Постанова

від 21.08.2018 по справі 820/3092/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №820/3092/15

адміністративне провадження №К/9901/8273/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Градінвестбуд на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Подобайло З.Г., Григоров А.М.) у справі №820/3092/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Градінвестбуд до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут Градінвестбуд (далі - ТОВ Інститут Градінвестбуд ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) від 22.01.2015 №00000092201 та №0000102201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 позовні вимоги задоволено з огляду на те, що формування податкового обліку за наслідками господарських операцій позивача із спірними контрагентами здійснювалось на підставі оформлених належним чином первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства, чим спростовано висновки податкового органу щодо порушення ТОВ Інститут Градінвестбуд норм податкового законодавства, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного отримання ним підрядних робіт та товарів від спірних контрагентів, що свідчить про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за розглядуваними операціями.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут Градінвестбуд оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Мотивуючи доводи касаційної скарги, заявник зазначає про реальність господарських операцій зі спірними контрагентами, про подання усіх необхідних документів на підтвердження як факту придбання підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей, так і використання їх у господарській діяльності.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім цього, відповідач просить замінити Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на її процесуального правонаступника Центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи повідомляються про дату, час та місце судового засідання, якщо вони подали відповідне клопотання про участь у судовому засіданні або суд визнав необхідним їх виклик для надання пояснень у справі.

У зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, з урахуванням положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Інститут Градінвестбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Українська Компанія Модус за період жовтень, листопад 2013 року, ТОВ Ніка Трейдінг за період липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року та покупцями даних товарів, робіт, послуг.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.12.2014 №5783/20-30-22-01/38383419, в якому зафіксовано порушення позивачем статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати з податку на прибуток на загальну суму 965112 грн. за 2013 рік, що призвело до заниження суми сплати податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 183371 грн.; підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 193022,36 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 193022,36грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача ТОВ Українська Компанія Модус , ТОВ Ніка Трейдінг , в яких викладені висновки щодо відсутності підприємств за юридичною адресою, не надання первинних документів під час перевірки, відсутність у нього в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 22.01.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000092201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 289533,00 грн. та №0000102201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 275056,50 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат (валових витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як з'ясовано судами, в охоплений перевіркою період між ТОВ Інститут Градінвестбуд (як Замовник) та ТОВ Українська Компанія Модус (як виконавець) було укладено 19 договорів на виконання проектних та будівельних робіт на загальну суму 212131,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 35355,25 грн.).

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано копії видаткових накладних; податкових накладних; актів здачі-прийняття робіт форми КБ-3, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, платіжних доручень.

Також, між ТОВ Інститут Градінвестбуд (як покупець) та ТОВ Ніка Трейдінг (як продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 27.09.2013 №1074/13-Н, відповідно до якого, продавець поставляє а покупець зобов'язується прийняти обладнання та матеріали (бикроеласт, ґрунтовка бітумна, цегла силікатна, пісок, пропан-бутан технічний та інші).

Придбаний товар було використано ТОВ Інститут Градінвестбуд при проведені капітального ремонту крівлі корпусу Інституту монокристалів НАН України, що підтверджується договорами підряду, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3, актами прийому виконаних будівельних робіт форми №КБ-2, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Крім цього, між ТОВ Інститут Градінвестбуд (як Замовник) та ТОВ Ніка Трейдінг (як Виконавець) було укладено 56 договорів на виконання проектних та будівельних робіт на загальну суму 950102,60 грн. (в т.ч. ПДВ 158350,43 грн.), відповідно до яких, Замовник поручає, а виконавець приймає на себе виконання певних робіт.

Передача робіт була зафіксована актами прийому виконаних будівельних робіт форми №КБ-2, виконавцем робіт були виписані податкові накладні, про оплату наданих послуг свідчать платіжні доручення, долучені до матеріалів справи.

Оцінивши подані платником докази за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставок.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Інститут Градінвестбуд розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Вищенаведені господарські операції були належним образом відображені у бухгалтерському обліку про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахункам: 631 (контрагенти, замовлення), 6442 (НДС), 3711, 20 (ТМЦ, місця зберігання, склад).

Отримання робіт за вказаними договорами було пов'язано з тим, що фахівці підприємства позивача у зв'язку з великим обсягом замовлень не спроможні були самостійно виконати обмірні креслення, обстеження та висновки щодо технічного стану будівельних конструкцій тощо та з метою недопущення відмови основного замовника було залучено ТОВ Українська компанія Модус та ТОВ Ніка Трейдінг .

Так, отримання робіт за вказаними договорами було необхідно ТОВ Інститут Градінвестбуд для виконання зобов`язань по договорам з основними замовниками послуг/робіт (ПАТ КБ Приватбанк , ТОВ Океан-Сталеві конструкції , ДП Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів , ПАТ Кондитерська фабрика Харківянка , ТОВ Будівельна компанія стройсити , національний науковий центр Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини , Вімм-Біль-Данн Україна , ПАТ Інтеркондиціонер , ПАТ Сан Ібер Україна , ТОВ Східно-Українська компанія Малтюроп , ПАТ Укрсиббанк , ПАТ Теплоенергетичний центр Роганського промвузла , ТОВ Спец буд-3 , ОСББ Волчанськжилсервіс , відділ освіти Краснокутської райдержадміністрації та іншим).

Судом першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, оскільки їх наявність чи відсутність не впливає на формування платником податкового обліку за господарськими операціями за наявності інших належним чином складених первинних бухгалтерських документів.

Водночас, позивачем було надано докази перевезення товарно-матеріальних цінностей. Так, відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу №1074/13-Н від 27.09.2013 матеріали вивозяться самовивозом. ТОВ Інститут Градінвестбуд звернувся до ТОВ Агробуд , яке надало ці послуги, що підтверджується накладними про надання послуг автомобіля ЗИЛ, та квитанціями про сплату за надані послуги.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались. Будь-яких доказів фіктивності контрагентів позивача на час виконання спірних господарський операцій відповідачем не надано.

Посилання контролюючого органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, підтримуючи позицію контролюючого органу про недотримання позивачем встановлених Податковим кодексом України правил формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, зазначив що позивачем не надано належних та достатніх документів, які б підтвердили факт поставки товару, виконання робіт та здійснення господарських операцій із спірними контрагентами.

Однак, згідно з частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір, безпідставно переклав обов'язок (тягар) доказування на позивача, порушивши положення зазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015.

Керуючись статтями 262, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на її процесуального правонаступника Центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Градінвестбуд задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду