Постанова

від 06.02.2019 по справі 1540/3377/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/3377/18

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В. при секретарі -Поповій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕСТИЖ - ЛІФТ про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач, Фонд) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕСТИЖ - ЛІФТ (надалі - відповідач, Товариство), в якому просило стягнути з Товариства заборгованість у загальному розмірі 25676,00 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у Товариства наявна заборгованості у загальному розмірі 25676,00 грн., з яких 24500,00 грн. адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, та 1176,00 грн. пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, поданого Товариством 05.02.2018 року до Фонду, позивачем самостійно визначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу у кількості 8 чоловік.

Також, у вказаному Звіті кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Товариством самостійно визначено 1 особа.

22.03.2018 року Фонд на адресу позивача надіслав розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2017 звітний рік №03-1/476, яким повідомив останнього, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості 1 робочого місця: норматив - 1; середньооблікова кількість штатних працівників за звітній рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, визначається різницею між нормативом і середньообліковою кількістю штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю 1); середньорічна заробітна плата штатного працівника розраховується за формулою фонду оплати праці штатних працівників помноженою на 1000 та розділену на середньооблікову чисельність штатних працівників (середньорічна заробітна плата 392 х 1000 : 8 = 49000,00 грн.); сума адміністративно-господарських санкцій визначається як добуток середньорічної заробітної плати на кількість робочих місць, не зайнятих особами з інвалідністю, а якщо працює від 8 до 15 осіб - у розмірі половини середньорічної заробітної плати (сума адміністративно-господарських санкцій 49000,00 грн. х 1 : 2 = 24500,00 грн.).

Отже, у зв'язку з не сплатою Товариством у добровільному порядку, визначеної Фондом у Розрахунку адміністративно-господарських санкцій за 2017 звітний рік заборгованості у загальному розмірі 25676,00 грн., останній звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вживав всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наведеного.

Згідно з вимогами ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З наведених норм вбачається, що законодавцем на підприємства покладається обов'язок щодо створення за власні кошти, у межах доведеного нормативу, робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання щорічно до відділень Фонду соціального захисту інвалідів відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів та інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством подавались до Одеського міського центру зайнятості Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (форма №3-ПН, затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316), зокрема, від 11.11.2015 року №1719, від 19.09.2016 року №1605, від 12.12.2016 року №2111, від 17.01.2017 року №66, від 20.07.2017 року №1174 (уточнююча), у яких зазначено про наявність на Товаристві вакантного одного робочого місця призначеного для працевлаштування особи з інвалідністю.

Тобто, відповідачем було створено робоче місця для працевлаштування інвалідів, яке на протязі року було вакантним.

Таким чином, відповідач протягом усього 2017-го року інформував державну службу зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів та про вільне робоче місце та вакантну посаду, на якій може використовуватися праця інвалідів.

За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що органам державної служби зайнятості було відомо про наявність у відповідача протягом 2016 та 2017 років вакантної посади для працевлаштування інвалідів, а Товариство в свою чергу робило все необхідне для повідомлення органів державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати його прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 11 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.