Рішення

від 28.08.2018 по справі 567/277/18

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/277/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.18 м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Гічиновська Я.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права власності на майно звернувся ОСОБА_1

В обґрунтування позову зазначає, що 31.01.1996 померла його баба ОСОБА_3, яка на момент смерті фактично проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 одна. Вказує, що дане будинковолодіння було побудоване у 1939-1950 р.р. та відносилось до типу колгоспного двору.

Зазначає, що станом на 1991 рік в зазначеному житловому будинку була зареєстрована та проживала лише ОСОБА_3

Вказує, що за життя, 01.11.1995, ОСОБА_3 було складено заповіт, згідно якого все своє майно заповіла для своєї дочки ОСОБА_4

На день смерті разом з ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала лише ОСОБА_4, а отже ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, до складу якої входить її право на житловий будинок, що знаходиться за адресою с.Милятин Острозького району Рівненської області по вул. Шевченка,96.

Вказує, що у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу Української PCP ОСОБА_4 фактично вступила в управління спадковим майном, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР є такою, що прийняла спадщину після смерті матері - ОСОБА_3, проте юридично спадщину не оформила.

28.08.2006 року померла ОСОБА_4

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить і належний їй відповідно до записів в погосподарських книгах житловий будинок, що знаходиться в с.Милятин Острозького району Рівненської області по вул.Шевченка,96.

За життя, а саме 24.01.2005, ОСОБА_4 було складено заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все, що належить їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1

Після смерті ОСОБА_4 ним було подано заяву про про прийняття спадщини за заповітом.

Зазначає, що за наслідками вказаної заяви після смерті ОСОБА_4 Славутською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 625/2006.

Пояснив, що за життя ОСОБА_4 не виготовила необхідної технічної документації, не зареєструвала право власності на будинковолодіння та не виготовила свідоцтво про право власності на нього, що неможливо зробити зараз в зв'язку з її смертю.

За вказаних обставин та в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спірне будинковолодіння, нотаріусом було відмовлено йому у видачі свідоцтва про право вланості на житловий будинок.

Враховуючи наведені обставини, позивач просить позов задовольнити та визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, право власності на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, які знаходиться в с. Милятин Острозького району Рівненської області по вул.Шевченка,96.

Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.

Ухвалою Острозького районного суду від 12.03.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідача було зобов'язано в строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву.

За клопотанням позивача та відповідно до ст.ст.81,84 ЦПК України ухвалою суду від 14.05.2018 було витребувано від Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області матеріали спадкової справи №625/2006 заведеної після смерті ОСОБА_4 та з Рівненського обласного нотаріального архіву спадкову справу після смерті ОСОБА_3

10.07.2018 представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Острозького району подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

При цьому, в поданому відзиві підтвердив обставини, викладені позивачем щодо належності ОСОБА_4, яка була спадкоємцем ОСОБА_3, житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в с.Милятин по вул. Шевченка,96 Острозького району Рівненської області та визнав, що право на нього переходить до ОСОБА_1, як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_4

Враховуючи наведене відповідач вважає, що позивач має право на задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч.4 ст.200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову та ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження, виходячи з наступного.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Пояснив, що його бабі ОСОБА_3 фактично належав житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с.Милятин по вул. Шевченка, 96 Острозького району Рівненської області. Вказує, що дане будинковолодіння було побудоване у 1939-1950 р.р. та відносилось до типу колгоспного двору.

Зазначає, що станом на 1991 рік в зазначеному житлового будинку була зареєстрована та проживала лише ОСОБА_3

Вказує, що за життя, 01.11.1995, ОСОБА_3 було складено заповіт, згідно якого все своє майно заповіла для своєї дочки ОСОБА_4

На день смерті разом з ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала лише ОСОБА_4, а отже ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, до складу якої входить її право на житловий будинок, що знаходиться за адресою с.Милятин Острозького району Рівненської області по вул. Шевченка, 96.

Вказує, що у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу Української PCP ОСОБА_4 фактично вступила в управління спадковим майном, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР є такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, проте юридично спадщину не оформила.

28.08.2006 року померла ОСОБА_4

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить і належний їй відповідно до записів в погосподарських книгах житловий будинок, що знаходиться в с.Милятин Острозького району Рівненської області по вул.Шевченка, 96.

24.01.2005, ОСОБА_4 було складено заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все, що належить їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1

Після смерті ОСОБА_4 ним було подано заяву про про прийняття спадщини за заповітом.

Зазначає, що за наслідками вказаної заяви після смерті ОСОБА_4 Славутською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 625/2006.

Пояснив, що за життя ОСОБА_4 не виготовила необхідної технічної документації, не зареєструвала право власності на будинковолодіння та не виготовила свідоцтво про право власності на нього, що неможливо зробити зараз в зв'язку з її смертю.

За вказаних обставин та в зв"язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спірне будинковолодіння, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право вланості на житловий будинок.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що в с.Милятин Острозького району Рівненської області по вул.Шевченка,96 розташований садибний житловий будинок з надвірними будівлями, який обліковувався за ОСОБА_3

Зазначене підтверджується довідкою ОСОБА_2 сільської ради №334 від 14.12.2017, з якої встановлено, що житловому будинку, який рахується за ОСОБА_3 відповідно до рішення ОСОБА_2 сільської ради №192 від 07.04.2009 присвоєно поштову адресу: с.Милятин вул.Шевченка, 96 Острозького району Рівненської області.

Відповідно до довідки ОСОБА_2 сільської ради № 333 від 14.12.2017 року станом на 1991 рік в житлового будинку, що знаходиться за адресою с.Милятин Острозького району Рівненської області по вул.Шевченка, 96 проживала та була зареєстрована ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно виписки з погосподарської книги №3 с.Милятин, вбачається що житловий будинок, що знаходиться за адресою с.Милятин Острозького району Рівненської області по вул.Шевченка,96 (особовий рахунок №120) був зареєстрований як колгоспний двір.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватись законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" , Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат" , постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 березня 1985 року №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP", Вказівками по веденню негосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року № 45/5 та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудови зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на будинок колгоспного і робітничого двору.

Згідно п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Оскільки до правовідносин, які виникли до моменту введення в дію Закону України "Про власність" необхідно застосовувати діюче на той час законодавство, то при вирішенні питання про власність колгоспного двору необхідно керуватись нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Таким чином, оскільки станом на 15.04.1991 року ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала одна, отже житловий будинок з надвірними будівлями в с.Милятин Острозького району по вул.Шевченка,96 належав їй.

Згідно свідоцтва смерть І-ГЮ №002120 від 31.01.1996 встановлено, що ОСОБА_3 померла 29.01.1996 р.

За життя, а саме 01.11.1995 року, ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за № 10, у якому вона залишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належить їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_4

На день смерті заповідача вказаний заповіт змінено чи скасовано не було, що підтверджується відповідною відміткою ОСОБА_2 сільської ради Острозького району Рівненської області.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини.

Згідно довідки ОСОБА_2 сільської ради №335 від 14.12.2017 вбачається, що померла ОСОБА_3 на момент смерті була зареєстрована та проживала в с.Милятин, з нею постійно проживала та вела спільне господарство її дочка ОСОБА_4, а тому відповідно до ст. 549 ЦК УРСР вона є такою, що прийняла спадщину, як така, що фактично вступила в управління спадковим майном.

Оскільки для ОСОБА_3 фактично належав житловий будинок, що в с.Милятин вул. Шевченка,96 Острозького району Рівненської області, то право на нього перейшло до ОСОБА_4, як спадкоємця за заповітом.

