Постанова

від 21.08.2018 по справі 910/9454/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. Справа№ 910/9454/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від заявника: Грідін В.В. - адвокат

від ТОВ Центр Страхування : не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2018

у справі № 910/9454/18 (суддя Усатенко І.В.)

за заявою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант

про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

18.07.2018 Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 289 847,14 грн., які належать заявнику, проте знаходяться на рахунках в банку, належних Товариству з обмеженою відповідальністю Центр Страхування , в межах майбутніх заявлених позовних вимог та заборони вчиняти відповідні дії, як то, заборона укладати договори страхування та одержувати по укладених договорах страхування страхових платежів від страхувальників на свій поточний рахунок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі № 910/9454/18 у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції послався на те, що подана заява не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, з якими заявник має намір звернутись, так само, як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, суд першої інстанції зауважив заявнику на тому, що ст. 137 ГПК України передбачено накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на його рахунках, натомість заявник просить накласти арешт на на кошти заявника, що знаходяться на рахунках боржника, проте такий захід забезпечення позову законом не передбачений, та на те, що заявник не надав суду доказів того, що його кошти знаходяться на рахунках ТОВ Центр Страхування .

Також суд першої інстанції зазначив про те, що захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії не співвідносяться з предметом позову, тобто не існує конкретного зв'язку між заходами до забезпечення позову і предметом позову, а тому, такий захід забезпечення позову (заборона укладати договори страхування) не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення зі спору про стягнення суми боргу за договором.

Не погоджуючись з ухвалою, 25.07.2018 Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва по справі № 910/9454/18 від 19.07.2018 повністю і ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант про забезпечення позову задовольнити.

В апеляційній скарзі заявник послався на те, що оспорювана ухвала є незаконною та такою, що винесена на підставі неповного з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт зазначив про таке:

- щодо посилань суду першої інстанції про те, що законом не передбачено накладення арешту на кошти кредитора, які перебувають на рахунках боржника, то заявник у поданій заяві зазначав, що спірні кошти є тими коштами, які ТОВ Центр Страхування отримав в якості страхових платежів за укладеними від імені заявника договорами і які фактично наразі належать ТОВ Центр Страхування , оскільки останнє їх не перераховує їх на рахунки заявника як то передбачено укладеним між ними договором доручення № 01/847/426 (агентської угоди) від 17.05.2018, а самостійно ними володіє, користується та розпоряджається, тобто заявником в з'яві про забезпечення позову було допущено лише описку щодо накладення арешту саме на кошти заявника;

- твердження про те, що заявник не надав суду доказів, що його кошти знаходяться на рахунках ТОВ Центр Страхування також не відповідає дійсності, оскільки в своїй заяві про забезпечення позову заявником надано всі наявні в нього на підтвердження вказаного докази, а саме те, що ТОВ Центр Страхування здало за відповідними актами вже укладені договори страхування із проставленими сумами отриманих страхових платежів, що свідчить про те, що останнє отримало вказані грошові кошти на свої рахунки;

- суд першої інстанції не скористався наданим йому ч. 3 ст. 140 ГПК України правом, розглядаючи заяву про забезпечення позову, викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, та відповідно до ч. 4 ст. 140 ГПК України не викликав особу, що подала заяву про забезпечення позову, та не призначив її розгляд в судовому засіданні з викликом сторін;

- в заяві заявник зазначав про те, що такий захід забезпечення позову, як заборона укладати договори страхування та, відповідно, отримувати грошові кошти за вказаними договорами, призведе лише до збільшення суми заборгованості ТОВ Центр Страхування перед заявником (неотримання суми страхових внесків за такими договорами) та завдання заявнику збитків (виплата страхових відшкодувань за такими договорами) та, відповідно, збільшення суми позову, а відтак, такий захід забезпечення позову співвідноситься з предметом позову;

- співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони укладати договори страхування свідчить про те, що бланки договорів страхування є власністю заявника, і, відповідно, тільки він має право ними розпоряджатись, проте обов'язок щодо повернення невикористаних бланків договорів страхування з боку ТОВ Центр Страхування останнім не виконується, а повідомлення про припинення дії договору вказаної особою проігноровано, а відтак, заявник не має інших можливих способів захисту своїх прав та інтересів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2018 справа № 910/9454/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою від 01.08.2018:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі № 910/9454/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.08.2018;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- справу призначено до розгляду на 21.08.2018 о 13:30;

- Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант та Товариство з обмеженою відповідальністю Центр Страхування попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Станом на 21.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило.

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр Страхування представників в судове засідання не направило, про причини неявки суду не повідомило.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Страхування за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник заявника апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

18.07.2018 Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти у розмірі 289 847,14 грн., які належать ТДВ СК Альфа-Гарант , проте знаходяться на рахунках в банку, належних ТОВ Центр Страхування , ідентифікаційний код 41899831, в межах майбутніх заявлених позовних вимог;

- заборонити вчиняти відповідні дії, як то, заборона укладати договори страхування та одержувати по укладених договорах страхування страхових платежів від страхувальників на свій поточний рахунок.

Заявник зазначає, що ним буде подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Страхування про стягнення заборгованості за договором № 01/847/426 від 17.05.2018 на зазначену у заяві суму боргу.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує на те, що ТОВ Центр Страхування , в порушення умов укладеного з заявником договору поручення № 01/847/426 від 17.05.2018, після укладення договорів страхування з фізичними та юридичними особами не перерахував заявнику отримані від страхувальників грошові кошти і після відкликання довіреності на укладання договорів повернуло лише частину невикористаних полісів ОСЦПВВНТЗ. Заявник зазначив про те, що його претензії та вимоги ТОВ Центр Страхування не отримувались, в зв'язку з відсутністю у працівників ТОВ Центр Страхування відповідних повноважень.

Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про те, що існує загроза невиконання рішення у справі щодо стягнення з ТОВ Центр Страхування суми заборгованості за спірним договором, що призведе до порушення прав та законних інтересів заявника, а також загроза використання бланків полісів ОСЦПВВНТЗ та отримання за ними коштів від страхувальників без належної правової підстави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі № 910/9454/18 у задоволенні вказаної заяви відмовлено, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Зі змісту поданої заявником заяви про забезпечення позову єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є невиконання ТОВ Центр Страхування своїх зобов'язань перед заявником.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Водночас саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантії реального виконання рішення, а адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у спірному випадку саме на заявника покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Проте таких доказів до заяви заявником не додано, а подана заява фактично містить лише посилання на ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Страхування від сплати коштів за спірним договором та від врегулювання спору в позасудовому порядку, що не може вважатися належними доказами того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у справі з тими вимогами, про які заявлено заявником, або зробити його неможливим.

Заявником не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення вимог заявника про стягнення з ТОВ Центр Страхування суми боргу зазначеної в заяві.

Доказів того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Страхування відсутні грошові кошти в достатній кількості для задоволення вимог заявника у випадку прийняття рішення на його користь, останнім до матеріалів заяви не додано.

Також, колегія суддів зауважує заявнику на тому, що призначення судом до розгляду заяви про забезпечення позову в судовому засіданні з викликом особи, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, за приписами ч.ч. 3, та 4 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, а відтак, невчинення судом таких дій не є порушенням приписів чинного законодавства та не може вважатися підставою для скасування судового рішення.

Водночас колегія суддів вважає вірними посилання суду першої інстанції на те, що захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії не співвідносяться з предметом позову, тобто не існує конкретного зв'язку між заходами до забезпечення позову і предметом позову, адже заявником позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Страхування повернути заявнику невикористані поліси ОСЦПВВНТЗ не заявлялись, а відтак, забезпечення позову про стягнення грошових коштів таким заходом забезпечення позову, як заборона укладати договори страхування, не спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення зі спору про стягнення суми боргу за договором.

Щодо посилань апелянта на те, що ним у заяві про забезпечення позову було допущено описку щодо накладення арешту саме на кошти заявника, адже заявник у поданій заяві зазначав, що спірні кошти є тими коштами, які ТОВ Центр Страхування отримав в якості страхових платежів за укладеними від імені заявника договорами, і які фактично наразі належать ТОВ Центр Страхування , оскільки останнє їх не перераховує на рахунки заявника як то передбачено укладеним між ними договором доручення № 01/847/426 (агентської угоди) від 17.05.2018, а самостійно ними володіє, користується та розпоряджається, колегія суддів зазначає про те, що суду не надано повноважень самостійно змінити вимоги заяви та визнати, що її заявником було допущено описку.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

З оглядну на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.

Підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі № 910/9454/18 про залишення без задоволення заяви Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант про вжиття заходів до забезпечення позову до подання позову та для задоволення його апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант .

Керуючись ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант на ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.07.2018 у справі № 910/9454/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі № 910/9454/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9454/18.

Повний текст постанови складено: 27.08.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло