Постанова

від 22.08.2018 по справі 823/106/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/106/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Коротких А.Ю., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року (повний текст виготовлено 02 квітня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, допущену під час розгляду клопотання позивача від 30 листопада 2017 року за вх. № 22810/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність позивача земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства;

зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 30 листопада 2017 року за вх. № 22810/0/5-17-СГ та прийняти рішення, яким затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні у СТОВ Колос , площею 2,0000 га у власність позивача для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, прийняти рішення, яким передати у власність позивача земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, допущену під час розгляду клопотання ОСОБА_2 від 30 листопада 2017 року за вх. № 22810/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства;

зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 30 листопада 2017 року за вх. № 22810/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність позивача земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти обґрунтоване рішення в межах та спосіб встановлених законом України;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, позивач посилається на те, що ефективним способом юридичного захисту його порушених прав є зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити Проект землеустрою та прийняти рішення, яким передати у власність позивача земельну ділянку площею.

Відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності, оскільки рішення за заявою позивача прийнято, а зобов'язання повторно розглянути заяву позивача, за таких обставин, не є доцільним.

04 червня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від третьої особи, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос , надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, яким підтримують вимоги останньої.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 30 листопада 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність позивача земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Не отримавши від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області рішення щодо твердження проекту землеустрою та передачу у власність вищевказаної земельної ділянки або про відмову в його затвердженні, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та зазначив, що оскільки, у місячний строк з дня реєстрації клопотання позивача відповідач не надав дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, тому така бездіяльністю є протиправною. Суд визначив ефективним способом юридичного захисту прав позивача зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність позивача земельної ділянки та прийняти обґрунтоване рішення в межах та спосіб встановлених законом України.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі, якщо в місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування не надає дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування, додавши до письмового повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою.

Згідно ст.50 Закону України Про землеустрій , проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок; проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в порядку, встановленомуЗемельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: зокрема, рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту (у випадках, передбачених законом); а також матеріали погодження проекту землеустрою.

За змістом частини 4 ст. 123 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу .

Згідно з п.6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частинами 4 та 5 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Отже, Земельним кодексом України визначені два способи отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, у відповідності до абз. 1 ч.7 ст. 118 Кодексу одним способом є позитивне рішення органу місцевого самоврядування, а другим, у відповідності до абз.3 ч.7 ст.118 Кодексу є наслідок бездіяльності органу місцевого самоврядування, що полягає у реалізації принципу мовчазної згоди.

У місячний строк з дня реєстрації клопотання позивача від 30 листопада 2017 року відповідач не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують направлення позивачу відповіді за його клопотанням.

У зв'язку з цим, позивач правомірно замовив розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомив відповідача, тобто позивачем було застосовано принцип мовчазної згоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №814/741/16.

Відтак, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області безпідставно відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою, зазначивши підставою для відмови відсутність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначено відповідачем у листі від 07 грудня 2017 року №10486/6-17: в поданому на розгляд проекту землеустрою відсутнє рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .

Натомість, у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що вищевказана земельна ділянка знаходиться в оренді СТОВ Колос на підставі договору оренди, який станом на час розгляду заяви позивача є чинним і не припиненим, що виключає можливість затвердження наданого позивачем проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідач не може визначати інші обставини, ніж ті, які вказані у листі від 07 грудня 2017 року №10486/6-17, а тому суд не приймає такі доводи.

Більш того, СТОВ Колос надало позивачу згоду на вилучення земельної ділянки що перебуває у його користування та згоду на її поділ, посвідчену приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстровану в реєстрі за №581 02 листопада 2017 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, допущену під час розгляду клопотання ОСОБА_2 від 30 листопада 2017 року за вх. № 22810/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність позивача земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти обґрунтоване рішення в межах та спосіб встановлених законом України.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні у СТОВ Колос , площею 2,0000 га у власність позивача для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, прийняти рішення, яким передати у власність позивача земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити: скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити. У решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення, яким затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні у СТОВ Колос , площею 2,0000 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення, яким затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні у СТОВ Колос , площею 2,0000 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, та про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства - задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення, яким затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні у СТОВ Колос , площею 2,0000 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, та про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства.

У решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 22.08.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді А.Ю. Коротких,

А.Ю. Кучма