Постанова

від 22.08.2018 по справі 822/550/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/550/18

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

22 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Олійника Ю.П.,

представника відповідача: Коваля В.М.,

представника відповідача: Кундиловської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення та вимоги,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2018 року житлово-будівельний кооператив "Ідеал" (далі ЖБК "Ідеал") звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006141209 за формою "Р" на суму 997 917 грн. 00 коп. і визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Хмельницькій області №2277-17 від 25.10.2017 на суму 1 476 851 грн. 50 коп., у тому числі 997 917 грн. 00 коп. - основного платежу та 478 934 грн. 50 коп. - пені.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.05.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.05.2018 скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про порушення строку подання позивачем скарги до ДФС України є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні і інші докази, крім копії конверта та витягу із веб-сайта Укрпошти, які свідчать про те, що скарга надіслана поштою 29.08.2017.

Щодо факту виявленого порушення п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України апелянт наголосив на тому, що він не допустив нецільового використання активів в частині оплати за роботи ТОВ "Валіо Груп", адже відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено протилежного. Позивач зазначає, що кошти перераховані ТОВ "Валіо Груп" як оплата за будівельно-монтажні роботи, що відповідає досягненню цілей, завдань та напрям діяльності позивача, адже вказані кошти ЖБК "Ідеал" витрачені на будівництво будинку.

Позивач також зазначив, що відповідачем не доведено факт нереальності господарських операцій ЖБК "Ідеал" з ТОВ "Валіо Груп", а суд першої інстанції в цій частині дійшов помилкових висновків.

16.07.2018 на адресу суду від ГУ ДФС у Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, мотивований тим, що ЖБК "Ідеал" сплатив кошти за роботи ТОВ "Валіо Груп", які фактично не виконувались, тобто позивач провів оплату за вказані роботи для переведення таких коштів у готівку, а тому, будучи неприбутковою організацією, допустив їх нецільове використання.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити. В свою чергу, представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 04.08.2017 № 2219 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ЖБК "Ідеал" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 09.08.2017 №1557/22-01-14-06/39404701.

Проведеною перевіркою встановлено порушення житлово-будівельним кооперативом "Ідеал" вимог пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (в редакції з 13.08.2015), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 997 917 грн. 00 коп., в т.ч.:

- серпні 2015 року в сумі 343 396 грн. 00 коп.;

- ІІІ квартал 2015 року в сумі 267 717 грн. 00 коп.;

- 2015 рік в сумі 654 521 грн. 00 коп., в т.ч. у IV кварталі 2015 року в сумі 386 804 грн. 00 коп.

На підставі акту від 09.08.2017 №1557/22-01-14-06/39404701 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення - рішення від 18.08.2017 №0006141209 за формою "Р" на суму 997 917 грн. 00 коп.

Житлово-будівельний кооператив "Ідеал" не погодившись із винесеним податковим органом податковим повідомленням - рішенням форми "Р" № 0006141209 від 18.08.2017 оскаржив його до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скаргу ЖБК "Ідеал" залишила без розгляду у відповідності до п.4 розд.8 Порядку № 916, з підстав пропуску строку звернення, та повернула останню заявнику.

31.08.2017 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області виставлено позивачу податкову вимогу форми "Ю" № 17855-17 на суму 1 453 032 грн. 72 коп. за платежем - податок на прибуток приватних підприємств.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки кошти в сумі 5 543 986 грн., з них: з 13 по 31 серпня 2015 року в сумі 1 907 760 грн., вересні 2015 року в сумі 1 487 316 грн., жовтні 2015 року в сумі 2 148 910 грн., які перераховані ЖБК Ідеал на рахунки TOB Валіо Груп для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог пп. 133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) ЖБК Ідеал зобов'язано було до 20.09.2015 подати Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31.08.2015 (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 343 397 грн.. виходячи із суми операції нецільового використання коштів в розмірі 1 907 760 грн. (1907760 грн. х 18%).

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Частиною 1 ст.308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п.133.4 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції з 13.08.2015) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно пп. 133.4.2 п.133.4 ст.133 ПК України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) є те, що доходи прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Згідно з пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 ПК України (в редакції чинній з 13.08.2015 року) у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду) та подавати фінансову звітність та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Відповідно до вимог п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як слідує з матеріалів справи, згідно зі статутом ЖБК "Ідеал", є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями Членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

Статутом ЖБК "Ідеал" передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку.

08.05.2015 між позивачем та ТОВ "Валіо Груп" укладено договір підряду № 8/05-44 п згідно якого ЖБК "Ідеал" - Замовник, а ТОВ "Валіо Груп"- Підрядник.

Предметом даного Договору є зобов'язання Підрядника за дорученням Замовника на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

За проведені роботи ЖБК "Ідеал" перерахував ТОВ "Валіо Груп" кошти в сумі 5 543 986 грн.

Як стверджує відповідач, вищезазначені кошти, які перераховані на рахунки TOB Валіо Груп для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог пп. 133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) підприємство ЖБК "Ідеал" зобов'язано було до 20 вересня 2015 року подати Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31.08.2015 (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 343 397 грн. виходячи із суми операції нецільового використання коштів в розмірі 1 907 760 грн. (1 907 760 грн. х 18%).

Також ЖБК "Ідеал" у відповідності до вимог абзацу 2 пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 ПК України зобов'язано було: подати Податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2015 року, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 1 487 316 грн. та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 267 717 грн., виходячи із суми операції нецільового використання коштів у вересні 2015 року в розмірі 1 487 316 грн. (1 487 316 грн. х 18%); подати Податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 3 636 226 грн. та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 654 521 грн., виходячи із суми операції нецільового використання коштів у вересні-жовтні 2015 року в розмірі 3 636 226 грн. (3 636 226 грн. х 18%).

На підтвердження господарських операцій згідно даного Договору позивачем надано до суду копію Договору підряду № 8/05-44п, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за травень-жовтень 2015 року, акти б/н приймання виконаних будівельних робіт за травень-жовтень 2015 року, підсумкову відомість ресурсів, акт звіряння взаємних розрахунків, виписки банку та податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

Відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, обґрунтовуючи нецільове використання позивачем вказаних коштів, вказує виключно на те, що ЖБК "Ідеал" провів оплату за роботи ТОВ "Валіо Груп", які фактично не виконувались, тобто позивач здійснив оплату за вказані роботи з метою переведення таких коштів у готівку, адже в діяльності ТОВ "Валіо Груп" наявні ознаки фіктивності.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що жодним доказом не підтверджується зняття коштів з рахунків ТОВ Валіо груп позивачем, переведення саме цих коштів у готівку та передачу безпосередньо позивачу, наявність або ж використання такої готівки позивачем. Водночас, платіжними дорученнями підтверджується перерахування ЖБК "Ідеал" коштів у безготівковому порядку на рахунок ТОВ Валіо груп в якості оплати за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 8/05-44п від 08.05.2015.

Як стверджує позивач, кошти в сумі 5 543 986 грн. витрачені за цільовим використанням - на будівництво будинку, який прийнятий до експлуатації, на підтвердження чого надав копії договору про забудову земельної ділянки від 01.07.2014 року між ТОВ "ВКФ" Наладник Лтд" та ЖБК "Місто-Сад восьмий Будівельний 4А", додатки до договору №2 від 01.11.2014, №4 від 06.05.2015 №8 від 17.03.2014 між ТОВ "ВКФ" Наладник Лтд", ЖБК "Місто-Сад восьмий Будівельний 4А" та ЖБК "Ідеал", договір генерального підряду на будівництво від 01.07.2014 між ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний, 4А" та ТОВ "Укрінжинірбуд", акт приймання-передачі багатоквартирного будинку на баланс та в управління від 06.09.2016 між ТОВ "ВКФ" Наладник Лтд", ЖБК "Місто-Сад восьмий Будівельний 4А" та ЖБК "Ідеал" та ОСББ "Будного 28", двох декларацій про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до 1-3 категорії складності (м.Хмельницький, вул.С.Дубного,18), зареєстрованих УДАБІ України в Тернопільській області по 1-й та 4-й секціях, договір підряду, довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 та акти приймання виконаних робіт КБ-2.

