Постанова

від 21.08.2018 по справі 326/1797/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 326/1797/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Стріжакова Т.В.

Номер провадження 22-ц/778/2229/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2016 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом доОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення боргу .

В обґрунтування позову позивач зазначала, що 02.03.2012 року приватний підприємець ОСОБА_6 позичила у приватного підприємця ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 400 000 грн., про що свідчить розписка ОСОБА_6 від 02.03.2012 року та накладна №1 від 02.03.2012 року, з терміном повернення грошей 02.12.2012 року. Розписку підписав чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_3 як гарант повернення грошей.

10.04.2012 року ОСОБА_6 знову позичила у ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 260 000 грн, про що свідчить розписка ОСОБА_6 від 10.04.2012 року та накладна б/н від 10.04.2012 року, з терміном повернення позики 10.01.2013 року, яка також підписана ОСОБА_3 як гарантом повернення грошей.

03.03.2013 року ОСОБА_6 як приватний підприємець позичила у приватного підприємця ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 380 000 грн., що підтверджується розпискою ОСОБА_6 від 23.03.2013 року та накладною №6 від 03.03.2013 року, з кінцевим терміном повернення позики - 23.12.2013 року. Вказана розписка також підписана ОСОБА_3 як гарантом повернення грошей.

24.02.2014 року ОСОБА_7 помер. Згідно з довідкою приватного нотаріусу Приморського нотаріального округу Запорізької області від 22.09.2015 року ОСОБА_5 прийняла спадщину за заповітом та 16.10.2014 року отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_7 Відповідно до ст.512,514,516 ЦК України у вказаному договорі позики відбулася заміна кредитора: з ОСОБА_7, який помер, на неї (спадкоємицю). Вона неодноразово зверталася до відповідачів з вимогою про повернення боргу, в тому числі письмово, проте відповідачі ухиляються від виконання своїх обов'язків.

На підставі ст.ст. 122,209,214,215 ЦПК України, збільшивши позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_3 солідарно суму боргу з врахуванням індексу інфляції в розмірі 1 881 310 грн. 57 коп., проценти за користування позикою в сумі 502 143 грн. 17 коп., всього 2 383 453 грн. 74 коп., судові витрати віднести на відповідачів (а.с.149-154 т.3).

05 квітня 2016 року ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_8 звернулась до суду з заявою про зупинення провадження у справі, в якій зазначила, що позивачем подано до Приморського районного суду Запорізької області позов про визнання дійсними правочинів - договорів позики, укладених між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_3, оформлених розписками ОСОБА_6 та підписаних як гарантом повернення грошових коштів ОСОБА_3, на отримання грошових коштів у ОСОБА_7 від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн., від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн., від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. Позовна заява судом прийнята, відкрито провадження по справі №2/326/188/2016. Тобто, мова йде про визнання дійсними договорів позики, на підставі яких заявлено позов по цій справі №326/1797/15-цр про стягнення боргу. Обидві справи взаємопов'язані і до вирішення справи про визнання договорів позики дійсними не можливо розглянути справу №326/1797/15-цр про стягнення боргу.

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2016 року провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №326/394/16-цр за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання договорів дійсними.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Пунктом 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України ( в редакції 2017 р.) передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом указаної норми підставою зупинення провадження у справі є виключно об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість встановлення судом обставин справи, відповідних їм правовідносин та формування судом правових висновків щодо шляхів вирішення спору, без вирішення іншої справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, і, передбачити усунення яких неможливо.

Єдиною підставою для зупинення провадження у справі до вирішення іншої судової справи є неможливість її розгляду без встановлення певних обставин в іншому провадженні.

Згідно з роз'ясненнями пункту 33 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування судом норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК України (в редакції закону, що діяв до 15 грудня 2017 року) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення боргу.

22.03.2016 року ОСОБА_5 подано позов до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання договорів дійсними, в якому просить визнати дійсними правочини - договори позики, укладені між ОСОБА_7 та ОСОБА_6А, ОСОБА_3, оформлені розписками ОСОБА_6 на отримання грошових коштів у ОСОБА_7 від 02.03.2012 року на суму 400 000 грн, від 10.04.2012 року на суму 260 000 грн, від 23.03.2013 року на суму 380 000 грн. (а.с.176-180).

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 24.03.2016 року провадження у цивільній справі №326/394/16-цр за вказаним позовом про визнання договорів дійсними відкрито (а.с.15).

Позивач у даній справі №326/1797/15-ц р. за своїм позовом до відповідачів пред'явив позовні вимоги про стягнення з них боргу за договорами позики, а у справі №326/394/16-цр ставиться питання про визнання цих договорів дійсними, рішення по ній може вплинути на визнання дійсності договорів позики. Це свідчить про те, що перевірка вказаної обставини стосується не тільки підстав, але й умов пред'явленого позову, що свідчить про обгрунтованість ухвали про зупинення провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до вирішення справи по суті, тому вони як передчасні задоволенню не підлягають.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотримання норм діючого законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: