Постанова

від 15.11.2018 по справі 917/551/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р. Справа № 917/551/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Слободін М.М. , суддя Россолов В.В.

при секретарі судового засідання Тимошенко А. А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Супрун П.В. за дов. ,

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 70 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 21 серпня 2018 року (суддя Бунякіна Г.І., ухвалене о 10:04 год. в м.Полтава, повний текст якого складено 28.08.2018) у справі № 917/551/18

за позовом Фізичної особи - підприємця Супрун Валентина Григоровича, с.Єрки, Полтавська область,

до Приватного підприємства імені Зубковського, с. Ярмаки, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

15.05.2018 р. фізична особа підприємець Супрун Валентин Григорович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода), завданих самовільним зайняттям і використанням переданої в оренду земельної ділянки площею 2,1941 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0224, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області в сумі 26 341 грн 92 коп.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.08.2018 р. по справі № 917/551/18 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства ім.Зубковського на користь фізичної особи-підприємця Супрун Валентина Григоровича 26 341 грн 92 коп збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) завданих самовільним зайняттям і використанням Приватним підприємством ім. Зубковського земельної ділянки площею 2,1941 га - кадастровий номер 5323289600:00:004:0224, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області та належить позивачу на праві оренди за укладеним договором від 13.02.2017 № 21 між позивачем та ОСОБА_3.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство ім.Зубковського звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.08.2018 р. у справі № 917/551/18 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вважають, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування усіх обставин справи. Зокрема посилаються, що спірні земельні ділянки знаходяться в оренді саме у Приватного підприємства імені Зубковського на підставі договорів оренди від 27.04.2016 р. , які до цього часу не є розірваними. Наполягають, що спірна земельна ділянка відповідачем у 2017 році не використовувалася взагалі, оскільки 13.02.2017 р. ОСОБА_3 уклав договір оренди цієї земельної ділянки саме з позивачем. Висновок суду першої інстанції про те, що факт користування ПП ім. Зубковського земельною ділянкою у 2017 році та розмір збитків ФОП Супрун В.Г встановлені рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.12.2017 р. у цивільній справі № 541/1876/17 є помилковим, оскільки зазначена справа розглянута за позовом ОСОБА_3 до ПП ім. Зубковського про відшкодування шкоди внаслідок самовільного використання лише земельної ділянки з кадастровим номером 53232896000:00:004:0192. Використання земельної ділянки з кадастровим номером 5323289600:00:004:0224 та розмір збитків саме ФОП Супрун В.Г. не були предметом розгляду даної справи, та ці обставини Миргородським міськрайонним судом не досліджувалися. Крім того, копія рішення Міргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.12.2017 р. одержана судом з порушенням процесуального законодавства, а саме: суд самостійно витребував зазначене рішення у позивача по справі. Наполягають, що ФОП Супрун В.Г. не довів належними доказами , що саме він є користувачем спірної земельної ділянки. Копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.02.2017 р. надано суду першої інстанції в порушення приписів частини 8 ст.80 ГПК України. Вважають, що суд помилково визначив розмір отриманого доходу, оскільки взяв обсяг валового збору гороху у початково оприбуткованій вазі. Але ціну до цього обсягу застосував для товарного гороху. В Звіті про збирання врожаю сільськогосподарських культур (форма № 37-сг) та в пункту 1 розділу 1 і пункті 6 розділу П Роз'яснень Держкомстату від 15.97. 2016 р. № 17.4-12\10 зазначено, що графа 2 за рядками 0030-0320 форми № 37-сг (місячна звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур вміщує дані про обсяг виробництва (валовий збір) зернових і зернобобових культур у початково оприбуткованій вазі, намолочений з площі, яка наведена у графі 1. Отже вказаний звіт містить інформацію лише про обсяги намолоченого зерна у початково оприбуткованій вазі. В той час, як після збирання зерно потрібно очистити та посушити, внаслідок чого воно втрачає частину ваги. Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами ані факту самовільного використання відповідачем земельної ділянки, ані розміру шкоди, спричиненої такими діями, оскільки матеріали справи не містять документів обстеження спірної земельної ділянки повноважними органами на вчинення таких дій. Вважають, що належним доказом заподіяння власнику земельної ділянки збитків, в тому числі у виді неодержаного доходу та їх розміру, може бути лише акт комісії районної державної адміністрації, затверджений її головою, що передбачено п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2018 р. відкрите апеляційне провадження по справі № 917/551/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства імені Зубковського на рішення господарського суду Полтавської області від 21.08.2018 р.

