Постанова

від 20.08.2018 по справі 920/1293/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/1293/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2018

(головуючий - Слободін М.М., судді: Сіверін В. І., Терещенко О.І.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 14.12.2017

(головуючий суддя Левченко П.І., судді: Соп'яненко О.Ю., Резніченко Ю.О.)

у справі № 920/1293/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області

до Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області,

2) Сумської обласної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Фізичної особи-підприємця Лобко Яни Андріївни

про стягнення 415 133,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" в доход місцевого бюджету Михайлівської сільської ради, завдану державі шкоду в сумі 415 133,02 грн з урахуванням вимог статей 29, 691 Бюджетного кодексу України, а саме: 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до Державного бюджету України та 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в доход місцевого бюджету.

1.2. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути з Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" збитки в сумі 415 133,02 грн, завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 124 539,91 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 83 026,60 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 207 566,51 грн - до місцевого бюджету Михайлівської сільської ради Лебединського району, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Михайлівської сільської ради Лебединського району, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну пушенням природоохоронного законодавства), р/р 33118331700230, ОКПО 37345566, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013.

1.3. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в ході перевірки контрольного переліку пнів зрубаних дерев встановлено, що відповідачем у обході 13, кв. 50, вид. 58 фактично було зрубано 188 дерев замість дозволених 90, внаслідок чого відповідачем незаконно було зрубано 98 дерев без спеціального дозволу (лісорубного квитка), чим порушено вимоги статей 19, 65, 67, 69 Лісового кодексу України.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. В період з 12.09.2016 по 15.09.2016 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в присутності головного лісничого ЛДАП "Лебединський агролісгосп" ОСОБА_7 проведено позапланову перевірку з дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері використання лісових ресурсів Лебединським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Лебединський агролісгосп".

2.2. Перевіркою встановлено, що відповідачем в обході 13, квартал 50 виділ 58 в межах території Михайлівської сільської ради Лебединського району при здійсненні санітарно вибіркової рубки, відповідно до Польової перелікової відомості відповідача у обході 13, кв. 50, вид. 58 в губку взято (вимічено) 90 (дев'яносто) дерев з них: 27 породи дуб, 54 породи ясен та 9 породи клен.

В ході перевірки під час контрольного переліку пнів від зрубаних дерев встановлено, що відповідачем у обході 13, кв. 50, вид. 58 фактично було зрубано 188 дерев, що свідчить про рубку 98 дерев без спеціального дозволу (лісорубного квитка), чим порушено вимоги статей 19, 65, 67, 69 Лісового кодексу України.

Позапланова перевірка на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині ведення лісового господарства проводилась на підставі постанови слідчого СУ Головного управління національної поліції України в Сумській області від 12.09.2016 в рамках кримінального провадження № 12016200090000439 від 21.07.2016 та на підставі направлення Державної екологічної інспекції у Сумській області від 12.09.2016 № 164/04, яке під особистий підпис отримав 12.09.2016 в.о. директора відповідача.

2.3. Судами також встановлено, що в період з 26.07.2016 по 08.08.2016 Державна екологічна інспекція у Сумській області на підставі листа Управління майном Сумської обласної ради № 05-750 від 26.07.2016 спільно з Управлінням майном Сумської обласної ради та Сумським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Сумиоблагроліс" брала участь у здійсненні аудиту ЛДАП "Лебединський агролісгосп".

За наслідками участі у здійсненні аудиту було складено довідку, в якій зафіксовано, що при здійсненні контрольного переліку пнів від зрубаних дерев відповідно до польової відомості контрольного переліку від 01.08.2016 встановлено, що у обході 13, квартал 50, виділ 58 замість 90 вимічених під санітарну вибіркову рубку дерев фактично зрубано 189 дерев.

З урахуванням цього в акті позапланової перевірки ЛДАП "Лебединський агролісгосп" є посилання на польову відомість контрольного переліку від 01.08.2016, яка була комісійно складена раніше та є ідентичною (однакові діаметри пнів) тій, що була складена 14.09.2016.

Зазначені обставини підтверджено також поясненнями майстра лісу ЛДАП "Лебединський агролісгосп, що були відібрані 02.08.2016 в ході здійснення аудиту.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.12.2017 позов задоволено. Стягнуто з Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" збитки в сумі 415 133,02 грн, завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 124 539,91 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 83 026,60 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 207 566,51 грн - до місцевого бюджету Михайлівської сільської ради Лебединського району, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Михайлівської сільської ради Лебединського району, код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну пушенням природоохоронного законодавства), р/р 33118331700230, ОКПО 37345566, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013. Стягнуто з Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області витрати по сплаті судового збору в сумі 6227,00 грн.

3.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили таке.

3.3.1. Пунктом 1 та підпунктом 1.1 рішення Сумської обласної ради від 19.10.2000 "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" вирішено вилучити та надати в постійне користування землі сільських, селищних та міських рад Сумської області дочірнім агролісогосподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс" для ведення лісового господарства в розрізі суб'єктів земельних відносин по площах та угіддях згідно з додатком.

3.3.2. На запит Державної екологічної інспекції у Сумській області від 03.08.2016 року №2205/09-23 щодо надання інформації скільки агролісогосподарських підприємств займаються веденням лісового господарства, чи є дані підприємства постійними лісокористувачами і чи здійснюють вони спеціальне використання лісових ресурсів, Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Сумиоблагроліс" листом від 08.08.2016 року № 449 повідомило, що ряду агролісогосподарських підприємств області, зокрема, і відповідачу, було надано в постійне користування для ведення лісового господарства землі сільських, селищних та міських рад Сумської області. Агролісогосподарські підприємства в межах своїх повноважень оформляють спеціальні дозволи на використання належних їм лісових ресурсів (лісорубні квитки).

З урахуванням зазначеного суди відхилили посилання відповідача на те, що він не є постійним лісокористувачем.

3.3.3 Суди зазначили, що пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 "Про затвердження санітарних правил в лісах України" передбачено, що вибіркові санітарні рубки проводяться власниками лісів, постійними лісокористувачами шляхом вилучення з насаджень сухостійних, відмираючих, дуже ослаблених внаслідок пошкодження насаджень пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха окремих дерев або їх груп.

Пунктом 26 цієї ж постанови визначено, що під час відведення насадження для проведення вибіркових санітарних рубок проводиться нумерація дерев, що підлягають вирубуванню, починаючи з тих, що мають ступінь товщини стовбура 24 сантиметри і більше на висоті 1,3 метра, та складається нумераційна відомість дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки із зазначенням породи, категорії технічної придатності і підстав для відбору їх для рубки.

Відповідачем відповідно до польової перелікової відомості дерев призначених під вибіркову санітарну рубку (ВСР) у обході 13, квартал 50, виділ 58 на площі 1,6 га. в рубку вимічено та взято 90 (дев'яносто) дерев, з яких породи дуба - 27 дерев, ясеня - 54 дерев, клен - 9 дерев. Після чого на цю рубку був виписаний лісорубний квиток.

Проте в ході здійснення позивачем контрольного переліку дерев 14.09.2016 в обході 13, квартал 50, виділ 58 був встановлений факт вирубки на зазначеній ділянці 188 дерев, з яких 98 (дев'яносто вісім) дерев були не відведені (вимічені) під санітарну вибіркову рубку, зокрема з яких породи дуба - 34 дерева та породи ясень - 64 дерева.

Таким чином, врахувавши положення постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" від 23.07.2008 № 665, суди погодились з доводами позивача про те, що розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного порубу лісу становить 415 133,02 грн.

3.3.4. Суди встановили у діях відповідача наявність всіх складових цивільного правопорушення, а саме, факту неправомірної поведінки, який полягає у невжитті ним заходів з охорони лісів, наявність шкоди (збитки в розмірі 415 133,02 грн) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що відповідач як лісокористувач неналежно виконував свої обов'язки з забезпечення охорони лісів, відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

3.3.5. Врахувавши пункт 7 частини третьої ст.29 та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, суди попередніх інстанцій погодились з вимогами позивача стягнути грошові кошти за завдану шкоду шляхом її пропорційного зарахування до Державного бюджету України, обласного та місцевих бюджетів. Судами відхилено як необґрунтовані та безпідставні доводи відповідача про те, що позов подано в інтересах третіх осіб, оскільки позов у цій справі подано позивачем на виконання покладених на нього законом функцій на підставі ст.2 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду у цій справі).

3.3.6. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про те, що уточнення позовних вимог було здійснено після початку розгляду справи по суті, з огляду на те, що 17.11.2017 було змінено склад суду, а розгляд справи було розпочато з початку. При цьому суд апеляційної інстанції також зазначив, що ненаправлення уточненої позовної заяви позивачем усім учасникам процесу не заперечує того, що всі учасники процесу були обізнані про дане уточнення та надали відповідні пояснення стосовно нього, тобто повністю реалізували свої права передбачені ст. 22 ГПК України.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає таке.

4.2.1. Харківський апеляційний господарський суд порушив ч.1 ст.226 ГПК України, а саме, встановивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, залишив апеляційну скаргу позивача без задоволення. Крім того, апеляційний господарський суд неправильно застосував ст.2 ГПК України, оскільки з 30.09.2016 представництво інтересів держави у суді здійснює лише прокуратура.

4.2.2. Суд першої інстанції, на думку скаржника, порушив вимоги ст.22 ГПК України, оскільки прийнявши заяву про зміну предмета позову, по суті задовольнив позов в інтересах третіх осіб.

4.2.3. Судами обох інстанцій неправильно застосовано ст.17 Лісового кодексу України, оскільки відповідач не має державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, а тому не є постійним лісокористувачем.

4.2.4. Суд апеляційної інстанції в порушення ч.3 ст.269 ГПК України незаконно відмовив відповідачу у залученні до матеріалів справи висновку судово-економічної експертизи №255/495, здійсненого в межах розслідування кримінальної справи, яким визначено, на думку скаржника, правильний розмір шкоди, стягнення якої є предметом спору у цій справі.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги відповідача та просить залишити рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Доводи та аргументи, наведені у відзиві, відповідають висновкам, здійсненим судами у рішенні та постанові, що оскаржуються.

4.4. У відзиві на касаційну скаргу Сумська міська рада зазначає, що неприйняття до матеріалів справи судової експертизи, поданої відповідачем у суд апеляційної інстанції, унеможливило дослідження доказів, які ставлять під сумнів правильність розрахунку позовних вимог, що може бути підставою для скасування судових рішень, ухвалених у справі, та направлення справи на новий розгляд.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до приписів ч.1 ст.300 ГПК України полягає у перевірці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.1.2. У ч.2 ст.300 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

5.2.2. Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи . Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди . Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

5.2.3. Частиною другою статті 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

5.2.4. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на відповідних ділянках лісу, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.08.2018 у справі №909/976/17.

У цій справі, що переглядається у касаційному порядку, колегія суддів не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

5.2.5. Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, то судами обґрунтовано стягнуто з Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" 415 133,02 грн завданої шкоди.

Доводи відповідача про те, що він не є постійним лісокористувачем, спростовані судами попередніх інстанцій на підставі оцінки наявних у матеріалах справи документів. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженням повторно оцінювати докази, наявні у справі. Відтак, доводи касаційної скарги, про які йшлося у п.4.2.3 цієї постанови відхиляться судом касаційної інстанції як необґрунтовані.

5.2.6. З приводу доводів скаржника, про які зазначено у пунктах 4.2.1, 4.2.2 суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до Положення про Державну екологічну Інспекцію у Сумській області від 12.12.2011 за № 136 Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області, в тому числі законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, позивачем може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахування зазначеного, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висовки судів попередніх інстанцій про те, що Державна екологічна інспекція у Сумській області є уповноваженим державним органом на звернення до господарського суду з позовами про захист інтересів держави в галузі охорони навколишнього природного середовища і стягнення шкоди заподіяної порушенням природоохоронного законодавства на користь доходної частини бюджетів відповідних рівнів. Зазначений висновок відповідає приписам ст.2 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом у цій справі).

Посилання скаржника на те, що позивач подав позов в інтересах третіх осіб не ґрунтується на документах, наявних у справі, та правильно спростовано судом апеляційної інстанції, про що зазначалось вище.

5.2.7. Непереконливими є і доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції ч.3 ст.269 ГПК України (п.4.2.4 постанови).

Апеляційний господарський суд правильно зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Оцінивши аргументи відповідача стосовно поважності причин несвоєчасного подання доказів у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх непереконливість. Зазначений висновок суду апеляційної інстанції не спростований. Суд касаційної інстанції позбавлений правової можливості оцінювати такі доводи самостійно.

5.2.8. Таким чином, зважаючи на зазначене вище та враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі. Тоді як звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не довів неправильне застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 6 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги НПП "Гуцульщина" без задоволення, а судових рішень - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Лебединського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Лебединський агролісгосп" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 та рішення Господарського суду Сумської області від 14.12.2017 у справі № 920/1293/16 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець