Постанова

від 02.11.2020 по справі 753/7790/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 753/7790/16-ц

провадження № 61-11932св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

третя особа - приватне підприємство ІПН Каскад ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року в складі судді Леонтюк Л. К. та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Желепи О. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс (далі - ТОВ Сервіс-Плюс )звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути заборгованість у розмірі 25 950, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Сервіс-Плюс обслуговує житловий будинок АДРЕСА_1 з моменту прийняття його в експлуатацію . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 в цьому будинку.

У відповідності до затверджених Київською міською державною адміністрацією тарифів відповідачу щомісяця надавалися рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, однак останній не виконував належним чином свої обов`язки по своєчасній оплаті цих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 25 950, 00 грн, яку товариство просило стягнути на свою користь.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами до ТОВ Сервіс-Плюс про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг, в обґрунтування яких посилався на те, що між ним та ТОВ Сервіс-Плюс не існує жодних договірних відносин, на яких підставах товариство перебуває виконавцем послуг та за якими тарифами їх надає йому не відомо, до того ж послуги надаються товариством неналежним чином.

Посилаючись на викладене, просив:

1) зобов`язати ТОВ Сервіс-Плюс відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 30 000, 00 грн;

2) визнати безпідставними та зобов`язати ТОВ Сервіс-Плюс скасувати нарахування на суму 12 454, 40 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги за межами встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності протягом періоду з 01 квітня 2011 року по 22 квітня 2013 року;

3) визнати безпідставними та зобов`язати ТОВ Сервіс-Плюс скасувати нарахування:

- в сумі 2 223, 25 грн за послуги з центрального опалення за період коли послуги з опалення надавало приватне підприємство ІПН Каскад (далі - ПП ІПН Каскад ), а саме з листопада 2013 року по березень 2014 року;

- в сумі 11 584, 56 грн за послуги з центрального опалення за період з листопада 2014 року по травень 2016 року, в зв`язку з наявністю в квартирі приладу обліку тепла відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630;

- в сумі 3 185, 99 грн за послуги: квартплата, експлуатаційні витрати, ХВП і каналізація, електроенергія, ГВП і водовідведення, за період коли ці послуги надавало ПП ІПН Каскад , код ЄДРПОУ 36956981, а саме з листопада 2013 року по березень 2013 pоку;

- в сумі 1 129, 06 грн за послуги: квартплата, експлуатаційні витрати, ХВП і каналізація, електроенергія, ГВП і водовідведення, за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року в умовах сплати ним за фактично отримані послуги за тарифом на утримання будинку та прибудинкової території 3, 38 грн;

- в сумі 1 672, 08 грн за послуги: квартплата, експлуатаційні витрати, ХВП і каналізація, електроенергія, ГВП і водовідведення, за період з березня 2014 року по червень 2016 року в умовах сплати ним за фактично отримані послуги за тарифом на утримання будинку та прибудинкової території 3, 38 грн та в умовах відсутності сформованого виконавцем послуг і погодженого з органом місцевого самоврядування тарифу згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року;

- в сумі 2 730, 00 грн за послуги консьєржів за період з грудня 2012 року по червень 2016 року відповідно до абзацу 2 пункту 11 статті 10 Закону України Про захист прав споживачів ;

- в сумі 1 928, 91 грн трьох відсотків річних та 15 778, 12 грн інфляційних втрат в умовах відсутності заборгованості в нього перед ТОВ Сервіс-Плюс ;

4) зобов`язати ТОВ Сервіс-Плюс надати дані про те, якою є його частка як власника квартири АДРЕСА_2 у витратах на утримання будинку та дані про те, якою є та з яких земель складається прибудинкова територія будинку АДРЕСА_1 , а також надати документально підтверджені витрати (на основі первинних бухгалтерських документів) на утримання будинку за період з 01 квітня 2011 року по 01 червня 2016 року;

5) зобов`язати ТОВ Сервіс-Плюс привести у відповідність технічну документацію, а саме технічний паспорт будинку в зв`язку з добудуванням пентхаусів та забудови в місцях спільного користування нових приміщень та привести у відповідність тариф на утримання будинку та прибудинкової території шляхом збільшення загальної площі будинку та включивши в його складову прибуток від здавання в оренду приміщень спільної співвласності мешканців будинку, а також шляхом виключення з тарифу на утримання будинку та прибудинкової території вартості послуг, які ТОВ Сервіс-Плюс не надає;

6) зобов`язати ТОВ Сервіс-Плюс надати документальні підтвердження, на підставі яких він на даний час перебуває виконавцем житлово-комунальних послуг по будинку АДРЕСА_1 , відповідно до вимог Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року позов ТОВ Сервіс-Плюс задоволено частково .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Сервіс-Плюс заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 24 605, 12 грн та 1 378, 00 грн судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ Сервіс-Плюс , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував належним чином свої обов`язки по своєчасному внесенню в повному обсязі плати за комунальні послуги, в зв`язку з чим з квітня 2011 року по березень 2015 року утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача в межах позовної давності, а саме з липня 2011 року.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що він відмовлявся від надання житлово-комунальних послуг або такі послуги надавалися неякісні чи не в повному обсязі, з претензіями щодо дотримання ТОВ Сервіс-Плюс стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг до уповноважених органів, які здійснюють контроль за їх дотриманням, не звертався.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ Сервіс-Плюс скасовано та ухвалено в цій частині нове про часткове задоволення позову ТОВ Сервіс-Плюс .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Сервіс-Плюс заборгованість у сумі 9 378, 19 грн, яка складається з: 113, 86 грн за електроенергію; 3 252, 47 грн за опалення; та 6 011, 83 грн за експлуатаційні витрати.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ Сервіс-Плюс про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживання холодної, гарячої води та утримання консьєржів.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив позовну давність, оскільки з позовом до суду товариство звернулося 22 квітня 2016 року, при цьому позовна давність не переривалася, а тому стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за електроенергію, опалення та експлуатаційні витрати, нарахована з 22 квітня 2013 року.

Водночас, установивши, що заборгованості за надання послуг холодної та гарячої води у ОСОБА_1 немає, а питання надання послуг консьєржами на обговорення мешканців будинку не виносилось і відповідно ОСОБА_1 своєї згоди на ці послуги не надавав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості за споживання холодної, гарячої води та утримання консьєржів .

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності ОСОБА_1 своїх позовних вимог та правильності висновку місцевого суду про відмову в задоволенні його позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року .

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій не перевірили докази ненадання йому ТОВ Сервіс-Плюс житлово-комунальних послуг, докази про завищений тариф, який використовує ТОВ Сервіс-Плюс , не дослідили той факт, що надання житлово-комунальних послуг у період з листопада 2013 року по березень 2014 року здійснювало ПП ІПН Каскад , не звернули уваги на те, що в жовтні 2014 року на його квартиру було встановлено лічильник обліку тепла та не з`ясували в ТОВ Сервіс-Плюс чому не проведено опломбування його лічильника, в зв`язку з чим безпідставно стягнули з нього заборгованість та відмовили в задоволенні його позову.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог за первісним позовом, а тому в цій частині судове рішення в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва .

18 вересня 2019 року справа № 753/7790/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , який перебуває в обслуговуванні ТОВ Сервіс-Плюс з моменту прийняття його в експлуатацію.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 253 від 25 лютого 2011 року встановлені тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо. Додатком 1 до розпорядження були встановлені тарифи для суб`єкта господарювання ТОВ Сервіс-Плюс по утриманню будинку за вищевказаною адресою.

У відповідності до затверджених тарифів позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, однак останній не виконував належним чином свої обов`язки по своєчасному внесенню в повному обсязі плати за отримані комунальні послуги, в результаті чого утворилася заборгованість, розмір якої за період з квітня 2011 року по 01 березня 2015 року складає 25 950, 89 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV ).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1875-ІV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону № 1875-IV ).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що ТОВ Сервіс-Плюс обслуговує житловий будинок АДРЕСА_1 з моменту прийняття його в експлуатацію. ОСОБА_1 є власником квартири в цьому будинку, у встановленому законом порядку не відмовлявся від надання послуг ТОВ Сервіс-Плюс , доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, ним не надано. Отже, ОСОБА_1 має обов`язок оплатити ТОВ Сервіс-Плюс вартість отриманих ним послуг.

Установивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх обов`язків щодо оплати наданих ТОВ Сервіс-Плюс житлово-комунальних послуг, внаслідок чого за період з квітня 2013 року по лютий 2015 року утворилась заборгованість за користування електроенергією у розмірі 113, 86 грн, за опалення у розмірі 3 252, 47 грн та за експлуатаційні витрати в сумі 6 011, 83 грн, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Сервіс-Плюс .

Крім того, врахувавши, що ОСОБА_1 своїх вимог за зустрічним позовом не довів, оскільки не надав суду доказів того, що він відмовлявся від надання житлово-комунальних послуг або такі послуги надавалися неякісні чи не в повному обсязі, з претензіями щодо дотримання ТОВ Сервіс-Плюс стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг до уповноважених органів, які здійснюють контроль за їх дотриманням, не звертався, суди попередніх інстанцій правильно відмовили в задоволенні його позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів . В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази .

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду першої інстанції в нескасованій після апеляційного перегляду частині і постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року в нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 рокув частині задоволених первісних позовних вимог та відмовлених зустрічних позовних вимог без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року в нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс заборгованості в сумі 9 378, 19 грн та в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов