Рішення

від 28.08.2018 по справі 918/430/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2018 р. Справа № 918/430/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія »Автомобільні дороги України» в особі Філії «Рівненський райавтодор» ОСОБА_1 підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія »Автомобільні дороги України»

про стягнення в сумі 167 888,18 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Рівненський райавтодор" ОСОБА_1 підприємства «Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 167 888, 18 грн, в тому числі основний борг в сумі 73 693, 59 грн, 9 771, 89 грн пені, 76 675, 70 грн інфляційних втрат та 7 747, 00 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2013 року між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого структурного підрозділу Томашгородське кар'єро-управління, правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір поставки №06/011/13, на виконання якого позивач поставив відповідачу товар, який відповідачем оплачено частково. У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.06.2018 року відкрито провадження у справі № 918/430/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, судове засідання призначено на 19.07.2018 року.

10 липня 2018 року відповідачем, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано відзив на позовну заяву, до якого долучено заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в сумі 167 888, 18 грн та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.07.2018 року розгляд справи відкладено на 09.08.2018 року.

6 серпня 2018 року позивачем, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано відповідь на відзив, згідно якого останній вважає, що строк позовної давності щодо позовних вимог в сумі 167 888, 18 грн не сплив, а тому підтримує вказані вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 09.08.2018 року розгляд справи відкладено на 28.08.2018 року.

В судовому засіданні 28.08.2018 року представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 28.08.2018 року представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі доказами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яка набула чинності 29.09.2015 року, в установленому порядку 21.10.2015 року проведено державну реєстрацію ПАТ "Укрзалізниця" (код згідно з ЄДРПОУ 40075815). ПАТ "Укрзалізниця" розпочала свою роботу з 01.12.2015 року.

ПАТ "Укрзалізниця" згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Державне підприємство "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" входить до Переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200). Майно ДП "УПП ДАЗТУ" в тому числі і майно "Томашгородського кар'єроуправління", внесено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".

На базі Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" утворено відокремлений підрозділ ПАТ "Укрзалізниці", який не має статусу юридичної особи - філію "Центр управління промисловістю" ПАТ "Укрзалізниця" (код ЄДРПОУ 40081389).

Отже, ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України".

Судом встановлено, що між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого структурного підрозділу Томашгородське кар'єроуправління (постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" та Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Філія "Рівненський райавтодор" (покупець) 15.04.2013 року було укладено Договір поставки №06/011/13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені даним договором строки (строк) покупцеві у власність щебеневу продукцію, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його (арк.с. 12-13).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені даним договором строки (строк) Покупцеві у власність щебеневу продукцію, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його. Найменування товару (зазначення фракції щебеневої продукції), кількість та ціни на товар вказуються в специфікації (Додаток № 1 до даного Договору), яка є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA - станція Томашгород Львівської залізниці, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року або автотранспортом Покупця.

Розділом 4 Договору передбачено, що ціна визначається у даному договорі і приймається сторонами в грошовій одиниці України - гривні. Грошові зобов'язання по даному договору мають бути виконані у гривнях. Поставка товару здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору.

Сума вартості товару по даному договору становить: 1 453 356, 00 грн (один мільйон чотириста п'ятдесят три тисячі триста п'ятдесят шість гривень 00 коп.) в тому числі ІІДВ 20% - 242 226, 00 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті двадцять шість гривень 00 коп.). Сума договору може змінюватися після підписання сторонами додаткових угод до даного договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору датою поставки вважається дата передачі товару в розпорядження перевізника (вказується на штемпелі залізничної накладної).

Згідно з п. 3.6. Договору вантажовідправником по даному договору є - Відокремлений структурний підрозділ "Томашгородське кар'єроуправління" Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України".

За умовами п. п. 3.8., 3.9. Договору передача товару оформляється відповідними товарно-транспортними, товаро-супровідними, податковими документами. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент фактичного відвантаження товару покупцю передачі товару перевізнику та оформлення відповідних документів.

Даний договір набирає чинності з 15.04.2013 року і діє до 31.12.2013 року включно, а в частині здійснення розрахунків та стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань по даному договору, що було вчинено в період дії даного договору - до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань та вирішення спірних питань (п. 10.1 Договору).

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу щебеневу продукцію на загальну 118 693, 59 грн, що стверджується наступними накладними: №75/06 від 06.04.2013 року на суму 10 205, 18 грн., №126/06 від 30.04.2013 року на суму 2 415, 74 грн, №198/06 від 27.05.2013 року на суму 9 635, 14 грн, №252/06 від 13.06.2013 року на суму 33 531, 41 грн, №270/06 від 19.06.2013 року на суму 1 374, 00 грн, №286/06 від 27.06.2013 року на суму 2 748, 00 грн, №297/06 від 03.07.2013 року на суму 4 122, 00 грн, №379/06 від 31.07.2013 року на суму 4 025, 82 грн, №455/06 від 30.08.2013 року на суму 1 786, 20 грн, №404/06 від 07.08.2013 року на суму 3 435, 00 грн, №466/06 від 02.09.2013 року на суму 12 218, 12 грн, №467/06 від 03.09.2013 року на суму 3 435, 00 грн, №516/06 від 09.04.2013 року на суму 961, 80 грн, №483/06 від 13.09.2013 року на суму 7 938, 66 грн, №579/06 від 31.10.2013 року на суму 6 086, 82 грн, №657/06 від 29.11.2013 року на суму 14 774, 70 грн.

За умовами пункту 5.1. Договору покупець розраховується за товар шляхом попереднього перерахування 100% вартості, товару на поточний рахунок Постачальника згідно виставленого останнім рахунку.

За письмовим погодженням сторін можливі інші способи розрахунків, які не суперечать законодавству України (п. 5.2. Договору).

Відповідачем оплачено поставлену продукції частково в сумі 45 000, 00 грн, що стверджується банківськими виписками (арк. с. 30-33).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату заборгованості за отримані товари №1264 від 02.12.2013 року (арк. с. 34).

Відповідач надав відповідь на претензію за вих. №149 від 26.02.2014 року та визнав наявність боргу в сумі 90 047,55 грн в повному обсязі. Вказана сума складається із урахуванням суми боргу також за договором №004/14 від 09 січня 2014 року на суму 16 353, 96 грн.

Крім того, відповідач надав графік погашення кредиторської заборгованості затверджений директором ДП "Рівненський облавтодор", згідно якого відповідач мав погасити суму боргу в квітні 2014 року на 20 тис. грн, в травні 2014 року на 20 тис. грн, в червні 2014 року на 20 тис.грн. та в липні 2014 року на 30 047,55 грн., а всього на суму 90 047, 55 грн.

У зв'язку з тим, що відпуск продукції здійснювався без попередньої оплати, строк виконання договору в частині оплати був визначений сторонами письмово, згідно наданого відповідачем графіку погашення кредиторської заборгованості, що не суперечить п. 5.2. Договору. Проте, відповідачем не було погашено заборгованість згідно вказаного графіку.

Таким чином, відповідач має заборгованість по оплаті за отриманий товар перед позивачем на суму 90 047,55 грн., в тому числі за договором № 06/011/13 від 15.04.2013 року в сумі 73 693, 59 грн, яка на даний час не оплачена.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем, як правонаступником Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого структурного підрозділу Томашгородське кар'єроуправління на адресу відповідача надсилалися претензії № 2 від 02.06.2016 року (вих.№ 254) та претензія № 10 від 27.04.2017 року (вих.№ 279) з вимогою погасити борг за отриманий товар в сумі 90 047,55 грн, які були отримані відповідачем (арк.с. 37-39).

Однак, вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, з тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За умовами п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Оскільки відповідач не надав доказів, які б свідчили про оплату вартості поставленої продукції згідно договору №06/011/13 від 15.04.2013 року, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 73 693, 59 грн є обґрунтованою.

Крім того, відповідачем на суму боргу в розмірі 73 693, 59 грн за період з 01.08.2014 року по 01.02.2015 року нараховано пеню в розмірі 9 771, 89 грн.

Відповідно до положень ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Всупереч наведеному, у договорі №06/011/13 від 15.04.2013 року сторони не виклали та не погодили умов, які стосуються стягнення пені за порушення договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати коштів за отриманий товар, про що зазначає позивач у позовній заяві.

Отже сторонами договору не дотримано вимоги щодо письмової форми забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені).

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 9 771, 89 грн задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач за прострочення грошового зобов'язання нарахував відповідачу 76 675, 70 грн інфляційних втрат та 7 747, 00 грн 3 % річних за період з 01.08.2014 року по 31.01.2018 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок, що наданий позивачем, 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим. Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем під час розгляду справи заявлено про застосування до даних правовідносин наслідків спливу позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

При цьому відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено ст. ст. 263, 264 Цивільного кодексу України.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 року у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у вказаній справі як джерело права.

За приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Як зазначає позивач, про порушене право останній дізнався з серпня 2016 року, тобто з моменту залишення відповідачем пред'явленої позивачем, як правонаступником Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого структурного підрозділу Томашгородське кар'єроуправління, претензії. Крім того вказує, що з моменту створення ПАТ "Українська залізниця", а саме з 21.10.2015 року, загальний строк позовної давності на даний час триває.

Однак, суд не погоджується із вказаними твердженнями позивача, оскільки правонаступництво не встановлює та не змінює строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення до суду з відповідним позовом.

Перебіг позовної давності починається від дня коли про порушене право довідалося або могло довідатися саме Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого структурного підрозділу Томашгородське кар'єроуправління, як сторона договору від №06/011/13 15.04.2013 року, а не його правонаступник - ПАТ "Українська залізниця" в особі Філії «Центр управління промисловістю» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» .

Згідно графіку погашення кредиторської заборгованості відповідач повинен був погасити заборгованість у наступному порядку:

- квітень 2014 року - 20, 0 тис. грн;

- травень 2014 року - 20, 0 тис. грн;

- червень 2014 року - 20, 0 тис. грн;

- липень 2014 року - 30, 04 755 тис. грн.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, виходячи із наведених положень Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі відокремленого структурного підрозділу Томашгородське кар'єроуправління, як попередник позивача, не було позбавлено права звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

Зміна сторони договору, у зв'язку з правонаступництвом, не може мати наслідком зміни позовної давності.

Суд зазначає, що прострочення з оплати заборгованості виникло, відповідно до графіку погашення кредиторської заборгованості, за квітень 2014 року в сумі 20, 0 тис. грн з 01.05.2014 року, за травень 2014 року в сумі 20, 0 тис. грн з 01.06.2014 року, за червень 2014 року в сумі 20, 0 тис. грн з 01.07.2014 року, за липень 2014 року в сумі 30, 04 755 тис. грн з 01.08.2014 року. Відтак, саме з цих дат розпочався перебіг позовної давності для позовних вимог про стягнення заборгованості за договором поставки №06/011/13 від 15.04.2013 року.

Враховуючи, що даний позов заявлено у червні 2018 року та судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем позовної давності за заявленими вимогами, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за наслідками спливу трирічної позовної давності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складено 30.08.2018 року

Суддя Церковна Н. Ф.