Постанова

від 28.08.2018 по справі 826/10605/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10605/17 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю УСВТ-Фасад на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю УСВТ-Фасад до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю УСВТ-Фасад (далі - Позивач, ТОВ УСВТ-Фасад ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Дніпровському районі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.05.2016 року №0029241201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивачем не спростовується факт порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а положеннями абз. 3 п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України не передбачено звільнення від відповідальності, яка передбачена саме згаданим пунктом, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. При цьому наголошує на неправильному застосуванні судом положень абз. 3 п. 1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, яка закріплює неможливість застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, здійснену до проведення перевірки.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2018 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2016 року головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління податків і зборів юридичних осіб ДПІ у Дніпровському районі проведено камеральну перевірку ТОВ УСВТ-Фасад з питань своєчасності реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість. У ході перевірки податковим органом виявлено, що в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України суб'єктом господарювання в Єдиному реєстрі податкових накладних несвоєчасно зареєстровані податкові накладні: від 1 до 15 днів, сума ПДВ - 1 452 066,72 грн. по трьом податковим накладним; від 16 до 30 днів, сума ПДВ - 1 097 567,80 грн. по одній податковій накладній, за що п. 120-1.1 ст. 120 ПК України передбачена відповідальність.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 21.04.2016 року №2732/26-53-12-01/33634540 (а.с. 9), примірник якого Позивачем було отримано.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 16.05.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми Н №0029241201, яким до Позивача застосовано штраф за затримку граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на:

- 15 і менше днів у розмірі 10% від суми 1 452 066,72 грн. у розмірі 145 206,67 грн.;

- від 16 до 30 днів у розмірі 20 % від суми 1 097 567,80 грн. у розмірі 219 513,56 грн. (а.с. 7-8).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 75, 76, 120-1, 201 Податкового кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що чинним на момент проведення перевірки законодавством не передбачено звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, здійснену до моменту перевірки, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України у редакції, яка була чинною на момент проведення перевірки, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, предметом камеральної перевірки охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №803/1315/17.

За привалами ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Зі змісту наведених норм вбачається, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладених можливе у випадку незабезпечення платником податків їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, податкові накладні від 09.10.2015 року №35, від 10.11.2015 року №40 та від 12.02.2016 року №9 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних із затримкою до 15 днів після закінчення граничного строку, а податкова накладна від 22.02.2016 року №13 - із затримкою 16 днів після завершення такого строку. При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва обґрунтовано підкреслив, що дані обставини ТОВ УСВТ-Фасад не оспорюються.

Наведене дає підстави для висновку, що у ДПІ у Дніпровському районі були правові підстави для прийняття оскаржуваного індивідуального акту.

Посилання Апелянта на приписи абз. 3 п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України як на аргумент щодо відсутності у контролюючого органу підстав для застування до ТОВ УСВТ-Фасад штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Відповідно до абз. 3 п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України у разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

Тобто, даною правовою нормою передбачені підстави звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, яка передбачає відповідальність за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу.

Разом з тим, як було встановлено раніше та вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції накладені на ТОВ УСВТ-Фасад на підставі п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин абз. 3 п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що хоча пунктом 35 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що норми пункту 1201.1 статті 1201 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року, однак вже з 01 січня 2016 року законодавцем надано право контролюючому органу притягувати платників податків до відповідальності на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України за порушення термінів реєстрації податкових накладних, складених з 01.10.2015 року.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю УСВТ-Фасад на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю УСВТ-Фасад до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 28 серпня 2018 року.