Ухвала

від 13.08.2018 по справі 2-1825/10

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 2-1825/10

Провадження № 4-с/520/69/18

УХВАЛА

13.08.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коваленко О.Б.,

За участю - секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Одеса скаргу Житлово-будівельного кооперативу Гармонія на неправомірну бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1, заінтересовані особи Перший Київський відділ державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2018 року представник ЖБК Гармонія звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на неправомірну бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 , в якій просить визнати неправомірною бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1, яка виразилася у безпідставній відмові в задоволенні заяви ЖБК Гармонія про скасування арешту на його майно та обтяження на все нерухоме майно, яке належить на праві власності Житлово-будівельному кооперативу Гармонія , після винесення 07.02.2013 року старшим державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № 23460802 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1825/10 Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2010 року про стягнення з ЖБК Гармонія на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 304366,40 грн., постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та про передання матеріалів виконавчого провадження на зберігання до архіву, а також після знищення цього виконавчого провадження зі спливом строків зберігання. Зобов'язати начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 забезпечити зняття арешту на квартири за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3, які належить на праві власності ЖБК Гармонія , код: 26567555, м.Одеса, Фонтанська дорога, буд. 16-Б., який згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна був накладений на підставі постанови старшого державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ ОСОБА_3 від 14.02.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА №655500, ВП 23460802, 14.02.2011 р. за реєстраційними номерами обтяження: 10828575; 10828579; та 10828590 реєстратором - Одеською філією державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України. Зобов'язати начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 забезпечити зняття арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, обтяження на об'єкт: невизначене майно, все нерухоме майно, що належить на праві власності ЖБК Гармонія , код: 26567555, Одеса, Фонтанська дорога, буд. 16-Б., які згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були накладені на підставі постанови старшого державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ ОСОБА_3 від 08.11.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 23460802, 08.11.2011 р. за реєстраційним номером обтяження: 11815135 реєстратором - Одеською філією державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України було зареєстроване обтяження на об'єкт: невизначене майно, все нерухоме майно, яке належить на праві власності Житлово-будівельному кооперативу "Гармонія . Також скаржник просить зобов'язати начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 забезпечити надіслання відповідних постанов про зняття арешту з майна ЖБК Гармонія органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника, або вчинити необхідні та відповідні дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна, яке належить ЖБК Гармонія .

Представник скаржника ЖБК Гармонія у судовому засіданні підтримав вимоги скарги.

Начальник Першого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 у задоволенні скарги ЖБК Гармонія просила відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

На виконанні в Першому Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 23460802 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1825/10 Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2010 про стягнення з ЖБК Гармонія на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 304366,40 грн.

Відповідно до статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частини 2 статті 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Враховуючи викладене, 14.02.2011 на підставі статті 57 Закону з метою забезпечення виконання рішення суду державним виконавцем відділу було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 655500, якою було накладено арешт на майно належне боржнику.

Таким чином, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на майно належне боржнику, прийнята державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.02.2011 боржником не оскаржена.

07.02.2013 державним виконавцем відділу, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 21.04.1999 року зі змінами), по вищезазначеному виконавчому провадженню винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, матеріали виконавчого провадження передані на зберігання до архіву.

Відповідно до пункту 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

У зв'язку із закінченням строків зберігання, вищезазначене виконавче провадження знищено у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 50 Закону, яка діяла на момент повернення виконавчого документа стягувачеві, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Статтею 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 21.04.1999 року зі змінами), яка діяла на момент повернення виконавчого документа стягувачеві, не було передбачено зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону.

Скаржник у своїй скарзі застосовує норми Закону України Про виконавче провадження які втратили чинність з 09.03.2011, тому не підлягали застосуванню при поверненні виконавчого документа стягувачеві 07.02.2013.

Таким чином, старший державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ ОСОБА_3 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві 07.02.2013 правомірно не вирішив питання про припинення чинності арешту майна боржника, оскільки чинність арешту в даному випадку не припиняється.

Враховуючи, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на майно належне боржнику, прийнята державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 21.04.1999 року зі змінами, яка діяла на момент накладання арешту), боржником в установленому порядку не оскаржена, не скасована - підстави для застосування частини 3 статті 59 Закону України Про виконавче провадження відсутні.

Скаржник в своїй скарзі не зазначає, чим саме було порушено порядок накладення арешту.

Порядок зняття арешту з майна на теперішній час регулюється статтею 59 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини є:

1)отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2)надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3)отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4)наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5)відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його оажання залишити за собою нереалізоване майно;

6)отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7)погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8)отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна необхідно звертатись до суду з позовною заявою. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або на іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV Про виконавче провадження (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року№2677-VІ) (далі - Закон про виконавче провадження).

Таким чином, зняття арешту з майна у межах розгляду судом скарги на дії державного виконавця, нормами діючого законодавства не передбачено.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку обгрунтованості дій державного виконавця, суд керується Законом України Про виконавче провадження . Згідно з ст.1 даного закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлює ст. 2 того ж закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Стаття 19 Закону України Про виконавче провадження : Права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження встановлює, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Суд приходить до висновку, що скаржником не представлені достатні письмові докази, сукупність яких довела б неправомірність дій державного виконавця .

Керуючись ст. 77-78, 81 , 447, 451 ЦПК України , ст.ст. 1, 2 Закону України Про виконавче провадження , суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Житлово-будівельного кооперативу Гармонія на неправомірну бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1, заінтересовані особи Перший Київський відділ державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2, та зобов'язанні зняти арешт з нерухомого майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом 15 днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Коваленко О. Б.