Відповідач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, обґрунтовуючи нецільове використання позивачем вказаних коштів, вказує виключно на те, що ЖБК "Ідеал" провів оплату за роботи ТОВ "Валіо Груп", які фактично не виконувались, тобто позивач здійснив оплату за вказані роботи з метою переведення таких коштів у готівку, адже в діяльності ТОВ "Валіо Груп" наявні ознаки фіктивності.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що жодним доказом не підтверджується зняття коштів з рахунків ТОВ Валіо Груп позивачем, переведення саме цих коштів у готівку та передачу безпосередньо позивачу, наявність або ж використання такої готівки позивачем. Водночас, платіжними дорученнями підтверджується перерахування ЖБК "Ідеал" коштів у безготівковому порядку на рахунок ТОВ Валіо Груп в якості оплати за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 8/05-44п від 08.05.2015.

Крім того, в договорі підряду відсутні обмеження щодо проведення тільки розрахунків після виконання будівельних робіт.

В обґрунтування нереальності господарських операцій ЖБК "Ідеал" з ТОВ Валіо Груп суд першої інстанції зазначає, що відповідно до умов договору підряду № 8/05-44п, позивачем не надано до суду додатків, передбачених договором, а саме: Додаток №1 до договору (кошторис), проектна документація, інших необхідних документів для виконання будь-якого виду будівельних робіт. Тобто, із змісту договору не вбачається які саме роботи мало виконувати TOB "Валіо Груп", також вартість виконуваних робіт.

Також суд першої інстанції вказав, що бухгалтерська документація, яка надана представником позивача не містить обов'язкових реквізитів. Зокрема, в документації відсутня дата її підписання, акти приймання виконаних будівельних робіт не містять відомостей підпису, дати, печаток, довідка про вартість виконаних будівельних робіт не містить дати та підпису керівника TOB "Валіо Груп".

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За вимогами частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з ч.2 ст.9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, будь-які документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів.

Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018, справа №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17.04.2018, справа №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Таким чином, недоліки виявлені в первинних документах, наданих позивачем не можуть слугувати підставою для висновку про фіктивність виконання робіт ТОВ "Валіо Груп" згідно умов договору підряду № 8/05-44п від 08.05.2015, який є не скасованим.

Суд першої інстанції також вказує на відсутність у ЖБК "Ідеал" власних та орендованих виробничих потужностей, а матеріали справи містять інформацію про те, що TOB "Валіо Груп" не має у власності (оренді) основних фондів та немає трудових ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Однак, відповідачем не доведено, а судом не встановлено неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Також суд першої інстанції зазначає, що протягом 2015-2016 років службові особи TOB "Валіо Груп" податкову звітність до ДПІ за місцем реєстрації не подавали, остання податкова звітність підприємства подана в липні 2014 року керівником підприємства ОСОБА_5, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2, якого закритий ще в І кварталі 2012 року, в зв'язку з повідомленням про смерть.

Крім того, суд першої інстанції посилається на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень: № 32015100020000162, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України; №32016100070000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2016 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України; №32017100070000002, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у рамках цих кримінальних справ встановлено, що на території м. Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних "фіктивних" підприємств, а саме: ТОВ "Валіо Груп" та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів "конвертаційного центру", вилучено печатку ТОВ "Валіо Груп", чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ "Валіо Груп".

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників ТОВ "Валіо Груп", з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_6, який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14.02.2017 у справі №758/1592/17).

Як ствердив у письмових поясненнях представник відповідача та зазначено в рішенні суду першої інстанції, згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ "Валіо Груп" ОСОБА_6 від 24.10.2016, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Валіо Груп", жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Як передбачено ч.1 ст.23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Згідно з ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ "Валіо Груп" відсутня.

Крім того, як пояснила представник відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, станом на день апеляційного розгляду справи, їй не відомо про існування такого вироку та ходу розслідування справи.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421а11, від 22.09.2015 у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ "Валіо Груп".

Слід зазначити, що під час апеляційного розгляду справи, в судовому засіданні встановлено, що відповідач та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилаються на протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 24.10.2016, тоді як в матеріалах справи міститься протокол від 26.10.2016. Посилання на зазначений протокол допиту відсутнє і в акті перевірки.

Крім того, ухвала суду від 14.02.2017 № 758/1592/17-в, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відсутня як в матеріалах справи, так і в переліку документів, які використовувались відповідачем під час перевірки.

Колегія суддів також вважає, що факт анулювання 23.06.2015 свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB "Валіо Груп" №200176278 від 01.07.2014, жодним чином не свідчить про отримання певної вигоди позивачем, адже позивач є неприбутковою організацією, не є платником ПДВ, а тому не міг отримати податкову вигоду за результатами документування господарських операцій з TOB "Валіо Груп". До того ж, всі платежі на рахунки TOB "Валіо Груп" позивач проводив без ПДВ, що вказує на неможливість формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Також необхідно зазначити, що згідно з ч.2 ст.61 Конституції України існує принцип індивідуальної відповідальності за вчинене порушення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Також Верховний Суд в своїх постановах від 20.02.2018 по справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 по справі №802/4940/14 зазначив, що оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Разом з тим, аналогічні висновки зробив Вінницький апеляційний адміністративний суд в постановах від 26 06.2018 справа №822/3618/17, від 15.08.2018 справа №822/551/18, від 15.08.2018 справа №822/1053/18, від 15.08.2018 справа №802/808/18, від 16.08.2018 справа №822/991/18.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу, яка повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п.2.2 розділу ІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1840/24372 31.10.2013, податкова вимога формується, якщо:

- платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;

- платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;

- платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;

- платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.

Таким чином, підставою формування податкової вимоги є наявність у платника податків узгодженого податкового боргу (грошового зобов'язання).

Разом з тим, згідно з п.2.3 розділу ІІ Порядку №576 протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Податковим Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 31.08.2017 ГУ ДФС у Хмельницькій області сформовано та надіслано ЖБК "Ідеал" податкову вимогу №17855-17 про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями, який становить 1 453 032 грн. 72 коп.

Підставою для формування вказаної податкової вимоги, став податковий борг в сумі 997 917 грн., що визначений згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2017 №0006141209.

Податкова вимога направлена платнику податків 06.09.2017 рекомендованим листом з повідомленням про вручення разом з рішенням про опис майна у податкову заставу та листом керівнику щодо наявності боргу.

Вищезазначений лист вручено ЖБК "Ідеал" в особі ОСОБА_7 засобами поштового зв'язку 08.09.2017.

18.09.2017 ГУ ДФС у Хмельницькій області отримано лист (вх.№4859/10) від ЖБК "Ідеал", в якому повідомлено про направлення 29.08.2017 рекомендованим листом скарги до ДФС України на податкове повідомлення- рішення від 18.08.2017 №0006141209.

В ІКПП АІС Податковий блок 03.10.2017 виключено з обліку донарахований основний платіж з податку на прибуток за актом перевірки в сумі 997 917 грн. та пеню в сумі 455 155 грн. 72 коп. в зв'язку з поданням заяви на оскарження податкового повідомлення з відкликання №29519/6 від 01.09.2017.

З 03.10.2017 податкова вимога від 31.08.2017 №17855-17 та рішення про опис майна у податкову заставу вважаються відкликаними.

19.09.2017 ГУ ДФС у Хмельницькій області отримано від ДФС України лист вх.№2560/8 про розгляд скарги ЖБК "Ідеал" згідно якого скаргу підприємства № 29519/6 від 01.09.2017 на податкове повідомлення - рішення від 18.08.2017 №0006141209 залишено без розгляду.

Станом на 23.10.2017 в ІКПП АІС Податковий блок виник податковий борг по податку на прибуток за актом перевірки в сумі 1 476 851 грн. 50 коп. в т.ч. основний платіж - 997 917 грн., пеня - 478 934 грн. 50 коп.

25.10.2017 У ДФС у Хмельницькій області сформовано ЖБК "Ідеал" нову податкову вимогу №2277-17 про сплату податкового боргу та надіслано її 27.10.2017.

Вищезазначену вимогу вручено ЖБК "Ідеал" в особі ОСОБА_7 засобами поштового зв'язку 30.10.2017.

09.02.2018 податкове повідомлення-рішення №0006141209 та податкова вимога №2277-17 оскаржені позивачем в судовому порядку.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі №822/550/18 відкрито провадження у справі за позовом ЖБК "Ідеал" до ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, яка направлена відповідачу 19.02.2018.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, податкова вимога від 25.10.2017 №2277-17 сформована податковим органом та направлена позивачу всупереч положенням п.2.3 розділу ІІ Порядку №576, оскільки оскарження ЖБК "Ідеал" податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006141209 свідчить про неузгодженість визначеного податкового боргу.

Відкликання податкової вимоги регламентовано статтею 60 ПК України, підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 якої визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо контролюючий орган скасовує або податкову вимогу.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такої податкової вимоги (п.60.3 ст.60 ПК України).

Підтвердження існування рішення податкового органу про скасування податкової вимоги від 25.10.2017 №2277-17, відповідно до вимог ст.60 ПК України, у матеріалах справи не знайшли свого відображення, а відтак така вимога вважається не відкликаною.

Відносно доводів позивача про безпідставність рішення ДФС України про залишення скарги ЖБК "Ідеал" без розгляду, колегія суддів вказує на наступне.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів регламентується ст.56 ПК України.

Пунктом 56.1 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому п.56.2 ст.56 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п.56.3. ПК України - скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Повідомлення контролюючого органу яким визначено грошове зобов'язання передбачено п.56.5 ПК України згідно якого, платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Отже, відповідно до вимог п.п.56.15, 56.16, 56.17 ст.56 ПК України - скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого, органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, відповідно до п.56.15 ст. 56 ПК України сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою до закінчення процедури адміністративного оскарження.

Так, позивач зазначає, що оскаржив податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006141209 в адміністративному порядку, однак ДФС України надіслала відповідь листом №20852/6/9-99-11-01-01-25 про залишення скарги без розгляду, в зв'язку з пропущенням строку оскарження.

Згідно з наявних в матеріалах справи доказів, спірне податкове повідомлення-рішення отримано ЖБК "Ідеал" 19.08.2017, отже, кінцевим терміном оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення було 29.08.2017, що не заперечується сторонами.

Як доказ дотримання 10-ти денного строку звернення із скаргою в порядку п.56.3 ст.56 ПК України, позивач надав копію конверта, витяг із веб-сайту Укрпошти, фіскальний чек Укрпошти від 29.08.2017, відповіді Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 02.05.2018 №07/1-339, від 22.05.2018 №07/1-378 на адвокатські запити від 20.04.2018, від 08.05.2018 з яких вбачається, що рекомендований лист зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006141209 прийнято до відправки відділенням поштового зв'язку 29.08.2017.

Щодо висновку суду першої інстанції про неможливість з наданих позивачем доказів, ідентифікувати вміст поштового відправлення, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що позивачем до ДФС України надсилався будь-який інший лист, ніж зазначена вище скарга.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено строк подання скарги до ДФС України, встановлений для оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Статтею 56 ПК України визначено строки розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення ДФС України.

Так, пунктом 56.8 ст. 56 ПК України визначено, що скарга є задоволеною у 2 випадках, а саме: якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків; скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20- денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Отже зважаючи на те, що позивачем не пропущено строк адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, а ДФС України вмотивованого рішення за результатами її розгляду не виносилось, то сума грошового зобов'язання сума грошового зобов'язання, що оскаржується позивачем є неузгодженою.

Проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що в ході апеляційного розгляду справи відповідачем не надано достатньо доказів на підтвердження фіктивності господарських операцій ЖБК "Ідеал" з ТОВ "Валіо Груп", а також що оплата ЖБК "Ідеал" коштів за роботи ТОВ "Валіо Груп" є нецільовим використанням коштів позивача, колегія суддів вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0006141209 форми "Р" на суму 997 917 грн.

Однак, позивач в своїй апеляційній скарзі не оскаржує податкову вимогу від 25.10.2017 №2277-17 тому питання щодо правомірності рішення суду першої інстанції в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, що спростовано доводами апеляційної скарги.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню в частині задоволення майнових вимог в розмірі 1 476 851 грн. 50 коп., то на користь позивача підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень-відповідача судовий збір в сумі 37 422 грн. 28 коп. (14 968грн. 75 коп. - судовий збір за подання позовної заяви, 22 453 грн. 53 коп. - судовий збір за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року скасувати в частині відмови у визнанні протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 №006141209 за формою "Р" на суму 997 917 грн.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0006141209 за формою "Р" на суму 997 917 грн.

В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь житлово-будівельного кооперативу "Ідеал" судовий збір у розмірі 37 422 грн. 29 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 серпня 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.