Рішення

від 21.08.2018 по справі 923/712/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року Справа № 923/712/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. за участю секретаря судових засідань Головльової Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальностю "АТ Каргілл" (місто Київ),

до Фермерського господарства "Земля і воля", (село Станіслав Білозерського району Херсонської області),

про стягнення 84 463 грн. 23 коп.,

за участю представників:

позивача: не прибув,

відповідача: Верещака О.М. - представник дов. від 22.08.2017р.

Товариство з обмеженою відповідальностю "АТ Каргілл" 02.08.17 звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Земля і воля", з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.07.18 вих. № 5417 (аркуші справи 195 - 197), про стягнення заборгованості за договором поставки № СVS 62016 від 04.03.2014 в сумі 84 463 грн. 23 коп., з яких: 66 925 грн. 60 коп. основного боргу, 3 965 грн. 63 коп. з урахуваням 3% річних, 10 179 грн. 00 коп. штрафу, 3 393 грн. 00 коп. пені.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.10.2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Земля і Воля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" 33 930 грн. 10 коп. основного боргу. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року апеляційну скаргу ТОВ "АТ Каргілл" залишено без задоволення, апеляційну скаргу ФГ "Земля і Воля" задоволено, рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2017 скасовано, у задоволенні позову ТОВ "АТ Каргілл" відмовлено.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року стягнуто з ТОВ "АТ Каргілл"на користь ФГ "Земля і Воля"1760 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного суду від 22.05.2018 року касаційну скаргу ТОВ "АТ Каргілл" на рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 задоволено частково, рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року скасовано, справу № 923/712/17 направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У зв'язку з направленням справи на новий розгляд, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/712/17.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.18, справу розподілено судді Гридасову Ю.В.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції. У відповідності до положень п. 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 05.07.18 прийнято справу до розгляду. Розгляд справи по суті у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, призначено на 12.00 годину 02.08.18 р.

Судове засідання відкладалось з 02.08.18 до 00.00.18, відповідна ухвала суду занесена до протоколу судового засідання від 21.08.18.

У судовому засіданні 21.08.18 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Позивач у позовній заяві (аркуші справи 3 - 4) та письмових поясненнях (аркуші справи 71 - 72, 203 - 205) посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині оплати повної вартості товару.

Позивач, повідомлений про час, дату і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвал суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, повідомлену позивачем суду, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, надіславши до суду письмове клопотання (аркуш справи 202) про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача (аркуш справи 202).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (аркуші справи 41 - 44) та письмових поясненнях (аркуші справи 60 - 61) посилається на те, що він оплатив вартість товару за ціною та в строки вказані в специфікації. За його даними заборгованість перед позивачем у відповідача відсутня. Відповідач подав заяву про застосування строків давності при розгляді данної справи.

Представник відповідача під час судового розгляду справи по суті (у вступному слові) заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву та письмових пояснень.

Позивачем, під час судового розгляду справи, подані наступні заяви та клопотання:

письмова заява про збільшення розміру позовних вимог від 13.07.18 № 5417 вих. (аркуші справи 195 - 197);

письмове клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача (аркуш справи 202).

Відповідачем, під час судового розгляду справи, подані наступні заяви та клопотання:

письмова заява про долучення документів до матеріалів справи від 18.09.17 9аркуш справи, з додатками (аркуші справи 46 - 56);

письмове клопотання від 09.10.17 про видачу копії рішення у справі (аркуш справи 79).

Заслухавши вступне слово представника відповідача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2014 року між ТОВ АТ Каргілл (надалі за текстом рішення - Позивач) та ФГ Земля і Воля (надалі за текстом рішення - Відповідач) було укладено договір поставки № СVS 62016 (надалі за текстом рішення - Договір), відповідно до п.п. 2.1, 3.1 якого загальна кількість та ціна Товару визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, а відповідно до п. 3.4.3.1 Договору Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість Товару платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом строку дії рахунку-фактури.

У п. 3.4.3.2 Договору сторони передбачили, що в будь-якому випадку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику повну вартість Товару, скориговану згідно з умовами цього Договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника не пізніше терміну, визначеному в Специфікації.

У п. 3.4.3.3 сторони визначили, що базова ціна Товару по кожному виду Товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. Вказана в Специфікації в гривнях ціна і вартість Товару (тобто остаточна ціна і вартість Товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідно Специфікації.

Сторони погодили, що коригування ціни Товару здійснюється відповідно до формул, передбачених п.п. 3.4.3.4.1. 3.4.3.4.2, 3.4.3.4.3, 3.4.3.4.4 Договору.

У п. 3.5 Договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни Товару в порядку, вказаному в п. 3.4 цього Договору, чинною протягом всього строку дії цього Договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов Договору.

У п. 3.6. Договору сторони погодили, що при коригуванні ціни і загальної вартості Товару за цим Договором Постачальник надає Покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством).

Відповідно до умов Договору, шляхом підписання Специфікації № 1/62016 від 04.03.2014, сторони Договору погодили обсяг поставки Товару (селітри аміачної N= 34,4%). Згідно специфікації визначена базова ціна та загальна вартість товару 96999 грн. 90 коп., термін сплати повної вартості - 20.08.2014. В специфікації визначена умова - Базова ціна Товару підлягає коригуванню згідно з п.3.4.3 договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до п. 7.1 Договору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України.

На виконання умов Договору Позивач здійснив Відповідачу поставку Товару (селітра аміачна) в кількості 25 мішків по 50 кг, що підтверджено актом від 14.03.2014.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що він виставив рахунок від 18.08.2014 на оплату вартості поставленого, згідно умов договору № СVS 62016 від 04.03.2014 та Специфікації №1/62016 від 04.03.2014, товару на суму 130929,91 грн, а Відповідач отримав виставлений рахунок, з огляду на те, що Позивачем не доведено направлення наведеного рахунку-фактури з урахуванням коригування ціни Відповідачу.

18.08.2014 Відповідачем здійснено оплату визначену у Специфікаціях вартості товару (без коригування), що підтверджується платіжним дорученням №01 від 18.08.2014 у сумі 96999 грн.90 коп.

Позивач у позовній заяві стверджує, що Відповідач 18.08.2014 здійснив часткову оплату поставленого відповідно до Специфікації №1/62016 від 04.03.2014 товару на загальну суму 96999,90 грн., без коригування ціни, з порушенням умов Договору.

Позивач, станом на 27.07.2017, виставив Відповідачу відповідний рахунок-фактуру за несплачений товар на суму 66925,60 грн., обґрунтовуючи це тим, що умовами Договору передбачено, що коригування вартості має проводитись на дату оплати повної вартості товару, відтак, Позивач вважає, що станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача за поставку товару за Договором, з урахуванням оплати в розмірі 96999,90 грн., становить 66925,61 грн., яку просить стягнути з Відповідача у примусовому порядку.

Разом з тим, можливість коригування ціни Товару на дату перед зверненням до суду не передбачена Договором, тому використання Позивачем дати 27.07.2017 є безпідставним. Натомість, проведене Позивачем станом на 18.08.2014 коригування відповідає пунктам 3.4.3.2. та 3.4.3.3. Договору.

Укладений сторонами договір містить умови щодо строку та порядку оплати, суми і черговості платежів, а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання своїх зобов'язань Відповідачем, а узгоджені сторонами як суб'єктами господарської діяльності умови договору поставки відносно коригування вартості товару у зв'язку зі зміною курсу долара, є чинними, не визнаними недійсними, а тому, їх дотримання є обов'язковим в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього ж Кодексу, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.

З урахуванням добровільної сплати відповідачем 96999 грн. 90 коп., Відповідачем обов'язок з повної оплати товару за ціною з урахуванням коригування не здійснено, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 33 930 грн. 10 коп., як різниця між сплаченою сумою та скоригованою Позивачем сумою, визначеною у рахунку-фактурі № 62016/1253 від 18.08.2014.

Стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар з урахуванням зміни курсу долара США відповідає договірним умовам, визначеним за домовленістю сторін, приписам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішенню Європейського Суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі "Федоренко проти України.

Судом встановлено, що підтверджено матеріалами справи, факт порушення Відповідачем основного грошового зобов'язання щодо оплати скоригованої вартості Товару, отриманого від Позивача за умовами Договору.

Відповідно до умов пункту 6.3. Договору у випадку прострочення оплати Товару Покупцем проти строків, вказаних у відповідній Специфікації та цьому Договорі, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості Товару. У випадку прострочення оплати Товару Покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній Специфікації, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

За розрахунком Позивача, здійсненим з урахуванням суми основного боргу у розмірі 33 930 грн. 10 коп. (аркуші справи 17, 197), та перевіреним судом, сума штрафу становить 10179,00грн., сума пені становить 3393,00грн., а сума з урахуванням 3% річних становить 3965,63грн.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 ГК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Частиною 1 статті 598 ЦК кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

відповідно до положень статті 599 цього ж Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Наведене закріплено в статті 632 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України: "неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання".

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України: "якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Відповідно до ч. 6 ст.. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Відповідно до положень частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову, в частині позовних вимог щодо стягнення 33930грн.01коп. основного боргу та 3965грн.63коп. з урахуванням 3% річних, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

Не приймаються судом аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо стягнення 32 995 грн. 59 коп. основного боргу, безпідставно скоригованого на дату звернення до суду з позовом, та 10 179 грн. 00 коп. штрафу і 3 393 грн. 00 коп. пені, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Аргументи, наведені відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову, в частині позовних вимог щодо стягнення 33930грн.01коп. основного боргу та 3965грн.63коп. з урахуванням 3% річних, не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

З'ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем в частині позовних вимог щодо стягнення 33930грн.01коп. основного боргу та 3965грн.63коп. з урахуванням 3% річних, тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині, щодо стягнення 32 995 грн. 59 коп. основного боргу, безпідставно скоригованого на дату звернення до суду з позовом, та 10 179 грн. 00 коп. штрафу і 3 393 грн. 00 коп. пені, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Земля і воля" (адреса місцезнаходження: 75051, Херсонська область, Білозерський район, село Станіслав, вулиця К. Маркса, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 19221838) на користь Товариства з обмеженою відповідальностю "АТ Каргілл" (адреса місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 3, 4 поверх; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 20010397) 33930грн.01коп. основного боргу, 3965грн.63коп. з урахуванням 3% річних, 717грн.86коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складання повного рішення 27 серпня 2018 р.

Суддя Ю.В. Гридасов