Рішення

від 07.08.2018 по справі 161/13052/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13052/17

Провадження № 2/161/107/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді - Олексюка А.В.

при секретарі - Петровій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.12.2015 року померла його матір ОСОБА_5 Після смерті останньої відкрилась спадщина яка складається з квартири № 29, яка знаходиться в будинку № 4 по вул. Винниченка в м. Луцьку Волинської області та земельної ділянки, яка знаходиться в садовому товаристві по вул. Львівській в м. Луцьку Волинської області.

Крім нього, є інші спадкоємці після смерті матері: його брат ОСОБА_3, сестра ОСОБА_4 та племінник ОСОБА_2

28.01.2015 року він звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини.

13.07.2016 року йому було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Крім того, інші спадкоємці не вступили у спадщину, протягом часу відведеного на це чинним законодавством.

Звернувшись в суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно, під час розгляду справи він дізнався про існування заповіту від імені його батька ОСОБА_7, згідно якого належну йому частку у вищевказаній квартирі він заповів ОСОБА_2

11.11.2014 року ОСОБА_7 помер.

Позивач вважає, що даний заповіт є недійсним, оскільки, не підписувався особисто заповідачем.

Просить суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, посвідчений 17.02.2012 року державним нотаріусом Другої Луцької Державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1-38.

Сторони в судове засідання не з'явились, проте подали суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З свідоцтва про смерть серії І-ЕГ № 182551 від 23.12.2015 року вбачається, що 11.11.2014 року помер батько позивача ОСОБА_7 (а.с. 7).

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, який посвідчено 17.02.2012 року державним нотаріусом Другої Луцької Державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1-38, згідно якого належну йому частку квартири № 29, яка знаходиться в будинку № 4 по вул. Винниченка в м. Луцьку Волинської області, заповів ОСОБА_2 (а.с. 8).

Спадкодавець ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, який посвідчено 17.02.2012 року державним нотаріусом Другої Луцької Державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1-38, згідно якого належну йому частку квартири № 29, яка знаходиться в будинку № 4 по вул. Винниченка в м. Луцьку Волинської області, заповів ОСОБА_2 (а.с. 8).

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії 1-ЕГ № 182552 від 23.12.2015 року, 10.12.2015 року померла ОСОБА_5, яка являється матір'ю позивача.

Після смерті останньої відкрилась спадщина, яка складається з частки квартири № 29, яка знаходиться в будинку № 4 по вул. Винниченка в м. Луцьку Волинської області та земельної ділянки, яка знаходиться в садовому товаристві по вул. Львівській в м. Луцьку Волинської області.

28.01.2015 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 .

Однак, 13.07.2016 року ОСОБА_1 було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Крім того, інші спадкоємці не вступили у спадщину, протягом часу відведеного на це чинним законодавством.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно, під час розгляду якої він дізнався про існування заповіту від імені його батька ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, який було посвідчено 17.02.2012 року державним нотаріусом Другої Луцької Державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1-38.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України ).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України ).

Згідно з статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно із ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Ст. 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу . Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу . Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.1257 ЦК України визначено, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 25.01.2018 року у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Однак, дана ухвала суду повернута без виконання, експертиза у справі не проведена, що підтверджується повідомленням експерта за № 002128 від 23.04.2018 року.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення вимог ст. 81 ЦПК України позивач не довів та не підтвердив жодними належними та допустимими доказами ту обставину, що оспорюваний заповіт не підписувався особисто заповідачем ОСОБА_7 та волевиявлення заповідача не відповідало його внутрішній волі.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено допущення порушень посвідчення заповіту, які були б підставою для визнання його недійсним, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 16, 203, 225, 1223 , 1234 , 1235, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.08.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк