Постанова

від 20.08.2018 по справі 819/336/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5155/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Судової-Хомюк Н.М.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Коваль Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Баранюк А.З.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі о 14 год. 45 хв. 11 травня 2018 року, повне судове рішення складено 16 травня 2018 року, у справі №819/336/18 за позовом Приватного агропромислового підприємства Березина до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третя особа АТ ОСОБА_3 Аваль про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22.02.218 Приватне агропромислове підприємство Березина (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2017 №0053341206.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що платіжне доручення №2 від 30.10.2017 проведене 31.10.2017 не з вини позивача, останній не може нести відповідальність за несвоєчасне перерахування або перерахування не у повному обсязі податків. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що на рахунку ПАП Березина станом на дату подання платіжного доручення №2, а саме на 30.10.2017, було достатньо коштів для його виконання. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши здобуті докази в їх сукупності та аналізуючи положення законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2018 та винести нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскільки Підприємством самостійно задекларовано податкові зобов'язання в розмірі 65 949,86 грн. за ІІІ квартал 2017 року та сплачено лише 31.10.2017, то до платника податку застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України. Скаржник вказує, що у Довідці №328 від 07.11.2017 Чортківського відділення ЛОД АТ ОСОБА_3 Аваль не вказано годину, станом на яку залишок коштів на поточному рахунку Підприємства станом на 30 жовтня 2017 року становив 151 320,54 грн. Скаржник зазначає, що, можливо, на початок дня дійсно залишок на рахунку становив 151 320,54 грн., але до 18:46 на рахунку вже було недостатньо коштів для проведення платіжного доручення на суму 65 949,86 грн. Також скаржник вказує, що у листі від 07.04.2017 №81-15-8/9169 Департаментом операційного сервісу АТ ОСОБА_3 Аваль вказано, що залишок коштів на розрахункових рахунках недостатній для виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017. Крім того, звертає увагу, що у довідці банку №32 від 19.03.2018 при визначенні залишку коштів на рахунку не були враховані дебетові обороти за жовтень 2017 року у розмірі 140 754,47 грн. Скаржник вважає, що у Підприємства не було жодних перепон для вчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку з с/г товаровиробників.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та зазначив, що залишок коштів на рахунку Підприємства №26005214189 станом на 30.10.2017 становив 151320,54 грн., що підтверджується довідкою №228 від 07.11.2017 та довідкою №32 від 19.03.2018, виданими Чортківським відділенням ЛОД АТ ОСОБА_3 Аваль . Вказує, що обороти по дебету 140754,47 грн. були здійсненні вже 31.10.2017. Таким чином, вважає, що оскільки ПАП Березина надало платіжне доручення банкові на сплату грошового зобов'язання з єдиного податку з с/г товаровиробників у повному обсязі та у встановлений законодавством строк, то з моменту отримання банком такого розрахункового документа, ПАП Березина не несе відповідальність за несвоєчасну сплату податків до бюджету.

АТ ОСОБА_3 Аваль подало відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що станом на 30.10.2017 (на момент ініціювання о 12.46 год ПАП Березина платіжного доручення №2 на суму 65 5949,96 грн) на виконання у АТ Райффайзен Банк знаходилась постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 у справі 876/948/17, згідно з якою зупинено видаткові операції по рахунках позивача. Вказує, що як станом на 30.10.2017, так і станом на 31.10.2017 залишок коштів на поточному рахунку №26005214189 складає 151320,54грн.

В судове засідання 20.08.2018 учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Приватне агропромислове підприємство Березина , код ЄДРПОУ 30834431, зареєстровано органами державної реєстрації як юридична особа та з 21.03.2000 перебуває на обліку в Чортківській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку ПАП Березина з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошових зобов'язань з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% за період з 30.10.2017 по 01.11.2017, за результатами якої складено акт №1612/19-00-12-06/30834431 від 01.11.2017 згідно з яким перевіркою встановлено порушення платником п.57.1 ст.57 та пп.295.2 ст.295 Податкового кодексу України (а.с.17-18).

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області встановлено, що ПАП Березина 17.02.2017 подано податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (реєстраційний № НОМЕР_1 від 17.02.2017), в якій задекларовано суму єдиного податку на ІІІ квартал 2017 року в розмірі 65949,86 грн. з граничним терміном сплати 30.10.2017, однак згідно з даними АІС Податковий блок єдиний податок четвертої групи в розмірі 65949,86 грн. платником сплачено до бюджету 31.10.2017.

На підставі акта перевірки №1612/19-00-12-06/30834431 від 01.11.2017 ГУ ДФС у Тернопільській області 24.11.2017 винесло податкове повідомлення-рішення №0053341206, яким ПАП Березина за затримку на 1 день сплати грошового зобов'язання зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% - 6594 грн. 99 коп. (а.с.12).

08.11.2017 ПАП Березина подало начальнику ГУ ДФС у Тернопільській області заперечення до акта перевірки №1612/19-00-12-06/30834431 від 01.11.2017, за результатами розгляду якого ГУ ДФС у Тернопільській області листом від 21.11.2017 повідомило, що комісією по розгляду спірних питань прийнято рішення залишити висновок акта камеральної перевірки без змін, а заперечення без задоволення (а.с.30-32).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0053341206 від 24.11.2017 незаконним та винесеним без належного врахування всіх обставин справи, Приватне аграрне підприємство Березина звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) закріплено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п.31.1 ст.31 ПК України).

Відповідно до пп.295.9.1 п.295.9 ст.295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Статтею 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно з п.300.1 ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до пп.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, пунктом 129.6 статті 129 ПК України встановлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з п.8.1 ст.8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 №2346-III (далі - Закон №2346-III) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону №2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з п.8.3 ст.8 Закону №2346-III за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст.32 Закону №2346-III, якою, зокрема, встановлено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню до бюджету суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення чи невнесення податку до бюджету. З моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату, при умові що такий платник звернувся до банку у строк сплати податків та на рахунку клієнта достатньо коштів для виконання поданого платіжного доручення.

Порушення ж банком порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку.

Відтак, за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

З матеріалів справи встановлено, що 30.10.2017 Підприємством сформовано та подано через сервіс Клієнт-Банк платіжне доручення до банківської установи - АТ ОСОБА_3 Аваль на суму 65980 грн., яку просило перерахувати з рахунку 26005214189, отримувач - Озерянська сільська рада, призначення платежу - оплата єдиного податку с/г виробників за ІІІ квартал 2017 року (а.с.26).

30.10.2017 платіжне доручення Підприємства було повернено із відміткою Недостатньо коштів на рахунку .

Разом з тим, на підтвердження достатнього залишку коштів на рахунку 26005214189 станом на 30.10.2017 Підприємством до матеріалів справи долучено копії довідки №328 від 07.11.2017, видану начальником Чортківського відділення ЛОД АТ ОСОБА_3 Аваль , згідно з якою залишок коштів на рахунку станом на 30.10.2017 ставив 151320,54 грн., (а.с.41) довідки №32 від 19.03.2018, видану начальником Чортківського відділення ЛОД АТ ОСОБА_3 Аваль , згідно з якою залишок коштів по рахунку 26005214189 станом на 01.10.2017 становив 146421,41 грн. (а.с.96), виписки від 13.04.2018 по рахунку за 01.10.2017-31.10.2017 за здійсненими платежами, виписки обороти по рахунку за період 01.10.2017 по 31.10.2017, реєстру документів по дебету рахунку за період з 01.10.2017 - 31.10.2017, реєстру документів по кредиту рахунку за період 01.10.2017 - 31.10.2017 (а.с.120-125).

Як зазначено у листі АТ ОСОБА_3 Аваль від 07.03.2018 №07-5-4/592, у зв'язку з тим, що 30.10.2017, на момент ініціювання представниками ПАП Березина ПД (о 12:46), на рахунку №26005214189 було встановлено обмеження, згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 у справі №876/948/17, та зважаючи на пізнє надходження матеріалів (о 18:30, поза операційним часом), що є підставою ля зняття арешту з вказаного рахунку, платіжне доручення було відхилено з причин недостатності коштів для виконання такої операції (а.с.126-127).

З матеріалів справи встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі №819/1590/16 (в суді апеляційної інстанції 876/948/17) апеляційну скаргу Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області задоволено, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою зупинено видаткові операції на рахунках Приватного агропромислового підприємства Березина до проведення документальної планової виїзної перевірки працівниками Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (а.с.72-76).

Листом №81-15-8/9169 від 07.04.2017 АТ ОСОБА_3 Аваль повідомило Чортківську ОДПІ про прийняття вказаної постанови суду апеляційної інстанції до виконання та зупинення видаткових операцій по рахунках №№ 26004512707 (978), 26005214189 (980), 26008513155 (985), НОМЕР_2 (980), НОМЕР_3 (980) боржника ПАП Березина (а.с.115).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі №819/1590/16 відновлено видаткові операції Приватного агропромислового підприємства Березина , що були зупинені на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 у справі №876/948/17. Рішення суду набрало законної сили 27.10.2017 (а.с.28-29).

Невиконання доручення клієнта на переказ коштів 30.10.2018 через виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 у справі №876/948/17 в частині зупинення видаткових операцій по рахунках ПАП Березина за наявності грошових коштів на поточному рахунку №26005214189 в сумі, достатній для виконання платіжного доручення №2 від 30.10.2017, підтверджено і відзивом на апеляційну скаргу, поданим АТ ОСОБА_3 Аваль суду апеляційної інстанції. При цьому зазначено, що ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі №819/1590/16 надійшла до АТ ОСОБА_3 Аваль 30.10.2017 поза операційним часом та була виконана банком 31.10.2018 о 09:50, а відтак поточні рахунки клієнта були розблоковані 31.10.2017.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем своєчасно, в межах встановленого законодавством терміну сплати єдиного податку с/г виробників за ІІІ квартал 2017 року, направлено платіжне доручення №2 від 30.10.2017 на перерахування коштів до бюджету, однак таке проведене лише 31.10.2017 не з вини позивача, а відтак останній не може нести відповідальність за несвоєчасне перерахування або перерахування не у повному обсязі вказаного податку.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Водночас, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що невиконання банком платіжного доручення №2 від 30.10.2017 та неперерахування єдиного податку с/г виробників за ІІІ квартал 2017 року 30.10.2017 було спричинено відсутністю коштів на рахунках Підприємства, що може бути підставою для покладення відповідальності за своєчасність та повноту сплати податку на Підприємство, яке ініціювало відповідний грошовий переказ.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, на підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо підставності позовних вимог та протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 24.11.2017 №0053341206.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 230, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у справі №819/336/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_4 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 23.08.2018