Постанова

від 18.10.2018 по справі 161/13052/17

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13052/17 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/802/62/18 Категорія: 39 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Грушицького А.І., Федонюк С.Ю.,

секретар судового засідання Вергун Т.С.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 серпня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання заповіту недійсним. Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_1 Після смерті матері відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки в садовому товаристві по вул. Львівській в м. Луцьку Волинської області. Крім нього, спадкоємцями є його брат ОСОБА_6, сестра ОСОБА_7 та племінник ОСОБА_5

28.01.2015 року звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини. 13.07.2016 року нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Інші спадкоємці не вступили у спадщину протягом часу відведеного на це чинним законодавством. Він звернувся в суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно і під час розгляду справи дізнався про існування заповіту від імені його батька ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 - його племінника. Батько ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Вважає, що заповіт є недійсним, оскільки не підписувався особисто заповідачем.

Просить на підставі ст.ст.16, ч.1 ст. 225 ЦК України, ч.2 ст. 1257 ЦК України визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5, посвідчений 17.02.2012 року державним нотаріусом Другої Луцької Державної нотаріальної контори Волинської області Березою О.П., зареєстрований в реєстрі за № 1-38.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 серпня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції. Вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом не досліджено ту обставину, що підпис на заповіті вчинений не його батьком. Його представником заявлялось клопотання про призначення судової посмертної почеркознавчої експертизи. Для цього суду необхідно було витребувати ряд доказів, про які він зазначав у клопотанні, але судом безпідставно відмовлено у витребуванні необхідних доказів. Ухвалою Луцького міськрайонного суду призначалась судова почеркознавча експертиза, яка була повернута через недостатність зразків почерку. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності тих обставин, що заповіт не підписувався заповідачем, а його волевиявлення не відповідало його внутрішній волі.

Вказані висновки суду ґрунтуються на повно досліджених обставинах справи і відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_9

Відповідно до заповіту, який посвідчено 17.02.2012 року державним нотаріусом Другої Луцької Державної нотаріальної контори Волинської області Бегезою О.П., зареєстрований в реєстрі за № 1-38, ОСОБА_9 належну йому частку квартири АДРЕСА_1, заповів ОСОБА_5

ОСОБА_1, мати позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з частки квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка знаходиться в садовому товаристві по вул. Львівській в м. Луцьку Волинської області.

28.01.2016 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_1

Постановою приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.07.2016 року відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку в м. Луцьку по вул. Львівській, садове товариство, після померлої ОСОБА_1 Постанова мотивована тим, що ним не подані документи, які встановлюють коло спадкоємців, не поданий оригінал чи дублікат заповіту, не подані документи, які встановлюють факт належності майна спадкодавцю.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1247 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

За частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.

Частиною четвертою статті 1236 ЦК України передбачено, що чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З матеріалів справи встановлено, що посвідчення нотаріусом оспорюваного у даній справі заповіту відбулося з додержанням вимог чинного законодавства, заповіт вчинено у письмовій формі спадкодавцем ОСОБА_9, дієздатність якого нотаріусом перевірено, із зазначенням місця та часу його складання, прочитано вголос (про що є запис в заповіті), складено текст зі слів заповідача. Засвідчено, що заповіт підписаний ОСОБА_9 власноручно у присутності нотаріуса.

Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У позовній заяві позивач, як на підставу позову, посилається також і на ч. 1 ст. 225 ЦК України, проте не наводить обгрунтувань цього і позов мотивує лише тим, що підпис на оспорюваному заповіті зроблено не ОСОБА_9

Покликання в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно відмовив йому у витребуванні необхідних документів із зразками почерку його батька, внаслідок чого судову почеркознавчу експертизу не проведено, не заслуговують на увагу суду.

Із матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції витребовувались вказані у клопотаннях документи, частину з яких надано суду і надіслано разом з справою для виконання ухвали суду про призначення судової почеркознавчої експертизи. В свою чергу, позивач документів, листів, заяв, відкриток, на яких містились би зразки почерку та підписи ОСОБА_9 суду не подав. Заявляючи клопотання в суді апеляційної інстанції про призначення комісійної судової посмертної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи заповіту, позивач просив витребувати у Комунального підприємства Волиньське обласне бюро технічної інвентаризації , ЖКП №3, Луцької міської організації інвалідів війни та збройних сил оригінали документів із зразками почерку ОСОБА_9, але при цьому всупереч вимогам ст. 84 ЦПК України не зазначив, які саме документи підписувались його батьком, які необхідно витребувати, вжиті позивачем заходи для отримання таких доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Матеріали з Волинського обласного нотаріального архіву, Пенсійного фонду України витребовувались та надходили до суду.

Збирання доказів у цивільній справі не є обов'язком суду (ч.2 ст. 13 ЦПК України). Суд першої інстанції сприяв позивачу в збиранні певних матеріалів для проведення судової експертизи.

Згідно ст.ст. 89, 110 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всупереч вказаній нормі, позивач жодних належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження того, що заповіт підписаний не ОСОБА_9, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, суду не подав.

Суд першої інстанції дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, встановив обставини справи, дійшов правильного висновку про недоведеність заявлених позовних вимог.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07серпня 2018 в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: