Ухвала

від 27.03.2019 по справі 826/2964/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 березня 2019 року

Київ

справа №826/2964/18

адміністративне провадження №К/9901/7732/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №826/2964/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Медіа Груп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Медіа Груп" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.02.2018 №0001331401, №0001351401, №0001361401, №0001381401, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основною сумою на 821106 гривень та за штрафними санкціями на 205277 гривень, за затримку на 7 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59707 гривень зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% - у сумі 5970,71 гривень, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 65969 гривень та застосовано суму штрафних фінансових санкцій 0 гривень, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у сумі 427287 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 106822 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2018 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстрована в автоматизованій системі діловодства 19.03.2019), в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, позаяк вказані ним причини пропуску строку апеляційного оскарження, на думку податкового орану, є поважними, оскільки пов'язані з відсутністю можливості своєчасного виконання вимог процесуального закону і суду стосовно надання документа про сплату судового збору з огляду на відсутність фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети, а також зупинення органом Державної казначейської служби операцій з бюджетними коштами за всім рахунками, що, як наслідок спричинило повернення попередньо поданої апеляційної скарги особі, яка її подала, зумовило пропуск встановленого КАС України строку для реалізації права на апеляційний перегляд справи при повторному зверненні до апеляційного суду.

Водночас за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом другим частини другої статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Рішення судом першої інстанції ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження 28.08.2018 й отримане відповідачем 04.09.2018.

Вперше подана апеляційна скарга ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 повернута особі, яка її подала, оскільки була оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом першим частини п'ятої статті 296 КАС України в частині надання документа про сплату судового збору, й цей недолік не усунуто в межах визначеного судом строку, який, до того ж продовжувався за клопотаннями податкового органу.

09.01.2019 Головне управління ДФС у м. Києві повторно звернулося до суду апеляційної інстанції й, водночас порушувало питання поновлення строку апеляційного оскарження, у якому, як на поважні підстави для цього, посилалося на відсутність фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, що, як наслідок зумовило повернення попередньо поданої апеляційної скарги особі, яка її подала.

Втім суд апеляційної інстанції визнав неповажними вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження й відповідно до приписів частини третьої статті 298 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 залишив без руху апеляційну скаргу податкового органу, одночасно встановивши десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого останній мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

У межах встановленого строку до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання податкового органу, в якому порушувалось питання поновлення строку апеляційного оскарження з підстав, аналогічних тим, які вже зазначались заявником, зокрема у зв'язку з відсутністю фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, що, в свою чергу унеможливило своєчасне виконання вимог процесуального закону й суду щодо форми і змісту апеляційної скарги, а відтак зумовило подання останньої з пропуском вказаного строку.

Однак вказані відповідачем обставини визнані судом апеляційної інстанції неповажними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим будь-які зволікання останніх зі сплатою судового збору, як і звернення з клопотаннями про продовження через це строк, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, відстрочення або звільнення від сплати такого збору, не свідчать про неухильне виконання обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації останнім права на апеляційний перегляд справи, до того ж, при наявності повноважень стосовно планування і здійснення видатків бюджету, а в разі потреби їх перерозподілу протягом усього бюджетного року таким чином, щоб забезпечити своєчасне і у повному обсязі проведення усіх необхідних платежів.

Ураховуючи викладене, та керуючись приписами пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Своєю чергою пунктом першим частини п'ятої статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

Невиконання цих вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху й, у разі неусунення цього недоліку упродовж встановленого судом строку зумовлює її повернення (пункт перший частини четвертої статті 169, частина друга статті 298 КАС України).

Процесуальний закон не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги, що виплаває з приписів частини восьмої статті 169 КАС України.

У відповідності ж з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, фінансування суб'єктів владних повноважень має відбуватись своєчасно і в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді, при цьому останні не позбавлені можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету і мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Тому зупинення на рахунку відповідача фінансових операцій, зокрема в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Більше того на виконання пункту дев'ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).

Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку №845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, набрала чинності 16.03.2018) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Таким чином починаючи з 16.03.2018 проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані неповажними.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №826/2964/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Медіа Груп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко