Рішення

від 27.08.2018 по справі 1540/3377/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3377/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Орленко А.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 25676грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» заборгованість у загальному розмірі 25676грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» заборгованості у загальному розмірі у загальному розмірі 25676грн., з яких 24500грн. - адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017році, 1176грн. - пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 24.07.2018р. вхід.№21285/18), наголошуючи, зокрема, що у зв'язку з наявністю створеного одного робочого місця, починаючи з дня появи вакантного місця (після звільнення працівника з інвалідністю 01.11.2015р.) Товатиство позивача постійно подає до Одеського міського центру зайнятості звітність форми №3-ПН з інформацією про створення одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, зокрема, від 11.11.2015р. №1719, від 19.09.2016р. №1605, від 12.12.2016р. №2111, від 17.01.2017р. №66, від 20.07.2017р. №1174. Натомість, вакансія не укомплектована за сприянням центру зайнятості у зв'язку з відсутністю претендентів, які відповідали б зазначеним у звіті та кваліфікаційним характеристикам посади вимогам, з числа безробітних, що перебували на обліку в Одеському міському центрі зайнятості. Інформація про вакансію є актуальною дотепер. Таким чином, ТОВ «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» фактично створило окреме робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю в 2017 році, належним чином інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування особи з інвалідністю та підтверджувало свою зацікавленість в працевлаштуванні особи з інвалідністю, чим вжило усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Ухвалою суду від 10.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №1540/3377/18 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 25676грн.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позивач - Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 23.08.2018р. звернулось до суду з заявою (вхід.№24802/18) про розгляд справи в порядку письмового провадження, а представник відповідача у судове засідання 23.08.2018р. не з'явився, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності, та проаналізувавши вимоги чинного законодавства суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявного у матеріалах справи Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017р., поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» 05.02.2018р. до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Товариством самостійно визначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу у кількості 8 чоловік.

Також, у вказаному Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017р. кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» самостійно визначено - 1 особа.

Судом встановлено, що 22.03.2018р. Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу ТОВ «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» надіслано Розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2017 звітний рік №03-1/476, за підписом начальника відділення ОСОБА_1, яким адресата повідомлено, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості 1 робочого місця: норматив - 1; середньооблікова кількість штатних працівників за звітній рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, визначається різницею між нормативом і середньообліковою кількістю штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інваліднісю і не зайнятих особами з інвалідністю - 1); середньорічна заробітна плата штатного працівника розраховується за формулою фонду оплати праці штатних працівників помноженою на 1000 та розділену на середньооблікову чисельність штатних працівників (середньорічна заробітна плата - 392 х 1000 : 8 = 49000грн.); сума адміністративно-господарських санкцій визначається як добуток середньорічної заробітної плати на кількість робочих місць, не зайнятих особами з інвалідністю, а якщо працює від 8 до 15 осіб - у розмірі половини середньорічної заробітної плати (сума адміністративно-господарських санкцій - 49000грн. х 1 : 2 = 24500грн.).

Не сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» у доборовільному порядку, визначеної Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2017 звітний рік №03-1/476 від 22.03.2018р. заборгованості у загальному розмірі 25676грн., послугувала підставою для звернення Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» заборгованості у загальному розмірі 25676грн., є неправомірними, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для визначення Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» суми адміністративно-господарських санцій, та пені послугувало не виконання, на думку позивача, ТОВ «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» вiд 21.03.1991р. №875-XII (зі змінами та доповненнями), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч.ч.1-3,5 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ч.ч.9,10 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 18-1 Закону України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначено Законом України Про зайнятість населення від 05 липня 2012року №5067-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 якого роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" Міністерством соціальної політики України винесено Наказ Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання від 31.05.2013р. №316.

Відповідно до п.п.3,5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Так, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» подавались до Одеського міського центру зайнятості Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (форма №3-ПН, затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316), зокрема, від 11.11.2015р. №1719, від 19.09.2016р. №1605, від 12.12.2016р. №2111, від 17.01.2017р. №66, від 20.07.2017р. №1174 (уточнююча), у яких зазначено про наявність на Товаристві вакантного одного робочого місця призначеного для працевлаштування особи з інвалідністю.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» подавалась до Одеського міського центру зайнятості вищеозначена Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , суд дійшов висновку щодо створення Товариством відповідача робочого місця призначеного для працевлаштування особи з інвалідністю.

Таким чином, на думку суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» вжито усіх заходів по забезпеченню працевлаштування особи з інвалідністю, водночас, причини непрацевлаштування на Товариство відповідача особи з інвалідністю не залежали від ТОВ «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» , у зв'язку з чим у його діях відсутній склад правопорушення, та як наслідок неможливість покладення відповідальності за не виконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вищеозначений висновок повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у його рішенні від 20.06.2011р. №21-60а11 щодо застосування положень статтей 18-20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , відповідно до якої обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. А оскільки відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постановах від 22.03.2018р. по справі №807/545/17, від 12.07.2018р. по справі №820/2371/16.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» заборгованість у загальному розмірі 25676грн.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві, та додаткових письмових поясненнях до адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 25676грн., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 13901271) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ - ЛІФТ» (65023, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32224639) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 25676грн., відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.