Постанова

від 23.08.2018 по справі 2-299/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-299/2009 (категорія: інші)

Провадження № 22-ц/790/4029/18

23 серпня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - Бровченко І.О.,

- Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України

на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2018 року (суддя - Герцов О.М.)

у цивільній справі (№ 2-299/2009) за позовом відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2018 року начальник відділу реструктуризації та стягнення заборгованості філії - Харківського обласного управління АТ Ощадбанк (далі - ПАТ Ощадбанк ) Репа А.В. звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №2-299/2009 за позовом Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В заяві вказаний працівник ПАТ Ощадбанк просив суд зазначити у додатковому рішенні по справі №2-299/2009 року правильно суму грошових коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 за кредитним договором №521 від 18 січня 2008 року, а саме: 9112,68 (дев`ять тисяч сто дванадцять) євро, що відповідно до курсу купівлі - продажу валюти (євро), встановленого НБУ станом на 12 листопада 2009 року, становить 109509,53 (сто дев`ять тисяч п`ятсот дев`ять гривень 53 коп.) .

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2018 року у задоволені заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ Державний ощадний банк України просить ухвалу скасувати та ухвалити додаткове рішення по справі № 2-299/2009 про стягнення коштів з боржника у відповідності із вимогами, вказаними в заяві, поданій до суду 18.04.2018 року.

Вважає ухвалу суду необґрунтованою та такою, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу представник заявника адвокат ОСОБА_5. вказує, що суд безпідставно посилався як на підставу відмови задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення на ту обставину, що представником заявника не надано доказів які б свідчили, що позивачем дійсно заявлялись вимоги про стягнення заборгованості у валюті євро та на відсутність інших доказів у зв'язку зі знищенням матеріалів справи № 2-299/2009р. за позовом ВАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором згідно акту Про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду .

Вказує, що у банка на момент подачі заяви про ухвалення додаткового рішення були відсутні підстави вважати, що матеріали справи знищені (втрачені), а тому недоцільно було надавати додатково до зави докази, які апріорі містяться в матеріалах справи, а також посилався на те, що суд першої інстанції мав можливість ініціювати відновлення втраченого судового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого заявником судового рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частково задоволенню за таких підстав.

Ухвалу від 29 травня 2018 року про відмову у задоволенні заяви представника ПАТ Ощадбанк про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції обґрунтовував посиланням на те, що представником заявника не надано доказів на підтвердження вказаних у заяві доводів про звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 у іноземній валюті - євро, а також на ту обставину, що матеріали цивільної справи №2-299/2009 за позовом ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором знищена.

Однак з такою ухвалою колегія суддів погодитися не може у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та допущеними судом першої інстанції порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Дійсно, як правильно вказував суд першої інстанції, цивільне судочинство, згідно положень статті 12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доведення цих обставин здійснюється шляхом подання суду у передбаченому процесуальним законом порядку і строки належні та допустимі докази.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Уповноважені посадові особи ПАТ Ощадбанк не забезпечили участь представника банку в судовому засіданні з розгляду справи за заявою від 18.04.2018 року, не вжили заходів з метою реалізації передбачених ст. ст.12, 43, 81,83 ЦПК України процесуальних прав та обов'язків щодо надання суду доказів на підтвердження тих обставин, на які посилалися в заяві від 18.04.2018 року про ухвалення додаткового рішення, в тому числі і на підтвердження доводів про наявність в поданих у 2009 році заявах банку вимоги про стягнення заборгованості в іноземній валюті, хоча в ухвалі від 24 квітня 2018 року про залишення заяви без руху, копію якої банк отримав 02.05.20918 року, суддя повідомив про відсутність матеріалів цивільної справи у зв'язку з їх знищенням.

Разом з тим, попри вказаних ознак несумлінного відношення представників позивача до реалізації процесуальних прав в інтересах ПАТ Ощадбанку , ухвала суду не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки судом першої інстанції також не вжито встановлених процесуальним законом заходів з метою забезпечення виконання вимог статті 2, частини 5 статті 12, статей 89, 263 ЦПК України в частині обов'язку сприяти учасникам справи в реалізації ними прав задля досягнення завдань та основних засад цивільного судочинства, забезпечення повного і всебічного з'ясування обставин справи.

Справа розглянута без сторін та їх представників, за відсутністю даних про отримання відповідачем копії заяви про ухвалення додаткового рішення, за відсутністю даних про повідомлення сторін у відповідності до вимог ст. ст. 128, 130 ЦПК України про час та місце розгляду справи, а також без з'ясування обставин, що мають значення для справи, шляхом дослідження матеріалів справи та перевірки зазначених у заяві від 18.04.2018 року доводів про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення.

Суд першої інстанції обмежився посиланням на лист завідувача архіву Ізюмського міськрайонного суду ОСОБА_8 (без дати) про знищення матеріалів цивільної справи №2-299/2009 за позовом ВАТ Державний банк України до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, залишивши поза увагою ту обставину, що відповідно до змісту статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене як за заявою учасника справи так і за ініціативою суду.

Лист завідувача архіву не є перешкодою для вирішення судом питання про відновлення втраченого судового провадження у порядку, передбаченому ст. ст. 493, 494 ЦПК України та вирішенню заяви від 18.04.2018 року про постановлення додаткового рішення з дотриманням вимог ст. ст. 2, 12, 13, 89, 263, 270 ЦПК України.

Оскільки вказані вимоги цивільного процесуального закону судом першої інстанції, до повноважень якого віднесено їх виконання, не виконано, апеляційний суд позбавлений можливості вирішити по суті заяву від 18.04.2018 року та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України задовольнити частково.

Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до статті 389 ЦПК України, не підлягає.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2018 року.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.О. Бровченко

О.А. Кружиліна