21.08.2018 227/2433/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2018 року. м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Мацишин Л.С.,
за участю секретаря судового засідання: Дзюби Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-ВР , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутої заробітної плати,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2018 року адвокат ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-ВР (далі ТОВ Експрес-ВР ) з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутої заробітної плати в сумі 9 901 грн. 50 коп. та судові витрати у розмірі 7762 грн., що складаються з 1762 грн. судового збору та 6000 грн. витрат на пов'язані з правовою допомогою.
В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_2 був прийнятий на основну постійну роботу в ТОВ Експрес-ВР водієм автотранспортних засобів відділу експлуатації та ремонту транспорту з 05 жовтня 2017 року на умовах повного робочого дня з посадовим окладом 4100 грн. в місяць. 02 січня 2018 року між сторонами був укладений строковий Трудовий договір. Відповідно до п.1.3 Трудового договору працівник зобов'язується виконувати надані цим договором та посадовою інструкцією трудові обов'язки на час сезону будівництва і капітального ремонту доріг до 31 грудня 2018 року. У несезонний період товариством було нараховано та виплачено відповідачу 9901 грн. 50 коп. у вигляді посиленого авансу в рахунок подальшого утримання з заробітної плати. Однак коли розпочався сезонний період роботи (квітень), працівник з 02 квітня 2018 року по даний час не вийшов на роботу, про що свідчить табелі обліку робочого часу. Акти комісії трудового колективу про відсутність відповідача на роботі. Внаслідок систематичних пропусків роботи у червні 2018 року відповідач був звільнений на підставі п.4 ст. 40 КЗпП. 19 квітня 2018 року позивач надіслав відповідачу повідомлення з вимогою надання письмових пояснень відсутності на роботі, а також попередження проте, що у разі ненадання таких пояснень щодо поважності причин невиходу на роботу, то відповідач повинен повернути кошти у сумі 9901,50 грн. Вважають, що оскільки до цього часу зазначені виплачені грошові кошти не були повернуті, то такі кошти підлягають стягненню з підстав, передбачених ст. 1212, 1215 ЦК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, звернулись в суд з заявою про розгляд справи у відсутності позивача та їхнього представника. Позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Звернувся в суд з заявою про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати у розмірі 9901 грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 1762 грн. визнає повністю. Щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу у сумі 6000 грн. не визнає, вважає дану суму завищену і просить суд зменшити, так як у нього на утриманні дитина інвалід.
Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Статтею 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Наказом директора ТОВ Експрес -ВР №76 ОС від 04 жовтня 2017 року Про прийняття на роботу ОСОБА_2О. позивача ОСОБА_2 на підставі його заяви прийнято на основну постійну роботу з 05 жовтня 2017 року до відділу експлуатації та ремонту транспорту водієм автотранспортних засобів на умовах повного робочого дня з посадовим окладом 4100 грн. (а.с.4)
02 січня 2018 року між ТОВ Експрес-ВР та ОСОБА_2 укладено Трудовий договір. (а.с.5-8)
Згідно п.п. 1.2, 1.3 Трудового договору Працівник займає посаду водія автотранспортних засобів відділу експлуатації та ремонту транспорту. Працівник зобов'язується виконувати надані цим договором та посадовою інструкцією трудові обов'язки на час сезону будівництва і капітального ремонту доріг до 31 грудня 2018 року.
Згідно відомостей зарахувань на карткові рахунки працівників ОСОБА_2 ТОВ Експрес-ВР нарахувало за січень двома платежами по 1650,25 грн., за лютий 3300 грн., за березень 3300 грн. (а.с.9-12)
Табелем обліку робочого часу за квітень 2018 року підтверджено, що ОСОБА_2 протягом робочих днів квітня місяця не виходив на роботу. (а.с.13)
27 квітня 2018 року був складений акт про відсутність на роботі ОСОБА_2, який підписаний інженером, головним бухгалтером та головним механіком. (а.с.14)
18 квітня 2018 року позивач надіслав відповідачу повідомлення з вимогою надання письмових пояснень відсутності на роботі з 02 квітня 2018 року, а також попередження проте, що у разі ненадання таких пояснень щодо поважності причин невиходу на роботу, то відповідач повинен повернути кошти у сумі 9901,5 грн. (а.с.20)
Наказом №35 ОС від 11 червня 2018 року відповідача ОСОБА_2 було звільнено за прогул без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП. (а.с.25-27)
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно.
Згідно ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди,завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Відповідно до ст.127 КЗпП України для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки.
Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч.2ст.233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
Відповідно до пп.2 п.24 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуваннямст.127 КЗпП суди мають враховувати, що не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст.36, пунктах 1,2,5ст.40 КЗпП, а також при направленні на навчання та у зв'язку з виходом на пенсію. Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч.2ст.233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
Крім того, відповідач позовну вимогу про стягнення з нього безпідставно набутої заробітної плати визнав в повному обсязі, при цьому судом вбачається наявність законних підстав для задоволення позову, оскільки визнання його відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню безпідставно набутої заробітної плати у сумі 9901,50 грн.
Згідно вимог ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з врахуванням задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1762 грн., що підтверджується платіжним дорученням №781 від 14 червня 2018 року (а.с.30)
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, при відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що 08 травня 2018 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено угоду про надання правової допомоги. Згідно п.2.2 даної угоди за надання правової допомоги заявник зобов'язується виплатити виконавцю 6000 грн., що оформляється актом прийому-передачі наданих послуг. (а.с.31).
На підтвердження виконаних робіт позивачем надано Акт №1 прийому - передачі наданих послуг від 14 червня 2018 року в якому наведено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з зазначенням суми послуг. В даному акті вказано, що оплата буда здійснена у готівковій формі в момент підписання цього акту. (а.с.29)
Проте суд зазначає, що в акті хоча і наведено обсяг робіт, але не зазначено часу, витраченого на виконання цих робіт (надання послуг).
Разом з тим, ТОВ Експрес-ВР не надано підтвердження перерахування суми понесених витрат на професійну правничу допомогу, яку він просить зобов'язати відшкодувати товариству, а саме, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, рахунки), а надання акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) пов'язаних з розглядом справи не є достатнім доказом понесення таких витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем понесених витрат на правничу допомогу та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
Керуючись статтями ст. ст. 12, 13, 77-81, 259, 263-265, 268, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-ВР , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутої заробітної плати, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-ВР (ЄРДПОУ: 41086739, адреса місцезнаходження: 04211 м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 32), безпідставно набутої заробітної плати у розмірі 9901 грн. 50 коп. ( дев'яти тисяч дев'ятиста однієї гривні п'ятдесяти копійок).
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-ВР (ЄРДПОУ: 41086739, адреса місцезнаходження: 04211 м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 32) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 ( однієї тисячі семисот шістдесяти двох) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Л.С. Мацишин
21.08.2018
Суд | Добропільський міськрайонний суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 21.08.2018 |
Оприлюднено | 23.08.2018 |
Номер документу | 76003794 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Добропільський міськрайонний суд Донецької області
Мацишин Л. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні