Постанова

від 27.08.2018 по справі 312/279/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 312/279/17

Провадження №22ц/778/2855/18

Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області, ухвалене в селищі Велика Білозерка, Запорізької області 25 травня 2018 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство Агрофірма Гюнівська звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16.12.2013 року між Приватним акціонерним товариством Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі б/н. Враховуючи, що 05.04.2015 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) № 191-VIII від 12.02.2015 року, яким, зокрема, викладена нова редакція ч. 3 ст. 19 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як сім років, позивач, керуючись також вимогами ст. 93 Земельного кодексу України, звернувся 27.04.2017 року до відповідача з письмовою пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі. Згідно вказаної додаткової угоди, відповідачу було запропоновано змінити умови п. 8 та п. 9 договору, встановивши строк дії договору оренди землі - сім років та орендну плату в розмірі 23000 грн. на рік (без утримання податків та зборів). До теперішнього часу пропозиція позивача щодо зміни правовідносин шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, залишена відповідачем без задоволення. Позивач також зазначає, що оскільки протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач не направила на адресу позивача повідомлення про заперечення у поновленні вказаного договору, позивач до цього часу продовжує користуватися земельною ділянкою та виконувати свої зобов'язання за договором оренди землі, в силу приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі , вищезазначений договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі. Отже, позивач вважає, що існують законні підстави для зміни правовідносин між сторонами шляхом визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, яка встановлює строк дії договору оренди землі сім років та орендну плату в розмірі 23000 грн. на рік, починаючи з 2017 року. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати договір оренди землі б/н від 16.12.2013 року укладеним між Приватним акціонерним товариством Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_4, поновленим на умовах додаткової угоди, запропонованої позивачем.

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник ПАТ Агрофірма Гюнівська подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є: відповідач у місячний термін, після отримання листа-повідомлення та додаткової угоди, ані уклав додаткову угоду до Договору ані заперечив та не направив Позивачу лист-повідомлення про небажання укладати додаткову угоду, як того вимагали приписи ч. 5 ст. 33 Закону Про оренду землі ; неправильна оцінки судом доказів, про наявність достатніх доказів для задоволення позову; про ненадання судом оцінки доказам; невірне застосуванням судом норм законодавства, недобросовісна поведінка орендодавця; про наявні випадки пролонгації договору.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 10,92 га, розташованої на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 (а.с.13).

16 грудня 2013 року між ОСОБА_4 та ПАТ Агрофірма Гюнівська було укладено договір оренди землі б/н (а.с.4-12).

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено строк дії договору - три роки.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 16.09.2016 року, до закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач ОСОБА_4 звернулася до позивача з листом, із змісту якого вбачається небажання відповідача поновлювати договір оренди землі (а.с.82).

В порушення вимог частин 8, 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі в місячний термін лист-повідомлення про прийняте рішення відповідач орендарю не направив.

На підтвердження того, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі продовжує користуватися земельною ділянкою відповідача, обробляє її та вирощує сільськогосподарські культури, позивачем надано суду довідку, із змісту якої вбачається, що в 2017 році на земельній ділянці, що належить відповідачу, посіяно озиму пшеницю, після збору врожаю планується обробіток під ярові культури. Відповідачем вкладено додаткові кошти в обробіток поля по рекультивації - додатково внесено мінеральні добрива та проведено додаткову глибоку культивацію культиватором Кейс по знищенню нижніх бур'янів (а.с.76-81).

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

За статтею 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 34 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Згідно із вимогами ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 319, 373 ЦК України власник самостійно визначає спосіб та порядок користування та розпорядження належною йому власністю, зокрема на свій розсуд обирає контрагента за договором та визначає умови договору з ним.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов'язок на переукладання договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності вільного волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення при цьому права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Крім того, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене при дотриманні процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Таким чином, у ПрАТ Агрофірма Гюнівська відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк за встановлених обставин, а тому суд відмовив у задоволенні позову.

Суд першої інстанції критично оцінив докази направлення поштою 20.01.2017 року адвокатом ОСОБА_7 на адресу відповідача ОСОБА_4 листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі б/н від 16.12.2013 року та проекту додаткової угоди (а.с.128-130), оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди були належним чином направлені відповідачеві і, відповідно, нею отримані.

Оскільки досліджені судом докази по справі свідчать про те, що протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі б/н від 16.12.2013 року орендодавець ОСОБА_4 надіслала на адресу орендаря Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська лист, в якому заперечує у поновленні договору оренди землі та вимагає повернення даної земельної ділянки, а орендар Приватне акціонерне товариство Агрофірма Гюнівська , попри заперечення орендодавця, продовжував користуватися земельною ділянкою, суд попередньої інстанції вважав позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання позивача ПрАТ Агрофірма Гюнівська в апеляційній скарзі на те, що відповідач у місячний термін, після отримання листа-повідомлення та додаткової угоди, ані уклав додаткову угоду до Договору ані заперечив та не направив Позивачу лист-повідомлення про небажання укладати додаткову угоду, як того вимагали приписи ч. 5 ст. ЗЗ Закону, не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявний лист позивача яким в строк, передбачений ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , орендодавець направила на адресу позивача письмове повідомлення про відмову в поновленні договору оренди та просила повернути належну їй земельну ділянку. Вказану обставину позивач не спростував.

Доводи апеляційної скарги в тому числі щодо неправильної оцінки судом доказів, про наявність достатніх доказів для задоволення позову, про ненадання судом оцінки доказам, невірним застосуванням судом норм законодавства, про інші правові позиції, про не направлення заперечень на укладення договору, про недобросовісну поведінку орендодавця, про наявні випадки пролонгації договору - зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська залишити без задоволення, а рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 27 серпня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: