Постанова

від 21.08.2018 по справі 816/675/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №816/675/17

адміністративне провадження №К/9901/43212/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Полтава - Інкубатор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за касаційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Довгопол М.В. від 07 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Зеленського В.В., П`янової Я.В., Чалого І.С. від 03 серпня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Полтава - Інкубатор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, в якому просило: стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Полтава - Інкубатор" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 11843,75 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 104,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Сільськогосподарський виробничий кооператив "Полтава - Інкубатор" порушив зазначену норму закону, а саме у 2016 році на підприємстві повинен був працювати 1 інвалід, проте жоден не працював.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково, зокрема: стягнуто із Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Полтава - Інкубатор" адміністративно-господарські санкції у розмірі 7895,83 грн та пеню у розмірі 69,48 грн на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем з січня по березень та з серпня по грудень 2016 року не було вжито заходів для недопущення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості, передбаченій статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відтак, відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у частині задоволення адміністративного позову про стягнення із Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Полтава - Інкубатор" адміністративно-господарські санкції у розмірі 7895,83 грн та пені у розмірі 69,48 грн на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інваліді визнано нечинною, а провадження у вказаній частині - закрите, в іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року по справі залишено без змін.

Закриваючи провадження у справі у частині стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції у розмірі 7895,83 грн та пені у розмірі 69, 48 грн, апеляційний суд виходив з того, що 02 серпня 2017 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду апеляційної інстанції з заявою, в якій зазначає, що частково відмовляється від позовних вимог у зв'язку зі сплатою Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Полтава-Інкубатор" адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7895 грн 83 коп. та пені в сумі 69 грн 48 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Не погоджуючись з рішеннями судій першої та апеляційної інстанцій, в частині відмови в стягненні адміністративно-господарських санкцій в сумі 3947,92 грн та пені в сумі 69,48 грн, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального і процесуального права, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286, середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2,3,4,…12 та згідно пункту 3.2.6 підприємство, що працювало неповний робочий рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12. Відповідно до наведених норм, однією з умов для сплати адміністративно-господарських санкцій є невідповідність установленому законом нормативу, а саме, середньооблікової чисельності працівників підприємства та середньооблікової чисельності працевлаштованих інвалідів, а фактичної кількості працівників та працевлаштованих інвалідів на кінець звітного періоду чи загальної кількості працівників та інвалідів, які працювали у той чи інший час на підприємстві.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 816/675/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 18 липня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Полтава-Інкубатор" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ).

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2016 році становила 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, а також кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" - 1 особа.

Судами встановлено, що відповідачем було забезпечено працевлаштування на підприємстві одного інваліда протягом квітня-липня 2016 року.

Так, згідно наказу підприємства № 3-к від 31 березня 2016 року прийнято на роботу з 01 квітня 2016 року до 29 липня 2016 року завідувачем складом ОСОБА_3, який є інвалідом 3 групи, що підтверджується копією довідки МСЕ № 0095426 від 05 березня 2009 року.

За період з січня по березень та з серпня по грудень 2016 року інваліди на підприємстві відповідача не працювали.

Крім цього, відповідно до листа Полтавського районного центру зайнятості від 17 квітня 2017 року за вих. № 254 відповідачем протягом 2016 року звіти за формою № 3-ПН із вакансіями для інвалідів не подавалися.

Вважаючи, що відповідачем у 2016 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Полтава-Інкубатор" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 11843,75 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 104,28 грн.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення № 5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) . В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього передбачений законодавством захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто захід для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа №806/1368/17.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дав можливість судам у цій справі встановити, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі № 819/639/17.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42 затверджена форма звітності № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення. Згідно пункту 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до пункту 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій, при визначенні середньооблікової кількості штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 № 42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384.

Згідно цієї форми статистичної звітності код рядка 01 - Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286, код рядка 02 чітко вказано: з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року ( в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2,3,4,…12.

Згідно з пунктом 3.2.6 підприємство, що працювало неповний робочий рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.

Окрім того, відповідно до пункту 3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженої Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42 данні щодо середньооблікової кількості штатних працівників, облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно обчислюється в бік збільшення).

Тобто, для правильного вирішення цієї справи важливе значення має встановлення таких обставин: 1) тривалість роботи підприємства за період з початку року до звітного місяця включно; 2) середньооблікова кількість штатних працівників за всі місяці роботи підприємства; 3) середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність за всі місяці роботи підприємства.

Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили та не надали оцінки посиланню відповідача на те, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Полтава - Інкубатор" має сезонний режим роботи (з 01 квітня по 31 липня 2016 року), а в період з січня по квітень та з серпня по грудень 2016 року середня кількість працівників становила менше 8 осіб.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене та на підставі допустимих доказів встановити у цій справі, середньооблікову чисельність працюючих інвалідів у 2016 році в Сільськогосподарському виробничому кооперативі "Полтава - Інкубатор".

До повноважень Верховного Суду, при розгляді справи в касаційному порядку, не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко