Постанова

від 22.08.2018 по справі 810/1922/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1922/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі: Кривді В.І.

за участю:

представника позивача: Сидоренка В.А.

представника відповідача: Федотової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Чайка до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр Чайка (далі по тексту - Позивач, ТОВ Медичний центр Чайка ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Київській області) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2017 №0044621406.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.11.2017 відповідності до наказу ГУ ДФС у Київській області від 30.10.2017 №1962, на підставі направлень від 24.11.2017 № 6152 та № 6153, відповідачем було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - ТОВ Медичний центр Чайка .

Перевірка проведена у присутності директора ТОВ Медичний центр Чайка Левченко Н.В.

Посадовими особи контролюючого органу за результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки від 29.11.2017 №2936/1000/36713127, яким встановлено порушення пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у частині видачі під звіт готівкових коштів на загальну суму 272 200,00 грн. за період з 01.02.2017 по дату перевірки без повного звітування щодо раніше виданих коштів. (а.с.7).

Так, на думку відповідача, порушення ТОВ Медичний центр Чайка законодавства у сфері обігу готівки у національній валюті полягало у тому, що підзвітній особі Левченко Н.В., яка є директором товариства, на підставі видаткового ордера № 8 від 26.01.2017 були видані під звіт готівкові кошти у сумі 6 000,00 грн., які згідно із прибутковим касовим ордером від 27.01.2017 № 21 були повернуті у касу підприємства без складання звіту про використання коштів.

На підставі акта фактичної перевірки від 29.11.2017 №2936/1000/36713127, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2017 №0044621406, яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 68 050,00 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР).

Не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 11.12.2017 №0044621406 в адміністративному порядку, направивши на адресу ДФС України скаргу.

Розглянувши скаргу позивача, ДФС України прийняла рішення від 13.03.2018 38627/6/99-99-11-03-01-25, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи оскаржуване ППР протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про те, що позивачем, в порушення пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не складено звіт про використання коштів на загальну суму 272 200,00 грн. є безпідставними та необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 11.12.2017 №0044621406 підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами, установами та організаціями, а також окремі питання організації роботи з готівкою, визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі по тексту - Положення № 637).

Згідно з пунктом 2.11 Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Підпунктом 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України встановлено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податків: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

У відповідності до п.3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Отже, зміст вищенаведених норм законодавства у сфері обігу готівки та їх аналіз, вказує на те, що видача коштів під звіт з каси підприємства здійснюється у ході та для забезпечення їх діяльності, з метою контролю за виконанням певних господарських операцій, тобто, окремих цивільно-правових дій.

Обов`язковою, законодавчо-закріпленою умовою видачі коштів з каси підприємств є подання підзвітною особою звіту про використання виданих коштів. При цьому, встановлюючи термін подачі такого звіту, законодавець нерозривно пов`язав його з конкретною подією, а саме: завершенням виконання окремої цивільно-правової дії, на яку видавались кошти.

Як вірно встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, 26.01.2017 з каси ТОВ Медичний центр Чайка Левченко Н.В. було видано 6000,00 грн., зазначене підтверджується видатковим касовим ордером №8 (а.с.15).

Відповідно до прибуткового касового ордеру від 27.01.2017 № 21, у касу позивача було прийнято 6000,00 грн. від Левченко Н.В., підставою зарахування вказаної суми зазначено - повернення невикористаних коштів (а.с.16).

З огляду на вищенаведене, надані позивачем письмові докази підтверджують та доводять факт повернення підзвітною особою коштів, взятих під звіт для виконання цивільно-правової дії, з причин, які унеможливили виконати таку дію.

Тобто, позивач, після повернення коштів у касу, не мав обов`язку щодо звітування за раніше отримані під звіт суми, оскільки подія, яка є юридично встановленою точкою відліку терміну для подання звіту (виконання окремої цивільно-правової дії), - так і не відбулася.

Отже, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи податкового органу про те, що позивачем, в порушення пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не складено звіт про використання коштів, оскільки чинним законодавством обов`язок щодо складання такого звіту передбачений лише у випадку реалізації наданих під звіт коштів.

Крім того, зазначені обставини були підтверджені представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції шляхом надання звітів про використання коштів на загальну суму 272 200,00 грн.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку про безпідставність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 11.12.2017 № 0044621406, а тому воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного ППР, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк