Постанова
Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 521/14088/16-ц
провадження № 61-21046св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОП-ПІВДЕНЬ ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОП-ПIВДЕНЬ про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року,
ВСТАНОВИВ :
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОП-ПIВДЕНЬ (далі - ТОВ ЕКОП-ПIВДЕНЬ ) про стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 28 вересня 2010 року ТОВ ЕКОП-ПIВДЕНЬ в особі директора Васильєва О. Ю. та ОСОБА_4 уклали попередній договір купівлі-продажу № 56 Б /28-09/10, предметом якого була сплата ОСОБА_4 вартості збудованої квартири в офісно-житловому комплексі на АДРЕСА_1.
Згідно з пунктом 3.1 зазначеного правочину договірна вартість квартири складала 456 660,00 грн.
Позивач стверджувала, що умови вказаного договору виконала повністю шляхом сплати відповідачу 57 706,45 дол. США, що станом на 28 вересня 2010 року еквівалентно 456 660,00 грн.
ТОВ ЕКОП-ПIВДЕНЬ , в свою чергу, за умовами зазначеного договору зобов'язувалося забезпечити не пізніше 01 березня 2011 року укладення з позивачем основного договору купівлі-продажу квартири з нотаріальним його посвідченням і передати позивачу квартиру у власність.
Однак відвідач лише частково виконав взяті на себе зобов'язання: отримавши грошові кошти, збудував будинок, але протягом декількох років з різних причин відтерміновував оформлення права власності на спірний об'єкт нерухомості за позивачем, а в листопаді 2014 року вгазалі відмовив в оформленні права власності та передачі квартири у власність.
Поряд з цим ОСОБА_4 стверджувала, що укладений нею з ТОВ ЕКОП-ПIВДЕНЬ договір містить елементи попереднього договору купівлі-продажу та договору авансу.
На підставі викладеного та з урахуванням курсу долара США просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 1 431 445, 82 грн.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ ЕКОП- ПIВДЕНЬ на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання судового збору.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що укладений сторонами справи попередній договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки укладений без дотримання вимог законодавства щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення, а тому грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, сплачені позивачем на його виконання, повинні бути стягнуті на її користь.
При цьому надану позивачем довідку від 28 вересня 2010 року, видану ТОВ ЕКОП-ПІВДЕНЬ , в якій зазначено, що вартість придбаної ОСОБА_4 квартири на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2010 року № 56Б/28-09/10 сплачена в повному обсязі, суди визнали неналежним доказом, оскільки ця довідка не містить розміру фактично сплаченої суми коштів та не може підтверджувати належне виконання зобов'язань позивачем, оскільки попереднім договором передбачений інший порядок оплати шляхом перерахування коштів.
Водночас як на доказ сплати позивачем на користь відповідача коштів у розмірі 10 000, 00 грн у якості виконання зобов'язань за укладеним між ними попереднім договором суди посилалися на лист ТОВ ЕКОП-ПІВДЕНЬ від 24 листопада 2014 року № 2411/ЭЮ, в якому відповідна інформація зазначена.
У травні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 446 660,00 грн скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення коштів в загальному розмірі 1 431 445,85 грн, стягнувши з відповідача на її користь 446 660,00 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що до суду не надано первинних бухгалтерських документів, квитанцій, касового ордеру чи інших належних документів, які б підтверджували сплату коштів за укладеним між сторонами справи попереднім договором купівлі-продажу, оскільки відповідач порушив встановлений законодавством порядок обліку готівки, що надійшла до каси підприємства. Водночас надана до суду довідка від 28 вересня 2010 року, видана ТОВ ЕКОП-ПІВДЕНЬ , є доказом сплати позивачем повної вартості квартири за попереднім договором купівлі-продажу № 56 Б /28-09/10.
Зокрема, у касаційній скарзі зазначено, що згадана довідка за правовою природою є двосторонньою додатковою угодою до договору купівлі-продажу від 28 вересня 2010 року № 56 Б /28-09/10, якою сторони правочину засвідчили оплату повної вартості квартири та відсутність претензій одна до одної. Вказано, що довідка підписана керівником ТОВ ЕКОП-ПІВДЕНЬ та скріплена печаткою товариства.
На підставі викладеного позивач вважала, що висновки судів про відсутність доказів сплати нею відповідачу коштів у зазначеному в позовній заяві розмірі, є помилковими.
25 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 28 вересня 2010 року ТОВ ЕКОП-ПIВДЕНЬ в особі директора Васильєва О. Ю. та ОСОБА_4 уклали попередній договір купівлі-продажу № 56 Б /28-09/10.
Пунктом 2.1 зазначеного договору передбаченого, що предметом договору є оплата покупцем вартості квартири, збудованої в офісно-житловому комплексі на АДРЕСА_1, на умовах та в порядку, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 3.1 договору договірна ціна квартири складає 456 660,00 грн. Оплата здійснюється покупцем за платіжними реквізитами продавця за встановленим у цьому пункті графіком.
Згаданий попередній договір купівлі-продажу сторони справи не посвідчили нотаріально. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 червня 2015 року, встановлено, що у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення укладеного між сторонами справи попереднього договору купівлі-продажу, цей правочин є нікчемним з моменту його укладення.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивачем на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу №56&quпо;Б&q?нь;/28-09/10, було сплачено відповідачу 57 706,45 доларів США в еквіваленті, що станом на 28 вересня 2010 року дорівнювало 456 660 гривень. На підтвердження цього позивачем була надана копія довідки ТОВ &q?ен;ЕКОП-ПІВДЕНЬ&q?ем; від 28 вересня 2010 року.
З наявної в матеріалах справи довідки від 28 вересня 2010 року, виданої ТОВ ЕКОП-ПІВДЕНЬ , вбачається, що вартість придбаної ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2010 року № 56Б/28-09/10 квартири сплачена в повному обсязі.
Разом із тим в матеріалах справи наявна копія листа ТОВ ЕКОП-ПІВДЕНЬ від 24 листопада 2014 року № 2411/ЭЮ, адресованого ОСОБА_4, зміст якого свідчить про те, що позивач на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу від 28 вересня 2010 року № 56Б/28-09/10 сплатила лише 10 000,00 грн, чим порушила умови пункту 8.3 цього договору.
Згідно зі статтею 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положення аналогічного змісту містить і частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).
Розглядаючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог наведених норм закону дослідили та дали належну оцінку наданим позивачем довідці від 28 вересня 2010 року, виданій ТОВ ЕКОП-ПІВДЕНЬ , та листу ТОВ ЕКОП-ПІВДЕНЬ від 24 листопада 2014 року № 2411/ЭЮ. Зокрема, суди визнали довідку від 28 вересня 2010 року неналежним доказом оплати повної вартості квартири за укладеним сторонами справи договором, оскільки вона не містить розміру фактично сплаченої суми коштів за придбання нерухомого майна. При цьому суди врахували відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин. Разом із тим суди встановили розмір сплачених позивачем відповідачу коштів на підставі листа ТОВ ЕКОП-ПІВДЕНЬ від 24 листопада 2014 року № 2411/ЭЮ, який визнали належним та допустимим доказом у справі.
Доводи та обставини, на які посилалася ОСОБА_4 в касаційній скарзі були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень Верховного Суду.
Таким чином, Верховним Судом під час касаційного розгляду справи встановлено, що підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргуОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
С. П. Штелик
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 22.08.2018 |
Оприлюднено | 29.08.2018 |
Номер документу | 76103249 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Лесько Алла Олексіївна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Висоцька Валентина Степанівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні