Постанова

від 22.08.2018 по справі 820/2912/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Тітов О.М.

22 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2912/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Курило Л.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - Тютюнник О.А., відповідача - Бабича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 15.05.2018 (12:41 год., повний текст складено 21.05.18) по справі № 820/2912/18

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "АПК-Юпітер"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ

Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "АПК Юпітер" (далі по тексту - ПСП АПК Юпітер ), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.12.2017 року № 0004401403 Головного управління ДФС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/2912/18 адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "АПК-Юпітер" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове - повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.12.2017 року № 0004401403.

Стягнуто на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "АПК-Юпітер" (62363, Харківська область, Дергачівський район, сел.Березівське, вул. Підгосп "Бермінводи", будинок, 9А, код ЄДРПОУ 30247387) судові витрати в загальному розмірі 159586 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/2912/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами-покупцями (55 самозайнятими особами, перелік яких наведено в акті перевірки, а також ТОВ Лука-Фон , ТОВ Інтерактив-Айті , ТОВ Першоремонт-С , ТОВ Євростиль-ЛГС , ТОВ Компанія Люксор-Бізнес , ТОВ Техно-Студія , ТОВ Сінтекс Трейд , ПП Науково-виробнича фірма Поиск ) з посиланням на неналежне оформлення договорів поставки із самозайнятими особами, відсутність документів щодо транспортування товару до покупців, документів, що підтверджують зберігання та відвантаження товару, відсутність можливості встановити розмір витрат, особу, яка їх понесла, відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій з позивачем по справі. Крім того, з посиланням на ухвали слідчих суддів, вказує на наявність відкритих кримінальних проваджень, у яких фігурують контрагенти позивача-вищезазначені юридичні особи. Отже, вважає, що надані для перевірки ПСП Юпітер первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, а тому спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами. З огляду на викладене, вважає, що товари, зазначені у договорах із вищевказаними покупцями, насправді реалізовані невстановленим особам, а тому кошти, отримані за такі товари, є безповоротною фінансовою допомогою, яку позивач повинен був віднести до складу доходу. Враховуючи вищенаведене, стверджує про правомірність висновків акту перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток, та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/2912/18 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що господарські операції з продажу позивачем ТМЦ контрагентам-фізичним особам, зазначеним в акті перевірки, та ТОВ Лука-Фон , ТОВ Інтерактив-Айті , ТОВ Першоремонт-С , ТОВ Євростиль-ЛГС , ТОВ Компанія Люксор-Бізнес , ТОВ Техно-Студія , ТОВ Сінтекс Трейд , ПП Науково-виробнича фірма Поиск повністю підтверджені первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними щодо перевезення товару покупцям, платіжними дорученнями про сплату коштів позивачеві, та належним чином відображені в бухгалтерському обліку ТОВ АПК-Юпітер . Ухвали слідчих суддів, на які посилається відповідач, постановлені на стадії досудового розслідування, та процесуально не можуть встановлювати вчинення особами відповідного кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, та доводити вину у їх вчиненні, а тому вказані ухвали не є доказом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами-покупцями. Вказує, що ГУ ДФС у Харківській області не надано доказів відсутності у контрагентів позивача ресурсів, необхідних для придбання товару. Враховуючи викладене, вважає хибним висновок відповідача про те, що товар позивачем реалізований невстановленим особам, а кошти, отримані ТОВ АПК-Юпітер від контрагентів-покупців, є безповоротною фінансовою допомогою.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство "АПК ЮПІТЕР", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 30247387.

ПСП "АПК ЮПІТЕР" здійснює господарську діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі фасованими ракоподібними, рибою, молюсками тощо.

В період з 30 жовтня 2017 року по 17 листопада 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "АПК ЮПІТЕР", за результатами якої складено акт № 21197/20-40-14-03-07/30247387 від 24.11.2017 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПСП "АПК ЮПІТЕР" (податковий номер: 30247387) податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року".

Зазначеним актом зафіксовано заниження ПСП "АПК ЮПІТЕР" податку на прибуток всього у сумі 8537052,00 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 128809,00 грн., за 2016 рік у сумі 7816487,00 грн., за І квартал 2017 року у сумі 250001,00 грн., за ІІ квартал 2017 року у сумі 341755,00 грн. за рахунок порушень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України, Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Доходи" П(С)БО 15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п. 2 ст. 3, ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", у вигляді заниження доходу на суму 47428065,00 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 715604,00 грн., за 2016 рік у сумі 43424927,00 грн., за 1 квартал 2017 року у сумі 1388896,00 грн., за 2 квартал 2017 року у сумі 1898638,00 грн., за рахунок того, що товар, реалізований на адресу самозайнятих осіб у кількості 55 осіб, наведеним у додатку № 11 до акту перевірки, та юридичних осіб ТОВ "ЛУКА-ФОН", податковий номер 39568636, ТОВ "ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ", податковий номер 40117743, ТОВ "АГРО-ВИМПЕЛ", податковий номер: 39515935, ТОВ "ПЕРШОРЕМОНТ-С", податковий номер: 39556510, ТОВ "ТЕХНОВЕКТОР-ЕКСІМ", податковий номер: 39711122, ТОВ "ЄВРО-СТИЛЬ ЛГС", податковий номер: 39554644, ТОВ "Компанія "ЛЮКСОР БІЗНЕС", податковий номер: 39369180, ТОВ "ТЕХНО-СТУДІЯ", податковий номер: 39551659, ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД", податковий номер: 38923460, ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОИСК", податковий номер: 23486040, вважається товаром, реалізованим невстановленій особі, а грошові кошти, отримані ПСП "АПК ЮПІТЕР" від вищезазначених підприємств на розрахунковий рахунок, не внаслідок проведення операцій з реалізації товарів, а є коштами, що отримані ПСП "АПК ЮПІТЕР" безпідставно та безповоротно.

ПСП "АПК ЮПІТЕР" надало до ГУ ДФС у Харківській області заперечення до акту перевірки. Листом № 29554/10/20-40-14-03-16 від 28.12.2017 позивача повідомлено, що висновки акту перевірки залишено без змін.

29.12.2017 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0004401403, яким ПСП АПК "ЮПІТЕР" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 10639112,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 8537052,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2102060,75 грн. (т.1, а.с.33).

ПСП "АПК ЮПІТЕР" оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня -Державної фіскальної служби України, подавши скаргу від 11.01.2018 з доповненнями від 05.02.2018.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України № 9070/6/99-99-11-01-01-25 від 15.03.2018 податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.12.2017 № 0004401403 залишено без змін.

Скориставшись правом, закріпленим у п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ПСП АПК Юпітер звернулось до суду з даним позовом про оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для висновку відповідача про заниження позивачем доходу у зв'язку з реалізацією товару контрагентам - самозайнятим особам та юридичним особам на загальну суму 47428065,00 грн., та, як наслідок - відсутності підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновку про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що призвело до заниження суми податкового зобов'язання за податку на прибуток в розмірі 8537052,00 грн., контролюючий орган дійшов, оскільки вважає, що перевіркою не підтверджено реалізацію товару Приватним сільськогосподарським підприємством АПК Юпітер на адресу 55 самозайнятих осіб та юридичних осіб ТОВ Геодез Фарм , ТОВ "ЛУКА-ФОН", ТОВ "ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ", ТОВ "АГРО-ВИМПЕЛ", ТОВ "ПЕРШОРЕМОНТ-С", ТОВ "ТЕХНОВЕКТОР-ЕКСІМ", ТОВ "ЄВРО-СТИЛЬ ЛГС", ТОВ "Компанія "ЛЮКСОР БІЗНЕС", ТОВ "ТЕХНО-СТУДІЯ", ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД", ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОИСК". У зв'язку з чим відповідач вважає, що товари, зазначені у договорах, реалізовані невстановленим особам, а кошти, отримані позивачем від вказаних контрагентів-покупців, є безповоротною фінансовою допомогою, яка повинна була включатися до складу доходу 2015-2016 років та І півріччя 2017 року.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним, з наступних підстав.

Визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств здійснюється на підставі ст. 134 ПК України.

Так, у відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2017) об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За визначенням п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 (далі по тексту - П (С) БО 15) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Згідно з п. 8 П(С)БО № 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, отримання позивачем повної оплати за товар, позитивне значення прибутку (превалювання отриманого доходу над понесеними витратами), безперечно, свідчить про те, що в результаті здійснених господарських операцій з поставки товару контрагентам відбулося збільшення економічних вигод Позивача.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм права можна дійти висновку, що платник податку, в даному випадку позивач, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до статті 134 ПК України, - тобто, після отримання прибутку.

Колегія суддів зазначає, що операції, які мали місце між ПСП Юпітер та 55-ма самозайнятими особами, а також ТОВ Геодез Фарм , ТОВ "ЛУКА-ФОН", ТОВ "ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ", ТОВ "АГРО-ВИМПЕЛ", ТОВ "ПЕРШОРЕМОНТ-С", ТОВ "ТЕХНОВЕКТОР-ЕКСІМ", ТОВ "ЄВРО-СТИЛЬ ЛГС", ТОВ "Компанія "ЛЮКСОР БІЗНЕС", ТОВ "ТЕХНО-СТУДІЯ", ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД", ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОИСК", відбулися внаслідок продажу позивачем товарів (риби та морепродуктів), за які отримано грошові кошти.

Згідно з П(С)БО № 15 "Дохід" та ст. 134 ПК України позивачем грошові кошти, отримані на поточний рахунок, класифіковані та визнані як дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

З вказаного доходу позивачем сплачено податок на прибуток, що не заперечується відповідачем по справі.

За таких обставин, висновок контролюючого органу відносно того, що позивач повинен ще раз сплатити податок на прибуток по операціям з продажу вказаного товару, не узгоджуються з приписами ст.ст.134, 135, 137 ПК України.

Твердження відповідача про те, що кошти, отримані позивачем за проданий товар, є безповоротною фінансовою допомогою, колегія суддів вважає хибними, з наступних підстав.

За визначенням пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Отже, безповоротною фінансовою допомогою може бути визнана сума грошових коштів, отримана платником податків, яка відповідає одній із зазначених в пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України умов. Перелік умов, наведений в пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню з боку відповідача.

При цьому відповідач, роблячи висновок, що грошові кошти, які надійшли на поточний рахунок позивача, є безповоротною фінансовою допомогою, не зазначає, до якої з чотирьох категорій, визначених пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, на його думку, належать отримані грошові кошти.

Крім того, виходячи з вищенаведених норм, обов'язковим критерієм для визначення поняття безповоротної фінансової допомоги є отримання особою грошових коштів або інших матеріальних благ від конкретної сторонньої особи, при цьому отримувач коштів не несе будь-яких фінансових витрат чи матеріальних втрат. Як результат, фінансово-матеріальний стан особи змінюється в бік зростання, пропорційно отриманим грошовим коштам або матеріальним благам. Разом з цим, така особа не може нести будь-які витрати чи збитки з даного приводу.

Однак, як зазначалось вище, кошти надійшли позивачеві в рахунок оплати за реалізовані товари покупцям - фізичним особам - підприємцям та юридичним особам, що в повній мірі відображено у банківських виписках (із вказівкою на реквізити договору, найменування товару, ідентифікаційний код та податковий номер платника податків-покупця). При перевірці контролюючим органом не виявлено на складі позивача товару, за продаж якого надійшли вказані кошти. Отже, товар вибув з власності ПСП Юпітер , що призвело до зменшення активів у матеріальній формі.

Враховуючи, що Головним управлінням ДФС у Харківській області в акті перевірки не зазначено про укладення ПСП "АПК ЮПІТЕР" перелічених у пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України договорів, а отримання коштів у банківських виписках відображено як оплату за реалізований товар, внаслідок чого розрахунок за отриманий товар не може розглядатися як надання коштів на безповоротній основі.

Щодо висновку контролюючого органу про нереальність здійснення господарської операції з продажу позивачем 55 самозайнятим особам та юридичним особам ТОВ "ЛУКА-ФОН", ТОВ "ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ", ТОВ "АГРО-ВИМПЕЛ", ТОВ "ПЕРШОРЕМОНТ-С", ТОВ "ТЕХНОВЕКТОР-ЕКСІМ", ТОВ "ЄВРО-СТИЛЬ ЛГС", ТОВ "Компанія "ЛЮКСОР БІЗНЕС", ТОВ "ТЕХНО-СТУДІЯ", ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД", ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОИСК" товару колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_23, ФОП ОСОБА_24, ФОП ОСОБА_25, ФОП ОСОБА_26, ФОП ОСОБА_27, ФОП ОСОБА_28, ФОП ОСОБА_29, ФОП ОСОБА_30, ФОП ОСОБА_31, ФОП ОСОБА_32, ФОП ОСОБА_33, ФОП ОСОБА_34, ФОП ОСОБА_35, ФОП ОСОБА_36, ФОП ОСОБА_37, ФОП ОСОБА_38, ФОП ОСОБА_39, ФОП ОСОБА_40, ФОП ОСОБА_41, ФОП ОСОБА_42, ФОП ОСОБА_43, ФОП ОСОБА_44, ФОП ОСОБА_45, ФОП ОСОБА_46, ФОП ОСОБА_47, ФОП ОСОБА_48, ФОП ОСОБА_49, ФОП ОСОБА_50, ФОП ОСОБА_51, ФОП ОСОБА_52, ФОП ОСОБА_53, ФОП ОСОБА_54, ФОП ОСОБА_55, ФОП ОСОБА_56, ФОП ОСОБА_57, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки: № 8 від 13.03.2017, № 90 від 30.12.2016, № 57 від 16.03.2016, № б/н від 02.10.2015, № 12 від 13.01.2017, № 666 від 05.08.2016, № 19 від 20.01.2017, № 83 від 23.02.2017, № 670 від 23.11.2015, № 23 від 01.08.2017, № б/н від 02.10.2015, № 31 від 25.06.2015, № 32 від 25.06.2015, № 30 від 25.06.2015, № 29 від 25.06.2015, № 28 від 25.06.2015, № 27 від 25.06.2015, № 26 від 25.06.2015, № 35 від 25.06.2015, № 34 від 25.06.2015 р., № 33 від 25.06.2015 р., № 36 від 25.06.2015, № 37 від 25.06.2015 р., № 38 від 25.06.2015 р., № 39 від 25.06.2015 р., № 40 від 25.06.2015 р., № 41 від 25.06.2015 р., № 42 від 25.06.2015 р., № 43 від 25.06.2015 р.,№ 44 від 25.06.2015 р., № 45 від 25.06.2015 р.,№ 23 від 25.06.2015 р., № 24 від 25.06.2015 р.,№ 25 від 25.06.2015 р.,№ б/н від 24.09.2015 р., № б/н від 24.09.2015 р., № б/н від 20.11.2015 р., № б/н від 23.11.2015 р. № б/н від 03.12.2015 р., № б/н від 03.12.2015 р., № б/н від 03.12.2015 р., № б/н від 03.12.2015 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 18.01.2016 р., № б/н від 18.01.2016 р., № б/н від 19.01.2016 р., № б/н від 19.01.2016 р., № 14 від 26.04.2017 р., № 60 від 31.03.2016 р., № б/н від 23.09.2015 р., № б/н від 11.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № 12 від 13.01.2017, № 666 від 05.08.2016, № 19 від 20.01.2017, № 83 від 23.02.2017;№ 670 від 23.11.2015, № 23 від 01.08.2017, № б/н від 02.10.2015, № 31 від 25.06.2015, № 32 від 25.06.2015, № 30 від 25.06.2015, № 29 від 25.06.2015, № 28 від 25.06.2015, № 27 від 25.06.2015, № 26 від 25.06.2015, № 35 від 25.06.2015, № 34 від 25.06.2015 р., № 33 від 25.06.2015 р., № 36 від 25.06.2015 р., № 37 від 25.06.2015 р., № 38 від 25.06.2015 р., № 39 від 25.06.2015 р. № 40 від 25.06.2015 р., № 41 від 25.06.2015 р., № 42 від 25.06.2015 р., № 43 від 25.06.2015 р., № 44 від 25.06.2015 р., № 45 від 25.06.2015 р., № 23 від 25.06.2015 р., № 24 від 25.06.2015 р., № 25 від 25.06.2015 р., № б/н від 24.09.2015 р., № б/н від 24.09.2015 р., № б/н від 20.11.2015 р., № б/н від 23.11.2015 р., № б/н від 03.12.2015 р., № б/н від 03.12.2015 р., № б/н від 03.12.2015 р., № б/н від 03.12.2015 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 18.01.2016 р., № б/н від 18.01.2016 р., № б/н від 19.01.2016 р., № б/н від 19.01.2016 р., № 14 від 26.04.2017 р., № 60 від 31.03.2016 р., № б/н від 23.09.2015 р., № б/н від 11.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р., № б/н від 15.02.2016 р.; та довіреностями: від 27.05.2015, від 20.06.2015 р. від 25.06.2015 р., від 11.06.2015 р.; а також видатковими накладними: № 157 від 04.04.2017, № 269 від 19.05.2017, № 19 від 20.01.2017, № 83 від 23.02.2017, № 561 від 02.10.2015, № 670 від 23.11.2015, № 765 від 22.12.2015, № 745 від 16.12.2015, № 732 від 14.12.2015, № 705 від 04.12.2015, № 523 від 21.06.2016, № 555 від 29.06.2016, № 254 від 17.05.2017, № 414 від 23.05.2016, № 308 від 15.04.2016, № 334 від 27.04.2016, № 65 від 27.01.2016, № 54 від 25.01.2016, № 27 від 20.01.2016, № 10 від 13.01.2016 № 95 від 09.02.2016, № 118 від 12.02.2016; № 560 від 02.10.2015, № 637 від 03.11.2015, № 658 від 19.11.2015, № 762 від 22.12.2015, № 739 від 15.12.2015, № 731 від 14.12.2015, № 706 від 04.12.2015, № 520 від 21.06.2016, № 552 від 29.06.2016, № 261 від 17.05.2017, № 411 від 23.05.2016, № 305 від 15.04.2016, № 331 від 27.04.2016, № 64 від 27.01.2016, № 53 від 25.01.2016, № 26 від 20.01.2016, № 7 від 13.01.2016, № 94 від 09.02.2016, № 117 від 12.02.2016;№ 589 від 20.10.2015, № 521 від 15.09.2015, № 324 від 30.06.2015, № 467 від 31.05.2016, № 447 від 31.05.2016, № 205 від 01.03.2016, № 185 від 01.03.2016; № 590 від 20.10.2015, № 520 від 15.09.2015, № 325 від 30.06.2015, № 390 від 14.07.2015, № 448 від 31.05.2016, № 186 від 01.03.2016; № 588 від 20.10.2015, № 522 від 15.09.2015, № 323 від 30.06.2015, № 392 від 14.07.2015, № 446 від 31.05.2016, № 440 від 31.05.2016, № 184 від 01.03.2016, № 134 від 15.02.2016, № 587 від 20.10.2015, № 523 від 15.09.2015, № 322 від 30.06.2015, № 389 від 14.07.2015, № 468 від 31.05.2016, № 445 від 31.05.2016, № 206 від 01.03.2016, № 183 від 01.03.2016, № 141 від 15.02.2016, № 586 від 20.10.2015, № 321 від 30.06.2015, № 388 від 14.07.2015, № 444 від 31.05.2016, № 182 від 01.03.2016, № 138 від 15.02.2016; № 585 від 20.10.2015, № 525 від 15.09.2015, № 320 від 30.06.2015, № 386 від 14.07.2015, № 443 від 31.05.2016, № 181 від 01.03.2016; № 584 від 20.10.2015, № 381 від 14.07.2015, № 456 від 31.05.2016, № 442 від 31.05.2016, № 180 від 01.03.2016; № 593 від 20.10.2015, № 517 від 15.09.2015, № 328 від 30.06.2015, № 384 від 14.07.2015; № 518 від 15.09.2015, № 327 від 30.06.2015 , № 385 від 14.07.2015, № 464 від 31.05.2016 , № 450 від 31.05.2016, № 188 від 01.03.2016, № 591 від 20.10.2015, № 519 від 15.09.2015, № 326 від 30.06.2015, № 387 від 14.07.2015, № 465 від 31.05.2016, № 449 від 31.05.2016, № 203 від 01.03.2016, № 187 від 01.03.2016, № 594 від 20.10.2015, № 516 від 15.09.2015, № 329 від 30.06.2015, № 383 від 14.07.2015, № 466 від 31.05.2016, № 452 від 31.05.2016, № 204 від 01.03.2016, № 190 від 01.03.2016, № 595 від 20.10.2015, № 515 від 15.09.2015, № 330 від 30.06.2015, № 382 від 14.07.2015, № 453 від 31.05.2016, № 191 від 01.03.2016, № 596 від 20.10.2015, № 514 від 15.09.2015, № 331 від 30.06.2015, № 380 від 14.07.2015, № 454 від 31.05.2016, № 192 від 01.03.2016, № 597 від 20.10.2015, № 513 від 15.09.2015, № 332 від 30.06.2015, № 379 від 14.07.2015, № 455 від 31.05.2016, № 193 від 01.03.2016, № 598 від 20.10.2015, № 511 від 15.09.2015, № 767 від 22.12.2015, № 747 від 16.12.2015, № 711 від 04.12.2015, № 333 від 30.06.2015, № 377 від 14.07.2015, № 260 від 17.05.2017, № 194 від 01.03.2016, № 62 від 27.01.2016, № 51 від 25.01.2016, № 20 від 15.01.2016 , № 12 від 13.01.2016 , № 92 від 09.02.2016 , № 115 від 12.02.2016, № 604 від 20.10.2015, № 599 від 20.10.2015, № 503 від 15.09.2015, № 510 від 15.09.2015, № 334 від 30.06.2015, № 375 від 14.07.2015, № 457 від 31.05.2016, № 200 від 01.03.2016, № 195 від 01.03.2016, № 600 від 20.10.2015, № 509 від 15.09.2015, № 335 від 30.06.2015, № 374 від 14.07.2015, № 458 від 31.05.2016, № 196 від 01.03.2016, № 601 від 20.10.2015, № 508 від 15.09.2015, № 336 від 30.06.2015, № 373 від 14.07.2015, № 459 від 31.05.2016, № 197 від 01.03.2016, № 105 від 09.02.2016, № 128 від 12.02.2016, № 606 від 20.10.2015, № 602 від 20.10.2015, № 501 від 15.09.2015, № 506 від 15.09.2015, № 337 від 30.06.2015, № 372 від 14.07.2015, № 460 від 31.05.2016, № 202 від 01.03.2016, № 198 від 01.03.2016, № 605 від 20.10.2015, № 603 від 20.10.2015, № 505 від 15.09.2015, № 502 від 15.09.2015, № 316 від 30.06.2015, № 370 від 14.07.2015, № 463 від 31.05.2016, № 461 від 31.05.2016, № 201 від 01.03.2016, № 199 від 01.03.2016, № 504 від 15.09.2015, № 581 від 20.10.2015, № 315 від 30.06.2015, № 371 від 14.07.2015, № 451 від 31.05.2016, № 439 від 31.05.2016, № 189 від 01.03.2016, № 177 від 01.03.2016, № 507 від 15.09.2015, № 582 від 20.10.2015, № 317 від 30.06.2015, № 376 від 14.07.2015, № 178 від 01.03.2016, № 512 від 15.09.2015, № 583 від 20.10.2015, № 318 від 30.06.2015, № 378 від 14.07.2015, № 441 від 31.05.2016, № 179 від 01.03.2016, № 136 від 15.02.2016, № 636 від 03.11.2015, № 657 від 19.11.2015 , № 538 від 24.09.2015 , № 558 від 02.10.2015 , № 687 від 27.11.2015, № 763 від 22.12.2015, № 742 від 16.12.2015, № 730 від 14.12.2015, № 702 від 04.12.2015, № 521 від 21.06.2016, № 553 від 29.06.2016, № 253 від 17.05.2017, № 412 від 23.05.2016, № 306 від 15.04.2016, № 332 від 27.04.2016, № 67 від 27.01.2016, № 56 від 25.01.2016, № 29 від 20.01.2016, № 8 від 13.01.2016, № 97 від 09.02.2016, № 120 від 12.02.2016, № 559 від 02.10.2015, № 672 від 23.11.2015, № 686 від 27.11.2015, № 759 від 22.12.2015, № 744 від 16.12.2015, № 736 від 15.12.2015, № 704 від 04.12.2015, № 517 від 21.06.2016, № 549 від 29.06.2016, № 252 від 17.05.2017, № 408 від 23.05.2016, № 302 від 15.04.2016, № 328 від 27.04.2016, № 63 від 27.01.2016, № 52 від 25.01.2016, № 24 від 20.01.2016, № 4 від 13.01.2016, № 93 від 09.02.2016, № 116 від 12.02.2016, № 671 від 23.11.2015, № 687 від 27.11.2015, № 764 від 22.12.2015, № 743 від 16.12.2015, № 703 від 04.12.2015, № 522 від 21.06.2016, № 554 від 29.06.2016, № 255 від 17.05.2017, № 413 від 23.05.2016, № 307 від 15.04.2016, № 333 від 27.04.2016, № 57 від 25.01.2016 р, № 30 від 20.01.2016, № 9 від 13.01.2016, № 98 від 09.02.2016, № 121 від 12.02.2016, № 768 від 22.12.2015, № 710 від 04.12.2015, № 525 21.06.2016, № 557 від 29.06.2016, № 259 від 17.05.2017, № 416 від 23.05.2016, № 310 від 15.04.2016, № 336 від 27.04.2016, № 61 від 27.01.2016, № 50 від 25.01.2016, № 19 від 15.01.2016, № 13 від 13.01.2016, № 91 від 09.02.2016, № 114 від 12.02.2016, № 766 від 22.12.2015, № 746 від 16.12.2015, № 708 від 04.12.2015, № 524 від 21.06.2016, № 556 від 29.06.2016, № 257 від 17.05.2017, № 415 від 23.05.2016 , № 309 від 15.04.2016, № 335 від 27.04.2016, № 66 від 27.01.2016, № 55 від 25.01.2016, № 28 від 20.01.2016, № 11 від 13.01.2016, № 96 від 09.02.2016, № 119 від 12.02.2016, № 761 від 22.12.2015, № 737 від 15.12.2015, № 707 від 04.12.2015, № 519 від 21.06.2016, № 551 від 29.06.2016, № 256 від 17.05.2017, № 410 від 23.05.2016, № 304 від 15.04.2016, № 330 від 27.04.2016, № 21 від 15.01.2016, № 6 від 13.01.2016, № 104 від 09.02.2016, № 127 від 12.02.2016, № 760 від 22.12.2015, № 738 від 15.12.2015, № 709 від 04.12.2015, № 518 від 21.06.2016, № 550 від 29.06.2016, № 258 від 17.05.2017, № 409 від 23.05.2016, № 303 від 15.04.2016, № 329 від 27.04.2016, № 33 від 20.01.2016, № 25 від 20.01.2016, № 5 від 13.01.2016, № 101 від 09.02.2016, № 124 від 12.02.2016, № 531 від 21.06.2016, № 563 від 29.06.2016, № 422 від 23.05.2016, № 317 від 18.04.2016, № 342 від 27.04.2016, № 143 від 15.02.2016, № 530 від 21.06.2016, № 562 від 29.06.2016, № 421 від 23.05.2016, № 316 від 18.04.2016, № 341 від 27.04.2016, № 133 від 15.02.2016, № 529 від 21.06.2016, № 561 від 29.06.2016, № 420 від 23.05.2016, № 315 від 18.04.2016, № 35 від 20.01.2016, № 34 від 20.01.2016, № 103 від 09.02.2016, № 126 від 12.02.2016, № 528 від 21.06.2016, № 560 від 29.06.2016, № 419 від 23.05.2016, № 314 від 18.04.2016, № 339 від 27.04.2016, № 102 від 09.02.2016, № 125 від 12.02.2016, № 527 від 21.06.2016, № 559 від 29.06.2016, № 418 від 23.05.2016, № 313 від 18.04.2016, № 338 від 27.04.2016, № 32 від 20.01.2016, № 100 від 09.02.2016, № 123 від 12.02.2016, № 526 від 21.06.2016, № 558 від 29.06.2016, № 417 від 23.05.2016, № 312 від 18.04.2016, № 337 від 27.04.2016, № 31 від 20.01.2016, № 99 від 09.02.2016, № 122 від 12.02.2016, № 296 від 31.05.2017, № 268 від 01.04.2016, № 311 від 15.04.2016, № 106 від 11.02.2016, № 144 від 15.02.2016, № 142 від 15.02.2016, № 140 від 15.02. 2016, № 139 від 15.02.2016, № 137 від 15.02.2016, № 135 від 15.02.2016, № 132 від 15.02.2016, № 131 від 15.02.2016, № 130 від 15.02.2016 р..

За умовами вищевказаних договорів, укладених із самозайнятими особами (п. 2.7 Договорів), момент отримання товару і момент переходу до покупця права власності на товар і ризиків, яких може зазнати товар, визначається моментом підписання покупцем накладної на відпуск товару від постачальника, яка підтверджує факт передання товару в певній кількості та асортименті.

На підтвердження фактичного відвантаження товару позивачем надано копії видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПСП АПК Юпітер (Постачальник) в перевіреному періоді укладено наступні договори поставки :

- № 1 від 02.02.2015 року із Приватним підприємством "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОИСК" (ідентифікаційний код: 23486040), за умовами якого за період з 02.02.2015 по 01.06.2017 позивачем було поставлено Філії "АЛКОТРЕЙД" ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОИСК" товар загальною вартістю 340028,19 грн, з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 33 від 06.02.2015, № 100 від 02.04.2015, № 99 від 02.04.2015, № 154 від 30.04.2015, № 153 від 30.04.2015, № 224 від 26.05.2015, № 223 від 26.05.2015, № 262 від 09.06.2015, № 261 від 09.06.2015, № 423 від 31.07.2015, № 424 від 31.07.2015, № 493 від 04.09.2015, № 492 від 04.09.2015, № 572 від 16.10.2015, № 631 від 30.10.2015, № 630 від 30.10.2015, № 690 від 04.12.2015, № 47 від 22.01.2016, № 90 від 09.02.2016, № 89 від 09.02.2016, № 154 від 23.02.2016, № 248 від 22.03.2016, № 247 від 22.03.2016, № 290 від 12.04.2016, № 289 від 12.04.2016, № 381 від 13.05.2016, № 380 від 13.05.2016, № 475 від 03.06.2016, № 474 від 03.06.2016, № 540 від 24.06.2016, № 539 від 24.06.2016, № 593 від 08.07.2016, № 627 від 20.07.2016, № 624 від 20.07.2016, № 638 від 25.07.2016, № 637 від 25.07.2016, № 681 від 17.08.2016, № 764 від 28.09.2016, № 848 від 24.11.2016, № 43 від 02.02.2017, № 42 від 02.02.2017, № 104 від 09.03.2017, № 103 від 09.03.2017, № 161 від 05.04.2017, № 160 від 05.04.2017, № 227 від 05.05.2017, № 226 від 05.05.2017, № 298 від 01.06.2017, № 297 від 01.06.2017;

- № 12 від 12.05.2017 із ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД" (ідентифікаційний код: 38923460), за яким за період з 12.05.2017 по 13.05.2017 ПСП АПК Юпітер поставлено ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД" товар загальною вартістю 1200000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 271 від 13.05.2017, № 262 від 13.05.2017, № 242 від 12.05.2017, № 241 від 12.05.2017;

- № 89 від 29.12.2016 із ТОВ "ЛУКА-ФОН" (ідентифікаційний код: 39568636), за яким 30.12.2016 року позивачем поставлено ТОВ "ЛУКА-ФОН" товар загальною вартістю 1329340,80 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 900 від 30.12.2016, № 899 від 30.12.2016;

- № 51 від 26.02.2016 із ТОВ "КОМПАНІЯ "ЛЮКСОР БІЗНЕС" (ідентифікаційний код: 39369180), за яким 26.02.2016 ПСП АПК Юпітер поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЛЮКСОР БІЗНЕС" товар загальною вартістю 2683380,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 176 від 26.02.2016, № 175 від 26.02.2016, № 174 від 26.02.2016, № 173 від 26.02.2016, № 168 від 26.02.2016;

- № 78 від 28.07.2016 із ТОВ "АГРО-ВИМПЕЛ" (ідентифікаційний код: 39515935), за умовами якого за період з 28.07.2016 по 25.10.2016 позивачем було поставлено зазначеному покупцю товар загальною вартістю 9322262,91 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 646 від 28.07.2016, № 653 від 01.08.2016, № 668 від 10.08.2016, № 679 від 16.08.2016, № 682 від 17.08.2016, № 687 від 18.08.2016, № 709 від 26.08.2016, № 708 від 26.08.2016 , № 714 від 30.08.2016, № 715 від 01.09.2016, № 723 від 07.09.2016, № 745 від 20.09.2016, № 749 від 21.09.2016, № 750 від 22.09.2016, № 758 від 27.09.2016, № 781 від 10.10.2016, № 782 від 11.10.2016, № 786 від 12.10.2016, № 798 від 18.10.2016, № 806 від 24.10.2016, № 807 від 25.10.2016 р;

- № 52 від 26.02.2016 року із ТОВ "ТЕХНО-СТУДІЯ" (ідентифікаційний код: 39551659), за яким 26.02.2016 року позивачем поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-СТУДІЯ" товар загальною вартістю 2718000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 172 від 26.02.2016, № 171 від 26.02.2016, № 170 від 26.02.2016, 169 від 26.02.2016, № 167 від 26.02.2016, № 755 від 21.12.2015 );

- № 72 від 07.07.2016 року із ТОВ "ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ" (ідентифікаційний код: 40117743), за умовами якого за період з 04.07.2016 року по 14.11.2016 року позивачем було поставлено зазначеному покупцю товар загальною вартістю 8356060,50 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 579 від 04.07.2016, № 585 від 07.07.2016, № 597 від 13.07.2016, № 606 від 14.07.2016, № 659 від 04.08.2016, № 669 від 10.08.2016, № 671 від 11.08.2016 , № 678 від 12.08.2016, № 712 від 30.08.2016, № 713 від 30.08.2016, № 721 від 02.09.2016, № 810 від 27.10.2016, № 812 від 28.10.2016, № 819 від 01.11.2016, № 820 від 03.11.2016, № 832 від 14.11.2016;

- № 83 від 27.09.2016 року із ТОВ "ПЕРШОРЕМОНТ-С" (ідентифікаційний код: 39556510), за яким за період з 27.09.2016 року по 17.11.2016 року позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕРШОРЕМОНТ-С" товар загальною вартістю 5439085,91 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 835 від 17.11.2016, № 830 від 14.11.2016, № 827 від 10.11.2016, № 826 від 08.11.2016, № 797 від 18.10.2016, № 774 від 05.10.2016, № 773 від 30.09.2016, № 766 від 29.09.2016, № 765 від 28.09.2016, № 760 від 27.09.2016 ;

- № 70 від 21.06.2016 року із ТОВ "ТЕХНОВЕКТОР-ЕКСІМ" (ідентифікаційний код: 39711122), за умовами якого в період з 21.06.2016 року по 01.07.2016 року позивачем поставлено вказаному покупцю "ТЕХНОВЕКТОР-ЕКСІМ" товар загальною вартістю 2306340,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 573 від 01.07.2016, № 545 від 24.06.2016, № 532 від 21.06.2016;

- № 87 від 08.11.2016 року із ТОВ "ГЕОДЕЗ-ФАРМ" (ідентифікаційний код: 39539139), за яким в період з 29.11.2016 року по 27.12.2016 року позивачем поставлено вказаному покупцю товар загальною вартістю 6203800,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 895 від 27.12.2016, № 894 від 27.12.2016, № 882 від 21.12.2016, № 879 від 19.12.2016, № 871 від 14.12.2016, № 869 від 07.12.2016, № 868 від 06.12.2016, № 860 від 05.12.2016 , № 859 від 02.12.2016, № 847 від 29.11.2016;

- № 64 від 11.05.2016 року із ТОВ "ЄВРО-СТИЛЬ ЛГС" (ідентифікаційний код: 39554644), за яким в період з 11.05.2016 року по 16.05.2016 року позивачем був поставлений вказаному покупцю товар загальною вартістю 1468320,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 393 від 16.05.2016, № 375 від 11.05.2016

Копії вищезазначених видаткових накладних надано до матеріалів справи.

Перевезення товару, реалізованого вищезазначеним покупцям (фізичним особам-підприємцям та юридичним особам) підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата покупцями придбаного товару підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Слід відмітити, що банківські виписки містять найменування товару, за який проводиться оплата, посилання на дату і номер договору, ідентифікаційний код та номер рахунку покупця.

Факт надходження оплати за поставлений товар встановлено під час проведення податкової перевірки та зафіксовано в акті перевірки № 21197/20-40-14-03-07/30247387 від 24.11.2017, а відтак, сторонами дана обставина визнана.

Доводи відповідача про те, що з наданих до перевірки договорів із самозайнятими особами неможливо встановити покупця, а саме не зазначено його найменування, коду, місцезнаходження, спростовуються наявними в матеріалах справи копіями вищевказаних договорів, які містять найменування покупця. З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок можливо встановити ідентифікаційний код покупця, номер рахунку, з якого надходили кошти, та МФО покупця (т.2, а.с.2-78, 141, 143, 145-149).

Щодо доводів відповідача про те, що вказані договори містять однаковий підпис невстановленої особи, слід вказати, що декількома фізичними особами-підприємцями було видано довіреності на отримання ТМЦ на одних і тих самих осіб, а тому наявність однакого підпису не є свідченням відсутності реальної передачі товару за цими договорами.

Твердження відповідача про ненадання документів щодо перевезення товару, руху товару від продавця до покупця, його відвантаження не впливають на реальність факту передачі товару за вищезазначеними договорами, з огляду на положення п.2.7 останніх, згідно з якими товар вибуває з власності постачальника з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Крім того, позивачем надано товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару до вказаних вище покупців-фізичних осіб-підприємців, а також копії довіреностей на отримання ТМЦ від ПСП АПК Юпітер .

Разом з тим, відсутність по окремих господарських операціях товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентами, оскільки позивачем сформовано податкові зобов'язання не з вартості товарно-транспортних послуг, а з вартості реалізованого товару. При цьому факт передання товару позивачем, оплати за нього коштів та, відповідно, набуття права власності на нього іншими особами, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Слід відмітити, що операції за вищевказаними договорами відображені в обліку позивача, як операції з продажу товарів, що підтверджено актом перевірки. Реалізацію товарів позивачем зазначеним контрагентам та проведення розрахунків підтверджують наявні в матеріалах справи копії картки по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" (т.2, а.с.79-140, 142, 144, 150).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ПСП АПК Юпітер та вищевказаними 55-ма фізичними особами-підприємцями, а також ТОВ Геодез-Фарм , ТОВ "ЛУКА-ФОН", ТОВ "ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ", ТОВ "АГРО-ВИМПЕЛ", ТОВ "ПЕРШОРЕМОНТ-С", ТОВ "ТЕХНОВЕКТОР-ЕКСІМ", ТОВ "ЄВРО-СТИЛЬ ЛГС", ТОВ "Компанія "ЛЮКСОР БІЗНЕС", ТОВ "ТЕХНО-СТУДІЯ", ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД", ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОИСК" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88).

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами-покупцями повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказані господарські операції з продажу риби та морепродуктів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ПСП АПК Юпітер , видами якої, згідно з актом перевірки, є, зокрема, перероблення та консервування риби, ракоподібних та молюсків, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування.

З приводу доводів відповідача про неможливість здійснення контрагентами позивача ТОВ Геодез-Фарм , ТОВ "ЛУКА-ФОН", ТОВ "ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ", ТОВ "АГРО-ВИМПЕЛ", ТОВ "ПЕРШОРЕМОНТ-С", ТОВ "ТЕХНОВЕКТОР-ЕКСІМ", ТОВ "ЄВРО-СТИЛЬ ЛГС", ТОВ "Компанія "ЛЮКСОР БІЗНЕС", ТОВ "ТЕХНО-СТУДІЯ", ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД", ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОИСК" операцій з купівлі товару у ПСП Юпітер з огляду на відсутність у них засобів для здійснення самостійної фінансово-господарської діяльності (офісних та складських приміщень, транспортних засобів, комп'ютерної техніки, найманих працівників) колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, такі доводи відповідач обґрунтовує виключно неподанням контрагентами позивача податкового розрахунку за формою 1 ДФ, податкової декларації з ПДВ за 2016 рік та неподання додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік, з чого відповідачем зроблено висновок про відсутність кваліфікованих спеціалістів та основних засобів, у т.ч. автомобільного транспорту.

Слід зазначити, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів реальної відсутності у контрагентів необхідних для придбання товару ресурсів. Крім того, звичаями ділового обороту встановлені можливості залучення матеріальних ресурсів без їх реєстрації в уповноважених органах (на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Посилання відповідача на те, що згідно з базою даних "Автоматизована система співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку № 5" АС "Податковий блок" "Архів електронної звітності" за перевіряємий період, контрагенти-покупці (юридичні особи) позивача здійснювали реалізацію товарів, відмінних від придбаних у ПСП "АПК ЮПІТЕР", колегія суддів відхиляє, оскільки при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагентів ПСП "АПК ЮПІТЕР" за період придбання товарів у позивача та не з'ясував можливість реалізації придбаного товару в іншому періоді.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час реалізації товарів контрагентам встановлювати мету його придбання та подальше використання, а тому не може нести відповідальність за діяльність контрагентів.

Податкове законодавство України не пов'язує визначення отриманих грошових коштів в якості доходу від реалізації товарів з діями або бездіяльністю його контрагентів чи відсутністю у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, розміру заробітної плати працівників контрагентів, від подання контрагентом податкової звітності, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету тощо.

Зазначена позиція щодо індивідуальної відповідальності платника податків узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17, Вищого адміністративного суду України, наведеною в ухвалах від 28.07.2015 по справі №803/2406/14, від 14.03.2017 по справі №805/1446/15-а, від 07.03.2017 по справі №810/3829/15 та від 07.03.2017 по справі №813/768/15.

Стверджуючи про здійснення поставки товарів позивачем невстановленим особам, контролюючий орган послався, зокрема, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/7150/17-к у кримінальному провадженні № 42014000000000375 від 07.05.2014, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2017 по справі № 761/10730/17 у кримінальному провадженні № 32015100010000126 від 28.07.2015, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2016 по справі № 761/10730/17 у кримінальному провадженні № 12016000000000224 від 26.07.2016, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2017 року по справі № 757/14357/17-к у кримінальному провадженні № 42016000000001068 від 20.04.2016, ухвалу Святошинського районного суду Київської області від 15.08.2017 по справі № 369/8715/17 у кримінальному провадженні № 42017111200000020 від 16.01.2017, ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17.06.2017 по справі № 428/6780/16-к у кримінальному провадженні № 42016051110000079 від 26.04.2016.

Згідно з ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані ухвали, у яких згадуються найменування контрагентів ПСП АПК Юпітер , винесені за результатами розгляду подань або клопотань слідчих про надання тимчасового доступу до документів з можливістю вилучення їх оригіналів, або про накладення арешту на майно (печатки та оргтехніку підприємств).

Таким чином, вказані вище ухвали лише надають слідчим органам можливість для отримання доказів у кримінальних провадженнях, однак, вони не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.6 ст.78 КАС України суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Разом з тим, як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено про наявність вироків по вказаних кримінальних провадженнях або вироків щодо засновків підприємств-контрагентів. Копій таких вироків відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до ч.7 ст.78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Враховуючи викладене, та обставина, що згідно з вищезазначеними ухвалами було задоволено клопотання слідчих у кримінальних провадженнях про надання тимчасового доступу до документів з можливістю вилучення їх оригіналів, або накладено арешт на майно (печатки та оргтехніку підприємств), не є свідченням протиправних дій контрагентів позивача.

При цьому, деякими з ухвал, які були надані відповідачем, відмовлено у задоволенні подань або клопотань слідчого.

Сам же по собі факт наявності зареєстрованого кримінального провадження, або проведення по ньому досудового розслідування не є доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами, або доказом вчинення останніми протиправних дій.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані вище ухвали є ухвалами слідчих суддів, постановлених на стадії досудового розслідування, які процесуально не можуть встановлювати вчинення особами відповідного кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, та доводити вину осіб у їх вчиненні. При цьому, є суттєвим, що сам факт порушення кримінальних проваджень, на які посилається відповідач, не мають відношення до діяльності позивача.

На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що вищенаведені ухвали слідчих суддів не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 72-78 КАС України, а тому відхиляються колегією суддів.

Як вказує відповідач, ним встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та 55-ма самозайнятими особами, а також юридичними особами-покупцями ТОВ Геодез-Фарм , ТОВ "ЛУКА-ФОН", ТОВ "ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ", ТОВ "АГРО-ВИМПЕЛ", ТОВ "ПЕРШОРЕМОНТ-С", ТОВ "ТЕХНОВЕКТОР-ЕКСІМ", ТОВ "ЄВРО-СТИЛЬ ЛГС", ТОВ "Компанія "ЛЮКСОР БІЗНЕС", ТОВ "ТЕХНО-СТУДІЯ", ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД", ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОИСК".

Колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податкові зобов'язання або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної прерогативи судових органів.

Слід також вказати, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

ОСОБА_57 достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкових зобов'язань. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для донарахування позивачу додаткових податкових зобов'язань через можливі порушення податкового законодавства покупцем товару.

Якщо контрагент (покупець) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для покладення на платника податку (продавця товару) додаткового обов'язку у вигляді сплати податкового зобов'язання за свого контрагента, якщо продавець виконав усі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідачем в обґрунтування узгодженості дій позивача з його контрагентом, з метою отримання неправомірних податкових вигод, або обізнаності позивача щодо недобросовісності покупця- контрагента належних та допустимих доказів не надано.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) вказано, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Зазначені рішення Європейського суду з прав людини свідчать про неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, тобто, правило індивідуальної відповідальності платника податків.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем у спірних відносинах правомірно сформовано податкові зобов'язання у зв'язку з отриманням доходу від реалізації товарів на підставі видаткових накладних, виписаних за результатами реальних господарських операцій із покупцями - 55-ма самозайнятими особами, перелік яких наведено в додатку 11 до акту перевірки, а також ТОВ Геодез-Фарм , ТОВ "ЛУКА-ФОН", ТОВ "ІНТЕРАКТИВ-АЙТІ", ТОВ "АГРО-ВИМПЕЛ", ТОВ "ПЕРШОРЕМОНТ-С", ТОВ "ТЕХНОВЕКТОР-ЕКСІМ", ТОВ "ЄВРО-СТИЛЬ ЛГС", ТОВ "Компанія "ЛЮКСОР БІЗНЕС", ТОВ "ТЕХНО-СТУДІЯ", ТОВ "СІНТЕКС ТРЕЙД", ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОИСК".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.12.2017 № 0004401403 про збільшення ПСП АПК "ЮПІТЕР" грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10639112,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 8537052,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2102060,75 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/2912/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Л.В. Курило С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 27.08.2018.