Рішення

від 21.08.2018 по справі 753/7790/16-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7790/16-ц

провадження № 2/753/1578/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря КОСТЮЧЕНКО К.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " до ОСОБА_2 третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_3 про усунення порушень прав споживача житлово - комунальних послуг,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Сервіс - Плюс " звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та згідно заяви про уточнення позовних вимог від 20 листопада 2017 року ( а. с. 17 - 18 ІІ том справи ) просить стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 25 950 ( двадцять п"ять тисяч дев"ятсот п"ятдесят ) гривень 89 копійок, та судовий збір.

В свою чергу ОСОБА_2 звернувся з зустрічними позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю " Сервіс - Плюс " третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_3 про усунення порушень прав споживача житлово - комунальних послуг, які ухвалою суду від 20 листопада 2017 року були об"єднані в одне провадження, та просив суд:

Зобов'язати ТОВ Сервіс - Плюс сплатити ОСОБА_2 заподіяну ним моральну шкоду в сумі 30 000 гривень 00 копійок .

Визнати безпідставними та зобов'язати ТОВ Сервіс - Плюс скасувати нарахування на суму 12 454 гривень 40 копійок заборгованості за житлово - комунальні послуги ОСОБА_2 за межами встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності протягом періоду з 01 квітня 2011 року по 22 квітня 2013 року.

Визнати безпідставними та зобов'язати ТОВ Сервіс-Плюс скасувати нарахування:

в сумі 2 223 гривень 25 копійок за послуги з центрального опалення ОСОБА_2 за період коли послуги з опалення надавало ПП ІПН Каскад , код ЄДРПОУ 36956981, а саме з листопада 2013 року по березень 2013 року

в сумі 11 584 гривень 56 копійок за послуги з центрального опалення за період з листопада 2014 року по травень 2016 року зв'язку з наявністю в квартирі приладу обліку тепла відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630;

в сумі 3 185 гривень 99 копійок за послуги кварт. плата, експлуатаційні витрати, ХВП і каналізація, електроенергія, ГВП і водовідведення ОСОБА_2 за період коли ці послуги надавало ПП ІПН Каскад , код ЄДРПОУ 36956981, а саме з листопада 2013 року по березень 2013 pоку ;

в сумі 1 129 гривень 06 копійок за послуги кварт. плата, експлуатаційні витрати, ХВП і каналізація, електроенергія, ГВП і водовідведення ОСОБА_2 за період травня 2013 року по жовтень 2013 року в умовах сплати ОСОБА_4 за фактично отримані послуги за тарифом на утримання будинку та при будинкової території 3 гривні 38 копійок ;

в сумі 1 672 гривень 08 копійок за послуги кварт. плата, експлуатаційні витрати, ХВП і каналізація, електроенергія, ГВП і водовідведення ОСОБА_2 за період березня 2014 року по червень 2016 року в умовах сплати ОСОБА_4 за фактично отримані послуги за тарифом на утримання будинку та при будинкової території 3 гривень 38 копійок та в умовах відсутності сформованого виконавцем послуг і погодженого з органом місцевого самоврядування тарифу згідно постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житло - комунальні послуги ;

в сумі 2 730 гривень 00 копійок за послуги консьєржів за період з грудня 2012 року по червень 2016 року відповідно до абз. 2 п. 11 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів ;

В сумі 1 928 гривень 91 копійка три відсотки річних та 15 778 гривень 12 копійок інфляційних витрат в умовах відсутності заборгованості у ОСОБА_2 перед ТОВ Сервіс - Плюс .

Зобов'язати ТОВ Сервіс - Плюс надати дані про те, якою є частка ОСОБА_2 як власника квартири № 117 у витратах на утримання будинку та надати дані про те, якою є та з яких земель складається прибудинкова територія будинку АДРЕСА_1. Надати документально підтверджені витрати ( на основі первинних бухгалтерських документів ) на утримання будинку за період з 01 квітня 2011 року по 01 червня 2016 року.

Зобов'язати ТОВ Сервіс - Плюс привести у відповідність технічну документацію, а саме технічний паспорт будинку в зв'язку з добудуванням пентхаусів та забудови в місцях спільного користування нових приміщень та привести у відповідність тариф на утримання будинку та прибудинкової території шляхом збільшення загальної площі будинку та включивши в його складову прибуток від здавання в оренду приміщень спільної співвласності мешканців будинку, а також шляхом виключення з тарифу на утримання будинку та прибудинкової території вартість послуг, які ТОВ Сервіс - Плюс не надає.

Зобов'язати ТОВ Сервіс - Плюс надати документальні підтвердження на підставі яких він на даний час перебуває виконавцем житлово - комунальних послуг по будинку АДРЕСА_1, відповідно вимог Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

В судове засідання учасники судового процесу не прибули, про слухання справи повідомлялися належним чином ( т.2, а.с.139), представник позивача надав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, а відповідач та його представник про причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв про перенесення розгляду справи та відмову від зустрічних вимог через загальну канцелярію не надходило, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи у їх відсутності за наявними письмовими поясненнями та доказами у цивільній справі.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічних вимог необхідно відмовити із наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального Кодексу України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити ( ст. 264 ЦПК України ).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 ( Дарницький район ), що перебуває у обслуговуванні ТОВ СЕРВІС - ПЛЮС з моменту прийняття будинку в експлуатацію. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань позивачем було подано заяву до Дарницького районного суду міста Києва про стягнення заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг в порядку наказного провадження.

Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 753 / 5414 / 15 - ц провадження № 2 - н / 753 / 448 / 15 було задоволено заяву та 19 березня 2015 року видано судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 за оплату житлово - комунальних послуг.

Оскільки рішення суду не виконувалось, а відповідач і надалі не сплачував за житлово - комунальні послуги, позивач вдруге звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу за період з квітня 2011 року по 01 червня 2014 року. Заяву про видачу судового наказу подана до суду у червні 2014 року.

Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 753 / 11536 / 14 - ц провадження № 2 - н / 753 / 546 / 14 було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Ухвала суду від 25 червня 2014 року набрала законної сили 01 липня 2014 року ( а.с. 80, І том справи )

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 „ Совтрансавто - Холдинг " проти України ", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 „ Брумареску проти Румунії " встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Водночас, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ТОВ " Сервіс Плюс " обслуговує житловий будинок № 23 по проспекту Петра Григоренка в місті Києві з моменту прийняття цього будинку в експлуатацію.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі - продажу від 09 грудня 200 року ( а. с. 19, 20 І том справи )

Згідно з довідкою за формою № 3 № 45 від 22 квітня 2016 року в квартирі АДРЕСА_1 власником є ОСОБА_2, але за вказаної адресою власник не зареєстрований ( а. с. 21 І том справи )

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 253 від 25 лютого 2011 року було встановлені тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій по кожному будинку окремо. Додатком 1 до розпорядження були встановлені тарифи для суб'єкта господарювання ТОВ СЕРВІС-ПЛЮС по утриманню будинку за вищевказаною адресою.

У відповідності до затверджених тарифів Позивачем щомісячно виставлялися Відповідачу рахунки на за оплату житлово - комунальних послуг, однак останній не виконував належним чином свої обов"язки по своєчасному внесенню в повному обсязі плати за отримані комунальні послуги, в результаті чого станом на 01 березня 2015 року утворилася заборгованість,починаючи з липня 2011 року, яка встановлена в судовому засіданні в розмірі 24 605 ( двадцять чотири тисячі шістсот п"ять) гривень.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України ).

За вимогами ч. 3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач просить суд застосувати вимоги закону щодо загальної позовної давності, встановленої тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( частина перша статті 261 ЦК України ).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до норм ч. 2, ч. 3 ст. 264 ЦПК України позовна давність переривається у разі пред"явлення особою позову. Після переривання перебіг давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, звертаючись з заявами про видачу судових наказів, перебіг позовної давності було перервано, а новий початок позовної давності заборгованості починаючи з липня 2011 року.

Вирішуючи питання щодо заборгованості, відповідно до розрахунку ( т.1, а.с. 139-140), у сумі 636 гривень 21 копійок, то суд вважає за можливе застосувати до зазначених вимог в цій частині за період квітень 2011 року по червень 2011 року позовну давність, оскільки позивачем при подачі заяви про видачу судового наказу в червні 2014 року вже існував спір про право, отже в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Законом України Про житлово - комунальні послуги визначено основні засади організаційних господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово - комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово - комунальні послуги , учасниками відносин у сфері; житлово - комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово - комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно - правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Законом України Про житлово - комунальні послуги врегульовані права та обов'язки споживача та виконавця житлово - комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.

Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово - комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг, а його обов'язком оплатити житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України Про житлово - комунальні послуги споживачі зобов'язані оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 66 Житлового Кодексу УРСР плата за користування житлом ( квартирна плата; обчислюється виходячи із бальної площі квартири ( одноквартирного будинку ).

Згідно до ст.. 67 Житлового Кодексу УРСР плата за комунальні послуги ( водопостачання, газ. теплова енергія та інші послуги ) береться крім квартирної плати за затвердженими з установленому порядку тарифами.

Згідно до ст. 68 Житлового Кодексу УРСР та ст. 20, ст. 32 Закону України Про житлово - комунальні послуги передбачено, що громадяни зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є право відношення, з якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( сплатити, гроші; а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦK України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або зобов"язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Щодо зустрічного позову , то останній не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про житлово - комунальні послуги контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово - комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.

Встановлено, що з претензіями щодо дотримання позивачем стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово - комунальних послуг відповідач мав можливість звернутись у вказаному порядку, однак суду не надано доказів того, що відповідач здійснював дії, які б свідчили про його намагання поновити порушене право або захистити його в спосіб, передбачений законом. Так само позов про захист прав споживача відповідач подав тільки після того, як позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги.

Так, відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

В ст. 20 ЦК України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На переконання суду, будь - яких правових підстав для визнання дій позивача такими, що відповідно до ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , вчинені всупереч заборони нечесної підприємницької практики, перед судом не доведено.

Відповідно до роз'яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що він відмовлявся від надання житлово - комунальних послуг або такі послуги надавалися неякісні чи не в повному обсязі. Відсутність договору на надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога не підлягає до задоволення оскільки під час судового розгляду не здобутого жодного доказу про вчинення ТОВ " Сервіс Плюс " протиправних дій, які як наслідок могли потягнути за собою завдання ОСОБА_4 моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3 ) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ст. ст. 76- 83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566 / 00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року ). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 05 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 09 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 07 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " Сервіс - плюс " є підставними та підлягають до часткового задоволення, а позов ОСОБА_2 є безпідставний та у його задоволенні слід відмовити.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, у зв"язку із частковим задоволенням позову Товариства з обмеженою. відповідальністю " Сервіс - плюс " , з відповідача підлягають стягненню в користь позивача судові витрати в сумі 1 378 гривень 00 копійок.

Керуючись 11, 15, 16, 22, 322, 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 66, 67, 68, 151, 162 ЖК України, Закону України " Про житлово - комунальні послуги, 13, 76, 81 - 83, 89, 95, 223, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " до ОСОБА_2 третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: м. Київ- 02068, АДРЕСА_3) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " ( код ЄДРПОУ 36272987, м. Київ- 02068, Проспект Петра Григоренка,23) суму заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг 24 605 ( двадцять чотири тисячі шістсот п"ять ) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: м. Київ- 02068, АДРЕСА_3) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " ( код ЄДРПОУ 36272987, м. Київ- 02068, Проспект Петра Григоренка,23) судовий збір у розмірі 1378 ( одна тисяча триста сімдесят вісім ) гривень 00 копійок .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_3 про усунення порушень прав споживача житлово - комунальних послуг , відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення невідкладно надіслати сторонам цивільного провадження для відому рекомендованою поштою.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК