Рішення

від 22.08.2018 по справі 826/10649/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2018 року № 826/10649/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Георгій доГоловного управління державної фіскальної служби у місті Києві провизнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2016 № 0003971404 та №0003981404,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Георгій (далі - позивач, ТОВ Георгій ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2016: № 0003971404, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1250028,00 грн; №0003981404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 312570,50 грн, з них за основним податковим зобов'язанням у сумі 250006,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 62501,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентом ТОВ Укрспецтехнологія та на підставі належним чином оформлених первинних документів і контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків за результатами таких операцій є необґрунтованими. Крім того, на переконання позивача, контролюючим органом помилково зроблено висновок про необхідність наявності: паспорта якості, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів, виданих Міністерством охорони здоров'я, довідки Держспоживстандарту України, сертифікатів відповідності тощо. Також позивач наголошує, що під час проведення перевірки відповідачем не було враховано умови Договору, за якими товар поставляється Продавцем до порту м. Херсон, ПАТ Херсонський КХП . Також позивач наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей інших господарюючих суб'єктів по ланцюгу постачання.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 10.11.2016 та від 24.04.2018 позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що ТОВ Георгій не несло будь-яких затрат на зберігання експортованого товару. Також позивач зазначав, що з моменту коли ТОВ Георгій поставило до ПАТ Херсонський КХП товар, ПП ДП Чиста Країна виконує функції подальшої експедиції товару. Щодо розрахунків з компанією нерезидентом, то EXPERTOS VENTURE LP розрахувалася за експортований товар перед ТОВ Георгій у повному обсязі. Всі витрати по транспортуванню товару несло ТОВ Виробнича компанія Укрспецтехнологія як суб'єкт, у якого купувався товар, що зокрема підтверджують умови поставки ЕХW згідно правил Інкотермс 2010 , які зазначені в специфікації №5 д 30.06.2015.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на правомірності так обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому відповідач стверджує, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару (сої) від ТОВ ВК Укрспецтехнологія до ТОВ Георгій , у зв'язку з неможливістю придбання по ланцюгу постачання у контрагентів-постачальників товару в зазначених обсягах та відсутністю (не наданням) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також сертифікатів якості та відповідності якості.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №4672 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи № 826/10649/16 та вказану справу 17.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/14606/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на їх думку, мають значення для розгляду даної справи, крім тих, що вже наявні в матеріалах справи, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням додаткових пояснень, наданих під час розгляду справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, наголошуючи на правомірності оскаржуваних рішенні і на відповідності висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, вимогам чинного законодавства.

На підставі положень ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності в матеріалах справи відповідної заяви, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доводи учасників процесу, ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Георгій з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ ВК Укрспецтехнологія за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт №50/26-15-14-04-15 від 06.04.2016.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено наступні порушення ТОВ Георгій :

- п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1, ст.134, п.135.1 ст. 135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, що призвело до завищення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 1250028,00 грн;

- п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 250006,00 грн, а саме за червень 2015 на суму 250006,00 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару (сої) від ТОВ ВК Укрспецтехнологія до ТОВ Георгій , у зв'язку з неможливістю придбання по ланцюгу постачання у контрагентів-постачальників товару в зазначених обсягах та відсутністю (не наданням) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також сертифікатів якості та відповідності якості.

В акті перевірки зазначено, що згідно АІС Архів електронної звітності , підсистема Реєстр податкових накладних встановлено, що ТОВ ВК Укрспецтехнологія придбав товар (соя) у ТОВ Мирком і ТОВ Став-М .

Від ОУ ГУ ДФС у Миколаївській області листом №4682/7/14-29-07-04-04 від 23.06.2015, отримано інформацію, що в результаті проведення аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що в період з 01.06.2014 по 21.06.2015 постачальниками соняшнику ТОВ Мирком є ФГ Зерновик на суму 272995,70 грн, ФГ Мазури на суму 73838,20 грн.

Крім того, висновки акта перевірки ґрунтується на поясненнях директора та засновника ФГ Зерновик громадянина ОСОБА_1, який в ході опитування зазначив, що фінансово-господарська діяльність підприємства є комерційною таємницею та підлягає розголошенню у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим відмовився пояснити деталі виробництва та реалізації продукції. В результаті проведеного аналізу ЄРПН, встановлено що підприємством протягом січня-квітня 2015 року реалізовано ТМЦ (соняшник, соя тощо) всього на суму 124235,00 грн, при наявних у користуванні підприємства 269 га землі. Інформації про наявність інших орендованих земельних ділянок на території Миколаївської та або інших областей підприємством до ДПІ не надано.

Також, акт перевірки містить висновки про наявний ризик проведення безтоварних операцій ФГ Мазури оскільки при наявності 318,1 га землі в період з 13.10.2014 по 21.03.2015 реалізовано сільськогосподарської продукції на суму 145609,80 грн. При цьому, ЄРПН не зареєстровано жодної податкової накладної з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Під час проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ Став-М , встановлено, що на даному СГД відсутні трудові ресурси (звіт за формою 1 ДФ в 2015 році не надавався), складські приміщення, рухоме майно, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. В зв'язку, з вищевикладеним, встановити реальність проведених фінансово-господарських операцій ТОВ Став-М не надається можливим.

ТОВ ВК Укрспецтехнологія відкоригував взаємовідносини ТОВ Став-М і ТОВ Мирком , які були постачальниками сої.

Тому, на думку відповідача, ТОВ ВК Укрспецтехнологія повинно було само вирощувати сою, так як постачальників сої було відкориговано.

Враховуючи вищезазначені обставини, контролюючим органом зроблено висновок про наявний ризик проведення безтоварних операцій, безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість третім особам.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.04.2016:

- №0003971404, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1250028,00 грн;

- №0003981404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62501,50 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Між ТОВ Георгій та ТОВ Укрспецтехнологія укладено договір поставки сої №2404/2015-1с від 24.04.20115 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору, ТОВ Укрспецтехнологія (Постачальник) зобов'язується передати у власність Покупця товар (сою), а ТОВ Георгій Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п.2.1 Договору обов'язок відвантаження та поставки товару покладається на постачальника. Постачальник зобов'язаний відвантажити та доставити товар до порту.

Згідно Специфікації №5 до Договору поставка товару здійснюється на умовах Міжнародних правил тлумачення торгових термінів згідно Інкотермс 2010, м. Херсон, ПАТ Херсонський КХП (порт).

Так, п.2.3, п.2.4 Договору визначено товаросупровідний перелік документів, який надається Покупцю при транспортуванні та поставці товару. Сторонами Договору було визначено, що кожний транспортний засіб з товаром повинен бути придатним для перевезення сої, містити відповідне маркування та супроводжуватись відповідною транспортною накладною, якісним посвідченням на товар, виданий заводом-виробником, санітарним сертифікатом на товар, актом придатності транспортного засобу.

Сторонами було узгоджено, що при поставці товару Покупцеві надаються податкова накладна, товарна накладна, товаро-транспортна накладна.

Також Сторонами було укладено Специфікацію №5 від 24.04.2015 до Договору, в якій погодили кількість, ціну, загальну вартість та дату поставки.

Однак, Додатковою угодою №2904/2015-1С від 29.04.2015 про внесення змін до договору №2904/2015-1С від 24.04.2015 були внесені зміни до п.2.4, п.2.5 Договору. Необхідність внесення змін до даних пунктів Договору була зумовлена необхідністю узгодження умов поставки, визначених Сторонами в Договорі та Специфікації №5, а саме: щодо зобов'язання сертифікації сої та щодо транспортування товару.

Також між сторонами було укладено Додаткову угоду №3006/2015-1с від 30.06.2015, якою було продовжено термін здійснення розрахунків за товар до 31.12.2016.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об''єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;

- документального підтвердження реального здійснення господарських операцій - сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності;

- наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної;

- наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договором з специфікацією та додатковими угодами, видатковою накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю по рахункам, актом прийняття-передачі товарно-матеріальних цінностей, витягом з єдиного реєстру податкових накладних, митною декларацією, товарно-транспортними накладними, актами приймання на надходження сільськогосппродукції Автоларь №1, актами про недостачі, посвідченням про якість №5-С, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору передбачено, що товар поставляється на умовах Міжнародних правил тлумачення торгових термінів згідно Інкотермс 2010, м. Херсон, ПАТ Херсонський КХП в порт Постачальником. Товар надходить безпосередньо в порт, де проходить подальше митне оформлення в режимі експорту, а не на склад Покупця.

У разі здійснення експорту товару (сої), і здійснення поставки річковим/морським транспортом, експорт товару (сої) відбувається за результатами експертизи, що проводиться безпосередньо акредитованою лабораторією порту.

Лабораторія порту не надає висновки товаровласнику.

Факт транспортування товару підтверджується наявністю товаро-транспортних накладних.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на запит ГУ ДФС у м. Києві надано Регіональним сервісним центром в м. Києві детальну інформацію про зареєстровані транспортні засоби із зазначенням марки автомобіля та причепа, категорії, основні відомості технічного паспорта автомобілів, причепів та відомості про їх власників, що зазначені в товарно-транспортних накладних.

Також, слід зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення.

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та ТОВ Укрспецтехнологія здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Натомість, висновки контролюючого органу в акті перевірки ж, ґрунтуються, в ому числі і на припущеннях перевіряючих. Зокрема, висновок відповідача про відсутність трудових ресурсів у ТОВ Став-М у зв'язку з неподанням останнім звіту за формою 1 ДФ в 2015 році, беззаперечно засвідчує тільки факт неподання платником відповідної звітності, а не відсутності таких ресурсів; відмова керівника ФГ Зерновик ОСОБА_1 під час опитування надати інформацію щодо фінансово-господарської діяльності підприємства не є безумовною підставою для твердження, що така діяльність не здійснюється взагалі або здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства; тощо.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача. Остання обставина підтверджується наданими платіжними дорученнями, оборотно-садовою відомістю та карткою рахунку за спірний період.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа № 820/3119/17), від 31.07.2018 (справа № 0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа № 817/1339/17).

Під час розгляду справи контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, на якого процесуальним законодавством покладається обов'язок по довеенню правомірності своїх рішень, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання; судових рішень, вироків тощо; не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення ТОВ Георгій розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Георгій задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.04.2016 за № 0003971404 та №0003981404.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Георгій понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19687,94 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 94 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Георгій (код ЄДРПОУ 23385184, адреса: 04165, м. Київ, вул. Шолуденка, 3).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 01011, м. Київ, Шолуденка, 33/19)

Суддя: Н.А. Добрівська