Постанова

від 14.08.2018 по справі 817/282/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/282/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"14" серпня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря Семенець К.О.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свідків Єгови м.Рівне (Схід)" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "14" березня 2018 р. у справі за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свідків Єгови м.Рівне (Схід)" до Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій , -

суддя в 1-й інстанції - Махаринець Д.Є.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року Релігійна організація Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, у якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо повернення Релігійній організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) листом № 5902/0/01-37/17 від 03.10.2017 на доопрацювання документів, поданих для реєстрації статуту Релігійної організації Рівненська місцева релігійна громада Свідків Єгови (нова редакція), прийнятого на загальних зборах Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) 15 вересня 2016 року зі змінами прийнятими 12 травня 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної державної адміністрації щодо неприйняття рішення про реєстрацію статуту Релігійної організації Рівненська місцева релігійна громада Свідків Єгови (нова редакція), прийнятого на загальних зборах Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) 15 вересня 2016 року зі змінами прийнятими 12 травня 2017 року;

- зобов'язати Рівненську обласну державну адміністрацію прийняти рішення про реєстрацію статуту Релігійної організації Рівненська місцева релігійна громада Свідків Єгови (нова редакція), прийнятого на загальних зборах Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) 15 вересня 2016 року зі змінами прийнятими 12 травня 2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно, в порушення вимог чинного законодавства, не прийнято рішення за наслідками розгляду заяви про реєстрацію статуту Релігійна організація Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) .

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін в судове засідання.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо повернення Релігійній організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) листом № 5902/0/01-37/17 від 03.10.2017 на доопрацювання документів, поданих для реєстрації статуту Релігійної організації Рівненська місцева релігійна громада Свідків Єгови (нова редакція), прийнятого на загальних зборах Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) 15 вересня 2016 року зі змінами прийнятими 12 травня 2017 року.

Визнано протиправною бездіяльність Рівненської обласної державної адміністрації щодо неприйняття рішення про реєстрацію статуту Релігійної організації Рівненська місцева релігійна громада Свідків Єгови (нова редакція), прийнятого на загальних зборах Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) 15 вересня 2016 року зі змінами прийнятими 12 травня 2017 року.

Зобов'язано Рівненську обласну державну адміністрацію розглянути по суті документи, подані для реєстрації статуту Релігійної організації Рівненська місцева релігійна громада Свідків Єгови (нова редакція), прийнятого на загальних зборах Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) 15 вересня 2016 року зі змінами прийнятими 12 травня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської обласної державної адміністрації (33028, м.Рівне, Майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 13986712) на користь Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) (33023, м.Рівне, вул..С.Крушельницької, буд.73, кв.121, код ЄДРПОУ 35279811) 3524 ( три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі зазначив, що прийнятим рішенням фактично не відновлено їх права. щодо реєстрацію статуту Релігійна організація Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) .

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача вважає судове рішення законним та просить відхилити апеляційну скаргу позивача.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є релігійною громадою віруючих громадян, яка канонічно входить до всесвітньої конфесії Свідків Єгови та належить до відомої християнської релігії в країнах - членах Ради Європи (рішення у справі Релігійна громада Свідків Єгови в Москві проти РФ , Заява № 302/02,10.06.2010, п.155).

Статут позивача було зареєстровано розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11 червня 2007 року № 285.

15 вересня 2016 року загальними зборами позивача було погоджено приєднання до нього: Релігійної громади Свідків Єгови м. Березне, код ЄДРПОУ 26206176; Релігійної громади Свідків Єгови смт Демидівка, код ЄДРПОУ 26353523; Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Дубно , код ЄДРПОУ 25930740; Релігійної громади Свідків Єгови м. Здолбунів, код ЄДРПОУ 25894725; Релігійної громади Свідків Єгови смт Клевань Рівненського району, код ЄДРПОУ 25323075; Релігійної громади Свідків Єгови м. Костопіль Рівненської області, код ЄДРПОУ 26116415; Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Кузнецовськ Рівненської області , код ЄДРПОУ 34580952; Релігійної громади Свідків Єгови м. Радивилів, код ЄДРПОУ 26151328; Релігійної громади Свідків Єгови м. Сарни, код ЄДРПОУ 26299025, у зв'язку із чим було прийнято Статут у новій редакції, який 20.10.2016 було погоджено з Релігійною організацією Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні (юридичною особою, якій у вирішенні організаційних та канонічних питань добровільно підпорядковується позивач).

26.12.2016 у порядку визначеному Законом України Про свободу совісті та релігійні організації позивач звернувся до відповідача за реєстрацією свого Статуту у новій редакції.

13.04.2017 відповідач своїм листом №2279/0/01-37/17 повернув подані позивачем документи на доопрацювання.

12.05.2017 на загальних зборах позивача було погоджено нову редакцію Статуту із врахуванням деяких зауважень відповідача, яку було погоджено Релігійною організацією Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні 19.06.2017.

26.06.2017 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію Статуту у новій редакції разом з листом, в якому, посилаючись на законодавство, було зазначено про відсутність правових підстав для врахування усіх зауважень відповідача.

23.08.2017 у зв'язку із неотриманням відповіді на вказану заяву у встановлений Законом України Про свободу совісті та релігійні організації строк, позивачем подано до відповідача заяву з проханням повідомити про результати розгляду поданої раніше заяви.

03.10.2017 відповідач своїм листом № 5902/0/01-37/17 повторно повернув подані позивачем документи на доопрацювання, з мотивів неврахування усіх зауважень викладених у листі № 2279/0/01-37/17 від 13.04.2017.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України Про свободу совісті та релігійні організації .

Відповідно до ч.1 ст.8 вищевказаного Закону, релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Згідно ч.1 ст.9 Закону релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Положеннями ч.1 Закону визначено, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Статтею 15 Закону передбачено, що у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін.

При цьому організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій відповідно до Конституції України визначає Закон України Про місцеві державні адміністрації .

Статтею 6 вищевказаного Закону надано вичерпний перелік актів місцевих державних адміністрацій, які видає голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, а саме - розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Як встановлено судом, Рівненською ОДА передбаченого вищевказаною нормою Закону України Про місцеві державні адміністрації рішення, за результатами розгляду заяви про реєстрацію статуту релігійної організації, прийнято не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Рівненської обласною державною адміністрацією допущено протиправну бездіяльність щодо прийняття у встановлені строки рішення за наслідками розгляду заяви про реєстрацію статуту Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) поданої 26.06.2017.

Відтак, вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Рівненської ОДА щодо повернення позивачу на доопрацювання документів поданих для реєстрації статуту позивача та визнання бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про реєстрацію статуту позивача прийнятого на загальних зборах 15.09.2016 зі змінами прийнятими 12.05.2017 є правомірними та такими, що повністю відповідають положенням діючого законодавства України.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення про реєстрацію статуту Релігійної організації Рівненська місцева релігійна громада Свідків Єгови судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у суду дискреційних повноважень.

Встановлено, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Враховуючи вищезазначене, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

З метою відновлення порушеного права особи адміністративний суд може допустити обмежене вручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень, шляхом зобов'язання його до вчинення певних дій на реалізацію покладених на нього законом обов'язків (наприклад, зобов'язати повторно розглянути питання щодо видачі позивачу дозвільних документів). Водночас, адміністративний суд не вправі підміняти такий орган державної влади та приймати замість нього конкретні рішення. Виключно визначеним законом органом (посадовою особою) і ніяким іншим органом або посадовою особою не можуть здійснюватись повноваження і прийматись рішення, які згідно Конституції України належать до компетенції вказаного органу, в тому числі і судами, які не відносяться до гілок законодавчої або виконавчої влади. З огляду на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Встановлено, що рішення по суті звернення відповідачем не приймалось, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога про зобов'язання Рівненської обласної державної адміністрації прийняти рішення про реєстрацію статуту Релігійної організації Рівненська місцева релігійної громади Свідків Єгови (нова редакція), прийнятого на загальних зборах Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) 15 вересня 2016 року зі змінами прийнятими 12 травня 2017 року підлягає до задоволення в частині зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення.

Судова колегія також вважає, що суд першої інстанції з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України правомірно стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської обласної державної адміністрації на користь Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) 3524 грн судових витрат.

Щодо стягнення на користь Релігійної організації Релігійна громада Свідків Єгови м. Рівне (Схід) витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 28750 грн судова колегія в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 134 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відтак, умовою для відшкодування стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, судових витрат, є документальне підтвердження факту їх понесення або доказів, які підтверджують відповідні витрати, які підлягають сплаті відповідною стороною.

Встановлено, що 11.01.2018 позивачем та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір про надання правничої допомоги, в якому визначено обов'язки адвоката, розмір та строки оплати вартості правничої допомоги .

На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду зазначений договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 06.03.2018 та рахунок від 06.03.2018 (а.с. 3-7 т.21).

При цьому встановлено, що представник не здійснював свої повноваження в судовому процесі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було надано суду документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Крім того не надано детального розрахунку вартості виконаних робіт.

Позивачем не було виконано п. 5.2 Договору щодо сплати в термін 30 календарних днів винагороди за надану правничу допомогу та фактичних витрат за актом виконаних робіт від 06.03.2018 та рахунком №06/03/18 від 06.03.2018.

А відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 28750 грн слід відмовити.

Відповідно до 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Судове рішення прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свідків Єгови м.Рівне (Схід)" залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "14" березня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

К.С. Франовська

Повне судове рішення складено "23" серпня 2018 р.