Рішення

від 16.08.2018 по справі 192/2199/17

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/2199/17

Провадження № 2/192/204/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.08.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Савчукової В.В.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Управління-служба у справах дітей Центральної районної у м.Дніпро ради, Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 13 квітня 2011 року по 25 липня 2016 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в період якого у них народилися двоє дітей: донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які постійно проживають з нею.

Відповідач незадовго до розірвання шлюбу спільними дітьми припинив цікавитися, не проявляє бажання їх бачити, приймати участь у їх вихованні та утриманні.

01 вересня 2016 року відповідач добровільно з власної ініціативи надав письмову заяву, щодо його відмови від виховання та утримання малолітніх дітей, яка була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Красотою Т.О. та зареєстрована в реєстрі з №1178, в якій відповідачем зазначено, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо спільних малолітніх дітей.

З часу написання відповідачем заяви він свого відношення до дітей не змінив, повністю склав з себе відповідальність за життя, здоров'я та розвиток доньки та сина, своєю поведінкою та виглядом демонстративно показує, що діти для нього чужі.

03 вересня 2016 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, у зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач надав добровільну заяву про відмову від батьківських прав, а також згоду на позбавлення його батьківських щодо двох малолітніх дітей, тому вона прохає задовольнити позовні вимоги та позбавити батьківських прав відповідача щодо доньки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити. Пояснила, що з травня 2014 року вона не проживає з відповідачем однією сім'єю. За час спільного проживання відповідач участі у вихованні їх двох спільних дітей не приймав, а після розірвання шлюбу взагалі самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не відвідує дітей, не приймає участі в їх утриманні. Тому вважає, що оскільки відповідач не бажає приймати участь у вихованні та утриманні дітей, добровільно подав заяву про відмову від дітей, тому його необхідно позбавити батьківських прав.

Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги, підтримав, згідно обставин викладених в позовній заяві (а.с. 3-5). Пояснив, що сторони припинили спільне проживання з 2015 року, а в липні 2016 року шлюб між ними було розірвано. За період шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які постійно проживають з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Відповідач не бажає прийти участь у вихованні та утриманні дітей, не цікавиться їх життям, здоров'ям.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти позбавлення його батьківських прав. Пояснив, що він зареєстрував шлюб з позивачкою в 2011 році, за період шлюбу у них народилося двоє спільних дітей. Після розірвання шлюбу він участі у вихованні та утриманні дітей не приймає та не бажає приймати, тому не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

Представник третьої особи - Управління-служба у справах дітей Центральної районної у м. Дніпро ради, які належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, в судове засідання 16 серпня 2018 року не з'явився. Згідно листа прохали проводити розгляд справи у відсутність представника (а.с. 94-95).

Представник третьої особи - Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, які належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, в судове засідання 16 серпня 2018 року не з'явився. Згідно листа прохала проводити розгляд справи у відсутність представника (а.с. 91-93).

В судовому засіданні 06 липня 2018 року представник третьої особи - Полторацька О.В. проти задоволення позовних вимог не заперечувала. Вважала, що відповідача необхідно позбавити батьківських прав. Згідно наданого до суду Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 прохала врахувати, що з часу припинення шлюбних відносин відповідач не займається вихованням дітей, не цікавиться їх станом здоров'я, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Крім того, відповідачем добровільно подано заяву 05 травня 2018 року щодо не бажання займатися вихованням дітей, в якій відповідач зазначив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. У зв'язку з чим є доцільним позбавити відповідача батьківських прав, оскільки це буде відповідати інтересам дітей (а.с. 68-69).

Суд, заслухавши позивачку та її представника, відповідача, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спірні правовідносини сторін регулюються положеннями СК України, Законом України Про охорону дитинства .

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя. Згідно положень ч.2 ст.157, ст.180-182 цього Кодексу той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Статтею 165 цього Кодексу передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, матірю яких є ОСОБА_1 (а.с.11,12). Шлюб між батьками дітей був розірваний згідно рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2016 року, яке набрало законної сили 05 серпня 2016 року (а.с.10).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 03 вересня 2016 року, який зареєстрований Кіровським районними у місті Дніпропетровську відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №506, позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, та після реєстрації шлюбу, змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 14).

Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідача ОСОБА_2, який згідно довідки виконавчого комітету Святовасилівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року №268, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1, умови його проживання належні (а.с. 71, 72).

Згідно заяви відповідача ОСОБА_2 від 01 вересня 2016 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Красотою Т.О. та зареєстрована в реєстрі з №1178, відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та надав добровільну згоду на усиновлення їх іншою особою, та в разі необхідності, зміни їх ім'я, прізвища, по батькові (а.с. 13).

Крім того, 05 травня 2018 року відповідачем подано до Солонянської районної державної адміністрація як органу опіки та піклування заяву, щодо згоди на позбавлення його батьківських прав, оскільки відповідач не бажає займатися вихованням малолітніх дітей, та прохав в подальшому не викликати його на засідання комісії (а.с. 70).

Дослідивши Висновок органу опіки та піклування Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 01 червня 2018 року (а.с.68-69), суд вважає, що він є достатньо обґрунтованим, оскільки з нього убачається, що відповідач не виконує жодних з установлених Сімейним кодексом України обов'язків по вихованню дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не спілкується з ними, надав добровільну згоду на позбавлення його батьківських прав. Вказані обставини відповідач підтвердив у судовому засіданні.

Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (редакція зі змінами,схваленими резолюцією від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 7 Конвенції передбачено, що дитина має право знати своїх батьків і має право на їх піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд вважає, що під час розгляду справи знайшли своє підтвердження факти ухилення від виконання батьківських обов'язків з боку відповідача відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Тому суд вважає, що відповідач умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дітей, не приймає жодної участі у їх вихованні, не спілкується з ними та не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, стану здоров'я, у зв'язку з чим є підстави для позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На підставі викладеного, суд оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх достатності і взаємного зв'язку у їх сукупності, вважає, що існують правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, у зв'язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 258,259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_2,РНОКПП - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (52433, АДРЕСА_3, РНОКПП-НОМЕР_3) ,треті особи: Управління-служба у справах дітей Центральної районної у м.Дніпро ради (49101, м.Дніпро, пр.Олександра Поля, буд.22), Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, вул.Гагаріна, буд.13, ЄДРПОУ - 34572428), про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (52433, АДРЕСА_3, РНОКПП-НОМЕР_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Єлізарово Солонянського району Дніпропетровської області) , відносно малолітніх дітей: доньки ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпропетровську та сина ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, батьком яких він є.

Стягнути з ОСОБА_2 (52433, АДРЕСА_3, РНОКПП-НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_2,РНОКПП - НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

.

Повний текст рішення суду складений 22 серпня 2018 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина