Постанова

від 15.06.2021 по справі 823/106/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

справа №823/106/18

адміністративне провадження №К/9901/61267/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 у складі головуючого судді Кульчицького С.О. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 у складі колегії суддів: Бєлової Л.В. (суддя-доповідач), Коротких А.Ю., Кучми А.Ю. у справі №823/106/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" (надалі - СТОВ "Колос"), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача, допущену під час розгляду клопотання позивача від 30.11.2017 за вх. №22810/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність позивача земельної ділянки з кадастровим номером 7124982000:01:004:0432 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства;

1.2. зобов`язати відповідача:

- повторно розглянути клопотання позивача від 30.11.2017 за вх. №22810/0/5-17-СГ;

- прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні у СТОВ "Колос", площею 2,0000 га у власність позивача для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту;

- прийняти рішення, яким передати у власність позивача земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7124982000:01:004:0432 для ведення особистого селянського господарства.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 позовні вимоги задоволено частково.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру, допущену під час розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.11.2017 за вх. №22810/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124982000:01:004:0432 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

2.2. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.11.2017 за вх. №22810/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність позивача земельної ділянки з кадастровим номером 7124982000:01:004:0432 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти обґрунтоване рішення в межах та спосіб встановлених законом України.

2.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ Держгеокадастру прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні у СТОВ "Колос" площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7124982000:01:004:0432 для ведення особистого селянського господарства та ухвалено в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задоволено.

3.1. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні у СТОВ "Колос", площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, та про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7124982000:01:004:0432 для ведення особистого селянського господарства.

3.2. В решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 було залишене без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

4.1. ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою 29.08.2017 вх. №16048/0/5-17-СГ про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га в адмінмежах Вергунівської сільської ради.

4.2. Листом від 26.09.2017 №8463/6-17 відповідач відмовив позивачу в наданні такого дозволу, проте, як з`ясовано судами попередніх інстанцій, доказів направлення позивачу вказаного листа відповідачем надано не було.

4.3. ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою від 30.11.2017 вх. №22810/0/5-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7124982000:01:004:0432 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

4.4. Листом від 07.12.2017 №10486/6-17 відповідач відмовив позивачу в затвердженні поданого проекту землеустрою з тих підстав, що "в поданому на розгляд проекту землеустрою відсутнє рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки". Проте, як з`ясовано судами попередніх інстанцій, доказів направлення позивачу вказаного листа відповідачем надано не було.

4.5. Не отримавши у двотижневий строк рішення щодо затвердження проекту землеустрою та передачу у власність вищевказаної земельної ділянки або про відмову в його затвердженні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

4.6. При цьому, запитувана позивачем земельна ділянка знаходилась в оренді СТОВ "Колос" відповідно до договору оренди землі, який станом на час розгляду відповідачем заяви позивача залишався чинним. СТОВ "Колос" надало позивачу згоду на вилучення земельної ділянки що перебуває у його користування та згоду на її поділ, що була посвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за №581 02.11.2017.

5. Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що допускаючи бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, відповідач діяв не на підставі, а також не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), без дотримання вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у встановлений законодавством строк з дня реєстрації заяви позивача відповідач не вчинив жодних дій щодо її розгляду та вирішення. Крім того, суди попередніх інстанцій послались на те, що наявність у СТОВ "Колос" права оренди запитуваною позивачем земельною ділянкою не могло слугувати підставою для відмови у передачі такої земельної ділянки у власність позивача.

5.1. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність позивача і задовольняючи такі позовні вимоги зазначили, що це буде ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Відповідач - ГУ Держгеокадастру, подав касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

6.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що жодної бездіяльності щодо нездійснення розгляду проекту землеустрою, поданого позивачем на затвердження, відповідачем вчинено не було. Крім того, скаржник вважає, що передача спірної земельної ділянки позивачу можлива лише після припинення права користування нею третьою особою.

7. Позивач - ОСОБА_1 , подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржувані судові рішення були ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України, громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

10. Частинами 1-2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування.

11. Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

12. Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

13. Згідно з абзацами 1-3 частини 7 цієї статті ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

14. Частиною 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

15. Частиною 10 цієї статті встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

16. При цьому, за змістом частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

17. Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.

18. Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (надалі - Положення) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.

19. Пунктом 8 Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

20. Згідно з пунктами 84, 123 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. Службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

21. Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2013 за №742/23274, визначено, що наказ, розпорядження, постанова, рішення (надалі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

22. Положення наведених нормативно-правових актів визначають, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ і такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника, адже листи складаються лише у разі надання відповіді на звернення громадян.

23. У межах заявленого адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень повинен був прийняти відповідне управлінське рішення, в той час як останній протиправно оформив відповідь на неї у вигляді листа.

24. Тому, Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру з питань затвердження поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства чи відмови у такому затвердженні у формі наказу, свідчить, що відповідач, як уповноважений орган, у даному випадку не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

25. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі №824/138/18-а, від 28.05.2020 у справі №813/1949/16, від 14.08.2020 у справі №815/6699/17.

26. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено обставину щодо ненадіслання (невручення) позивачу листа відповідача від 07.12.2017 №10486/6-17 за наслідками розгляду його заяви про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Тому, відповідно до вимог частини 2 статті 341 КАС України ця обставина не може не братися до уваги Верховним Судом як судом касаційної інстанції, а доводи касаційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

27. У зв`язку з цим, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, допущеної під час розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу у його власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

28. Водночас, відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

29. Підстави припинення договору оренди землі визначені статтею 31 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV. Поділ земельної ділянки (її частини) до них не належить. Отже, поділ ділянки земельної ділянки не призводить до припинення договору оренди.

30. У постанові від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц Велика Палала Верховного Суду дійшла висновку про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (пункт 56).

31. У постанові від 01.09.2020 у справі №233/3676/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміна правового статусу частини земної поверхні, що використовується орендарем на підставі відповідного договору оренди паю, шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не свідчить про знищення предмета оренди як можливої підстави для вимоги про розірвання договору оренди (пункт 62)

32. Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, Верховний Суд приходить до висновку, що поділ земельної ділянки (її частини) не змінює правового статусу новоутворених ділянок як таких, що є частиною об`єкта оренди. Відтак, розпорядження цими земельними ділянками можливе лише після припинення договору оренди.

33. За таких обставин, договір оренди землі СТОВ "Колос" щодо усієї земельної ділянки, в тому числі й виділеної і поділеної, продовжує залишатись чинним і орендар може зареєструвати свої права на утворений об`єкт, незважаючи на надання згоди на її вилучення. Відсутність державної реєстрації речових прав на новоутворені земельні ділянки, за умови чинності існуючого договору оренди землі на земельну ділянку, яку поділено (повністю або в частині), не свідчить про відсутність перешкод для її відчуження. При цьому письмова згода землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально є лише необхідною частиною документації, що включається до проекту землеустрою. Проте, передачі у власність чи користування підлягають земельні ділянки, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

34. Відтак, на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення певної земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте, на стадії затвердження проекту землеустрою та передачі її у власність чи користування, бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною.

35. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 04.05.2020 у справі №816/1331/17, від 01.10.2020 у справі №120/4116/19-а.

36. Тому, Верховний Суд не погоджується з мотивами, наведеними судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про те, що наявність у СТОВ "Колос" права оренди запитуваною позивачем земельною ділянкою не могло слугувати підставою для відмови у передачі такої земельної ділянки у власність позивача.

37. Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

38. За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

39. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту

40. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (пункти 36-39).

41. За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

42. З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.

43. Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

44. Зазначену правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №819/654/17.

45. У цій справі ГУ Держгеокадастру жодного рішення у формі наказу про відмові з затвердження проекту землеустрою та передачу у власність позивача не приймало. З огляду на це, і зважаючи на перевірку судом усіх обставин, що передують прийняттю рішення, правильним способом захисту буде саме повторний розгляд клопотання позивача та прийняття за наслідками його вирішення одного з рішень.

46. Таким чином, суд першої інстанцій, зобов`язуючи відповідача повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та прийняти обґрунтоване рішення в межах та спосіб встановлених законом України, прийняв законне рішення, яке помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

47. Аналогічні правові висновки у справі щодо подібних правовідносин були викладені у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 -№823/105/18.

48. За змістом статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

49. Частиною 1 статті 351 КАС у вказаній редакції передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

50. З огляду на наведене, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині скасування ним постанови суду першої інстанції та зміни мотивувальної частини судових рішень судів попередніх інстанцій шляхом їх викладення у редакції даної постанови Верховного Суду.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 у справі №823/106/18 - скасувати в частині скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2018.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 у справі №823/106/18 змінити в мотивувальній частині шляхом викладення її у редакції даної постанови Верховного Суду.

В решті - рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 у справі №823/106/18 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.М. Шарапа Л.В. Тацій С.М. Чиркін