Ухвала

від 21.08.2018 по справі 907/688/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ухвала

"21" серпня 2018 р. м. Ужгород Справа № 907/688/17

Суддя господарського суду Закарпатської області О.Ф. Ремецькі

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

Розглянувши заяву Державної судової адміністрації України, м. Київ від 31.07.2017 (Вх.№02-3.1-09/9615/18 від 10.08.2018) про виправлення помилки в наказі Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2018 та поновлення строку пред'явлення наказу до виконання

у справі №907/688/17

за позовом Державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств", м. Ужгород

ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Великий Березний

ПРО стягнення майнової шкоди у сумі 212 770,00 грн.

Представники сторін: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2017 позовні вимоги задоволено та стягнуто з фізичної особи - підприємця з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 26255795) із зарахуванням надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір" (отримувач коштів - ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача - 820019; рахунок отримувача- 31215256700001; код класифікації доходів бюджету -22030106) суму 3191, 55грн. (Три тисячі сто дев'яносто одну грн. 55 коп.) судового збору.

25.01.2018 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Заявник звернувся до суду з заявою про внесення виправлення до даного наказу суду, оскільки при його виготовленні судом допущено помилку, а саме не вказано дату та рік народження боржника - фізичної особи.

Відповідно до статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.

Окрім того, заявник просить суд поновити строк пред'явлення наказу суду до виконання враховуючи стислі строки пред'явлення такого наказу до виконання та недопущення завдання збитків державному бюджету.

За змістом ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Приписами ст. 230 ГПК України передбачено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2018 розгляд заяви Державної судової адміністрації України, м. Київ від 31.07.2017 (Вх.№02-3.1-09/9615/18 від 10.08.2018) було призначено у судовому засіданні на 21.08.2018.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, письмово викладеної позиції по суті доводів заявника не подав.

Представник боржника в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 ГПК України неявка учасників справи у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви про поновлення пропущеного строку.

Розглянувши матеріали поданої заяви, заслухавши пояснення представника заявника та дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що заява про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Вказана заява мотивована тим, що в ході здійснення контролю за виконанням рішення суду у даній справі встановлено, що повідомленням державного виконавця від 27.03.2018 виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", який в подальшому останнім отримано за спливом строку пред'явлення його до виконання повторно.

В той же час, строк пред'явлення наказу від 25.01.2018 становить три місяці з дня повернення виконавчого документа, і на сплинув 27.06.2018.

Оскільки, заяву стягувача, зокрема, про поновлення строку пред'явлення судового наказу до виконання є забезпеченням захисту інтересів держави та надходження коштів до державного бюджету України заявник просить суд поновити пропущений строк для пред'явлення наказу від 25.01.2018 у даній справі до виконання.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 13.08.2018 заяву прийнято до розгляду. Розгляд Заяви призначено на 21.08.2018.

Положеннями п. 9 перехідних положень нової редакції Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приписами частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 25.01.2018 у справі № 907/688/17 пропущений заявником з поважних причин, у зв'язку з чим подана ним заява в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Доказів повного виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 08.11.2017 у справі № 907/688/17 матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд вважає заяву в частині вимог про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 25.01.2018 у справі № 907/688/17 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заявник звернувся до суду також з заявою про внесення виправлення до даного наказу суду, оскільки при його виготовленні судом допущено помилку, а саме не вказано дату та рік народження боржника - фізичної особи. Заяву просить розглянути без участі його представника.

Відповідно до статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2018 розгляд заяви було призначено у судовому засіданні на 21.08.2018.

Розглянувши заяву Державної судової адміністрації України, м. Київ про виправлення помилки в наказі Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2018, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, заява про виправлення помилки в наказі Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2018 мотивована тим, що стягувач звертався до Великоберезнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області із заявою про відкриття виконавчого провадження. Однак, головним державним виконавцем РВ ДВС направлено стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам п. 3 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , а саме: не вказано дат народження боржника - фізичної особи (число, місяць та рік).

З урахуванням викладеного, заявник просить виправити помилку у судовому наказі від 25.01.2018 у справі №907/688/17, вказавши дату народження боржника.

У силу ст. 124 Конституції України та ст.ст. 18, 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Так, пункт 3 ч. 1 статті 4 Закону України Про виконавче провадження вимагає щоб у виконавчому документі була зазначена дата народження боржника - фізичної особи.

Визначення поняття фізичної особи міститься у ст. 24 Цивільного кодексу України, відповідно до якої людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадку, передбаченому цим Законом, у паперовій формі, який формується та оновлюється за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та державної фіскальної служби, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи.

Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

Таким чином, з моменту реєстрації в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань фізична особа набуває особливого статусу суб'єкта господарювання.

Відповідачем у даній справі, який є боржником за виконавчим документом - наказом Господарського суду Закарпатської області №907/688/17 від 25.01.2018 є фізична особа - підприємець ОСОБА_1, а не фізична особа ОСОБА_1, а тому в даному випадку не вимагається зазначення у виконавчому документі дати народження фізичної особи - підприємця.

Таким чином, судом встановлено, що наказ Господарського суду Закарпатської області №907/688/17 від 25.01.2018 повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону.

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин, у задоволенні заяви стягувача про виправлення помилки в наказі належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 328, 329 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

Заяву Державної судової адміністрації України, м. Київ від 31.07.2017 (Вх.№02-3.1-09/9615/18 від 10.08.2018) про виправлення помилки в наказі Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2018 та поновлення строку пред'явлення наказу до виконання задовольнити частково.

Поновити Державній судовій адміністрації України строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 08.11.2017 у справі № 907/688/17 на три місяці.

Відмовити у задоволенні заяви Державної судової адміністрації України, м. Київ від 31.07.2017 (Вх.№02-3.1-09/9615/18 від 10.08.2018) про виправлення помилки в наказі Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2017 у справі № 907/688/17.

Оригінал наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2018 у справі № 907/688/17 повернути Державній судовій адміністрації України.

Направити копію ухвали сторонам у справі.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://zk.arbitr.gov.ua/sud5008/gromadyanam/csz/.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала підписана 23.08.2018.

Суддя Ремецькі О.Ф.