Рішення

від 21.08.2018 по справі 285/1918/18

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1918/18

провадження у справі №2/0285/918/18

21 серпня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді……...ОСОБА_1

секретаря……..ОСОБА_2

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новоград-Волинський цивільну справу

за позовом ОСОБА_3

до Госпрозрахункової дільниці по обслуговуванню соціальної сфери Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області

про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь, заборгованість по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги, а також середній заробіток за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позову зазначає, що з 29.12.2014 року він був прийнятий на роботу у Госпрозрахункову дільницю по обслуговуванню соціальної сфери Гульської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (далі - Госпрозрахункова дільниця), яка з грудня 2015 року реформована у КП Гульськ-Водоканал , на посаду слюсаря-лінійника. 28.02.2017 року його було звільнено із займаної посади згідно із п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). У період його роботи на підприємстві з грудня 2014 року і до дня його звільнення Госпрозрахункова дільниця нараховувала, але не виплачувала йому заробітну плату.

Сторони в судове засідання не прибули.

Позивач надіслав письмову заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що з 29 грудня 2014 року і до 31 грудня 2015 року, Госпрозрахункова дільниця нараховувала, але не виплачувала йому заробітну плату.

Представник відповідач в судове засідання не прибув. Враховуючи те, що про час і місце судового розгляду він був повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило, суд вважає за можливе ухвалити рішення заочно на підставі наявних доказів у справі.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 24 Закону України Про оплату праці , стаття 115 КЗпП України передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Судом встановлено, що 29.12.2014 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу у Госпрозрахункову дільницю, на посаду слюсаря-лінійника, звідки 29.12.2015 року був переведений у КП Гульськ-Водоканал на посаду слюсаря-машиніста. 28.02.2017 року позивача на підставі наказу № 4 звільнено з роботи (за згодою сторін) згідно із п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 11).

Позивачу під час звільнення не було видано довідки про розмір заробітної плати та її виплату, також не було надано відповідні довідки за ухвалою суду від 20 червня 2018 року (а.с. 18).

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. У ст. 30 Закону України Про оплату праці міститься аналогічна норма, доповнена зобов'язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідач не надав суду розрахунково-платіжних відомостей, що засвідчують виплату ОСОБА_3 заробітної плати за зазначений період роботи та на день його звільнення а тому для розрахунку беруться дані, що містяться у відомості про застраховану особу, надані Пенсійним фондом України (далі - УПФ) /а.с. 5-7/.

Як вбачається з відомості УПФ, позивачу протягом періоду з 01.01.2015 р. по 30.06.2015 р. було нараховано заробітну плату в сумі 16291,43 грн., яку йому не було виплачено, оскільки відповідач в порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України не надав суду доказів на спростування доводів позивача про наявну заборгованість по заробітній платі.

Відповідно до вимог ст.116 ч.1 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В зв'язку з тим, що відповідач, не здійснивши вчасно розрахунок по заробітку при звільненні працівника, відповідно до ст. 116 КЗпП України, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи той факт, що відповідач, не здійснивши вчасно розрахунок по заробітку при звільненні працівника, відповідно до ст. 117 КЗпП України, несе матеріальну відповідальність перед працівником у межах середньої заробітної плати. Також згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за весь час затримки, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача слід також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Встановлено, що розмір середньоденного заробітку позивача складає 135,76 грн., а кількість днів затримки розрахунку при звільненні складає 653 дні, таким чином розмір середнього заробітку становить 130601,12 грн. = (962 дніХ135,76 грн.).

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Разом з тим за змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду. (постанова ВС України №6-259цс17 від 13.03.2017 р)

Таким чином, враховуючи наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, а також те, що позивач був звільнений з роботи в грудні 2015 і вже 29.12.2015 року був прийнятий на роботу до відповідача на ту ж саму посаду (слюсаря-машиніста) де працював до 28.02.2017 року, значну кількість днів затримки розрахунку та відсутність в матеріалах справи доказів про поважні причини неможливості позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав раніше, суд приходить до висновку, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку слід зменшити до 18 000 грн.

Щодо стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільненні то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано суду доказів, що розірвання трудового договору було пов'язано саме з не виконанням власником або уповноваженим органом законодавство про працю, умов колективного договору чи трудового договору (ст. 44, ч. 3 ст. 38 КЗпП).

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

На підставі ст. 141 ЦПК України також необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн..

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 81, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, ст. ст. 44, 116, 117, 233 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Госпрозрахункової дільниці по обслуговуванню соціальної сфери Гульської сільської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та вихідної допомоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери (код 20402114, місце знаходження: вул. Варшавська, 4, с. Гульськ Новоград-Волинського району Житомирської області) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 16291,43 (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто одна) грн. 43 коп.,

та середній заробіток за період затримки розрахунку в період з 27 грудня 2015 року по 21 серпня 2018 року в сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. , а всього 34291 (тридцять чотири тисячі двісті дев`яносто одна) грн. 43 коп.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери про стягнення вихідної допомоги при звільненні - відмовити.

Стягнути з комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця по обслуговуванню об'єктів соціальної сфери на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подають учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Головуючий Л.Й. Савицька