Рішення

від 27.08.2018 по справі 2а/1570/4510/2011     

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/4510/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.;

при секретарі - Любімовій О.Є.

за участю:

представника позивача - Світличного О.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Маринова Д.В. (за довіреністю), -

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський рибний порт" до Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000272330 від 02.06.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" (далі - позивач, ІМРП) до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську (далі - відповідач, ДПІ у м. Іллічівську) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000272330 від 02.06.2011 року.

Так, в обґрунтування позовних вимог у позовній заяві від 06.06.2011 року зазначено, що на підставі направлення від 11.04.2011 р. № 01-045/313 посадовою особою ДПІ у м.Іллічівську була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Іллічівський морський рибний порт з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за жовтень, листопад та грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень-червень, вересень-листопад 2010 року, за результатами якої складений акт № 1158/23-0303/24544710 від 13.05.2011 року. На зазначений акт 19.05.2011 року позивачем були подані заперечення, на які ДПІ у м. Іллічівську надано відповідь листом за № 11800/10/23-0404 від 02.06.2011 року, відповідно до якої заперечення визнано не суттєвими та висновки акту не змінено. 02 червня 2011 року ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272330. Позивач не погоджується із висновками акту позапланової виїзної перевірки від 13.05.2011р. № 1158/23-303/24544710, яким встановлено порушення позивачем п.1.3, п.1.7 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України Про податок на додану вартість , п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.626, ст.629 Цивільного кодексу України та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що ТОВ Іллічівський морський рибний порт в контексті опису операцій на сторінці 17 акту є лише покупцем послуг (товарів), а не постачальником, за рахунок яких (послуг) у нього і було сформовано податковий кредит, а тому є незрозумілими висновки відповідача про порушення ТОВ Іллічівський морський рибний порт п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.75 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України Про податок на додану вартість .

Також, у позовній заяві позивач вказує, що в акті ДПІ у м.Іллічівську не було описано жодного фактичного порушення вимог закону ТОВ Іллічівський морський рибний порт під час здійснення господарський операцій з його контрагентом ТОВ Буденергоремонткомплект та обліку зазначених операцій (бухгалтерського чи податкового).

Як стверджує позивач у позовній заяві, висновки акту перевірки про порушення вимог п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.75 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України Про податок на додану вартість ТОВ Іллічівський морський рибний порт не є об'єктивним та не засновані на нормах діючого законодавства, оскільки чинним законодавством не передбачено право посадових осіб державних органів визнавати недійсними, в тому числі нікчемними, правочини.

Також, у позовній заяві зазначено, що згідно акту перевірки ІМРП уклало з ТОВ Буденергоремонткомплект договори, ..які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними , проте зазначені ознаки містить вже фіктивний правочин, а не нікчемний. Разом з тим, чинним законодавством щодо фіктивного правочину визначено інші підстави визнання такого правочину недійсним (відмінні від підстав визнання правочину нікчемним), що закріплено в ст. 234 ЦК України, та частина друга якої встановлено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому, враховуючи зміст договору та наявність первинних документів (акти виконаних робіт, розрахунки сторін і т.д), які свідчать про фактичне виконання договору, відсутні жодні підстави робити висновок про те, що договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На думку позивача, відповідно до ст. 204 ЦК України та ст. 207 ГК України, угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є дійсними та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені цими правочинами, що додатково підтверджується і тим, що зазначені правочини є вже виконаними, оскільки підписані акти виконаних робіт, якими прийняті роботи, що обумовлені зазначеними угодами, у повному обсязі.

Також, як зазначено у позовній заяві, документами, які підтверджують фактичне здійснення та товарність операцій у правовідносинах ІМРП та його контрагента ТОВ Буденергоремонткомплект є наявні у ІМРП документи, а саме: договори, первинні бухгалтерські документи, податкові накладні, складені відповідно до вимог п.201.1 ст. 201 ПКУ та внесені до реєстру отриманих податкових накладних, що згідно вимог п.198.1. та п. 198.2 ст.198 ПК України та п.п. 7.4.5. п. 7.4. та п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону надає право ІМРП на відображення сум податкового кредиту по даним контрагента у податковій звітності за грудень 2010 року. Зазначені документи були надані під час перевірки, проте, посилання на них в акті перевірки відсутнє, що також дає підстави ІМРП вважати, що вони не були проаналізовані при проведення перевірки.

Окрім цього, позивач вказує, що з акту перевірки не вбачається, що посадова особа ДПІ у м. Іллічівську перевіряла достовірність бухгалтерського та податкового обліку. Також, в акті перевірки не наведено обґрунтування та посилання на документи, виходячи з яких працівник податкового органу дійшов висновку, що ІМРП є саме тим кінцевим недійснім вигодонабувачем послуг (товарів), які були придбані ТОВ Буденергоремонткомплект у свого контрагента TOB АВС Ресурси , а також чи були ці товари (послуги) використані ТОВ Буденергоремонткомплект під час надання послуг ІМРП за договором 12-П/10 від з 27.07.2010 року, укладеним між ТОВ Буденергоремонткомплект та ІМРП.

Також, як стверджує позивач, про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення свідчить порушення встановленого чинним законодавством порядку проведення перевірки та складання акту перевірки з порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984.

Зважаючи на вищевикладене, позивач у позовній заяві від 06.06.2011 року просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000272330 від 02.06.2011 року.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Іллічівську позовні вимоги не визнав та вважав вказаний позов необґрунтованим, а вимоги безпідставними і просив суд відмовити у задоволенні позову, про що зазначено у письмових запереченнях (т.1 а.с.127-130).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000272330 від 02.06.2011року відмовлено повністю.

На зазначені рішення суду відповідачем подана касаційна скарга. Постановою Верховного суду від 28 лютого 2018 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" задоволено; скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний суд, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що обставини щодо фактичного виконання поставки, як підстави для формування сум податкового кредиту, а також достовірності документів податкового обліку, наявність адміністративно-господарських можливостей постачальника здійснити поставку відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань із ПДВ та/або зменшення сум від'ємного значення суми ПДВ, та/або бюджетного відшкодування з цього податку. У той же час, ці обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій, хоча на їх підтвердження позивачем були надані відповідні докази та саме висновки ДПІ про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ Буденергоремонткомплект були підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту та від'ємного значення з ПДВ. Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Також, в постанові Верховного суду від 28 лютого 2018 року вказано, що судам слід ретельніше перевірити інші доводи позивача, якими він обґрунтовує свою правову позицію, а також доводи контролюючого органу, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

04 травня 2018 року вказана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду за вхідним номером № 12374/18 та відповідно до автоматичного розподілу справ, дану справу передано до розгляду судді Соколенко О.М.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-VIII.

Частиною 3 статті 3 КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 08.05.2018 року судом:

- прийнято до провадження адміністративну справу №2а/1570/4510/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000272330 від 02.06.2011 року;

- вирішено проводити розгляд справи спочатку та розглядати справу за правилами загального позовного провадження;

- призначено підготовче засідання на 29.05.2018 року об 11:00 год.;

- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

У підготовчому судовому засіданні 29.05.2018 року судом встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи (відповіді на відзив та заперечення).

Ухвалою суду від 29.05.2018 року, у зв'язку із встановленням у судовому засіданні строків для подання заяв по суті справі та враховуючи положення ч.4 ст.173 КАС України, судом продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі № 2а/1570/4510/2011 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по даній адміністративній справі на 10 липня 2018 року о 12 год. 00 хв.

29 травня 2018 року засобами електронної пошти від представника Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення його копії на адресу позивача та із клопотанням про заміну відповідача у справі з Державної податкової інспекції у м.Іллічівську на правонаступника - Чорноморську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області з додатками, який зареєстровано за вх. №ЕП/3071/18 30.05.2018 року.

Вказаний відзив також 01.06.2018 року за вх.№15550/18 подано представником Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області через канцелярію суду (т.2 а.с.100-125).

Так, у відзиві Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на позовну заяву зазначено, що ОДПІ з позовними вимогами товариства з обмеженою відповідальністю Іллічівський морський рибний порт не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, на підставі направлення від 11.04.2011р. № 01-045/313, посадовою особою відповідача відповідно до п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно наказу № 341 від 11.04.2011р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ІМРП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень - червень, вересень-листопад 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 13.05.2011 р. № 1158/23-0303/24544710, на підставі якого Іллічівською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000272330, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2010 р. у сумі 51974 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач у відзиві зазначає, що також відповідачем 23.03.2011р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Буденергоремонткомплект (код ЄДРПОУ 31886082) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2010 року, та в ході перевірки встановлено, що угоди, укладені з покупцями на реалізацію робіт, послуг на їх адресу є нікчемними. Результати перевірки ТОВ Буденергоремонткомплект , яке є контрагентом позивача, оформлені актом від 25.03.2011р. №667/23-0302/31886082, яким встановлено порушення:

- ч. 5 ст.203, ч. 1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Буденергоремонткомплект з постачальником TOB АВС Ресурси (код 37231724) та покупцями при придбанні та продажу товарів (послуг) в грудні 2010р., а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача ;

- п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3,1 п.7.3 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 63.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податкові зобов'язання ТОВ Буденергоремонткомплект в грудні 2010р. на 68310 грн. і п.7.4.1. п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено податковий кредит ТОВ Буденергоремонткомплект в грудні 2010р. на 68344 грн.

Висновки вищезазначеного акту перевірки від 25.03.2011р №667/23-0302/31886082, як стверджує Чорноморська ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області, ТОВ Буденергоремонткомплект , не оскаржувалися.

Разом з тим, як зазначено у відзиві, в ході відпрацювання підприємств - податкових ям в межах розпорядження ДПА України від 24.02.2011 № 48-р, по деклараціям за грудень 2010 року, Кіровоградською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ АВС Ресурси з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, яке є податковою ямою згідно акту перевірки від 17.03.2011 № 15/23-6/37231724. Як вказує відповідач, встановлено, що у ТОВ АВС Ресурси відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, достатні трудові ресурси; згідно з ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215. ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період грудень 2010 р. - січень 2011р. не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача . Враховуючи, що в силу нікчемності угод ТОВ АВС Ресурси , які укладені ним з контрагентами у грудні 2010р., контрагент-постачальник ТОВ АВС Ресурси не поставило на адресу ТОВ Буденергоремонткомплект товари (роботи, послуги), то відповідно ТОВ Буденергоремонткомплект не могло поставити вказані роботи на адресу своїх покупців, в т.ч. TOB ІМРП .

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що оскільки угоди ТОВ Буденергоремонткомплект у грудні 2010 року, які укладені з покупцями на реалізацію робіт, послуг є нікчемними, то ТОВ ІМРП неправомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по контрагенту ТОВ Буденергоремонткомплект у розмірі 51973,74 грн.

Враховуючи вищевикладене, представник Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Вказаний відзив за змістом своїм та обґрунтуванням є ідентичним запереченням ДПІ у м.Іллічівську, які були надані при розгляді справи судом першої інстанції у 2011 році (т.1 а.с.127-130).

08 червня 2018 року за вх. №ЕП/3271/18 засобами електронної пошти та 15.06.2018 року за вх. №16961/18 засобами поштового зв'язку від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив з доказами направлення її копії на адресу відповідача (т.2 а.с.127-135), в якій з посиланням на доводи, викладені у позовній заяві та рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , позивач вказує, що для оцінки господарських операцій позивача не має значення оцінка господарських операцій його контрагентів, оскільки позивач несе відповідальність лише за власні дії.

Також, у відповіді на відзив зазначено, що відповідачем до теперішнього часу не надано доказів чи обґрунтування якими саме нормами чинного законодавства встановлено недійсність договору від 27.07.2010 року, з огляду на те, що нікчемним правочин є лише якщо його недійсність встановлена законом.

05 липня 2018 року за вх. №19264/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання від 04.07.2018 року про приєднання до матеріалів справи доказів по справі згідно з переліком, наведеним у клопотанні та доказами направлення їх копій на адресу відповідача (т.2 а.с.138-242), які, на думку позивача, підтверджують реальність господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом ТОВ Буденергоремонткомплект у 2010 році, щодо якої відповідач робить висновки про нікчемність угоди та на підставі чого й було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У підготовчому судовому засіданні 10.07.2018 року судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, надані представником позивача додаткові докази та замінено відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську на правонаступника - Чорноморську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області.

Для надання можливості уповноваженому представнику відповідача ознайомитись із залученими до матеріалів справи додатковими доказами, які також лише 04.07.2018 року були надані відповідачу, у підготовчому судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.07.2018 року.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Соколенко О.М. у нарадчій кімнаті по справі №815/2177/18, підготовче судове засідання, призначене на 23.07.2018 року перенесено на 30.07.2018 року о 12:00 год.

У підготовчому засіданні 30.07.2018 року представником позивача надано до суду докази на підтвердження здійснення зміни назви позивача з товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" на товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморський рибний порт".

Ухвалою суду від 30.07.2018 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський рибний порт" до Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000272330 від 02.06.2011 року та призначено справу №2а/1570/4510/2011 до судового розгляду по суті на 13 серпня 2018 року о 14:00 год.

У судовому засіданні 13.08.2018 року судом заслухано вступне слово сторін у справі, досліджено письмові докази, які містяться в матеріалах справи та оголошено перерву до 17.08.2018 року о 12:00 год.

У судовому засіданні 17.08.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, у наданих під час вступного слова поясненнях та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідача - Головного управління ДФС в Одеській області у судовому засіданні 17.08.2018 року заявлений позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов, у відзиві на позовну заяву та у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на надані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, ознайомившись з заявами по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Іллічівський морський рибний порт , зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 28.03.2007 року; 16.07.2018 року товариство перейменоване на товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморський рибний порт", що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.07.2018 року, копією опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , копією Статуту товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморський рибний порт (2018 рік), копією протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Іллічівський рибний порт (т.3 а.с.4-9).

Судом встановлено, що позивач станом на момент проведення перевірки знаходився на податковому обліку в державній податковій інспекції у м.Іллічівську, правонаступником якої є Чорноморська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області та у період, за який проводилась перевірка, був зареєстрований, зокрема, як платник податку на додану вартість, що підтверджується п.п.2.4. акту перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 11.04.2011 року №01-045/313, згідно наказу ДПІ у м.Іллічівську від 11.04.2011 року 341, посадовою особою ДПІ у м.Іллічівську відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Іллічівський морський рибний порт з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 10499762 грн. за жовтень, листопад та грудень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень-червень, вересень-листопад 2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірок (т.1 а.с.239-241), за результатами якої ДПІ у м. Іллічівську складено акт перевірки № 1158/28-0303/24544710 від 13.05.2011 року з додатками (т.1 а.с.7-17, 233-238), яким, зокрема, встановлено порушення ТОВ Іллічівський морський рибний порт :

- п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.75 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено податковий кредит у грудні 2010 року на суму 51974 грн. та відповідно завищено від'ємне значення у грудні 2010 року на суму 51974 грн.;

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.626, ст.629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ ІМРП з ТОВ Буденергоремонткомплект .

Направлення на перевірку та копія наказу ДПІ м. Іллічівську були вручені 11.04.2011 року під розписку головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_3

Перевірку проведено з відома та у присутності виконавчого директора підприємства ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_3, про що зазначено в акті перевірки та не заперечується позивачем.

Судом встановлено, що на вказаний акт перевірки позивачем до ДПІ у м.Іллічівську подано заперечення від 25.05.2011 року вих. №28-11/274 (т.1 а.с.19-20).

За розглядом цих заперечень, ДПІ у м.Іллічівську надано відповідь від 02.06.2011 року №11800/10/23-0404 (т.1 а.с.21-22), в якій зазначено, що висновки акту є обґрунтованими, а заперечення ТОВ ІМРП на них є несуттєвими та не можуть бути враховані при винесенні рішення за вищевказаним актом.

На підставі вказаного акту перевірки від 13.05.2011 року №1158/23-0303/24544710 ДПІ у м.Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 від 02.06.2011року №0000272330, яким позивачу за порушення п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.75 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України Про податок на додану вартість зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 51974,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2010 року від 20.01.2011 року (т.1 а.с.18).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Іллічівську від 02.06.2011року №0000272330, позивач оскаржив його до суду.

Як вже зазначено судом, актом перевірки встановлено, зокрема, порушення TOB Іллічівський морський рибний порт п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.75 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено податковий кредит у грудні 2010 року на суму 51974 грн. та відповідно завищено від'ємне значення у грудні 2010 року на суму 51974 грн.

Вказані висновки акту перевірки обґрунтовані наступним.

Так, у розділі 3.7.2 акту перевірки Перевірка правильності визначення податкового кредиту за грудень 2010 року вказано, що в ході відпрацювання підприємств - в межах розпорядження ДПА України від 24.02.11 № 48-р по декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, встановлено, зокрема, що контрагент-постачальник ТОВ Буденергоремонткомплект , код ЄДРПОУ 31886082, відноситься до вигодотранспортуючих суб'єктів (транзитерів). Відповідно до пп. 1.4.2 наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 з урахуванням змін, внесених наказами ДПА України від 08.12.2008 № 765 та від 30.12.2009 № 742, вигодотранспортуючий суб'єкт (транзитер) - суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, в якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна (±0,5 %), економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють, - відсутня.

В акті зазначено, що ДПІ у м.Іллічівську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Буденергоремонткомплект (код ЄДРПОУ 31886082) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2010 року, та в ході перевірки встановлено, що угоди, укладені з покупцями на реалізацію робіт, послуг на їх адресу, мають протиправний характер. Результати перевірки оформлені актом від 25.03.2011 р. №667/23-0302/31886082, яким встановлено порушення:

- частини 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Буденергоремонткомплект з постачальником TOB АВС Ресурси (код ЄДРПОУ 37231724) та покупцями при придбанні та продажу товарів (послуг) в грудні 2010р., а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача ;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено податкові зобов'язання ТОВ Буденергоремонткомплект в грудні 2010 р. на суму 68310 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено податковий кредит ТОВ Буденергоремонткомплект в грудні 2010р. на суму 68344 грн.

Таким чином, в акті перевірки від 02.06.2011 року №11800/10/23-0404 зроблено висновок, що ТОВ ІМРП неправомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по контрагенту ТОВ Буденергоремонткомплект у розмірі 51973,74 грн., оскільки, угоди ТОВ Буденергоремонткомплект у грудні 2010 року, укладені з покупцями на реалізацію робіт, послуг, мають протиправний характер.

В акті перевірки від 02.06.2011 року №11800/10/23-0404 також зазначено, що укладений ТОВ ІМРП з ТОВ Буденергоремонткомплект договір відповідно до п.п.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю, що свідчить про порушення ст.ст.203, 215, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Враховуючи, що за результатом перевірки контрагента ТОВ "Буденергоремонткомплект" встановлена відсутність реальної можливості поставок товарів (послуг) на адреси покупців, ТОВ "Буденергоремонткомплект" безпідставно виписувались податкові накладні на поставку товарів (послуг) покупцям, в тому числі, ІМРП у грудні 2010 року на суму 51973,74 грн.

Таким чином, в акті перевірки зроблений висновок, що ТОВ "Іллічівський морський рибний порт" в порушення п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.75 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України Про податок на додану вартість , безпідставно сформувало податковий кредит за рахунок постачальника ТОВ "Буденергоремонткомплект" у грудні 2010 року на суму 51973,74 грн.

У розділі 3.7.3 Перевірка правильності визначення від'ємного (позитивного) значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у грудні 2010 року акту від 02.06.2011 року №11800/10/23-0404 вказано, що перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників в рядках 18-24 Декларації на суму ПДВ у розмірі 51974 грн.

В свою чергу, суд зазначає, що постановою Верховного суду від 28 лютого 2018 року по даній справі № 2а/1570/4510/2011 скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції з посиланням, окрім іншого, на те, що: …Обставини щодо фактичного виконання поставки, як підстави для формування сум податкового кредиту, а також достовірності документів податкового обліку, наявність адміністративно-господарських можливостей постачальника здійснити поставку відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань із ПДВ та/або зменшення сум від'ємного значення суми ПДВ, та/або бюджетного відшкодування з цього податку…

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Більше того, судам слід ретельніше перевірити інші доводи позивача, якими він обґрунтовує свою правову позицію, а також доводи контролюючого органу, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення .

Відповідно до частини 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи приписи ч.5 ст.353 КАС України та положення діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд, вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, та надаючи оцінку обставинам справи, зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за грудень 2010 року від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 51974 грн. згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02.06.2011 року №0000272330, стали висновки контролюючого органу, викладені в п.3.7.2, п.4 акту документальної позапланової виїзної перевірки від 13.05.2011 № 1158/23-0303/24544710.

Згідно з цим актом позивачем порушено: п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.75 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР, а саме товариством завищено податковий кредит за грудень 2010 року на 51974 грн. за нікчемним правочином із надання ТОВ Буденергоремонткомплект робіт та послуг, у результаті чого завищено від'ємне значення у грудні 2010 року на 51974 грн. за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2010 року від 20.01.2011 року.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд погоджується з вказаними висновками акту перевірки про порушення позивачем п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.75 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України Про податок на додану вартість , на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, включення позивачем спірної суми до складу податкового кредиту, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2010 року між ТОВ Іллічівський морський рибний порт (Замовник) та ТОВ Буденергоремонткомплект (Підрядник) укладено договір №12-П/10 (т.1 а.с.23-26, т.2 а.с.192-193), згідно умов п.1.1. якого його предметом є виконання робіт по виготовленню проекту енергопостачання споживаючих електроколонок кранів LIBHERR-LHM 500 Litronik і монтажу електроколонок, споживаючих електричних кабелів від КТП №10 до нових електроколонок ККЕ-800 (1000) в районі 1-2 причалу згідно із затвердженим замовником проектом.

Місцем розташування (адресою) об'єкту згідно умов п.1.1. Договору №12-П/10 є: Одеська обл., м.Іллічівськ-5, ТОВ Іллічівський морський рибний порт .

Також, згідно умов п.1.1. Договору №12-П/10 замовник доручає та зобов'язується сплатити, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати об'єм робіт, перелік яких наведений у кошторисному розрахунку Договірної ціни (додатку №1 до договору).

Відповідно до п.2.1.Договору №12-П/10 підрядник виконує роботи згідно проектною документацією на об'єкт, затвердженою Замовником і у відповідності до вимог СНіП, ДБН і інших діючих в Україні нормативних і законодавчих актах з будівництва. Підрядник зобов'язаний забезпечити узгодження розробленого ним проекту з органами Держнагляду охорони праці і іншими державними органами, узгодження яких передбачено діючим законодавством.

Згідно з п.2.2. Договору №12-П/10 підрядник має право залучати до окремих видів робіт субпідрядників, під свою відповідальність і в межах суми, узгодженої в п.3.1 Договору.

Пунктом 2.6 Договору №12-П/10 визначено, що замовник за рахунок власних засобів забезпечує Підрядника технічною і питною водою, надає підряднику виробничо-побутові приміщення, передає в роботу матеріали, визначені в додатку до договору Відомість ресурсів, придбаних Замовником .

Згідно з п.3.1. Договору №12-П/10 вартість робіт, вказаних у п.1.1. Договору складає 696860,40 грн., в тому числі ПДВ 20% і є твердою. Тверда договірна ціна підлягає зменшенню у разі зменшення об'ємів та/або видів робіт, визначених проектно-кошторисною документацією або придбанням замовником самостійно матеріалів (устаткування), придбання яких згідно з кошторисною документацією покладено на підрядника.

Згідно з п.4 Договору №12-П/10, який визначає порядок розрахунків, вид розрахунку - безготівковий, форма оплати - платіжне доручення; оплата здійснюється замовником протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів прийому - передачі виконаних робіт, які оформляються щомісячно. В цілях своєчасного формування звітності і бюджетних платежів плата актів виконаних робіт здійснюється не пізніше 25 числа поточного місяця. Сума оплати визначається у відповідних актах виконаних робіт. До початку виконання робіт замовних оплачує підряднику аванс у розмірі 30% від вартості договірної ціни для придбання матеріалів, розташування замовника, транспортування монтажної техніки на об'єкт.

Відповідно до п.5.1 Договору №12-П/10 строк виконання робіт, який вказаний в п.1.1. Договору складає: 60 робочих днів з моменту отримання підрядником авансу згідно п.4.4. договору.

Згідно з п.6.1 Договору №12-П/10 здавання-прийняття виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно згідно актів приймання виконаних робіт, не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п.7.1 Договору №12-П/10, роботи, вказані в п.1.1. даного договору здійснюються частково з матеріалів підрядника, при цьому підрядник несе відповідність за якість і відповідність ТУ, ГОСТу, ДБН і проектно-технічній документації, матеріалів, що постачаються обладнання та техніки.

Пунктом 7.2 Договору №12-П/10 визначено, що перелік матеріалів і устаткування, які постачаються Замовником, наведений в додатку №2 до даного Договору, при цьому, Замовник несе відповідальність за якість і відповідність ТУ, ГОСТу, ДБН і проектно-технічній документації, матерів і устаткування, які постачаються.

Згідно з п.7.3 Договору №12-П/10 інструмент, транспорт в монтажну оснастку забезпечує Підрядник за рахунок власних засобів.

Суд зазначає, що у вищевказаному договорі №12-П/10 наявний певний недолік, на який сторони, які його підписували мали звернути увагу, а саме, не зазначено посаду, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи - замовника, якою підписано вказаний договір.

До Договору №12-П/10 складено додаток №2 Відомість матеріалів, які придбаваються замовником , в якому наведено відповідно до п.7.2. вказаного договору, перелік матеріалів і устаткування, які постачаються Замовником (т.1 а.с.27).

Суд зазначає, що в додатку №2 Відомість матеріалів, придбаних замовником відсутня дата складання даного документу та посади осіб, якими вказаний додаток до договору підписаний.

Також, позивачем до суду надано технічне завдання, узгоджене з боку ТОВ Буденергоремонткомплект та затверджене з боку ТОВ Іллічівський морський рибний порт та, яке підписано головним інженером ТОВ ІМРП , начальником тех.відділу та головним електриком (т.1 а.с.28, т.2 а.с.192-зворотній бік).

Суд зазначає, що вищевказане технічне завдання не містить вказівки на дату його складання, не містить відомостей про прізвище, ім'я та по батькові головного інженера ТОВ ІМРП , начальника тех.відділу та головного електрика, які його підписати, а також інформації щодо посади особи, яка його узгодила з боку контрагента позивача - ТОВ Буденергоремонткомплект .

Також, як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2010 року позивачем на адресу ТОВ Буденергоремонткомплект складено лист №28-01/1207 з проханням провести додаткові роботи по прокладці в паттернах додаткових кабелів та установці 2 щитів з автоматами 1600 А (колонка 150м і 200м ) (т.1 а.с.30).

Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2010 року між ТОВ Іллічівський морський рибний порт (Замовник) та ТОВ Буденергоремонткомплект (Підрядник) укладено додаткову угоду №1 до договору №12-П/10, згідно якої п.3.1 Договору змінено та викладено в наступній редакції: Вартість робіт, вказаних в п.1.1. Договору складає 862170,40 грн. в тому числі ПДВ 20%143695,07 грн. В зв'язку із зміною схеми електропостачання LIBHERR-LHM 500 Litronik виникли додаткові роботи (т.1 а.с.29).

Також, позивачем надано до суду технічне завдання, затверджене ТОВ Іллічівський морський рибний порт на додаткові об'єми робіт на об'єкті Монтаж споживаючих електричних кабелів мобільних портів кранів LIBHERR-LHM 500 Litronik від КТП №10 до нових електроколонок ККЕ-80 2-го причалу (т.1 а.с.31).

Суд зазначає, що вказане технічне завдання не містить відомостей про дату його складання, а також на ньому у графі УЗГОДЖЕНО відсутній підпис особи, яка його узгодила та відтиск печатки товариства.

У якості доказів на підтвердження виконання ремонтних робіт на монтаж споживаючих електричних кабелів мобільних портових кранів LIBHERR-LHM 500 Litronik від КТП №10 до нових електроколонок ККЕ-800 (1000) в районі 2 причалу за договором № 12-П/10 від 27.07.2010 року у грудні 2010 року, позивачем надано до суду:

- копію акту приймання виконаних будівельних робіт №3 форми КБ-2в за грудень 2010 року, підписаного 31.12.2010 року лише представником TOB Буденергоремонткомплект на загальну суму 1600760,40 грн. (т.1 а.с.78-84).

- копію акту приймання виконаних будівельних робіт №4 форми КБ-2в за грудень 2010 року, підписаного 31.12.2010 року представниками ТОВ Іллічівський морський рибний порт та TOB Буденергоремонткомплект на загальну суму 240594,00 грн. (т.1 а.с.96-101).

Отже, як вбачається з викладеного, акт приймання виконаних будівельних робіт №3 форми КБ-2в за грудень 2010 року на загальну суму 1600760,40 грн. (т.1 а.с.78-84) не містить підпису замовника.

При цьому суд зазначає, що позивачем ще раз були подані, зокрема копії актів №3 та №4 форми КБ-2в за грудень 2010 року, однак з цих копій вбачається, що:

- акт приймання виконаних будівельних робіт №3 форми КБ-2в за грудень 2010 року на загальну суму 1600760,40 грн. підписано лише представником TOB Буденергоремонткомплект та не містить дати підписання відповідного акту (т.1 а.с.193-196);

- акт приймання виконаних будівельних робіт №4 форми КБ-2в за грудень 2010 року на загальну суму 240594,00 грн. підписано лише представником TOB Буденергоремонткомплект (т.1 а.с.202-204) та не містить дати підписання відповідного акту.

Тобто, позивачем надано до суду по дві копії актів приймання виконаних будівельних робіт №3 та №4, які суттєво відрізняються між собою в частині їх належного оформлення - наявності підписів осіб, які їх підписали та дати складання цих актів.

Судом встановлено, що згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №3 форми КБ-2в за грудень 2010 року, підписаного 31.12.2010 року TOB Буденергоремонткомплект на загальну суму 1600760,40 грн. (т.1 а.с.78-84), сума ПДВ 20% складає 266793,40 грн.

Також, з акту приймання виконаних будівельних робіт №3 форми КБ-2в за грудень 2010 року судом встановлено, що сума вартості матеріальних ресурсів постачання замовника, які підлягають поверненню складає 1396911,98 грн., в тому числі ПДВ -232818,66 грн.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №4 форми КБ-2в за грудень 2010 року, підписаного 31.12.2010 року представниками ТОВ Іллічівський морський рибний порт та TOB Буденергоремонткомплект на загальну суму 240594,00 грн. (т.1 а.с.96-101), сума ПДВ 20% складає 40099,00 грн.

Також, з акту приймання виконаних будівельних робіт №3 форми КБ-2в за грудень 2010 року судом встановлено, що вартість матеріальних ресурсів постачання замовника, які підлягають поверненню складає 132600,00 грн., в тому числі ПДВ - 22100 грн.

Отже, з аналізу актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2010 року №3 та №4 вбачається, що сума ПДВ згідно вказаних актів у загальному розмірі складає 306892,4 грн. (266793,40 грн.+40099,00 грн.), а сума ПДВ, яка підлягає поверненню позивачу за рахунок використання матеріальних ресурсів постачання замовника складає 254918,66 грн. (232818,86 грн. + 22100,00 грн.).

В свою чергу, різниця між вказаними сумами ПДВ (загальна сума ПДВ згідно актів №3 та №4 та сума ПДВ, яка підлягає поверненню позивачу за рахунок використання матеріальних ресурсів постачання замовника) складає 51973,74 грн. (306892,40 грн.-254918,66 грн.).

Також, в обґрунтування фактичності здійснення господарських операцій по будівельно-монтажним роботам за адресою: Одеська обл., м.Іллічівськ-5, ТОВ Іллічівський рибний порт , а саме: монтажу споживаючих електричних кабелів мобільних портових кранів LIBHERR-LHM 500 Litronik від КТП №10 до нових електроколонок ККЕ-800 (1000) в районі 2 причалу позивачем надано до суду копії:

- договірної ціни станом на 01.07.2010 року складеної ТОВ Іллічівський рибний порт (Замовник) та ТОВ Буденергоремонткомплект , яка склала 696860,40 грн. (т.1 а.с.32)

- локального кошторису №4-1-1 станом на 01.07.2010 року на суму 517956 грн. (т.1 а.с.33-39);

- підсумкову відомість ресурсів (т.1 а.с.4);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за грудень 2010 року (т.1 а.с.192, 201)

- підсумкові відомість ресурсів (видатки по факту) за грудень 2010 (т.1 а.с.76-77, 85-93, 102-107, 196-зворотній бік -200, 205-207).

Суд зазначає, що в підсумкових відомостях ресурсів за звітний період грудень 2010 року, відсутня інформація про осіб (прізвище та посада), які їх склали і перевірили (т.1 а.с.85-93, а.с.102-107).

Щодо надання позивачем до суду документів цього ж змісту та назви за період жовтень, листопад 2010 року та січень 2011 року (т.1 а.с.32-75), суд зазначає, що представником позивача під час дослідження доказів вказано, що ці докази надані до суду на підтвердження того, що між позивачем та його контрагентом у інших періодах були також проведені господарські операції, по яким податковим органом порушень не встановлено.

Отже, оскільки вказані документи не мають жодного відношення до предмету спору та не стосуються періоду - грудень 2010 року, судом не надається оцінка цим доказам в межах розгляду даної справи.

В свою чергу, у якості доказів на підтвердження виконання п.2.6 договору №12-П/10 в частині забезпечення замовником підрядника матеріалами, які придбані замовником, а саме придбання відповідних матеріалів позивачем, до суду позивачем надані в копіях: видаткові накладні №5127 від 25.06.2010 року та №5128 від 25.06.2010 на придбання кабелю ВВГ 3*185-1*120, акт прийому кабельної продукції та платіжне доручення №3146 від 29.06.2010 року, видаткову накладну №11 від 31.08.2010 року на придбання електроколонки кранової ЕПП - 2-380-660/1000 А, акт прийому - передачі від 31.08.2010 року, акт прийомки електроколонок типу ЕПП 2-380-660/1000 А, видаткову накладну №5 від 07.04.2010 року на придбання електроколонки кранової ЕПП - 2-380-660/800 А, платіжні доручення №3770 від 03.09.2010року, №2417 від 14.04.2010 року, видаткову накладну №ОФ400381 від 26.11.2010 року на придбання електричних шаф ЩО-90 та платіжне доручення №4226 від 27.10.2010 року (т.1 а.с.218-223, 225-232).

Також, позивачем надано до суду копію акту №1 прийому-передачі цінностей від 01.12.2010 року на загальну суму 1326460,00 грн. (т.1 а.с.208), акту №2 прийому-передачі цінностей від 01.12.2010 року на загальну суму 110500,00 грн. (т.1 а.с.209).

Суд зазначає, що у вказаних актах відсутня інформація про осіб, які їх підписали від імені замовника та підрядника (посада, прізвище, ім'я та по батькові).

Разом з цим, матеріали справи містять копію податкової накладної №65 від 30.12.2010 року, виписаної постачальником робіт - TOB "Буденергоремонткомплект" (т.1 а.с.117) на загальну суму 311842,42 грн., в тому числі ПДВ 20% - 51973,74 грн.

Суд зазначає, що податкова накладна №65 складена 30.12.2010 року, в той же час, акти виконаних робіт, з яких саме, як вже зазначено судом встановлена ця сума ПДВ, датовані 31.12.2010 року.

На підтвердження оплати за надані ТОВ Буденергоремонткомплект послуги у грудні 2010 року, позивачем надано до суду копію платіжного доручення №4820 (т.1 а.с.215) на суму 311842,42 грн., з призначенням платежу: За монтаж кабельних ліній згідно рахунку №62 від 28.12.2010 року у сумі 259868,68, ПДВ 20% 51973, 74 грн. .

При цьому, з наданої до суду копії рахунку №62 від 28.12.2010 року у сумі 259868,68, ПДВ 20% 51973, 74 грн. неможливо ідентифікувати щодо яких саме актів виконаних робіт він складений.

Судом встановлено, що вищевказана податкова накладена №65 від 30.12.2010 року включена до реєстру отриманих та виданих накладних №12 за порядковим номером 236 (т.2 а.с.177-182).

Суми ПДВ згідно податкової накладеної №65 від 30.12.2010 року включена позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, що вбачається з податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року (т.2 а.с.172-177), яка надіслана до ДПІ у м.Іллічівську, що підтверджується квитанцією №2 (т.2 а.с.191).

Досліджуючи правомірність включення позивачем спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту, суд виходить з наступного.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.2011 року були регульовані Законом України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закон про ПДВ), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту).

Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені пп.а) - пп.и).

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в цілому та у взаємозв'язку з положеннями пп.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.7.2 та п.7.5 ст. 7 цього Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають, зокрема, у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг та невід'ємно від цього - на підставі податкової накладної. При цьому, обов'язковими реквізитами у цьому праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, а отже, таким, що має юридичну силу (значимість).

Тобто, підписання первинних документів, податкової накладної уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операцій надає документу юридичну значимість, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ, як юридично дефектний, не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському та податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит та права на віднесення сплачених у ціні придбаного товару сум до витрат підприємства).

Підписання первинних та податкових накладних не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту з ПДВ.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон України Про податок на додану вартість (чинний та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність складених та підписаних уповноваженими особами постачальника первинних документів та податкових накладних на підтвердження фактично вчинених операцій (підписання первинних документів не уповноваженими (невідомими) особами, виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 90 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд критично ставиться до зазначених вище документів як до доказів фактичного отримання позивачем послуг (робіт), та погоджується із встановленими ДПІ порушеннями щодо заниження податку на додану вартість по вказаним господарським операціям позивача з його контрагентом, з огляду на наступне.

Стосовно наданих позивачем вищезазначених первинних документів щодо господарських операцій із його контрагентом ТОВ Буденергоремонткомплект , суд зазначає, що з наданих позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт та інших вищевказаних судом доказів встановлено, що в зазначених документах в порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не зазначені дати виконання робіт, не всюди, де необхідно, вказані особи, які виконували роботи та підписували ці акти.

Окрім цього, копії відповідний актів приймання виконаних будівельних робіт №3 та №4 надані позивачем двічі та суттєво відрізняються одна від одної, так як в другому їх екземплярі взагалі відсутня дата їх складання. Також, суд зазначає, що в актах виконаних робіт №3 та №4, в яких відсутня дата їх складання (а.с.193-196,202-204) відсутній підпис замовника. Водночас, в акті виконаних робіт №3 (а.с.78-84), датою складання якого зазначено 31.12.2018 року, також відсутній підпис замовника.

Разом з цим, наявні й інші суттєві недоліки у документах, пов'язаних з виконанням договорів, про що зазначено судом при дослідженні вказаних господарських операцій позивача із його контрагентами.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження фактичного виконання робіт по монтажу споживаючих електричних кабелів мобільних портових кранів LIBHERR-LHM 500 Litronik від КТП №10 до нових електроколонок ККЕ-800 (1000) в районі 2 причалу, позивачем надано до суду копію акту робочої комісії для перевірки, технічного огляду і прийняття в експлуатацію берегової лінії для електропостачання двох кранів LIBHERR- 500 LHM тилу 1,2,3 причала порта, затвердженого 15.03.2010 року виконавчим директором ТОВ Іллічівський морський рибний порт (т.1 а.с.210-211, 254).

Водночас, зважаючи на приписи постанови Верховного суду від 28 лютого 2018 року по даній справі, враховуючи вимоги ст.79 КАС України судом під час нового розгляду даної адміністративної справи було запропоновано позивачу надати усі наявні у нього документи первинного та бухгалтерського обліку, які підтверджують правомірність віднесення позивачем спірної суми до податкового кредиту.

Так, під час нового розгляду даної адміністративної справи, з боку позивача до суду були надані в копіях: податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2010 року з додатком №5 та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, квитанції №2 від 19.11.2010 року, від 20.12.2010 року, від 20.01.2011 року про отримання податковим органом вказаних декларацій, договір №12-П/10 від 27.07.2010 року з додатковою угодою від 27.12.2010 року та додатками, ліцензію АБ №271489 на здійснення контрагентом позивача будівельної діяльності, акт приймання робочої групи для перевірки, технічного огляду та прийняття в експлуатацію від 15.03.2011 року, акти: № 1 огляду кабельної каналізації в траншеях і каналах перед закриттям (від трансформаторної підстанції до відм. № 150 (ККЗ), № 2 приймання траншей каналів, тунелів і блоків під монтаж кабелів (від трансформаторної підстанції де відм. № 267), акти № 1 та №2 опосвідчення прихованих робіт з прокладання кабельної лінії 0,4 кВ від 06.03.2011р., акт № 1 приймання траншей, каналів, тунелів блоків під монтаж кабелів (від трансформаторної підстанції до відм. № 150), акт № 1 огляду кабельної каналізації в траншеях та каналах перед закриттям (від трансформаторної підстанції до відм. № 267), акт огляду кабелів на барабані перед прокладкою їх по майданчику до мобільних портальних кранів; протоколи № 23 та №24 від 10.03.2011 року про вимірювання опору розтікання на основних заземлювача і заземлених магістралей і устаткування та перевірки ізоляції; робочий проект 15.03.09.2010-ЭС; інвентарна картка № 5149; акти приймання-передачі матеріальних цінностей №№ 1,2 від 31.12.2010р.; видаткові накладні № 5127 та 5128 від 25.06.2010р.; акт приймання кабельної продукції та протокол випробувань № 263 з 24.06.2010р.; ТТН від 26.06.2010 р., видаткова накладна № 5 від 07.04.2010р., прибутковий ордер № 273 07.04.2010р.; акт від 09.04.2010р.; видаткова накладна № 11 від 31.08.2010 року, прибутковий ордер №806 від 31.08.2010р., акт прийому-передачі 31.08.2010р., видаткова накладна № ОФ400381 від 26.11.2010р. та прибутковий ордер № 1217 від 26.11.2010р.; видаткова накладна №111111ИМР від 11.11.2010 та прибутковий ордер № 1130 від 11.11.2010 року (т.2 а.с.139-242).

Як вже зазначалось судом вище, позивачем під час розгляду даної справи у 2011 році було надано до суду копію акту №1 та № 2 прийому - передачі цінностей від 01.12.2010 року на загальну суму 1326460,00 грн. та на загальну суму 110500 грн. (т.1 а.с.208,209).

Під час нового розгляду справи позивачем надано до суду копії актів №1 прийому - передачі цінностей на загальну суму 1326460 грн. та на загальну суму 110500 грн., які вже датовані 31.12.2010 року (т.2 а.с.234).

Суд зазначає, що копії актів №1 та №2 від 01.12.2010 року та №1 та №2 від 31.12.2010 року є повністю ідентичними за своїм змістом, формою, наявністю одних й тих самих підписів від замовника та підрядника та печатки TOB "Буденергоремонткомплект".

При цьому, копії вищевказаних актів №1 та №2 від 01.12.2010 року подані до суду у засвідчених копіях, прошиті та пронумеровані, скріплені печаткою та підписом головного бухгалтера ТОВ ІМПР ОСОБА_5 04.07.2018 року (т.2 а.с.242 - зворотній бік).

Водночас, копії вищевказаних актів №1 та №2 від 31.12.2010 року також подані до суду у засвідчених копіях, прошиті та пронумеровані, скріплені печаткою та підписом головного бухгалтера ТОВ ІМПР ОСОБА_5 04.07.2018 року (т.1 а.с.216 - зворотній бік).

Отже, як вбачається з викладеного, позивачем були надані до суду одні й ті ж самі документи щодо передачі, обладнання, монтаж якого здійснювався та необхідних матеріалів та устаткування для здійснення таких робіт, однак на вказаних документах містяться зовсім різні дати їх складання, що свідчить про те, що такі докази у розумінні ст.73 та ст.75 КАС України є належними та недостовірними доказами.

Більш того, суд зазначає, що такі акти (які були наданні до суду первинно) містили дату їх складання 31.12.2010 року, що, зважаючи на дату складання актів виконаних робіт (31.12.2010 року), жодним чином не може свідчити про фактичність здійснення таких господарських операцій між позивачем та TOB "Буденергоремонткомплект".

Водночас, суд критично ставиться до посилань представника позивача, що відповідно до пояснень головного бухгалтера ТОВ ЧРП , різниця у датуванні акту приймання-передачі матеріальних цінностей пов'язана з тим, що оскільки Замовник за договором підряду почав видавати матеріали Підряднику з 01.12.2018 року, то уповноважений на те працівник Замовника попередньо проставив олівцем цю дату. В подальшому, після введення об'єкта будівництва в експлуатацію та звірки остаточних розрахунків сторонами, працівник Замовника замість складання відповідно документу, стер наведену олівцем дату та зазначив в цьому акті остаточну дату - 31.12.2010 року, замість стертої (т.3 а.с.26), та не приймає їх до уваги.

По-перше, оскільки як встановлено судом, відповідні докази - акти №1 та №2 відповідно до ст.73 та ст.75 КАС України є належними та недостовірними доказами, і вищевказані пояснення цих обставин не спростовують.

По-друге, правовідносини, що є предметом розгляду у даній справі виникли у 2010 році, а не, як пояснює позивач у 2018 році.

По-третє, доказів на підтвердження того, що передача цінностей відбувалась у декілька етапів до суду з боку позивача не надано.

Суд розцінює вказані пояснення як зазначення позивачем суду даних, що не відповідають дійсності.

Як вже зазначено судом, господарські операції згідно вказаних вище документів здійснювались у грудні 2010 року.

При цьому, з боку позивача до суду під час нового розгляду справи надано копію ліцензії серії АБ №271489, виданої ТОВ Буденергоремонткомплект на здійснення будівельної діяльності із строком її дії з 14.12.2005 року по 14.12.2010 року.

Тобто, ТОВ Буденергоремонткомплект згідно вказаної ліцензії мало право на здійснення будівельної діяльності, в тому числі, монтаж конструкцій зовнішніх інженерних мереж і систем, монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, лише у період з 14.12.2005 року по 14.12.2010 року.

При цьому, акти виконаних робіт № 3 та №4 в копіях, які міститься в томі 1 на аркушах справи 78-84 та в томі 1 на аркуші справи 96-101 датовані 31.12.2010 року, тобто вони складені в період, коли у ТОВ Буденергоремонткомплект була відсутня ліцензія на будівельну діяльність, в тому числі, за переліком робіт, які згідно актів виконаних робіт від 31.12.2010 року, нібито, здійснювались саме контрагентом позивача ТОВ Буденергоремонткомплект .

Іншої ліцензії або відповідних пояснень щодо строку дії ліцензії та виконання робіт 31.12.2010 року, на пропозицію суду з боку позивача не надано.

Представник позивача лише зазначав, що наприкінці 2010 року відбулись зміни у законодавстві щодо видачі ліцензій, однак суд звертає увагу на те, що відповідно до п.11 ст.9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності (який діяв до березня 2015 року, відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як будівельна діяльність.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності від 19 жовтня 2010 N 2608-VI,вказана норма щодо необхідності отримання ліцензії на такий вид господарської діяльності як будівельна діяльність, не скасована.

Отже, як вбачається з викладеного, акти виконаних робіт №3 та №4, які, як вказано на них, складені 31.12.2010 року, і відповідно, такі роботи не могли бути здійснені контрагентом позивача без отримання відповідної ліцензії на здійснення такої діяльності, що свідчить про фактичну неможливість, згідно закону, здійснювати таку діяльність контрагентом позивача після 14.12.2010 року.

Водночас, як вже встановлено судом, згідно з п.4 Договору №12-П/10, який визначає порядок розрахунків, вид розрахунку - безготівковий, форма оплати - платіжне доручення, строки оплати: оплата відбувається замовником протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів прийому - передачі виконаних робіт, які оформляються щомісячно. В цілях своєчасного формування звітності і бюджетних платежів оплата актів виконаних робіт здійснюється не пізніше 25 числа поточного місяця. Сума оплати визначається у відповідних актах виконаних робіт. До початку виконання робіт замовних оплачує підряднику аванс у розмірі 30% від вартості договірної ціни для придбання матеріалів, розташування замовника, транспортування монтажної техніки на об'єкт.

Однак, протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи, з боку позивача не надано до суду доказів виконання п.4 Договору №12-П/10, а саме: доказів сплати авансу у розмірі 30% від вартості договірної ціни для придбання матеріалів, розташування замовника, транспортування монтажної техніки на об'єкт до початку виконання робіт замовних оплачує підряднику.

Також, слід зазначити, що позивачем не обґрунтовано доцільності замовлення виконання таких робіт у контрагента позивача. Доказів того, що контрагент позивача станом на 31.12.2010 року мав змогу та право виконувати відповідні роботи, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що позивачем не надано та в матеріалах справи не міститься інших первинних документів (ніж ті, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом), в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та супутніх їм документів на підтвердження здійснення операцій з вказаним вище контрагентом.

Не мотивовано позивачем належним чином і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь, яким чином позивачем перевірявся ТОВ Буденергоремонткомплект на можливість виконання ним операцій за вказаним договором після 14.12.2010 року (після закінчення строку дії ліцензії у даного контрагента позивача).

Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 травня 2018 року (справа №815/3501/15, адміністративне провадження №К/9901/8244/18).

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача актів здачі-приймання робіт (наданих послуг)/актів виконаних робіт, податкових накладних, виписаних контрагентом позивача не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання послуг (робіт), і не дають можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту. Наявність вказаних актів виконаних робіт (наданих послуг), податкових накладних не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними, бухгалтерськими та супутніми їм документами.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015 по справі №21-15а15: "… для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів …".

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-1513а16: "… господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. (…) Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій …".

Крім того, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-2239а16 дійшла до такого висновку: "… недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди …".

Як зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06.12.2016 по справі №21-1440а16: "… Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. (…) недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди …".

При цьому, ні судом, ні відповідачем не заперечується сам факт того, що монтажні роботи на підприємстві позивача були фактично виконані, однак, з урахуванням вищезазначеного судом у своїй сукупності, суд вважає недоведеним факт виконання таких робіт саме контрагентом позивача - ТОВ Буденергоремонткомплект у грудні 2010 року.

Таким чином, наданими до суду письмовими доказами неможливо підтвердити факт здійснення робіт для ТОВ Іллічівський морський рибний порт саме його контрагентом ТОВ Буденергоремонткомплект , а отже і формування податкового кредиту по операції з вказаним контрагентом.

Стосовно посилання позивача на порушення порядку проведення відповідачем перевірки як на підставу неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, начальником Державної податкової інспекції у м.Іллічівську видано наказ від 11.04.2011 року № 341 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, згідно декларацій з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2010 року. ТОВ "Іллічівський морський рибний порт" було належним чином повідомлено про проведення виїзної документальної позапланової перевірки, що підтверджується відповідною розпискою (т.1 а.с.241).

Копія наказу від 11.04.2011 року № 341 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" вручена під розписку головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_3 та вказаний наказ позивачем не оскаржений. Перевірку проведено з відома виконавчого директора товариства ОСОБА_4 та у присутності головного бухгалтера ОСОБА_3, про що зазначено в акті перевірки.

Також, судом встановлено та не заперечується позивачем, що позивачем допущено посадову особу відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 11.04.2011 року № 341 та направлення на перевірку від 11.04.2011 року №01-045/313.

Між тим слід зазначити, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення відносно нього податкової перевірки, зокрема виїзної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в адміністративному суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 у справі №21-25а10 та постанові Верховного суду від 17.04.2018 року по справі №826/12612/17.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач у порядку, спосіб та в межах наданих законом повноважень здійснив документальну позапланову виїзну перевірку відносно позивача, а тому посилання представника позивача на порушення порядку проведення відповідачем перевірки як на підставу скасування оскаржуваного позивачем рішення, - є необґрунтованими.

Стосовно посилань позивача на недоліки акту перевірки як на підставу скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 (який діяв на момент проведення перевірки) встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно із п.5.2 Порядку визначено що саме необхідно зазначити в акті перевірки, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення.

Слід зазначити, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення №0000272330 від 02.06.2011 року, а не правомірність дій інспектора при складанні акту перевірки від 23.05.2011 року №1158/23-0303/24544710 та дотриманні ним вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984.

При цьому, згідно правової позиції Верховного суду України, яка викладена у постанові по справі №21237а14, висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача щодо недоліків акту перевірки як підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, посилання в акті перевірки на нікчемність правочинів суд не приймає до уваги за відсутності належного документального підтвердження відповідними засобами доказування завідомо умисної мети та факту спрямованості договорів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч.1 ст.228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Між тим, такі посилання відповідача щодо нікчемності правочинів, у даному випадку, не спростовують недоведений в ході розгляду справи факт виконання контрагентом позивача робіт, обставини чого відповідно до розподілу обов'язку доказування покладено на позивача, і за цих обставин не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Сукупність обставин у даній справі, а саме, відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій обумовлюють правомірність висновків податкового органу з питання віднесення позивачем спірної суми до податкового кредиту.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність у справі належного документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом щодо отримання послуг (робіт) (недоліки первинних документів, наявність одних й тих самих документів з різними датами та даними, закінчення строку дії ліцензії на здійснення робіт у контрагента позивача станом на дату виконання робіт та інші), суд дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ у відповідній податковій декларації за грудень 2010 року по контрагенту ТОВ Буденергоремонткомплект .

Щодо решти доводів сторін, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000272330 від 02.06.2011 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 51974,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський рибний порт" до Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області №0000272330 від 02.06.2011 року не підлягає задоволенню.

17.08.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлено у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський рибний порт" (вул.Центральна, буд.1, с. Бурлача Балка, м.Чорноморськ, 68094) до Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (вул.Шевченка, буд.3, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську №0000272330 від 02.06.2011 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.08.2018 року.

Суддя О.М. Соколенко

.