03.10.2018 р. від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення він заперечує. Вважає, що рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права з врахуванням усіх обставин справи. Зокрема посилається, що факт перебування спірної земельної ділянки у відповідача по справі саме на підставі договорів оренди земельної ділянки, які було підписано у 2012 році підтверджується рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.01.2017 р по цивільній справі № 541/2206є16-ц. Цим же рішенням зазначені договори оренди було розірвано, а тому посилання відповідача на договори оренди земельної ділянки які було укладено у 2016 р. є безпідставним. Наполягають, що сторони наділені правом надавати докази по справі протягом підготовчого засідання, чим і скористався позивач по справі, а тому порушення норм процесуального права не відбулося. Вважають, що норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку підтвердити свої вимоги розрахунком, зробленими відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

Відповідно до Указу Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів в апеляційних округах від 29.12.2017 р. № 454/2017 постановлено ліквідувати Харківський апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську. Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Розділу Х1 Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України , до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційній суди у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

На підставі Указу Президента України від 28.09.2018 р. № 295/2018 Про переведення суддів переведено суддів, зокрема до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду.

Приписами частини 5 та 7 статті 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цієї статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання розпорядження керівника апарату суду Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018 Про передачу судових справ до Східного та Північного апеляційних господарських судів відділом документального забезпечення та контролю здійснено передачу судової справи № 917/551/18 до Східного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2018 р. сформовано колегію суддів у складі головуючого суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М., суддя Дучал Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2018 р. справа № 917/551/18 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.10.2018 р. на 10 год 00 хвил.

У зв'язку з відпусткою члена судової колегії судді Дучал Н.М. на день розгляду справи, розпорядженням керівника апарату суду від 22.10.2018 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 917/551/18 провадження № 70П/1.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючи по справі суддя Склярук О.І., судді Слободін М.М., Россолов В.В.

В судове засідання, призначене на 23.10.2018 р. представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим було оголошено перерву до 15 листопада 2018 р.

В судове засідання, призначене на 15.11.2018 р, з'явився представник позивача. Просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про те надіслав клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення іншої справи №541/2446/18, що розглядається в порядку цивільного судочинства Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за позовом ПП ім. Зубковського до ОСОБА_3 та ФОП Супрун В.Г. про визнання недійсним договору оренди № 21 від 13.02.2017 р. земельної ділянки з кадастровим номером 5323289600:00:004:0224 між ОСОБА_3 та ФОП Супрун В.Г. Крім того, просив розглянути справу без участі його представника.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.

Судова колегія вважає, що клопотання відповідача про зупинення провадження по справі не підлягає задоволенню, оскільки розгляд цивільної справи, ні яким чином не перешкоджає розгляду цієї справи. Крім того, відповідно до приписів ЦК України у разі визнання договорів оренди недійсними вони припиняють права та обов'язки сторін лише на майбутнє.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Стаття 270 ГПК України встановлює, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Заслухавши доповідь головуючого по справі (судді доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що 13.02.2017 р. між ОСОБА_3 (орендодавець) та фізичною особою підприємцем Супрун Валентином Григоровичем підписано договір оренди земельної ділянки, згідно якого передано в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,1941га у тому числі риллі 2,1941 га кадастровий номер 5323289600:00:004:0223, строком на 7 років.

Крім того, 13.02.2017 р. між ОСОБА_3 ( орендодавець) та фізичною особою підприємцем Супрун Валентином Григоровичем підписано договір оренди земельної ділянки, згідно якого передано в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,1941га у тому числі риллі 2,1941 га кадастровий номер 5323289600:00:004:0224, строком на 7 років.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.01.2017 р. (справа 541/2206/16-ц) було задоволено позов ОСОБА_3 та розірвано:

- договір № 447 оренди земельної ділянки, площею 2,1941 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0224, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області укладений між ОСОБА_5 та Приватним підприємством ім. Зубковського

- договір № 524 оренди земельної ділянки, площею 2,1941 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0223, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області укладений між ОСОБА_5 та Приватним підприємством ім. Зубковського.

- договір № 450 оренди земельної ділянки, площею 2,1941 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0192, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області укладений між ОСОБА_5 та Приватним підприємством ім.Зубковського, а також зобов'язано Приватне підприємство ім.Зубковського передати ОСОБА_3 вище зазначені земельні ділянки.

Судом першої інстанції також було встановлено, що рішення по вищезазначеній справі було виконано лише 24.10.2017 р., що підтверджується копією постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 544234403 та актом державного виконавця від 24.10.2017р., яким підтверджено передачу спірних земельних ділянок від ПП ім. Зубковського їх власнику ОСОБА_3 Зазначені документи було долучено під час підготовчого засідання.

Як зазначалося вище, рішенням по справі, позовні вимоги було задоволено повністю з підстав їх обґрунтованості та доведеності.

Про те судова колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. (ст.13 Закону України Про оренду землі ).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. (ст.32 Закону України Про оренду землі ).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки. (ст.34 Закону України Про оренду землі ).

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 75 ГПК України встановлює підстави звільнення від доказування. Так, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Під час розгляду справи № 541/2206/16-ц Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства імені Зубковського про розірвання договорів оренди судом було встановлено, що на час розгляду справи та прийняття рішення по справі (25.01.2017р.) три земельні ділянки, які успадковані ОСОБА_3 , а саме: кадастровий номер 5323289600:00:004:0224 площею 2,1941 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0192 площею 2, 2009 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0223 площею 2.1941 га перебувають в оренді Приватного підприємства ім. Зубковського на підставі договорів оренди землі № 447 від 15 грудня 2012 р., № 450 від 15.12.2012 р., № 524 від 15.12.2012. Дані договори оренди в подальшому були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права: рішення про державну реєстрацію індексний номер 12915422 від 08.05.2014, рішення про державну реєстрацію індексний номер 13051326 від 15.05.2014, рішення про державну реєстрацію індексний номер 14537389 від 18.07.2014 р.

Як зазначалося вище, відповідно до ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищевикладене, обставина, що земельні ділянки, в тому числі і спірна, станом на січень 2017 р. перебували в оренді у відповідача (ПП ім. Зубковського) саме на підставі договорів оренди землі № 447 від 15 грудня 2012 р., № 450 від 15.12.2012 р., № 524 від 15.12.2012 не потребують доказуванню по цій справі.

Судова колегія зазначає, що як вбачається з тексту судового рішення по справі № 541/2206/16-ц представники відповідача (п. п. ім.Зубковського) під час розгляду справи посилалися на існування договорів оренди землі, які було підписано між ПП ім. Зубковським та ОСОБА_3 стосовно спірних земельних ділянок. Про те зазначили, що підпис на цих договорах в подальшому було відкликано позивачем. Крім того, зазначені договори не пройшли державної реєстрації, а тому на день прийняття рішення по справі (25.01.2017 р), між сторонами діяли саме договори оренди землі від 2012 р.

Як зазначалося вище, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.01.2017 р. (справа 541/2206/16-ц) було розірвано договір № 447 оренди земельної ділянки, площею 2,1941 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0224, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області укладений між ОСОБА_5 та Приватним підприємством ім. Зубковського; договір № 524 оренди земельної ділянки, площею 2,1941 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0223, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області укладений між ОСОБА_5 та Приватним підприємством ім. Зубковського; договір № 450 оренди земельної ділянки, площею 2,1941 га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0192, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області укладений між ОСОБА_5 та Приватним підприємством ім. Зубковського, а також зобов'язано Приватне підприємство ім.Зубковського передати ОСОБА_3 вище зазначені земельні ділянки.

За таких обставин, твердження заявника апеляційної скарги ( відповідача по справі), що він правомірно користується спірними земельними ділянками на підставі договорів оренди земельної ділянки, які було підписано між ним та ОСОБА_3 27 квітня 2016, 17 травня 2016, 22 липня 2016 р. є безпідставними.

В той же час, Судова колегія погоджується зі ствердженням заявника апеляційної скарги, що під час розгляду Миргородським міськрайонним судом Полтавської області справи № 541/1876/17 за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення коштів, отриманих внаслідок незаконного користування земельною ділянкою, було встановлено лише факт користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 5323289600:00:004:0192, що розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області. У рішенні по справі також було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323289600:00:004:0192, яка належить ОСОБА_3, перебувала у володінні ПП ім. Зубківського, який у 2017 році засіяв її горохом та зібрав урожай. При цьому, як зазначено у рішенні по справі, ця обставина відповідачем була визнана під час розгляду справи і не підлягала доказуванню згідно ч.1 ст.61 ЦПК України.

За таких обставин, посилання суду першої інстанції , що факт використання відповідачем земельних ділянок з кадастровим номером 5323289600:00:004:0224 площею 2,1941 га та кадастровий номер 5323289600:00:004:0223 площею 2,1941 га встановлено під час розгляду Миргородським міськрайонним судом Полтавської області справи № 541/1876/17 і не потребує доказуванню по цій справі з огляду на приписи ст.75 ГПК України, є безпідставними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи № 917/551/18, відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не визнавав факту використання ним у 2017 р. земельної ділянки з кадастровим номером 5323289600:00:004:0224 площею 2,1941 га, а тому зазначена обставина підлягала доказуванню по цій справі в загальному порядку.

Відповідно до п.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 156 Земельного кодексу України визначено перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Так відповідно до п. д ч.1 ст,156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Частина 1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини.

Відповідно до ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільно зайняття земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування ( оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст.211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що фізична особа-підприємець Супрун В.Г. є користувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,1941 га, кадастровий номер 5323289600:00:00460224, яка знаходиться на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області на підставі договору №21 від 13.02.2017 р. Зазначене підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, наданого позивачем в якості додатку до відповіді на відзив відповідача (Приватного підприємства ім. Зубковського) по справі № 917/551/18 .

Відповідно до ч.10 ст.80 ГПК України докази, які не додані до позовної заяви, чи відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом можуть бути подання в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Крім того, ст.166 ГПК України позивач має право подати відповідь на відзив відповідача, який оформлюється за правилами ст.165 ГПК України.

Частина 6 ст.165 ГПК України встановлює, що до відзиву надаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не було надано раніше.

З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги, що вищезазначений Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, було прийнято судом першої інстанції в порушення норм процесуального, не знайшло свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Що стосується твердження заявника апеляційної скарги про недоведеність розміру шкоди.

Як зазначав Вищий господарський суд України у постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. N 13 з подальшими змінами та доповненнями), у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

В обґрунтування розміру шкоди у вигляді неотриманих доходів, позивач надав до позовної заяви видаткову накладну № 54 від 27 березня 2017 р., додаток № 1 від 13.03.2017 р. до договору купівлі-продажу № 1303-1 від 13.03.2017 р. та видаткову накладну № 73 від 30 березня 2017 р. Зазначені документи свідчать, що ПП ім. Зубковського придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю ЗІВЄЛЄОС горох Церевич та горох СТАПРТЕР у кількості 9 тон та 9 тон на загальну суму 144 000грн та 153 000 грн відповідно (при цьому вартість однієї тони гороху складала 13 333,33 грн та 14 166,67 грн. за 1 тону).

Доказів вартості 1 тони гороху відповідних сортів станом на вересень 2017 року матеріали справи не містять та позивачем під час розгляду справи не надавалися.

Що стосується посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України по справі № 923/2075/15 від 14.06.2017 р. то судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з тексту постанови по справі, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, то під час розгляду справи № 923/2075/15 відповідач не оспорював, що ним використовувалися спірні земельні ділянки для вирощування сої.

Позивач в свою чергу, при визначенні розміру упущеної вигоди взяв середні показники врожайності по району, що є меншими від фактичної врожайності сої, отриманої відповідачем. І вирахував із загальною кількості та вартості врожаю, що він міг би отримати при самостійному господарюванню на землях, суми витрат які він обов'язково мав понести на вирощування, збір врожаю на цих земельних ділянках, сплату податків, оренду , тощо.

З огляду на такі обставини справи, Верховним судом України і було зроблено правовий висновок, а саме, що норми матеріального права яка регулюють спірні правовідносини не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунком зробленим відповідно до Методики. Суд апеляційної та касаційної інстанції при розгляді справи № 923/2075/15 не дослідив інші докази які було надано позивачем.

В даному випадку, як зазначалося вище, позивачем було надано лише документи які підтверджують придбання відповідачем певної кількості гороху у березні 2017 р. та розмір зібраного врожаю у вересні 2017 р. При цьому жодного доказу, що спірна земель ділянка була засіяна відповідачем горохом відповідного сорту, матеріали справи не містять. В той же час відповідач під час розгляду справи як у суді першої інстанції так і під час апеляційного провадження жодного разу не визнав, на відміну від обставин справи № 923/2075/15 та справи № 541/1876/17, що ним спірна земельна ділянка дійсно використовувалася для вирощування гороху.

Крім того, позивачем також не надано доказів отримання відповідачем певного розміру доходу; відсутні відомості щодо вартості ціни гороху станом на вересень 2017 р., а також не зазначено витрати, які він поніс би, якщо сам здійснював би посів гороху на спірній земельній ділянці.

Зазначене унеможливлює встановити розмір шкоди у вигляді упущеної вигоди, а Суд апеляційної інстанції позбавлений права витребувати нові докази під час апеляційного провадження.

За таких обставин, Судова колегія вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами як розмір шкоди, так і використання відповідачем у 2017 році спірної земельної ділянки під вирощування гороху або інших зернових культур, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог, а висновок суду першої інстанції про їх доведеність є безпідставним

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення по справі скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства імені Зубковського, с. Ярмаки, Полтавська область, на рішення господарського суду Полтавської області від 21.08.2018 у справі № 917/551/18 - задовольнити.

2.Рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2018 у справі №917/551/18 - скасувати.

3.У задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Супрун Валентина Григоровича, с.Єрки, Полтавська область, до Приватного підприємства імені Зубковського, с. Ярмаки, Полтавська область, про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода), завданих самовільним зайняттям і використанням переданої в оренду земельної ділянки площею 2, 1941 Га, кадастровий номер 5323289600:00:004:0224, яка призначена для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, розташованого на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, в сумі 26 341, 92 грн. - відмовити.

4.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дати її підписання.

Повний текст постанови складено 16.11.2018

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя М.М. Слободін

Суддя В.В. Россолов