Постанова

від 13.11.2018 по справі 903/969/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 903/969/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

прокуратури - Гудименко Ю. В.,

позивача - не з'явилися,

відповідача - Різник О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина "

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 (судді: Розізнана І. В., Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.) та ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.06.2018 (суддя Дем'як В. М.)

за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина "

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

1. Фабула справи

1.1. У серпні 2015 року Ковельський міжрайонний прокурор звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Ковельської районної державної адміністрації, до Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" (далі - ТОВ ШРБУ "Серпантина") про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2004 (далі - договір від 01.09.2004) шляхом викладення пункту 2 у такій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 116 497,84 грн"; та абзацу 1 пункту 3.1 у такій редакції: "3.1. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошовій, у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі на рік. Орендна плата вноситься у такі строки згідно зі статтею 287 Податкового кодексу України: рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця".

Позов обґрунтовано необхідністю приведення умов спірного договору у відповідність до вимог законодавства. Прокурор наголосив, що розмір орендної плати, визначений у договорі, не відповідає положенням статті 288 Податкового кодексу України (не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі), та зазначив, що рішенням Ковельської районної ради від 08.04.2015 № 44/33 було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, у тому числі спірної земельної ділянки; внаслідок такої зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінився і розмір орендної плати за користування земельною ділянкою.

1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.09.2015 позов задоволено. Внесено зміни до спірного договору, викладено пункт 2 і абзац 1 пункту 3.1 цього договору у редакції, наведеній у позовній заяві.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із наявності у цьому випадку правових підстав для внесення спірних змін до договору оренди земельної ділянки з мотивів, заявлених у позові.

1.3. У квітні 2018 року ТОВ ШРБУ "Серпантина" звернулося до Господарського суду Волинської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 29.09.2015 у справі № 903/969/15, просило скасувати це рішення та відмовити у позові повністю. Як на нововиявлені обставини відповідач послався на рішення Ковельської районної ради від 08.04.2015 № 44/33, яке, на його думку, на час зверненні із позовом у цій справі не набрало чинності, а отже внесення змін до спірного договору було передчасним.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.06.2018 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ ШРБУ "Серпантина" про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 29.09.2015 у справі № 903/969/15 за нововиявленими обставинами.

Ухвалу аргументовано тим, що рішення Ковельської районної ради від 08.04.2015 № 44/33, на яке як на нововиявлені обставини послався відповідач, було предметом дослідження судами під час розгляду справи по суті; йому надано правову оцінку судом першої інстанції, а отже зазначене рішення не є нововиявленою обставиною у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.06.2018 залишено без змін.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. ТОВ ШРБУ "Серпантина", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.06.2018, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення.

Підставами для скасування судових рішень скаржник зазначає неправильне застосування судами норм процесуального права і неврахування судами положень законодавства, зокрема частини 4 статті 23 Закону України "Про оцінку землі". На думку відповідача, станом на дату звернення із позовом рішення Ковельської районної ради від 08.04.2015 не набрало чинності, а тому таке звернення до господарського суду у цьому випадку було передчасним. Крім того, скаржник посилається на недоведеність порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

3.2. Відзивів на касаційну скаргу від прокуратури і позивача не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Постановляючи оскаржену у справі ухвалу, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наведені мотиви перегляду рішення у справі не можна вважати такими, що свідчать про наявність нововиявлених обставин у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 29.09.2015 за нововиявленими обставинами.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин у розумінні наведених приписів відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) чітко розрізняються між собою. Не можуть вважатися такими обставинами подані учасником справи листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Разом із цим не можуть визнаватися нововиявленими обставин, на які посилався учасник справи в своїх поясненнях у суді будь-якої з інстанцій.

5.2. Господарські суди попередніх інстанцій, урахувавши наведені положення процесуального законодавства, встановили, що обставини, на які послався заявник - ТОВ ШРБУ "Серпантина" як на нововиявлені (рішення Ковельської районної ради від 08.04.2015 № 44/33, яке на його думку, не набрало чинності), були предметом дослідження господарського суду при розгляді зазначеного спору по суті та їм було надано відповідну правову оцінку судом (їх наводили прокурор і позивач в обґрунтування своїх вимог, досліджував і оцінював господарський суд, і їх було враховано при ухваленні судового рішення).

Суди попередніх інстанцій зазначили, що рішення Ковельської районної ради від 08.04.2015 № 44/33 належним чином оприлюднено ще 16.04.2015, а мотиви, викладені у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зводяться до необхідності здійснення переоцінки зібраних у справі доказів, а саме зазначеного рішення органу місцевого самоврядування, що не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства, якими унормовано перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів зазначає, що дослідження обставин і перевірка доказів щодо наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

6. Висновки Верховного Суду

З огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість наявності двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

У справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

З огляду на викладене, враховуючи зазначені висновки ЄСПЛ, беручи до уваги обставини, встановлені судами, а також те, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржених судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги.

Наведені у касаційній скарзі аргументи відповідача щодо наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не можуть бути підставою для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать встановленим господарськими судами обставинам та не відповідають нормам процесуального права.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови та ухвали, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю шляхового ремонтно-будівельного управління "Серпантина" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 і ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.06.2018 у справі № 903/969/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

І. С. Берднік