Постанова

від 20.01.2020 по справі 312/279/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 січня 2020 року

м. Київ

справа № 312/279/17

провадження № 61-45089св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство Агрофірма Гюнівська ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство Агрофірма Гюнівська (далі - ПрАТ Агрофірма Гюнівська ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 16 грудня 2013 року між ПрАТ Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н. Договір укладено на три роки з урахуванням ротації культур згідно із проектом землеустрою.

Враховуючи, що 05 квітня 2015 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12 лютого 2015 року № 191-VIII, яким, зокрема, викладена нова редакція частини третьої статті 19 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як сім років, позивач, керуючись вимогами статті 93 Земельного кодексу України, орендар звернувся 27 квітня 2017 року до відповідача з письмовою пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі.

Згідно вказаної додаткової угоди, відповідачу було запропоновано змінити умови пункту 8 та пункту 9 договору, встановивши строк дії договору оренди землі - сім років та орендну плату в розмірі 23 000,00 грн на рік (без утримання податків та зборів).

Пропозиція позивача щодо зміни правовідносин шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі залишена відповідачем без задоволення.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати договір оренди землі від 16 грудня 2013 року б/н укладеним між ПрАТ Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_1 , поновленим на умовах додаткової угоди, запропонованої позивачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі від 16 грудня 2013 року б/н орендодавець ОСОБА_1 надіслала на адресу орендаря ПрАТ Агрофірма Гюнівська лист, в якому заперечує у поновленні договору оренди землі та вимагає повернення даної земельної ділянки, а орендар ПрАТ Агрофірма Гюнівська , попри заперечення орендодавця, продовжував користуватися земельною ділянкою.

Не погодившись з цим рішенням, ПрАТ Агрофірма Гюнівська подало до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ Агрофірма Гюнівська залишено без задоволення, рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ПрАТ Агрофірма Гюнівська надійшла касаційна скарга на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом рішення ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

06 березня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить суд касаційну скаргу ПрАТ Агрофірма Гюнівська відхилити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

19 лютого 2019 року цивільна справа № 312/279/17 надійшла до Верховного Суду.

03 жовтня 2019 року вказана справа разом з касаційною скаргою передана на розгляд до Верховного Суду у колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 10,92 га, розташованої на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 2321183500:03:004:0023.

16 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПрАТ Агрофірма Гюнівська було укладено договір оренди землі б/н.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено строк дії договору - три роки.

16 вересня 2016 року, до закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача з листом, із змісту якого вбачається небажання відповідача поновлювати договір оренди землі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд встановив, що ПрАТ Агрофірма Гюнівська в касаційній скарзі висловило незгоду як з рішенням суду першої інстанції, так і з рішенням суду апеляційної інстанції, тому судом досліджуються обидва ці рішення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою - п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Подібна правова позиція висловлена Великою Платою Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки орендодавець до спливу строку договору оренди землі повідомила орендаря про відсутність наміру продовження договору оренди, а додаткова угода, направлена ПрАТ Агрофірма Гюнівська , містила умови про інший строк дії договору (7 років) та інший розмір орендної плати, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, правильно застосувавши положення статті 33 Закону України Про оренду землі .

Доводи касаційної скарги щодо недоведенності надсилання на адресу позивача листа від 16 вересня 2016 року про небажання відповідача поновлювати договір оренди землі спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило