Рішення

від 13.08.2018 по справі 907/270/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.08.2018 м. Ужгород Справа № 907/270/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Сінкіної Е.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури, м Ужгород (далі - прокурор)

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі - міська рада, відповідач-1)

та до приватного підприємства Вітана , м. Ужгород (далі - підприємство, відповідач-2)

про визнання незаконним та скасування п. 1.58 рішення 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 9.11.2015р. за № 1885 та про визнання незаконним та скасування п.1.2 рішення 21 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 17.04.2014 за № 1282 із внесеними змінами рішенням 22 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 29.05.2014р. за № 1323

представники:

позивача - прокуратури - ОСОБА_1, прокурор Ужгородської місцевої прокуратури; ОСОБА_2, прокурор відділу прокуратури Закарпатської області

відповідача-1 - ОСОБА_3, представник за довіреністю;

відповідача-2 - ОСОБА_4, представник за довіреністю

Прокурор звернувся до суду з даним позовом, представники прокуратури у ході судового розгляду наполягають на задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 1.58 рішення 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 9.11.2015р. за № 1885 та про визнання незаконним та скасування п.1.2 рішення 21 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 17.04.2014 за № 1282 із внесеними змінами рішенням 22 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 29.05.2014р. за № 1323 (далі - оспорювані рішення № 1885, 1282).

Предметом оспорюваних рішень є надання міською радою підприємству дозволу на розробку проектів відведення земельної ділянки площею 0,0220 га для обслуговування та реконструкції власного нерухомого майна по вул. Волошина, 8 у м. Ужгороді (оспорюване рішення № 1282 в редакції з урахуванням змін внесених рішенням № 1323) та затвердження проекту землеустрою щодо відведення підприємству земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:06:001:0246) площею 0,0171 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул.. Волошина, 8 у м. Ужгороді та передачу її в оренду строком на 3 роки до 9.11.2018р. (оспорюване рішення № 1885).

Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави, вважаючи, що оспорювані рішення прийняті щодо земельної ділянки комунальної власності з порушенням вимог законодавства.

Так, рішення № 1885 вважає незаконним, оскільки таке прийнято неповноважною, на його думку, сесією міської ради, тому, що участь у ній на засіданні 9.11.2015р. прийняло 29 депутатів, що складає менше половини від загального складу ради. Посилається при цьому на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015070030000163 від 25.11.15, якими вважає встановленим проведення сесії міської ради 9.11.2015р. з порушенням Конституції України та законодавства України в цілому, відтак - всі рішення прийняті на цій сесії, зокрема, оспорюване рішення № 1885, підлягають скасуванню.

Посилається також на те, що оспорювані рішення прийнято за відсутності плану зонування або детального плану території, чим порушено приписи ст.ст. 19, 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та без проведення земельних торгів, чим порушено приписи ч. 1 п. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (ЗКУ). За таких обставин вважає, що право оренди на земельну ділянку набуто на підставі незаконних рішень, тому суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, мешканців міста.

Прокурор звернення до суду з даним позовом в інтересах держави обґрунтовує відсутністю повноважень на звернення до суду з позовом про скасування незаконних рішень міської ради в Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) як центрального органу виконавчої влади, на який покладено здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

У ході судового розгляду представники прокуратури наполягають на задоволенні позову, посилаючись на обґрунтованість його долученими до матеріалів справи документами.

Міська рада - відповідач-1 - письмовим відзивом та усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи заперечує проти позову, вважаючи його безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Так, вважає передчасними та не підтвердженими належними та допустимими доказами твердження прокурора про те, що сесія міської ради 09.11.2015р. та прийняття рішень на ній, зокрема, рішення № 1885, відбулося з порушенням закону, оскільки станом на час розгляду судом даної справи досудове розслідування по кримінальному провадженню не завершено, відсутні за його результатами вироки, які набули законної сили.

Оспорювані рішення вважає такими, що прийняті міською радою відповідно до наданих їй повноважень, вимог чинного земельного законодавства та законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Так, посилається на наявність позитивних висновків управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та Головного управлінням Держземагенства у Закарпатській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0171 га по вул. Волошина, 8 у м. Ужгороді, які передували прийняттю оспорюваного рішення та згідно яких проект відповідає чинній містобудівній документації. У висновку Головного управління Держземагенства у Закарпатській області зазначено також про те, що на земельній ділянці розташоване нерухоме майно - вбудоване приміщення, загальною площею 141,9 кв. м, що належить на праві приватної власності ТОВ МСМБУД та передане в оренду відповідачеві-2.

У зв'язку з наявністю об'єктів нерухомості розташованих на цій земельній ділянці, щодо останньої правомірно вважає було прийнято рішення про передачу в оренду без проведення земельних торгів.

Крім того, наполягає, зокрема, на застосуванні позовної давності, оскільки прокурор звертаючись з даним позовом до суду пропустив строк позовної давності щодо оспорюваного рішення № 1282, не надав пояснень поважності причин пропуску цього строку. Посилається на те, що участь прокурора в роботі сесій передбачена регламентом міської ради, перед кожним пленарним засіданням у прокуратуру подаються проект порядку денного сесії міської ради та проекти всіх рішень, отже, вважає, що прокурор знав або міг довідатися про порушення, оскільки мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оспорювань рішення протягом встановленого строку позовної давності.

Підприємство - відповідач-2 - письмовим відзивом та усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи також заперечує проти позову, вважаючи його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Так, вважає, зокрема, що прокурором не доведено порушення прав та інтересів держави та не підтверджено підстав представництва ним інтересів держави у даній справі. Вважає, що належним органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є безпосередньо Ужгородська міська рада, до повноважень якої за законом віднесено розпорядження землями комунальної власності, а не Держгеокадастр як помилково, на його думку, зазначає прокурор. Посилається на те, що Ужгородська міська рада не уповноважувала прокурора на представництво її інтересів у даній справі, відсутнє також звернення Держгеокадастру до прокурора про необхідність здійснення представництва інтересів держави.

Відведення спірної земельної ділянки вважає таким, що відповідає чинній містобудівній документації, посилаючись на ті ж обставини, що і відповідач-1. Стверджує також, що відведення земельної ділянки площею 171 кв. м по вул. Волошина, 8 було здійснено за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту, угіддя забудовані землі у тому числі під житловою забудовою. Посилається при цьому також на вищенаведений висновок Головного управління Держземагенства у Закарпатській області від 06.11.2014р. За таких обставин вважає, що при прийнятті оспорюваних рішень міська рада діяла у відповідності до ст.ст. 124,134 ЗК України та правомірно передала підприємству земельну ділянку в оренду без проведення земельних торгів у зв'язку з розташуванням на ній об'єкту нерухомості.

Відповідач-2, крім того, посилається на те, що правомірність відведення спірної земельної ділянки була предметом перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області, за результатами якої не виявлено порушень вимог земельного законодавства, про що зазначено в листі згаданої інспекції від 23.08.2016 року № 04/Л-193 Про розгляд звернення .

Вважає недоведеними належними та допустимими доказами твердження прокурора щодо відсутності кворума при прийнятті міською радою рішення № 1885 від 9.11.15. Посилається на те, що станом на час даного судового розгляду досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42015070030000163 від 25.11.2015р. не завершено, відсутні вироки за результатами розслідування вказаного кримінального провадження, тому твердження прокурора про те, що сесія міської ради 09.11.2015р. відбулась з порушенням вимог закону є передчасним та необґрунтованим.

Як і відповідач-1 наполягає на застосуванні позовної давності, яку вважає пропущено прокурором у даній справі щодо рішення № 1282.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу у ході судового розгляду, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 17.04.14 Ужгородська міська рада на 21 сесії 6 скликання прийняла рішення № 1282 Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , за змістом п. 1 якого надала юридичним, фізичним особам та фізичним особам-підприємцям дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок з подальшою передачею їх в оренду.

Пунктом 1.2 цього рішення дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0220 га під власним нерухомим майном у м. Ужгороді по вул. Волошина, 4 надано приватному підприємству Вітана .

29.05.14 Ужгородська міська рада на 22 сесії 6 скликання прийняла рішення № 1323 Про зміни та скасування рішень міської ради , п. 16 якого вирішено у зв'язку з технічною помилкою пункт 1.2 рішення 21 сесії Ужгородської міської ради 6 скликання від 17.04.14 № 1282 Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою приватному підприємству Вітана щодо відведення земельної ділянки площею 0,0220 га під власним нерухомим майном по вул. Волошина, 4 викласти в наступній редакції: приватному підприємству Вітана , земельної ділянки площею 0,0220 га для обслуговування та реконструкції власного нерухомого майна по вул. Волошина, 8.

9.11.15 Ужгородська міська рада на 27 сесії 6 скликання (четверте пленарне засідання) прийняла рішення № 1885 Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , пунктом 1.58 якого приватному підприємству Вітана затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:06:001:0246) площею 0,0171 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Волошина, 8 та передано її в оренду строком на 3 роки до 9.11.18.

У ході судового розгляду встановлено, що затвердженню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0171 га в оренду для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови у м. Ужгород по вул. Волошина, 8 передували погодження необхідні відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 186-1 ЗК України.

Так, зазначеною нормою Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Як вбачається з матеріалів справи, управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в серпні 2014 було надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду як такого, що відповідає містобудівній документації. У ході судового розгляду також встановлено, що рішенням Ужгородської міської ради від 9.11.15 за № 1881 Про затвердження містобудівної документації було затверджено містобудівну документацію - Генеральний план (коригування) м. Ужгорода та План зонування території м. Ужгорода , це рішення передувало прийняттю оспорюваного рішення № 1885 про затвердження проекту землеустрою підприємству, чим спростовується твердження прокурора про відсутність плану зонування або детального плану території як підстави визнання недійсним оспорюваного рішення.

Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області 06.11.2014р. без зауважень надано висновок про погодження проекту землеустрою. У висновку зазначено, що земельна ділянка відводиться для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ 03.07: секція В 03, підрозділ 03.15); категорія земель, у яку відводиться земельна ділянка, є землі житлової та громадської забудови; відведення земельної ділянки площею здійснено за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту, угіддя забудовані землі у тому числі під житловою забудовою; на земельній ділянці розташоване нерухоме майно: вбудоване приміщення, загальною площею 141,9 кв. м„ яке належить на праві приватної власності ТОВ МСМБУД згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.09.2008р., зазначене ТОВ МСМБУД за договором оренди від 02.12.2013 р. передало вказане нежитлове приміщення ПП Вітана в тимчасове платне користування на умовах оренди.

До матеріалів справи також долучено зазначений договір оренди № 05 від 02.02.13 строком дії до 1.11.16, за умовами якого ТОВ МСМБУД як орендодавець передає, а ПП Вітана як орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 141,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина, 8 та належить на праві приватної власності орендодавцю. Наявність зазначеного нерухомого майна на земельній ділянці підтверджена інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.06.2018р. № 128531983.

25.12.13 ТОВ МСМБУД звернулося з листом до міського голови м. Ужгорода про те, що товариство не заперечує проти оформлення приватному підприємству Вітана в оренду земельної ділянки площею 0,022 га під власним нежитловим приміщенням площею 141,9 кв. м по вул. Волошина, 8 для його обслуговування та реконструкції.

До матеріалів справи долучено також лист Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 23.08.16 № 04/Л-193, за змістом якого приватне підприємство Вітана повідомлено, що за результатами перевірки прийнятих Ужгородською міською радою рішень про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою та передачу в оренду підприємству земельної ділянки площею 0,0171 га по вул. Волошина, 8 не встановлено порушень вимог земельного законодавства. У документі також ідеться про те, що земельна ділянка (кадастровий номер 2110100000:06:001:0246) площею 0,0171 га є землями житлової та громадської забудови - забудовані землі, на її частині знаходиться частина нерухомого майна (вбудоване приміщення) загальною площею 141,9 кв. м, право приватної власності на яке на підставі відповідного свідоцтва належить ТОВ МСМБУД .

Станом на час проведення зазначеної перевірки Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, як територіальний підрозділ органу центральної виконавчої влади, відповідно до покладених на неї завдань, здійснювала державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, тому висновки з наведених питань відповідають наданим їй повноваженням.

Наведеним, оскільки на спірній земельній ділянці розташоване нежитлове приміщення належне ТОВ МСМБУД , спростовуються твердження прокурора про необхідність проведення земельних торгів щодо цієї земельної ділянки, відсутність яких зазначено як підставу визнання недійсними оспорюваних рішень. Приписами ч. 2 ст. 134 ЗКУ встановлено, що у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, такі земельні ділянки державної чи комунальної власності не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗКУ на таких же засадах такі земельні ділянки передаються в оренду.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом про визнання незаконними та скасування рішення № 1885, як на підставу вимог посилається на прийняття його неповноважним складом ради - у роботі сесії стверджує прийняли участь 29 депутатів, що складає менше половини від загального складу ради (60 депутатів), а не 33 зареєстрованих депутати. У роботі сесії ради 9.11.15 за твердженням прокурора не приймали участь та не голосували за спірне рішення № 1885 депутати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Посилається при цьому на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42015070030000163 від 25.11.2015р., яке станом на час судового розгляду даної справи не завершено, відсутні вироки за результатами розслідування вказаного кримінального провадження, які набули законної сили.

Суд зазначає, що за змістом ч. 6 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначено вище, прокурором не надано вироку суду щодо встановлення факту прийняття Ужгородською міською радою рішень на сесії, що відбулася 9.11.15, з порушенням Конституції України та законодавства України, сам же факт відкриття кримінального провадження не може бути прийнятий судом як належний доказ вчинення злочину, оскільки в розумінні ст. 25 КПК України обов'язком слідчого та прокурора у разі, зокрема, надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення розпочати досудове розслідування та вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може розглядатися як свідчення того, що мало місце вчинення злочину. Обставини вчинення злочину, у тому числі факт події злочину, можуть бути встановлені виключно у ході досудового розслідування та відображені у вироку суду.

Прокурор стверджує про відсутність на сесії депутатів ОСОБА_5, ОСОБА_6 з посиланням, зокрема, на рапорти слідчого про їх опитування в телефонному режимі, за змістом яких ці депутати повідомили про свою відсутність на сесії міської ради 9.11.15.

Як встановлено при досліджені доказів у судовому засіданні, зазначені рапорти складені у невідому дату слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Хайрутдіновим, не містять інформації про дату та час опитування та про те, яким чином була підтверджена особа опитуваних, які представилися депутатами та повідомили, що не приймали участі у сесії міської ради 9.11.15. За наведеного рапорти не можуть вважатися достовірними за змістом ст. 78 ГПК України доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, на підтвердження яких вони подані.

Твердження про відсутність на сесії депутата ОСОБА_8 обґрунтовується прокурором посиланням на розмову ОСОБА_8 з журналістом телеканалу Тиса , однак жодних доказів на підтвердження наведеного не надано.

Долучений прокурором до матеріалів справи диск з відеозаписом, за його твердженням, пленарного засідання Ужгородської міської ради 09.11.2015, не є належним та допустимим доказом у справі з огляду на те, що відсутня інформація про джерело цієї відеофіксації, відомостей про відсутність чи наявність втручання у відеозапис тощо. Крім того, відеозапис як електронний доказ відповідно до приписів ст. 96 ГПК України повинен подаватися до суду в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", чого не було в даній справі.

З огляду на вищезазначені обставини та відсутність вироку по кримінальному провадженню № 42015070030000163 від 25.11.2015р., передчасними є твердження прокурора у даній справі про те, що сесія Ужгородської міської ради 09.11.2015р. відбулась з порушенням вимог Конституції та законодавства України, і в силу цього прийняті на ній рішення, зокрема, оспорюване рішення № 1885, підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Судом може бути прийнята до уваги інформація надана Державною прикордонною службою України щодо відомостей про осіб, які перетнули державний кордон України, за змістом якої ОСОБА_7 перебував за межами України з 8.11.15 по 12.11.15, тобто у день проведення сесії 9.11.15 не міг бути фізично присутнім на ній. Однак, це не є достатнім доказом на підтвердження неповноважності спірної сесії міської ради, оскільки з урахуванням недоведеності тверджень про відсутність депутатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на спірній сесії, у роботі останньої прийняли участь 32 депутати. За даними протоколу сесії міської ради, копія якого долучена відповідачем-1 до матеріалів справи, після перерви 9.11.2015 о 9-50 год. зареєструвалися 32 депутати.

Вирішуючи дану справу, суд виходить також з такого.

За приписами ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу; у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва прокурором інтересів держави в суді врегульовано приписами ст. 23 Закону України Про прокуратуру . Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.

Отже, за змістом наведених норм, прокурор набуває статусу позивача у разі звернення його в суд із позовною заявою в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду.

Разом з тим, за загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 73, 76, 77, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Даний позов подано прокурором в інтересах держави від свого імені, зазначивши, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Державна служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка, однак, на думку прокурора, не наділена повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними оспорюваних рішень

Крім того, суд не погоджується з викладеною правовою позицією прокурора щодо відсутності зазначеного органу, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень на звернення до суду з позовом з огляду на наступне.

Згідно з положеннями рішення Конституційного Суду України від 8.04.99 № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Спірні відносини стосуються питання додержання органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, тому регулюються відповідними приписами Конституції України, Земельного кодексу України.

Так, за приписами ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, та є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель (ст. 2) встановлено, що основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є:

забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель;

запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Відповідно до ст. 5 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України за №15 від 14.01.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно п. 1 якого, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності (п. 3).

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань (п. 25-1) організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Таким чином, за змістом наведених норм Держгеокадастр є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах у даній справі, оскільки є органом виконавчої влади, якому законом надано повноваження здійснювати державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань надання земель у користування, в оренду.

Державний контроль - це форма здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших нормативних актів, видаваних органами держави, який передбачає діяльність відповідних органів виконавчої влади спрямованих на запобігання порушенням законодавства України у відповідних сферах, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення, в тому числі і шляхом пред'явлення позову.

Отже, аналізуючи наведені приписи чинного законодавства у їх системному та логічному зв'язку, суд дійшов висновку, що захист інтересів держави у спірних відносинах у даній справі покладено на Держгеокадастр як орган виконавчої влади, до компетенції якого віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, а відтак - і право звернення до суду в інтересах держави у разі виявлення порушень закону, яке кореспондується з наведеними повноваженнями.

Прокурор, пред'являючи даний позов, помилково виходив з того, що Держгеокадастр не наділений повноваженням звернення до суду у даних спірних відносинах; до пред'явлення позову прокурор не звертався з відповідним повідомленням до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру чи її територіальних органів і у справі відсутні докази такого повідомлення, що свідчить про недотримання прокурором встановленого ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру порядок звернення прокурора до суду, а відтак - наявність підстав для представництва у даній справі прокурором не обґрунтована.

За таких обставин прокурор є неналежним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, при цьому суд враховує, що підстав для залишення позову без розгляду у розумінні постанови № 7 від 23.03.2012 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам відсутні, виходячи з того, орган державної влади не був визначений прокурором невірно, однак останній безпідставно зазначив, що орган, який може вважатися належним позивачем не наділений повноваженнями звернення до суду.

За наведених обставин у позові прокурора належить відмовити як заявленому без обґрунтування підстав представництва та з урахуванням недоведеності інших підстав, на яких ґрунтується позов. При цьому, з огляду на встановлені судом обставини та у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог відсутні підстави застосування позовної давності у спірних відносинах.

Судові витрати у даній справі на підставі ч. 4 ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. У позові відмовити повністю.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 23.08.2018 року.

Суддя Ушак І.Г.