Рішення

від 30.07.2018 по справі 826/14080/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2018 року № 826/14080/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України"

до Київського національного університету імені Тараса Шевченка

про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в якому просить визнати дії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію Позивача та у ненаданні запитаної інформації на запит на інформацію Позивача - протиправними.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенка В.П. від 08.11.2017 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенка В.П. від 16.01.2018 р. задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Катющенка В.П.

На підставі розпорядження від 17.01.2018 року №31 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2018 р. визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи № 826/14080/17.

Ухвалою судді окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О. від 25.01.2018 р. прийнято до провадження вказану справу та вирішено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи ( у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмолено в наданні публічної інформації про вищий навчальний заклад.

На думку позивача, запитувана інформація про вищий навчальний заклад є публічною в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки відповідач є державним навчальним закладом та надає освітні послуги, що становить суспільний інтерес.

Відповідачем подані письмові заперечення, в яких зазначено, що відповідач є державним навчальним закладом, який фінансується з державного бюджету України, а затребувана інформація позивачем має великий обсяг та потребує коштів для копіювання та запиту для отримання Витягу, що відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" повинне бути оплачено позивачем.

Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що 11.04.2017 р. Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулась до розпорядника інформації Київського національного університету імені Тараса Шевченка із запитом вих. № 071/2-17 від 11.04.2017 р. про надання інформації про вищий навчальний заклад, яка є предметом суспільного інтересу.

Відповідачем 04.05.2017 р. листом №067/2-17 повідомлено громадську організацію про те, що відповідно до статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено плату за надання інформації, у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, розмір витрат відшкодовується запитувачем. Також, надано інформацію про кількість сторінок, на яких займає вся запитувана позивачем інформація, вартість однієї сторінки, вартість витягу з ЄДРПОУ та надано реквізити для здійснення оплати. Також додатково повідомлено, що Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" може ознайомитись із запитуваною інформацією на офіційному сайті ВУЗУ.

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду з відповідним позовом.

Розглядаючи спір, суд виходить з такого.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовані Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011№2939-VI (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що володільцем публічної інформації можуть бути не лише суб'єкти владних повноважень, а також інші розпорядники, в тому числі особи приватного права, тому помилковими є доводи відповідача, що оскільки Мистецький інститут художнього моделювання та дизайну імені Сальвадора Далі не є суб'єктом владних повноважень, тому на заклад не поширюються вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 №1556-VII (у редакції, чинній нас отримання запиту на інформацію) встановлено, вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Відповідно до інформації на офіційному сайті Національного університету імені Тараса Шевченка 1 квітня 1994 р. Указом Президента України Л. М. Кравчука №176/94 університету було надано статус "національний", а 25 листопада 1999 р. новим Указом Президента України Л. Д. Кучми №1496/99 автономний статус університету суттєво розширено. 5 травня 2008 р. видано Указ Президента України В. А. Ющенка №412/2008, яким передбачено перетворення університету на головний навчально-науковий центр України з підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації. 29 липня 2009 р. постановою Кабінету Міністрів України №795 університету було надано статус самоврядного (автономного) дослідного національного вищого навчального закладу.

Зважаючи на зазначене та в розумінні статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суд погоджується з доводами позивача про поширення на відповідача вимог цього Закону в частині інформації, пов'язаної з виконанням його обов'язків як закладу вищої освіти.

У запиті про надання інформації зазначено, що запитувана інформація становить суспільний інтерес.

Відповідно пункту 4 частини другої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 21 Закону України "Про громадські об'єднання" від 22.03.2012 №4572-VIгромадські об'єднання, у тому числі громадські об'єднання без статусу юридичної особи, мають право одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Позивач є громадською організацією зі статусом юридичної особи.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Оскільки суд дійшов висновку, що відповідач є розпорядником інформації, здійснюючи діяльність як державний заклад вищої освіти на підставі указів Президентів України, в силу наведених норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" оприлюднювати інформацію, що стосується діяльності закладу вищої освіти в сфері освіти та надавати інформацію на запити.

Статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону (пункти 1-4 частини першої).

Судом встановлено, що позивач запитом на інформацію № 071/2-17 від 11.04.2017 звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації, яка є предметом суспільного інтересу. У запиті позивач просив надати належним чином засвідченні копії документів: Статут ВНЗ; Свідоцтво про реєстрацію ВНЗ; Ліцензія на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; Сертифікат про акредитацію освітньої програми ВНЗ; Витяг (Відомості) про ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Структуру ВНЗ, перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з вказанням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників; Правила прийому до ВНЗ у 2017 році; Положення про приймальну комісію ВНЗ на 2017 році; Наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ на 2017 році; Перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; План роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Відповідач листом від 27.04.2017 №04/260 повідомив громадську організацію, що ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено плату за надання інформації (відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк), у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Також повідомлено, що об'єм запитуваної Вами інформації становить 254 сторінки. Крім того, вартість витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичн6их осіб-підприємців та громадських формувань про Київський національний університет імені Тараса Шевченка становить 60.9 грн.

Відповідач зазначив, що задовольнити запит позивача про надання належним чином засвідчених копій документів університет зможе лише після їх оплати, згідно калькуляції вартості, по 3.20 грн. за одну сторінку, відшкодування вартості витягу з ЄДР.

Надано реквізити для вищевказаної оплати та зазначено, що інформація з наведеного переліку, яка становить суспільний інтерес, опублікована на офіційному інтернет-сайті Київського національного університету імені Тараса Шевченка та є в загальному безкоштовному доступі.

Як встановлено зі змісту запиту позивача про надання інформації він відповідає вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", позаяк містить необхідні реквізити: найменування запитувача; опис інформації, яка запитувалась; дату та підпис заявника.

Відповідно до запиту про надання інформації від 11.04.2017 р. №071/2-17, позивач зазначив, що запитувана інформація становить суспільний інтерес, проте обґрунтування в запиті відсутні. В позові зазначається, що запитувана інформація становить суспільний інтерес, оскільки стосується конституційного права особи на освіту, пов'язана зі вступом до закладу вищої освіти.

Суд не приймає доводів відповідача, що кошти витрачені з рахунку Національного університету імені Тараса Шевченка на копіювання запитуваної інформації та витребування витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача з держбюджету буде нецільовим витрачанням бюджетних коштів.

З огляду на наведене, за відсутності інших доводів відповідача, суд погоджується з твердженням позивача, що запитувана інформація становить суспільний інтерес у сфері освіти, в якій відповідач здійснює свою діяльність та надає послуги, позаяк запитувана інформація стосується реалізації особами права на освіту, функціонування вищого закладу освіти в сфері надання освітніх послуг, правил прийому, тощо.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що у відповідача були відсутні підстави, встановлені частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" для відмови в наданні інформації, в тому числі з підстав несплати позивачем вартості витрат на виготовлення копій необхідних документів, оскільки мова йде про надання інформації, що становить суспільний інтерес.

Суд вважає за необхідне констатувати, що законами України "Про інформацію" та Законом України "Про доступ до публічної інформації" не визначено форму, в якій розпорядник інформації може надати відповідь на інформаційний запит. Позивач просив надати засвідченні копії документів. В свою чергу, відповідач не пропонував позивачеві можливі форми надання запитуваної інформації (на електронному носії, шляхом ознайомлення та зняття копій, тощо), тому, в даному випадку, суд розглядатиме належною формою надання відповіді на запит про надання інформації шляхом надання копій запитуваних документів.

За змістом статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша), в окремих випадках розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів (частина четверта).

Відповідачем не надано суду доказів, якими підтверджується, що останній відповідно до ст. 20 Закону продовжив термін розгляду запиту позивача.

Отже, відповідачем порушено вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації" в частині надання інформації протягом п'яти робочих днів з дня отримання запиту від 11.04.2017 № 071/2-17. Судом враховано, що відповідачем не зазначено та не надано доказів повідомлення позивача про продовження строку на розгляд запиту про надання інформації .

Натомість Відповідачем зазначено, послуги копіювання більше 10 сторінок платні, а об'єм запитуваної інформації становить 254 аркуші, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців також є платною послугою та вказано, що заявник може ознайомитись із запитуваною інформацією на офіційному сайті ВУЗУ.

Однак, частиною другою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. За такого правового регулювання наведені доводи відповідача є необґрунтованими та суперечать зазначеній нормі. Відтак відмова в наданні запитуваної інформації не відповідає проаналізованим судом вимогам Закону

Враховуючи викладене, беручи до уваги висновки суду, що відповідач є розпорядником публічної інформації як заклад вищої освіти стосовно інформації, пов'язаної з виконанням обов'язків у сфері надання освітніх послуг, запитувана інформація становить суспільний інтерес у зазначеній сфері та не є обмеженою в доступі, інформаційний запит відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про протиправність відмови в задоволенні запиту на інформацію та ненаданні відповіді на запиту про надання інформації від 11.04.2017 №071/2-17, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (квитанція від 02.11.2017 №РМ-3402). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити сплачені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2300,00 грн.

Стосовно вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 2300,00 грн., понесені позивачем з вини відповідача відповідно до Договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 01.06.2017 року, суд звертає увагу на наступне.

Позивачем на підтвердження вимог долучено до позовної заяви копії Договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) б/н від 01.06.2017 року, акту передачі-прийому наданих правових послуг, правової допомоги від 19.10.2017 року; платіжного доручення від 26.10.2017 року № 60 у сумі 2300,00 грн. (призначення платежу: переказ коштів на карту Приватбанку ОСОБА_6 згідно договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 01.06.2017, сума 2300,00 грн.); виписку позивача з рахунку про операції за 31.10.2017 року.

Згідно з пунктом 10 частини першої Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями частини другої статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що чинна на час розгляду справи редакція Кодексу адміністративного судочинства України відносить до судових витрат лише витрати на правничу допомогу адвоката, проте, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу на підставі договору про надання юридичних послуг від 01.06.2017 з фахівцем у галузі права ОСОБА_6, що станом на час розгляду справи до витрат на правничу допомогу не відносяться.

Положеннями розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України підстави для застосування при розгляді справи положень Кодексу адміністративного судочинства України, чинного до 15 грудня 2017, не передбачено.

Водночас, суд звертає увагу, що компенсація витрат на правову допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи.

Разом з тим, надання правової допомоги у вигляді правових консультацій, вивчення, складання та подачі процесуальних документів не підлягають компенсації (відшкодуванню) як правова допомога.

Зазначену позицію викладено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі № 826/8311/17 та постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 року по справі № 30/63.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцем у галузі права ОСОБА_6, з якою позивачем укладено договір про надання юридичних послуг від 01.06.2017 року, жодних активних дій, наприклад, захисту інтересів позивача у судових засіданнях, ознайомлення із матеріалами справи або подання заяв, клопотань, не здійснено. З огляду на що, позовна вимога позивача щодо стягнення судових витрат на правову допомогу є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" та у ненаданні запитуваної інформації на запит на інформацію від 11.04.2017 № 071/2-17.

3. Стягнути на користь Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

4. В частині стягнення на користь Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 2300,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київського національного університету імені Тараса Шевченка - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України", 03035, м.Київ, вул.Петрозаводська 2-А, код ЄДРПОУ 35416341;

Відповідач: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 01601, м.Київ, вул. Володимирська, 64/13, код ЄДРПОУ 02070944.

Суддя Л.О. Маруліна