Рішення

від 21.08.2018 по справі 917/551/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018 Справа № 917/551/18

За позовною заявою Фізичної особи - підприємця СУПРУН Валентина Григоровича, 37671, АДРЕСА_1

до відповідача Приватне підприємство ім. Зубковського, 37671, Полтавська область, Миргородський район, с. Ярмаки, вул. Перемоги, 2

про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 26 341,92 грн. у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу), завданих самовільним зайняттям і використанням приватним підприємством ім. Зубковського земельної ділянки площею 2,1941 га - кадастровий номер НОМЕР_2, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області та належить позивачу на праві оренди за укладеним договором від 13.02.2017р. № 21 між останнім (як приватним підприємцем) та ОСОБА_3 (докази реєстрації цього правочину відсутні),

C у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Секретар судового засідання Мацко Оксана Василівна

Представники:

від позивача - Супрун П.В. (див. протокол);

від відповідача - Огризков А.А. (див. протокол);

21.08.2018 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, долучено їх до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 09.08.2018 року в порядку ст. 216 ГПК України з огляду на необхідність доручення до матеріалів справи додаткових документів.

Суть спору: розглядається позовна заява Фізичної особи - підприємця СУПРУН Валентина Григоровича, с. Єрки, до Приватного підприємства ім. Зубковського, с. Ярмаки, про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 26 341,92 грн. у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу), завданих самовільним зайняттям і використанням приватним підприємством ім. Зубковського земельної ділянки площею 2,1941 га - кадастровий номер НОМЕР_2, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області та належить позивачу на праві оренди за укладеним договором від 13.02.2017р. №21 між останнім (як приватним підприємцем) та ОСОБА_3 (докази реєстрації цього правочину відсутні).

ФОП Супрун В.Г. на позовних вимогах наполягає, посилаючись на зайняття відповідачем земельної ділянки площею 2,1941 га - кадастровий номер НОМЕР_2 без відповідних правових підстав, що унеможливило користування нею з боку позивача та позбавило останнього права одержати дохід з вказаної земельної ділянки.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується згідно з відзивом на позовну заяву від 05.06.2018 р. (вх. № 5603 від 08.06.2018 року), посилаючись на наявність зареєстрованого за Приватним підприємством ім. Зубковського права користування вказаною земельною ділянкою та недоведеність позивачем факту самовільного використання земельної ділянки та розміру шкоди, спричиненої такими діями. Крім того, у запереченнях, поданих до суду 02.07.2018 р. за вх. № 6264, відповідач стверджує про те, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.12.2017 року в цивільній справі № 541/1876/17 не встановлені обставини щодо ФОП Супруна В.Г., та наголошує на недопустимості прийняття судом до уваги доказів, що подані позивачем разом з відповіддю на відзив від 11.06.2018 р. (вх. № 5777 від 13.06.2018 р.).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, заслухавши представників сторін, суд,

в с т а н о в и в:

13.02.2017 року між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем Супруном Валентином Григоровичем було укладено договір оренди земельної ділянки № 21 від 13.02.2017 р. (а.с. 18-20), відповідно до якого Орендодавець (ОСОБА_3.) надав, а Орендар (ФОП Супрун В.Г.) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,1941 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Відповідно до п. 13 договору земельна ділянка передається в оренду для виробництва сільськогосподарської продукції, в тому числі ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За даними позивача, Приватне підприємство ім. Зубковського 12.07.2017 року самовільно зайняло та засіяло вказану земельну ділянку, на якій позивач планував особисто займатися вирощуванням сільськогосподарської продукції, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 26 341,92 грн. у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Пунктом 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 156 Земельного кодексу України визначено перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Так, відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Пунктом 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 визначено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.05.2018 року у справі № 912/1189/17.

Таким чином, наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що Фізична особа-підприємець Супрун В.Г. є користувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,1941 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області на підставі договору № 21 від 13.02.2017 р.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача на наявність зареєстрованого за Приватним підприємством ім. Зубковського права користування вказаною земельною ділянкою спростовується висновками Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, рішенням якого розірвано відповідний договір № 447 оренди земельної ділянки, площею 2,1941 га., кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, укладений між ОСОБА_7 та Приватним підприємством ім. Зубковського та зареєстрований 15.05.2014 року Миргородським міськрайонним управлінням юстиції Полтавської області індексний номер 13051326 (рішення від 25.01.2017 р. у справі № 541/2206/16-ц, а.с. 56-58).

Вказаним рішенням також зобов'язано Приватне підприємство імені Зубковського передати ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.

Рішенням Миргородського району Полтавської області від 04.12.2017 року у справі № 541/1876/17, яке набрало законної сили 28.02.2018 року (а.с. 75-77), встановлено, що Приватне підприємство ім. Зубковського, незважаючи на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 541/2206/16-ц, самовільно засіяло земельну ділянку площею 2,1941 га., кадастровий номер НОМЕР_2 горохом, урожай якого було відповідачем зібрано з даної земельної ділянки 12 липня 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, з матеріалів справи вбачається, що рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.01.2017 р. у справі № 541/2206/16-ц в частині передачі бувшому орендодавцю ПП ім. Зубковського - ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,1941 га., кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, виконано сторонами лише 24.10.2017 року (Акт державного виконавця, а.с. 102).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач за відсутності правових підстав використовував земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,1941 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що належала позивачу на праві оренди, здійснюючи вирощування на ній сільськогосподарської продукції.

Позивачем заявлено до стягнення у даній справі збитки у вигляді неодержаного доходу.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян (п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року № 284).

Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, суд встановив, що Приватне підприємство імені Зубковського користувалася земельною ділянкою буз правовстановлюючих документів на неї, що позбавило позивача можливості одержати дохід, який він міг би одержати, якби його право не було порушено.

З урахуванням зазначених нормативних положень, позивачем правомірно визначено збитки у даній справі як ціну, за яку відповідачем було продано врожай, зібраний ним із земельної ділянки площею 2,1941 га., кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Виходячи з наданих позивачем статистичних даних щодо збирання врожаю сільськогосподарських культур Приватним підприємством імені Зубковського та договору поставки сільськогосподарської продукції, укладеного між відповідачем та ТОВ Аттік , дана сума склала 26 341,92 грн. При цьому, відповідачем не надано до суду жодних доказів в спростування зазначеного розміру збитків. Контррозрахунок заявлених позивачем збитків в матеріалах справи також відсутній.

Таким чином, саме протиправні дії відповідача у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки площею 2,1941 га., кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області без правовстановлюючих документів на неї, призвели до виникнення у Фізичної особи-підприємця Супруна В.Г. збитків у вигляді недоотриманого прибутку за користування вказаною земельною ділянкою, тоді як господарство-відповідач отримало неправомірний дохід в зазначеній сумі. Цей факт встановлений за рішенням Миргородського району Полтавської області від 04.12.2017 року у справі № 541/1876/17, що має преюдиційне значення в даній справі.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Також ч. 2 ст. 1166 визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, за змістом вказаних положень законодавства, обов'язок доказування невинуватості заподіювача шкоди, покладається саме на цю особу.

Доказів в спростування вини Приватного підприємства імені Зубковського в заподіянні позивачу збитків у вигляді недоотриманого прибутку за користування земельною ділянкою площею 2,1941 га., кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, відповідачем не надано.

У своїх запереченнях відповідач наголошує на недопустимості прийняття судом до уваги доказів, що подані позивачем разом з відповіддю на відзив.

Судом дані заперечення відповідача не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Таким чином, господарське процесуальне законодавство не містить імперативних норм щодо обов'язку сторін подавати до суду всі докази у справі разом з поданням позовної заяви чи відзиву на неї.

Крім того, статтею 166 Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок подання позивачем відповіді на відзив.

Згідно з ч. 4 вказаної статті відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази , іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

З огляду на положення вказаних норм сторони наділені правом подачі доказів у справі протягом підготовчого засідання разом з позовною заявою, відзивом на неї, іншими документами у випадках, встановлених господарським процесуальним законодавством України, а також клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту порушення Приватним підприємством імені Зубковського законодавства шляхом самовільного зайняття земельної ділянки площею 2,1941 га., кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області без правовстановлюючих документів на неї та наявність усіх елементів складу зазначеного цивільного правопорушення, а отже вимоги Фізичної особи-підприємця Супруна В.Г. про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного доходу за вказаний період підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства ім. Зубковського (37671, Полтавська область, Миргородський район, с. Ярмаки, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 34583838) на користь Фізичної особи - підприємця Супруна Валентина Григоровича (37671, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) - 26 341,92 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу), завданих самовільним зайняттям і використанням приватним підприємством ім. Зубковського земельної ділянки площею 2,1941 га - кадастровий номер НОМЕР_2, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області та належить позивачу на праві оренди за укладеним договором від 13.02.2017р. № 21 між останнім (як приватним підприємцем) та ОСОБА_3 (докази реєстрації цього правочину відсутні), та 1 762,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Повний текст рішення складено 28.08.2018 р.

Суддя Г.І. Бунякіна

Примітка:

1. Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 241 ГПК України.

2. Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 256 ГПК України.