Постанова

від 21.08.2018 по справі 903/969/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Справа № 903/969/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

прокуратури: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно - будівельного управління "Серпантина" на ухвалу господарського суду Волинської області від 07 червня 2018 року у справі № 903/969/15 (суддя Дем'як В.М., повний текст складено 11 червня 2018 року) (перегляд рішення господарського суду Волинської області від 29 вересня 2015 року у справі №903/969/15 за нововиявленими обставинами)

за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно - будівельного управління "Серпантина" звернулося до господарського суду Волинської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення господарського суду Волинської області від 29 вересня 2015 року по справі №903/969/15 за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07 червня 2018 року у справі №903/969/15 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно - будівельного управління "Серпантина" про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 29 вересня 2015 року у справі № 903/969/15 за нововиявленими обставинами.

Вказана ухвала мотивована тим, що рішення Ковельської районної ради №44/33 від 08 квітня 2015 року було предметом дослідження в судовому засіданні під час розгляду справи по суті та в рішенні господарського суду Волинської області від 29 вересня 2015 року надано правову оцінку даному рішенню райради. Рішення Ковельської районної ради №44/33 від 08 квітня 2015 року не є нововиявленою обставиною в розумінні положень статті 320 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно - будівельного управління "Серпантина" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 07 червня 2018 року у справі №903/969/15 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно - будівельного управління "Серпантина" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України до 01 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Тобто, станом на дату подачі позову рішення Ковельської районної ради не набрало чинності, а тому звернення з позовною заявою до господарського суду Волинської області було передчасним. Суд першої інстанції постановляючи ухвалу на заяву відповідача про перегляд рішення за ново виявленими обставинами припустився хибних висновків, оскільки не врахував відсутності мотивів у прокурора права на позов, так і з мотивів не доведення порушення права позивача, оскільки відсутні докази відмови відповідача на пропозицію змінити договір.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку задовольняючи позов з тих підстав, що прокурором не доведені підстави представництва в суді інтересів держави, оскільки право Ковельської районної державної адміністрації станом на час звернення до суду не було порушено. Судом першої інстанції не було досліджено порядок внесення змін у договір оренди, не враховано що позивач не навів доводів відмови відповідача на пропозицію змінити договір, обмежившись лише вимогами встановлених обставин у позовній заяві, однак самостійно відповідних обставин щодо дотримання позивачем порядку зміни договору оренди, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України, ним не досліджувалися.

Також, апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Волинської області від 07 червня 2018 року у справі №903/969/15.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2018 року у справі №903/969/15 поновлено строк на подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно - будівельного управління "Серпантина" на ухвалу господарського суду Волинської області від 07 червня 2018 року у справі № 903/969/15; відкрито апеляційне провадження у справі №903/969/15; розгляд скарги призначено на "21" серпня 2018 р. о 11:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2018 року в справі №903/969/15 у зв'язку із перебуванням у щорічній основній відпустці судді-доповідача ОСОБА_2 та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторну автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2018 року внесено зміни до колегії суддів у складі та визначено колегію суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Огороднік К.М., суддя Василишин А.Р.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2018 року в справі №903/969/15 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді (члена колегії) Огородніка К.М. та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторну автоматичну заміну складу колегії у справі №903/969/15.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2018 року внесено зміни до колегії суддів у складі та визначено колегію суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2018 року у справі №903/969/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно - будівельного управління "Серпантина" на ухвалу господарського суду Волинської області у справі № 903/969/15 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

Від Ковельської місцевої прокуратури надійшов відзив №35-2526вих-18 від 14 серпня 2018 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування заперечень зазначає, що факти, наведені заявником - ТОВ шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" у заяві про перегляд судового рішення господарського суду Волинської області від 29 вересня 2015 року у справі №903/969/15 за нововиявленими обставинами не відповідають вимогам ГПК України та не можуть вважатись нововиявленими обставинами. Не заслуговують на увагу твердження заявника, що стосуються часу, коли він дізнався про наявність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Так, заявник вказує, що з рішенням Ковельської районної ради №44/33 від 08 квітня 2015 року він ознайомився на сайті Ковельської районної ради 26 квітня 2018 року. Проте, дане рішення було належним чином оприлюднене 16 квітня 2015 року, про його зміст вказано у позовній заяві Ковельського міжрайонного прокурора від 27 серпня 2015 року, яка направлялась ТОВ шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" відповідно до вимог ГПК України. Крім цього, рішення Ковельської районної ради №44/33 від 08 квітня 2015 року було предметом дослідження в судовому засіданні під час розгляду справи по суті та описано в самому рішенні суду від 29 вересня 2015 року.

17 серпня 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що представник апелянта - адвокат ОСОБА_3 перебуватиме у службовому відрядженні у місті Полтаві, Полтавської області до 28 серпня 2018 року.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (частина 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, заявником клопотання не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без його участі, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор повністю підтримала вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора у даній справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29 вересня 2015 року у справі №903/969/15 позов Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 3га для обслуговування асфальтно-бетонного заводу та інших виробничих об'єктів, укладеного 01 вересня 2004 року задоволено. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 вересня 2004 року між Ковельською райдержадміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина", який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі 01 вересня 2004 року за №1056 (зі змінами, внесеними договором від 24 листопада 2011 року) площею 3га для обслуговування асфальтно-бетонного заводу та інших виробничих об'єктів, а саме вирішено:

- пункт 2 викласти в такій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2116497,84 грн. (два мільйони сто шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім гривень вісімдесят чотири копійки)";

- абзац 1 пункту 3.1 викласти в такій редакції: "3.1. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошовій, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік. Орендна плата вноситься у такі строки - згідно зі статтею 287 Податкового кодексу України рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця".

Вказане рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили

Як вбачається колегією суддів із змісту заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Серпантина" просить переглянути дане рішення за нововиявленими обставинами та прийняти нове, яким відмовити в позові Ковельському міжрайонному прокурору в інтересах держави в особі Ковельської районної державної адміністрації в повному обсязі. Заявник вважає нововиявленою обставиною - рішення Ковельської районної ради №44/33 від 08 квітня 2015 року, яке на момент звернення з позовом до суду не набрало чинності, а тому останній вважає внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 3га для обслуговування асфальтно-бетонного заводу та інших виробничих об'єктів, укладеного 01 вересня 2004 року передчасним.

Зазначена обставина, на думку відповідача, є нововиявленою, оскільки не була йому відома на час розгляду справи №903/969/15, а лише стала відома 26 квітня 2018 року з офіційного сайту Ковельської районної ради.

Відповідно до статті 320 ГПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що рішення Ковельської районної ради №44/33 від 08 квітня 2015 року було предметом дослідження в судовому засіданні під час розгляду справи по суті та в рішенні господарського суду Волинської області від 29 вересня 2015 року надано правову оцінку даному рішенню органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що рішення господарського суду Волинської області від 29 вересня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" не оскаржувалось та набрало законної сили 13 жовтня 2015 року.

Як вірно зазначено місцевим судом, мотиви викладені у заяві про перегляд рішення суду від 29 вересня 2015 року за нововиявленими обставинами, зводяться до необхідності здійснити переоцінку доказів, а саме рішення Ковельської районної ради №44/33 від 08 квітня 2015 року.

Разом з тим, рішення Ковельської районної ради №44/33 від 08 квітня 2015 року було належним чином оприлюднене на офіційному сайті райради 16 квітня 2015 року, також про його зміст було вказано у позовній заяві Ковельського міжрайонного прокурора від 27 серпня 2015 року, яка була направлена заявнику відповідно до вимог ГПК України.

Крім того, заявник був належним чином повідомлений про час та дату розгляду судової справи, однак своїм процесуальним правом не скористався та не заперечив і в апеляційному порядку не оспорив мотиви прийняття рішення від 29 вересня 2015 року.

Таким чином, доводи апелянта про те, що йому стало відомо про існування даних обставин лише 26 квітня 2018 року не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні вимог ГПК України.

Матеріалами справи, а саме заявою Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" про видачу копію рішення за вх.№01-54/3205/16 від 07 квітня 2016 року, поштовим відправленням про направлення ухвали про порушення провадження у справі від 01 вересня 2015 року та рішенням господарського суду Волинської області від 29 вересня 2015 року підтверджується той факт, що відповідачу було відомо і про рішення Ковельської районної ради №44/33 від 08 квітня 2015 року і про прийняття судом рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що рішення Ковельської районної ради №44/33 від 08 квітня 2015 року не є нововиявленою обставиною в розумінні положень статті 320 ГПК України та правомірно відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельне управління "Серпантина" про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 29 вересня 2015 року у справі №903/969/15 за нововиявленими обставинами.

Окремо слід зазначити, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року (рішення чинне з 06 листопада 2002 року) в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Апеляційним господарським судом враховується практика Європейського суду з прав людини, а саме, рішення ЄСПЛ у справі "Желтяков проти України" (набуло статусу остаточного від 09 вересня 2011 року) щодо змісту принципу юридичної визначеності в аспекті поваги до остаточності судових рішень, в якому зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Повноваження вищих судів щодо перегляду мають використовуватися для виправлення судових помилок і неправомірних судових рішень, а не для того, щоб розглядати по-новому справу. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х). Ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia), №69529/01, пп. 27-28, та рішення від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2), №19960/04, п. 46). Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно - будівельного управління "Серпантина" на ухвалу господарського суду Волинської області від 07 червня 2018 року у справі № 903/969/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 07 червня 2018 року у справі №903/969/15 залишити без змін.

Справу №903/969/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому статтями 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "22" серпня 2018 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.