Рішення

від 28.08.2018 по справі 826/2964/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2018 року № 826/2964/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючої судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Медіа Груп до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал Медіа Груп (далі по тексту - позивач, ТОВ Глобал Медіа Груп ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС в місті Києві), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001331401 від 08.02.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основною сумою на 821 106,00 грн. та за штрафними санкціями на 205 277,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001351401 від 08.02.2018, яким позивачу за затримку на 7 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59 707,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% - у сумі 5 970,71 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001361401 від 08.02.2018, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 65 969,00 грн. та застосовано суму штрафних фінансових санкцій - 0 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001381401 від 08.02.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у сумі 427 287,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 106 822,00 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

У судовому засіданні представники позивача Ноготкова С.В, Колосовський Ю.О. підтримали заявлений позов і просили суд задовольнити його у повному обсязі.

Представники відповідача Шпінь В.І., Бурих К.В., Наумейко С.М. проти задоволення позовних вимог заперечували, про що надали суду відзив на адміністративний позов, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на вищевказану норму, представники сторін заявили письмове клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Так, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України 20 червня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДФС в місті Києві від 09.11.2017 №12074 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Глобал Медіа Груп з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 14.1.27, п. 14.1, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 427 287,00 грн.;

- п. 198.5 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено 843 966 грн. (за окремі періоди з 2014 по 2017 роки) та завищено суми від'ємного значення ПДВ, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у вересні 2017 року на суму 65 969,00 грн. ;

- п. 50.1 ст. 50 ПК України (в редакції 2015 року) в частині несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларовані ним в податковій звітності, наданій у грудні 2015 року у загальній сумі 59 707,07 грн;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині порушення і граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за жовтень 2015 року, лютий 2016 року, травень 2016 року, серпень 2016 року, березень 2017 року на загальну суму ПДВ 2 342,00 грн.

За результатами вищевказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт № 17/26-15-14-01-03/35446622 від 19.01.2018.

На підставі висновків акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001331401 від 08.02.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основною сумою на 821 106,00 грн. та за штрафними санкціями на 205 277,00 грн.;

- №0001351401 від 08.02.2018, яким позивачу за затримку на 7 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59 707,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% - у сумі 5 970,71 грн.;

- №0001361401 від 08.02.2018, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 65 969,00 грн. та застосовано суму штрафних фінансових санкцій - 0 грн.;

- №0001381401 від 08.02.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у сумі 427 287,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 106 822,00 грн.

Позивач, вважаючи, що вказані рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, що призводить до порушення його прав та інтересів, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ Глобал Медіа Груп здійснює господарську діяльність пов'язану із наданням рекламних послуг, розповсюдженням реклами з метою отримання доходу.

Так, під час проведення перевірки позивача встановлено, що між ТОВ Глобал Медіа Груп та ТОВ МОЛОДІСТЬ ДИСТРИБЮШН укладено договір про надання послуг №110301 від 11.03.2014, також між ТОВ Глобал Медіа Груп та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС укладено договір про надання послуг №30-11-13 від 30.11.2013.

У свою чергу, у 2014 році вказані підприємства надали позивачу послуги по здійсненню пошуку потенційних клієнтів/рекламодавців з метою подальшого залучення клієнтських рекламних бюджетів та розміщення рекламних матеріалів таких клієнтів.

При цьому, ТОВ Глобал Медіа Груп сплатило на користь вказаних підприємств винагороду в порядку та на умовах, які були передбачені договорами та додатковими угодами до них. Сума сплаченої на користь ТОВ МОЛОДІСТЬ ДИСТРИБЮШН та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС у 2014 році винагороди була віднесена підприємством до складу витрат операційної діяльності, а саме витрати на збут в бухгалтерському обліку товариства.

Суд зазначає, що надані вказаними контрагентами послуги полягали у залученні бюджетів від рекламодавців, тобто заохочення конкретного рекламодавця протягом періоду дії договору розміщувати рекламу через агентство, яким в даному випадку виступало ТОВ Глобал Медіа Груп .

Договори про надання послуг, за якими ТОВ Глобал Медіа Груп виплачувало винагороду ТОВ МОЛОДІСТЬ ДИСТРИБЮШН та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС діяли одночасно та були пов'язані із договорами про розповсюдження реклами, на підставі яких позивач отримував дохід від розміщення реклами.

Так, зокрема, ТОВ Глобал Медіа Груп були підписані наступні договори про розповсюдження реклами:

- договір про розповсюдження реклами №РГ14-453 від 26.05.2014 між ТОВ Глобал Медіа Груп та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ;

- договір про розповсюдження реклами №РГ16-70 від 26.12.2016 між ТОВ Глобал Медіа Груп та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ;

- договір про розповсюдження реклами №РГ 359 від 01.11.2013 між ТОВ Глобал Медіа Груп , ПАТ УКРТАТНАФТА та ПАТ УКРНАФТА ;

- договір про розповсюдження реклами №РГ 17.2/РГ 15-504/1958-ін від 25.12.2014 між ТОВ Глобал Медіа Груп , ПАТ УКРТАТНАФТА та ПАТ УКРНАФТА ;

- договір про розповсюдження реклами №РГ 17.2/РГ 15-556/1419-ін від 20.08.2015 між ТОВ Глобал Медіа Груп , ПАТ УКРТАТНАФТА та ПАТ УКРНАФТА ;

- договір про розповсюдження реклами №РГ 17.2/РГ 15-556/1420-ін від 20.08.2015 між ТОВ Глобал Медіа Груп , ПАТ УКРТАТНАФТА та ПАТ УКРНАФТА ;

- договір про розповсюдження реклами №РГ 16-38 від 25.04.2016 між ТОВ Глобал Медіа Груп та ПАТ УКРТАТНАФТА ;

- договір про розповсюдження реклами №РГ 17-1 від 24.11.2016 між ТОВ Глобал Медіа Груп та ПАТ УКРТАТНАФТА .

Таким чином, аналізуючи вказане, позивач отримував дохід, пов'язаний саме із тими послугами, які надавали контрагенти. Останні на підставі укладених з ТОВ Глобал Медіа Груп та власних договорів залучали бюджети рекламодавців ПАТ УКРТАТНАФТА , ПАТ УКРНАФТА та TOB РЕККІТ БЕНКЗІЕР ХАУСХОЛД ЕНД ХЕЛС KEP УКРАЇНА на оплату послуг позивача щодо розміщення реклами. Надання послуг з боку підприємств TOB МОЛОДІСТЬ ДИСТРИБЮШН та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС підтверджується належним чином складеними та підписаними сторонами актами приймання передачі наданих послуг, з яких убачається інформація про вид, обсяг, вартість та період надання послуг.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії доручення та агентськими договорами.

Пункт 14.1.54 ст. 14 ПКУ надає визначення поняття дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг: інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Так, протягом перевіреного періоду ТОВ Глобал Медіа Груп здійснювало господарську діяльність з надання послуг з розміщення та розповсюдження реклами з метою отримання доходу.

Таким чином, позивач сплачував винагороду компаніям-посередникам за залучення та заохочення клієнтів для розміщення рекламних продуктів (в чому виражалися витрати), в свою чергу клієнти сплачували позивачу винагороду за розміщення реклами (що є доходом позивача).

Враховуючи вказане, матеріалами справи підтверджено, що витрати на оплату послуг із залучення (заохочення) клієнтів були безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача. При цьому, залучення рекламних продуктів (бюджетів) відбувалося також і в межах вже існуючих, чинних договорів з окремими клієнтами, що не є порушенням вимог законодавства та не свідчить про те, що така діяльність не є господарською діяльністю позивача.

Між іншим, відповідач дійшов висновку про заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 909 935,00 грн., при цьому стверджує про те, що послуги надані підприємствами ТОВ МОЛОДІСТЬ ДИСТРИБЮШН та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС на користь позивача не були пов'язані із господарською діяльністю підприємства, а тому підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ протягом 2014-2017 років, проте суд не погоджується з зазначеним з урахуванням наступного.

Так, за перевіряємий період ТОВ Глобал Медіа Груп укладено наступні договори із вказаними вище контрагентами, а саме:

- договір №110301 від 11.03.2014 із TOB МОЛОДІСТЬ ДИСТРИБЮШН ;

- договір №30-11-13 від 30.11.2013 із TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ;

- договір №31-12-13 від 31.12.2013 із TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ;

- договір №31-12-14 від 31.12.2014 із TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ;

- договір №30-11-14 від 31.12.2014 із TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ;

- договір №31-12-15 від 31.12.2015 із TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ;

- договір №31-42-16 від 31.12.2016 із TOB МЕДІАБКСПЕРТ ПЛЮС .

На підставі таких договорів про надання послуг в період з 2014 по 2017 роки підприємствами ТОВ МОЛОДІСТЬ ДИСТРИБЮШН та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС надали позивачу послуги по здійсненню пошуку потенційних клієнтів/рекламодавців з метою подальшого залучення клієнтських рекламних бюджетів та розміщення рекламних матеріалів таких клієнтів, а також залученню коштів (бюджетів) від таких клієнтів на розміщення реклами в межах існуючих договорів. ТОВ Глобал Медіа Груп сплатило на користь вказаних підприємств винагороду в порядку та на умовах, які були передбачені договорами та додатковими угодами до них. Вартість наданих послуг включала в себе ПДВ, а тому суми сплачені на користь контрагентів у відповідні звітні періоди з 2014 по 2017 роки включалася позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ на підставі отриманих від постачальників послуг податкових накладних.

Крім того, суд звертає увагу, що суми ПДВ за вказаними накладними були включені до складу податкових зобов'язань ТОВ МОЛОДІСТЬ ДИСТРИБЮШН та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС у відповідних звітних періодах, розбіжностей між сумами податкових зобов'язань контрагентів та податковим кредитом позивача перевіркою встановлено не було.

Також, суд зазначає, що відповідачем не враховано, що договори про надання послуг, за якими ТОВ Глобал Медіа Груп виплачувало винагороду контрагентам діяли одночасно та були пов'язані із договорами про розповсюдження реклами, на підставі яких позивач отримував дохід від розміщення реклами.

Так, як вже зазначалося раніше, ТОВ Глобал Медіа Груп були підписані наступні договори про розповсюдження реклами:

- договір про розповсюдження реклами №РГ14-453 від 26.05.2014 між ТОВ Глобал Медіа Груп та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ;

- договір про розповсюдження реклами №РГ16-70 від 26.12.2016 між ТОВ Глобал Медіа Груп та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС ;

- договір про розповсюдження реклами №РГ 359 від 01.11.2013 між ТОВ Глобал Медіа Груп , ПАТ УКРТАТНАФТА та ПАТ УКРНАФТА ;

- договір про розповсюдження реклами № РГ 17.2/РГ 15-504/1958-ін від 25.12.2014 між ТОВ Глобал Медіа Груп , ПАТ УКРТАТНАФТА та ПАТ УКРНАФТА ;

- договір про розповсюдження реклами № РГ 17.2/РГ 15-556/1419-ін від 20.08.2015 між ТОВ Глобал Медіа Груп , ПАТ УКРТАТНАФТА та ПАТ УКРНАФТА ;

- договір про розповсюдження реклами № РГ 17.2/РГ 15-557/1420-ін від 20.08.2015 між ТОВ Глобал Медіа Груп , ПАТ УКРТАТНАФТА та ПАТ УКРНАФТА ;

- договір про розповсюдження реклами № РГ16-38 від 25.04.2016 між ТОВ Глобал Медіа Груп та ПАТ УКРТАТНАФТА .

- договір про розповсюдження реклами №РГ "17-1 від 24.11.2016 між ТОВ Глобал Медіа Груп та ПАТ УКРТАТНАФТА .

Таким чином, суд робить висновок про те, що вказані вище обставини свідчать, що позивач отримував дохід пов'язаний саме із тими послугами, які надавали підприємства ТОВ МОЛОДІСТЬ ДИСТРИБЮШН та TOB МЕДІА ЕКСПЕРТ ПЛЮС , тобто ніс витрати та сплачував ПДВ саме в цілях ведення своєї основної господарської діяльності.

У відповідності до п.п. г п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

ТОВ Глобал Медіа Груп використовувало придбані послуги для забезпечення ведення власної господарської діяльності та здійснювало поставку власних послуг за ціною, яка включала в себе ПДВ. Тобто, використовувало результати наданих послуг в операціях, які є звичайною господарською діяльністю товариства, а тому не зобов'язано було застосувати п.п. г . п. 198. 5 ст. 198 Кодексу.

Відповідно до п. 188.1. ст.. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Матеріалами справи встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є надання агентських послуг з розміщення та розповсюдження. Ціни на вказані послуги (тарифи) підлягають обов'язковому державному регулюванню.

Як убачається із акту перевірки, під час податковим органом не було встановлено фактів відсутності податкових накладних чи порушень при їх оформленні.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких з митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналізуючи вказані вище норми ПК України суд дійшов висновку, що необхідною умовою для віднесене сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи убачається, позивач відповідно до умов описаних вище договорів про надання послуг отримав послуги від своїх контрагентів, та використовував результати надання послуг для ведення власної господарської діяльності, надання агентських послуг із розміщення та розповсюдження реклами з метою отримання доходу.

У свою чергу п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У даному випадку, як убачається і з самого акту перевірки, всі суми податкового кредиту з ПДВ, задекларовані ТОВ Глобал Медіа Груп , були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Отже, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем суду надано докази фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, складення за їх результатами первинних бухгалтерських документів, які відображають реальність операцій, а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

У вказаному вище листі Вищий адміністративний суд України також зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11).

Зважаючи на викладене суд ще раз зауважує, що у ході судового розгляду справи позивач надав суду докази на підтвердження реальності здійснення ним господарських операцій та правомірне формування позивачем показників податкової звітності.

Стосовно доводів відповідача про несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість задекларованих в податковій звітності за 2015 рік у загальній сумі 59 707,07 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідачем в акті перевірки зазначено порушення строків сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість за окремі періоди 2015 року та зроблено висновок про те, що позивачем в порушення п. 50.1 ст. 50 ПК України не своєчасно сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, задекларовані ним в податковій звітності за 2015 рік у загальній сумі 59 707,07 грн.

У 2015 році ТОВ Глобал Медіа Груп у зв'язку із самостійним виявленням помилок в податковій звітності з податку на додану вартість були подані наступні уточнюючі розрахунки:

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 08.12.2015 до податкової декларації з ПДВ №9248290519 за серпень 2015 року, згідно з яким визначено податкові зобов'язання на суму 33 892,07 грн.;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 08.12.2015 до податкової декларації з ПДВ №9248294301 за вересень 2015 року, згідно з яким визначено податкові зобов'язання на суму 16 009,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 08.12.2015 до податкової декларації з ПДВ №9248293809 за жовтень 2015 року, згідно з яким визначено податкові зобов'язання на суму 9 806,00 грн.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Слід зазначити, що позивач, керуючись вказаною нормою ПК України разом з поданням уточнюючих розрахунків за серпень, вересень та жовтень 2015 року, станом на 08.12.2015 (дата подачі уточнюючих розрахунків) самостійно сплатив суму недоплати та штраф у розмірі 3-х відсотків від суми недоплати. Сплата уточнених сум податкових зобов'язань з ПДВ та штрафних санкцій підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення №3113 від 07.12.2015;

- платіжне доручення № 3184 від 15.12.2015;

- платіжне доручення № 3279 від 23.12.2015.

В акті перевірки відповідач посилається на п. 129.1.2 ст. 129 ПК України, як на підставу для нарахування пені за прострочення сплати вказаних податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України (чинній на момент подання уточнюючих розрахунків) пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

В даному випадку позивач самостійно виявив помилки при обчисленні сум податкових зобов'язань окремих звітних періодів 2015 року, подав уточнюючі розрахунки та самостійно сплатив суми податкових зобов'язань разом із штрафом у встановлений законом строк. В такому випадку податковий борг із сплати ПДВ за відповідні уточнені періоди не виникав, оскільки податкові зобов'язання були сплачені самостійно та своєчасно, а тому пеня згідно п. 129.1.2 ст. 129 ПК України також не підлягала нарахуванню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 11.05.2017 №17995-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 08.02.2018 №0001331401, №0001351401, №0001361401, №0001381401 є протиправними і підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Медіа Груп до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби в місті Києві №0001331401 від 08.02.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основною сумою на 821 106,00 грн. та за штрафними санкціями на 205 277,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001351401 Державної фіскальної служби в місті Києві від 08.02.2018, яким позивачу за затримку на 7 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59 707,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% - у сумі 5 970,71 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби в місті Києві №0001361401 від 08.02.2018, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 65 969,00 грн. та застосовано суму штрафних фінансових санкцій - 0 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби в місті Києві №0001381401 від 08.02.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у сумі 427 287,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 106 822,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Медіа Груп (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ 35446622) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 486,48 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби в місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко