення висновку про бюджетне відшкодування ПДВ лише 08.06.2015, а право на бюджетне відшкодування ПДВ в оспорюваній сумі виникло у позивача 04.10.2011, то позивачем порушено строки визначені податковим законодавством на отримання такого бюджетного відшкодування.

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту а підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Аналогічні за змістом положення містяться й у Податковому кодексу України (далі -ПК України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2, 200.3 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 200.4 цієї статті ПК України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Дії державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентовано статтею 43 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010 № 974/1597/499 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1386/18681, чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії).

Згідно положень пункту 43.5 статті 43 ПК України та пункту 7 Порядку взаємодії, приписи яких кореспондують між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Задоволення позовної вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування є помилковим, оскільки така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету, що у своїх висновках підтверджує Верховний суд України.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (який діяв до 01.01.2011) встановлено строк у 1095 днів на подачу заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, з дня наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Згідно з пунктом 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд апеляційної інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивачем порушено строки визначені податковим законодавством на отримання такого бюджетного відшкодування, оскільки останній звернувся із позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області щодо не направлення ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року 08.06.2015, а право на бюджетне відшкодування ПДВ в оспорюваній сумі виникло у позивача за наслідками набрання законної сили Постановою Волинського окружного адміністративного суду та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 04.10.2011

Положеннями частини п'ятої статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно приписів частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вищевикладені положення КАС України (в редакції до 15.12.2017) щодо набрання рішенням законної сили кореспондуються з нормами, що викладені в статті 255 КАС України (в чинній редакції).

Окрім того, Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі передбачає, що постанова (ухвала) суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято (постановлено) за наслідками розгляду в попередньому судовому засіданні, письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі № 2а-1882/10/0370 залишено без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду 25.10.2010, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 02.06.2010 № 0000022302/1, то саме з цього часу у ТОВ СВА Плюс виникло право та почався перебіг 1095-денного строку на отримання бюджетного відшкодування.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду та відмову в задоволенні позовних вимог, а викладені обставини та законодавчі акти спростовують доводи касаційної скарги.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене , висновки суду апеляційної інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СВА Плюс залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду