Рішення

від 10.08.2018 по справі 826/2331/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 серпня 2018 року 10:37 № 826/2331/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Павліченко К.В., від відповідача - Мазира Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Сатурн Інвест Сервіс доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сатурн Інвест Сервіс (далі - позивач/ ТОВ Сатурн Інвест Сервіс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2018 №0066521204.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що контролюючий орган здійснюючи камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем єдиного податку з юридичних осіб діяв не у спосіб, передбачений законодавством, зазначив, що сплата єдиного податку проведена відповідно до вимог та у встановлені строки, своєчасно та у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головний управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати єдиного податку з юридичних осіб за 2015 рік, 3 квартал 2016 року, 2016 рік, 1 квартал 2017 року, 1 півріччя 2017 року товариством з обмеженою відповідальністю Сатурн Інвест Сервіс .

Перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ Сатурн Інвест Сервіс порушено термін сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб задекларованої в податковій декларації платника єдиного податку третьої групи №9271595124 від 13.01.2016, №9206807596 від 02.11.2016, №9260274140 від 09.01.2017, №9082575020 від 06.05.2017, №9271595124 від 13.01.2016, №9145417784 від 26.07.2017.

За результатами проведеної камеральної перевірки, ГУ ДФС у м. Києві складений акт від 11.01.2018 №0006/26-15-12-04-19/35676687 (далі - акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2018 №0066521204, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 20% у сумі 24730,28 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Позивач на обґрунтування протиправності спірного податкового повідомлення-рішення зазначає, що контролюючий орган діяв не у встановлений законодавством спосіб здійснюючи перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати єдиного податку з юридичних осіб в межах камеральної перевірки, що , на думку пощивача, є предметом документальної перевірки.

Суд не погоджується з даним твердження позивача, оскільки 21 грудня 2016 року Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII), змінено редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.

Положення вказаного закону набрали чинності з 01 січня 2017 року, камеральна перевірка позивача здійснювалась у 2018 року, отже, на час проведення перевірки, контролюючий орган був наділений відповідними повноваженнями.

Щодо суті встановлених перевіркою порушень податкового законодавства з боку позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом статей 37, 38 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язують сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Згідно п.п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктом 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ Сатурн Інвест Сервіс термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб, а саме:

3288,20 грн., граничний термін сплати 19.02.2016, фактично сплачено 18.04.2016 та 11.05.2016, кількість днів затримки сплати - 59 та 82 відповідно;

400,00 грн., граничний термін сплати 18.11.2016, фактично сплачено 26.01.2017, кількість днів затримки сплати - 69;

59338,63 грн., граничний термін сплати 17.02.2017, фактично сплачено 15.08.2017, кількість днів затримки сплати - 179;

62023,23 грн., граничний термін сплати 19.05.2017, фактично сплачено 15.08.2017 та 26.09.2017, кількість днів затримки сплати - 88 та 130;

60260,07 грн., граничний термін сплати 19.08.2017, фактично сплачено 26.09.2017, кількість днів затримки сплати - 38.

Спростовуючи висновки контролюючого органу, позивач зазначає, що останнім було вчасно сплачено/ перераховано грошове зобовязання зі сплати єдиного податку, що підтверджується

- платіжним дорученням від 18.01.2016 №1 на суму 3288,20 грн. (призначення платежу- єдиний податок за 4 кв. 2015 р.);

- платіжним дорученням від 19.10.2016 №26 на суму 400 грн. (призначення платежу - єдиний податок за 3 кв. 2016 р.);

- платіжним дорученням від 26.01.2017 №72 на суму 59338,63 грн. (призначення платежу - єдиний податок за 4 кв. 2016 р.);

- платіжним дорученням від 16.05.2017 №12 на суму 62023,23 грн. (призначення платежу - єдиний податок за 1 кв. 2017 р.);

- платіжним дорученням від 14.09.2017 №35 на суму 60260,07 (призначення платежу - єдиний податок за 2 кв. 2017 р.);

- платіжне доручення від 26.09.2017 №49 на суму 62200,00 грн. (призначення платежу - оплата заборгованості по сплаті єдиного податку за 1 кв. 2017 р.).

Отже, аналізуючи зазначені платіжні доручення, вбачається сплата ТОВ Сатурн Інвест Сервіс самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб у встановлений законодавством строк.

Разом з тим, відповідач зазначив , що останнім під час перевірки встановлено, що у позивача станом на січень 2016 року була наявна переплата, яка в подальшому, у зв'язку із донарахованою штрафною санкцією в сумі 2051, 56 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 02.02.2016 №0065751504, яке винесена на підставні акту перевірки від 02.02.2016 №801/15-04 відображається як недоїмка.

В свою чергу позивач зазначає, що зазначене податкове повідомлення-рішення від 02.02.2016 №0065751504 та акт перевірки від 02.02.2016 №801/15-04 не отримував та, як наслідок, не оскаржував.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд витребував від контролюючого органу завірену належним чином копію податкового повідомлення-рішення від 02.02.2016 №0065751504, на яке посилається відповідач, та докази його направлення позивачу.

Однак, контролюючим органом витребуванні докази не були надані.

Всупереч приписам статей 73, 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про підстави наявності у позивача такої заборгованості станом на момент перерахування позивачем грошових коштів у відповідності до платіжних доручень, яка була погашена за рахунок останніх, відтак, суд виходить з того, що контролюючим органом безпідставно не включено грошові кошти, сплачені згідно з вказаними платіжними дорученнями, до зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб.

Щодо платіжного доручення від 15 .05.2017 №12 на суму 62023,23 грн. про сплату єдиного податку за 1 квартал 2017 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень позивача вказаним платіжним дорученням ТОВ Сатурн Інвест Сервіс грошові кошти, які передбачались для сплати єдиного податку перерахувало на помилковий розрахунковий рахунок з податку на військовий збір.

Листом від 17.11.2017 №0711/01 позивач звернувся до контролюючого органу з проханням перерахувати помилково сплачені грошові кошти, які перераховані 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Суд також звертає увагу, що виходячи із змісту положень статей 109-113 Податкового кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачена лише за умови вчинення платником податків порушень, визначених законами з питань оподаткування.

На думку суду, допущення платником податку помилки в частині зазначення іншого бюджетного рахунку у платіжному дорученні зі сплати податку не є правовою підставою для висновку про несплату такого податку та, як наслідок, для застосування штрафних (фінансових) санкцій, за умови фактичної сплати суми податку та її надходження до бюджету.

Суд також приймає до уваги висновки постанови Верховного Суду України від 16.06.2015 року у справі №21-377а15 , згідно з якими колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст.57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК. Крім того, на думку колегії суддів, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п.57.1 ст.57 ПК, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі п.126.1 ст.126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, податковий орган, приймаючи спірне рішення, посилався на норми Податкового кодексу України, які регламентують застосування санкцій та пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. Разом з тим, суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів правомірності нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, за таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.01.2018 №0066521204 підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН ІНВЕСТ СЕРВІС" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.01.2018р №0066521204.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішенням складено 29.08.2018.

Суддя С.К. Каракашьян