Постанова

від 22.08.2018 по справі 715/106/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року м. Чернівці

справа № 715/106/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів : Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О.

секретар Скакун К.В.

позивач - Сільськогосподарське ТзОВ Агро-Прогрес

відповідач- Німіжан Лучіка Василівна

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес

на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року

в справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес

до ОСОБА_1,

третя особа: АТ Ощадбанк в особі філії Чернівецького обласного управління АТ Ощадбанк ,

про стягнення грошових коштів

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес ,

третя особа: АТ Ощадбанк в особі філії ЧОУ АТ Ощадбанк ,

про визнання припиненими зобов'язання (головуючий в 1-й інстанції Цуркан В.В.)

встановив :

Сільськогосподарське ТзОВ Агро-Прогрес звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа: АТ Ощадбанк в особі філії Чернівецького обласного управління АТ Ощадбанк , про стягнення грошових коштів.

Провадження 22-ц/794/714/18 Категорія 19/27

Позовні вимоги обгрунтовувало слідуючими обставинами.

26.06.2008р. між ВАТ Державний ощадний банк України та сільськогосподарським ТзОВ Агро-Прогрес був укладений іпотечний договір нерухомого майна, відповідно до умов якого СТзОВ Агро-Прогрес як іпотекодавець виступив в якості майнового поручителя ОСОБА_1 з метою забезпечення зобов'язання останньої перед ВАТ Державний ощадний банк України за договором відновлювальної кредитної лінії № 828 від 26.06.2008р.

Предметом іпотеки був адмінбудинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 636,4 кв.м.

В подальшому, постановою господарського суду Чернівецької області від 24.01.2011р. було визнано банкрутом сільськогосподарське ТзОВ Агро-Прогрес , АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30713734 та відкрито ліквідаційну процедуру. В порядку ліквідаційної процедури арбітражним керуючим ОСОБА_2 було продано предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення адмінбудинку загальною площею 636,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 При погашенні вимог AT Ощадбанк у банкрута, TOB Агро-Прогрес , одночасно виникла дебіторська заборгованість до ОСОБА_1, так як банкрут фактично частково погасив зобов'язання останньої перед банком по кредитному договору №828 від 26.06.2008р.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського ТзОВ Агро-Прогрес заборгованість в розмірі 800000грн.

ОСОБА_1 звернулася із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати припиненими її зобов'язання перед Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес на суму 389190,16грн. в зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову Сільськогосподарського ТзОВ Агро-Прогрес до ОСОБА_1, третя особа АТ Ощадбанк в особі філії - Чернівецьке обласне управління АТ Ощадбанк , про стягнення заборгованості відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського ТзОВ Агро - Прогрес , третя особа АТ Ощадбанк в особі філії - Чернівецьке обласне управління АТ Ощадбанк , про визнання припиненими зобов'язання відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Сільськогосподарського ТзОВ Агро-Прогрес подав апеляційну скаргу, просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТзОВ Агро-Прогрес скасувати та задовольнити вказані вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що чинне законодавство не обумовлює необхідність повного погашення заборгованості боржника перед кредитором як обов'язкової умови для виникнення у майнового поручителя прав кредитора за основним зобов'язанням в частині, в якій майновий поручитель погасив таку заборгованість.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що ним не було пропущено строк позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського ТзОВ Агро-Прогрес - скасувати з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТзОВ Агро-Прогрес , суд першої інстанції посилався на те, що часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Крім того, суд зазначив, що в зв'язку із тим, що ОСОБА_1 допустила просторочення з повернення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії № 828 від 28.06.2008р. ПАТ Державний ощадний банк України , керуючись п. 3.2.2 кредитного договору 18 лютого 2009 року пред'явило ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення боргу, протягом 30 днів з часу її пред'явлення. Таким чином трьохрічний строк позовної давності закінчився в 2012 року, а позов пред'явлено аж 19 січня 2018 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що 26.06.2018р. між ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_1 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №828, згідно якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 655000грн. зі сплатою за користування кредитом 19,5 % річних строком до 25.06.2018р.

З метою забезпечення зобов'язання ОСОБА_1 перед ВАТ Державний ощадний банк України за вищевказаним договором, Сільськогосподарське ТзОВ Агро-Прогрес та банк уклали іпотечний договір нерухомого майна від 26.06.2008р., згідно якого ТзОВ Агро-Прогрес як іпотекодавець виступив в якості майнового поручителя ОСОБА_1 (боржника).

Згідно п.п.1.1, 1.2 зазначеного договору, іпотекодавець, як майновий поручитель боржника, предає в іпотеку нерухоме майно, а саме адмінбудинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 636,4 кв.м.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 24.01.2011р. було визнано банкрутом сільськогосподарське ТзОв Агро-Прогрес , АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30713734, та відкрито ліквідаційну процедуру.

В порядку ліквідаційної процедури арбітражним керуючим було продано предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення адмінбудинку загальною площею 636,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1

Згідно платіжного доручення від 20 жовтня 2017 року Сільськогосподарське ТзОВ Агро-Прогрес перерахувало ПАТ Державний ощадний банк України кошти в розмірі 700000грн. та згідно платіжного доручення № 4 від 26 грудня 2017 року - 100000грн. з призначенням платежів - погашення кредиторських вимог І-ої черги згідно ухвали господарського суду Чернівецької області від 13.03.2009р. та 19.04.2011р. як майнового поручителя ОСОБА_1 по іпотечному договору від 26.06.2008р.

Також було встановлено, що після отримання банком вищевказаних коштів заборгованість ОСОБА_1 перед банком складає приблизно 370000грн., тобто вимоги іпотекодержателя в повному обсязі не виконані і на час розгляду справи відповідач ОСОБА_3 має заборгованість перед кредитором ПАТ Державний ощадний банк України .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського ТзОВ Агро-Прогрес , суд першої інстанції, виходячи з положень ст.ст.554, 556 ЦК України, посилався на те, що товариство лише частково, як поручитель, виконало свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього не виникло прав кредитора за кредитним договором.

Однак застосування судом першої інстанції до вказаних правовідносин правового регулювання поруки є помилковим, виходячи з наступного.

Субєктами іпотечних правовідносин Закон України Про іпотеку визначає іпотекодавця та іпотекодержателя.

Відповідно до ст.1 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, при триманням.

Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Аналогічні положення містять ч.1 ст. 20 Закону України Про заставу та ч.1 ст. 33 Закону України Про іпотеку .

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов'язань, тому норми, які регулюють поруку (ст.ст. 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-109цс14.

Матеріалами справи встановлено, що позивач не є боржником за забезпеченим заставою зобов'язанням, а виступив майновим поручителем та виконав забезпечене заставою зобов'язання.

Із змісту правових норм, які регулюють правовідносини майнової поруки, а саме: ст. 583 ЦК України, ст. 11 Закону України Про заставу , ст. 11 Закону України Про іпотеку , вбачається, що заставодавцем може бути не лише боржник за забезпеченим заставою зобов'язанням, а й третя особа (майновий поручитель). Відповідно, до майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням.

Згідно зі ст. 11 Закону України Про іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до вимог ст. 42 Закону України Про іпотеку майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Враховуючи зазначені норми, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Сільськогосподарського ТзОВ Агро-Прогрес до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів є обґрунтованими.

Висновок суду першої інстанції щодо пропуску ТзОВ Агро-Прогрес строку позовної давності є безпідставним.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом ч.1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст.261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Оскільки Сільськогосподарським ТзОВ Агро-Прогрес перераховано банку кошти в погашення основного зобов'язання 20 жовтня 2017 року та 26 грудня 2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 та № 4, саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності для позивача.

З матеріалів справи вбачається, що товариством подано позовну заяву до суду 18.01.2018р., що свідчить про те, що ним не був пропущений трирічний строк позовної давності.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, та зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог ТзОВ Агро-Прогрес .

За таких обставин, позовні вимоги Сільськогосподарського ТзОВ Агро-Прогрес до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в розмірі 800000грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи зазначені норми, з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського ТзОВ Агро-Прогрес підлягає стягненню 12000грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 18000грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, а всього 30000грн.

Керуючись ст.374, п.3, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес задовольнити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес до ОСОБА_1, третя особа: АТ Ощадбанк в особі філії Чернівецького обласного управління АТ Ощадбанк про стягнення грошових коштів скасувати.

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес до ОСОБА_1, третя особа: АТ Ощадбанк в особі філії Чернівецького обласного управління АТ Ощадбанк про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес грошові кошти в сумі 800000грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес 30000грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повної постанови 23 серпня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Вірно з оригіналом :