Згідно виписки з погосподарської книги №2 с.Милятин (особовий рахунок №0116) вбачається, що житловий будинок №96 по вул.Шевченка в с.Милятин рахується за ОСОБА_4

З технічного паспорту на садибний житловий будинок №96 по вул.Шевченка,96 в с.Милятин Острозького району Рівненської області вбачається, що він побудований в 1939-1950 р.р., його власником зазначена ОСОБА_4 та даний житловий будинок (А1) складаться з: коридору - 1-1-1, передпокою 1-1-2, житлової 1-1-3, кухні 1-1-4, кладової 1-1-5, загальною площею 37,0 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м. та господарсько-побутових будівель: сходи "а", сарай "Б".

Згідно свідоцтва про смерть серії І-БВ №042473, ОСОБА_4 померла 25.08.2006 року (актовий запис №314 від 28.08.2006 року).

Відповідно до ч.1 ст.1216, ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1233, ч.ч.1,3 ст.1223 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За життя, а саме 24.01.2005 року, ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за № 3, у якому вона залишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належить їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1

На день смерті заповідача вказаний заповіт змінено чи скасовано не було, що підтверджується відповідною відміткою ОСОБА_2 сільської ради Острозького району Рівненської області.

Частиною 1 ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1273, ч. 1 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

05.09.2006 року ОСОБА_1 звернувся до Славутської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 Таким чином, відповідно до ст.ст. 1216, 1269 ЦК України є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4

За наслідками поданої позивачем заяви Славутською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №625/2006.

З матеріалів спадкової справи №625/2006 встановлено, що інші спадкоємці за законом та за заповітом, а також спадкоємці, що мають право на обов'язкову частку в спадшині, після смерті ОСОБА_4 відсутні, таким чином єдиним спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_1, син спадкодавця.

Окрім того, з матеріалів спадкової справи встановлено, що позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна: 1/6 частини квартири №24 в житловому будинку №23, що знаходиться по вул.Ізяславській в м.Славута; приватизовану земельну ділянку площею 2,74 га, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Острозького району Рівненської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; грошових вкладів з нарахованою компенсацією та індексацією, що зберігаються в Острозькому відділенні Ощадбанку (свідоцтва про право на спадщину за заповітом №5372, №5366, №5364, ОСОБА_5 про реєстрацію в Спадковому реєстрі).

Вказані докази по справі повністю узгоджуються з позовною заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За життя ОСОБА_4 не оформила та не зареєструвала право власності на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в с.Милятин Острозького району Рівненської області вул.Шевченка,96, що порушує передбачені законом права позивача, як спадкоємця за заповітом після її смерті .

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що після звернення позивача до Славутської державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в с.Милятин Острозького району Рівненської області вул.Шевченка,96, у такій видачі йому було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 зазначеного Кодексу).

Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється зі смертю власника, що перешкоджає реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, та враховуючи, що відповідно до норм ст.1269 ЦК України, ОСОБА_1 має право на спадщину після її смерті, позивач позбавлений можливості відновити свої права у позасудовому порядку, а тому його права підлягають судовому захисту, шляхом визнання за ним як спадкоємцем за заповітом, права власності на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться в с.Милятин Острозького району по вул.Шевченка,96.

На підставі п. 4 ст. 25, п. 11 ч.1 ст. 346, ст.ст. 328, 1216, 1233-1235, 1269, 1299 ЦК України, ст. 123 ЦК УРСР, Закону України "Про власність", керуючись ст.ст. 2-4,10, 12,200, 258, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 (жит. ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 сільської ради Острозького району Рівненської області (с.Милятин, вул.Шевченка, 71 Острозького району Рівненської області, ЄДРПОУ 04387013) про визнання права власності на майно в порядку спадкування задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 як спадкоємцем за заповітом після смерті матері - ОСОБА_4 право власності на садибний житловий будинок (А-1), який складається з коридору 1-1-1, передпокою 1-1-2, житлової 1-1-3, кухні 1-1-4, кладової 1-1-5, загальною площею 37,0 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м. з господарсько-побутовими будівлями сходи "а", сарай "Б", які знаходяться в с.Милятин Острозького району Рівненської області по вул. Шевченка, 96.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.08.2018.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_5