Рішення

від 27.08.2018 по справі 814/408/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27 серпня 2018 р.справа № 814/408/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

представника позивача: Кордіка Є.І.,

представника відповідача: Горнецької М.В.,

у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Техно", вул. Самойловича, 31-А, м. Миколаїв, 54052

до відповідачаУправління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

провизнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 5-КП від 12.01.18 р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алан-Техно" (далі - позивач або Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (далі - відповідач або Управління), в якому просить суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 5-КП від 12 січня 2018 р. (далі - Постанова № 5-КП).

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним:

- повідомлення про інспекційне відвідування не містить дати його закінчення;

- позивача не ознайомлено про підставу інспекційного відвідування та не пред'явлено направлення на його проведення;

- обсяг предмету перевірки виходив за межі, визначені інспектором в журналі реєстрації перевірок;

- після проведення перевірки інспектор відібрала пояснення від керівника Товариства.

По суті порушень позивач зазначив, що розрахунок із звільненими працівниками в день їх звільнення неможливо було провести, у зв'язку із відсутністю таких працівників на роботі в цей день.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні на тій підставі, що порядок проведення перевірки ним дотримано. Зазначив, що перевіркою встановлено порушення Товариством строків виплати працівникам заробітної плати перед відпусткою, а також порушення строків розрахунків із звільненими працівниками і виплати середнього заробітку за час затримки, що і послугувало підставою для накладення штрафу (а. с. 56-59).

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення.

Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку із її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 47).

Після усунення недоліків позовної заяви, 7 березня 2018 р. відкрито провадження в даній адміністративній справі (а. с. 2-3).

18 травня 2018 р. судом відмовлено у задоволені заяви про забезпечення позову (а. с. 119-120).

31 травня 2018 р. судом прийнято ухвалу про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі Постанови № 5-КП (а. с. 134-135).

Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У грудні 2017 р. відповідач провів перевірку позивача на предмет додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати якої оформлені Актом № 14-01-153/0261 (далі - Акт перевірки) (а. с. 20-36).

В Акті перевірки зафіксовані такі порушення з боку позивача:

- ст. 115 ч. 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема 7 працівникам Товариства заробітна плата за час щорічної відпустки виплачена пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки;

- ст. 116 ч. 1 КЗпП України, а саме виплата всіх сум звільненим працівникам проводиться не у день звільнення;

- ст. 117 КЗпП України - звільненим працівникам не нараховується та не виплачується середній заробіток за весь час затримки.

Стаття 115 ч. 4 КЗпП України передбачає, що заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Як визначено ст. 116 ч. 1 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 ч. 1 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

5 січня 2018 р. відповідач надіслав позивачу повідомлення про призначення розгляду справи, у відповідь на яке позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 64-65).

12 січня 2018 р. Управління прийняло Постанову № 5-КП, якою за вищенаведені порушення на позивача накладено штраф в розмірі 9 600,0 грн. (а. с. 39-40).

Предметом спору в даній справі є законність рішення Управління про накладення на позивача штрафу на підставі того, що ним порушуються строки виплати заробітної плати перед відпусткою, а також несвоєчасно проводяться розрахунки із звільненими працівниками та не виплачується середній заробіток за час затримки такого розрахунку.

За приписами ст. 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного положення КАС України та предмету доказування в даній справі, позивач повинен був подати суду докази того, що він своєчасно виплачує заробітну плату перед відпусткою, а також проводить всі розрахунки із звільненими працівниками в день звільнення. Разом із тим, жодних доказів на підтвердження цього позивач не подав як відповідачу під час перевірки та під час розгляду його справи відповідачем, так і суду.

Судом враховані письмові пояснення директора Товариства, в яких він зазначив, що розрахунки із звільненими працівниками проводяться не у день звільнення, а в день виплати поточної заробітної плати, у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку (а. с. 60).

Окремо суд зазначає, що доводи позивача про те, що у день звільнення перелічені в Акті перевірки працівники були відсутні на роботі, не підтверджені документально - позивач не надав суду ані наказів про відпустки, ані лікарняних листків, які б підтверджували цю обставину, а табелі обліку робочого часу не є належними та допустимими доказами відсутності осіб на роботі. Крім того, дати розрахунків із звільненими працівниками збігаються із датами виплати чергової заробітної плати, що тільки підтверджує пояснення директора, наведені вище. Так, в Акті перевірки зафіксовано, що ОСОБА_3 звільнений 1 липня 2017 р., а остаточний розрахунок проведено тільки 31 липня. ОСОБА_4 звільнений 21 липня, а розрахунок проведено 31 серпня 2017 р., тобто позивач розраховувався із звільненими працівниками під час виплати заробітної плати із працюючими особами, а не в день звільнення.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач вірно встановив наявність порушень ст. ст. 115-117 КЗпП України з боку позивача.

Всі доводи Товариства зводяться до порушення Управлінням процедури проведення перевірки та наявності недоліків в оформленні документів, але окремі процедурні недоліки чи помилки в оформлені документів перевірки не можуть розглядатись як єдина і безумовна підстава для скасування Постанови № 5-КП і надаючи оцінку таким недолікам, суд в першу чергу виходить з того, чи могли такі недоліки вплинути на вірність висновку відповідача про наявність порушень.

Так, відсутність на екземплярі повідомлення про інспекційне відвідування дати закінчення перевірки не порушує жодних прав позивача, є несуттєвим і до того ж на екземплярі відповідача така дата міститься (а. с. 18, 68).

Відповідно до п. 9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, які використовують найману працю, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Цій нормі кореспондує п. 14 Порядку № 295, в якому визначено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення та не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності такого посвідчення.

Отже, зауваження позивача про необхідність його повідомлення про підставу інспекційного відвідування та пред'явлення направлення на його проведення, безпідставні - посадова особа Управління повинна пред'явити тільки своє посвідчення. Крім того, судом враховано, що на повідомленні про інспекційне відвідування стоїть підпис і дата отримання його посадовою особою Товариства (а. с. 68).

Норми Порядку № 295 не містять обмежень для відповідача в питаннях, які можуть бути предметом перевірки, а тому відповідач має право перевіряти весь спектр дотримання вимог трудового законодавства, а не тільки обставини, які послугували підставою для проведення інспекційного відвідування та/або зазначені в журналі реєстрації перевірок.

Таким чином, суд констатує, що всі наведені позивачем недоліки не вплинули на вірність висновку відповідача про порушення позивачем строків виплати заробітної плати перед відпусткою та своєчасність розрахунків із звільненими особами, включаючи компенсацію за затримку таких розрахунків.

Допитані судом за клопотання позивача посадові особи Товариства не спростували наявності порушень, а їх пояснення стосовно дій інспектора під час перевірки, не можуть свідчити про незаконність Постанови № 5-КП.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог - позивач допустив порушення ст. ст. 115-117 КЗпП України і відповідач правомірно наклав на нього штраф за ці порушення.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Техно" (вул. Самойловича, 31-А, м. Миколаїв, 54052, ЄДРПОУ 13849530) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411) про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 5-КП від 12 січня 2018 р., відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз